Китай

КНР — одне з великих світових держав. Країна входить у ядерний клуб, запускає космічні апарати, постійне членом Ради Безпеки ООН. Китай забезпечений величезними ресурсами. Кожен п’ятий осіб у Землі - китаєць. Китай є найбільшим у світі виробником зерна, м’яса, овочів і фруктів, олова, вугілля, бавовни. З іншого боку, КНР входить п’ятірки найбільших світових виробників свинцю, цинку, алюмінію, нікелю і деревини. На території КНР працює нафти, газу, рідкісноземельних металів (молібден, ванадій, сурма), урану. Китай перше місце світі з розміру гідроенергетичних ресурсов.

Економічна система КНР своєрідна тим, чим є ринкові відносини під медичним наглядом Комуністичної партії. Попри таку державну ідеологію, Китай одна із лідерів за темпами економічного зростання, а 2010 р. повинен за задумом Комуністичної партії Китаю наздогнати США по сукупного прибутку ВВП. Нині по деяких даних економіка КНР становить 45% економіки США. Проте зарахувати Китай до країн Великий Сімки поки що передчасно. КНР відчуває брак власних технічних та можливостей для модернізації національної экономики.

Характерними рисами моделі економічного розвитку КНР до кінця 90-х років були дві речі: високих темпів розвитку, переважно екстенсивний характер економічного роста.

1. Географічне положение.

Китай перебуває у в східній частині Євразійського материка — самого великого землі ділянки суші - на західному узбережжі найбільшого світі моря. Приблизно 98% території Китаю розміщено між 20o і 50o північної широти, більшість країни належить поміркованого і субтропическому поясам, які, відповідно охоплюють 45,6% і 26,1% території Китаю. Китай межує з Кореєю на сході, З Росією і Монголією північ від, з Казахстану м Киргизстаном ніяких звань, з Афганістаном, Пакистаном, Непалом, Бутаном м Індією — на південному заході, з Бірмою, Лаосом і В'єтнамом — Півдні. На сході та південному сході У Китаю є морські кордону з Японією, Філіппінами, Малайзією, Брунеем і Индонезией.

2. Населення Китая.

Китай — величезна країна, міцно утримуюча перше місце світі з населенню, у своїй КНР що й багатонаціональна країна. Етнічний склад: китайці (хань) становлять 91,9%, крім них же в Китаї проживає більше 50 націй і народностей — чжуаны, уйгури, хуэй, ицзу, тибетці, мяо, манчжуры, монголи, буї, корейці та інші. Віруючі: даосисты, буддисти, мусульмани 2% - 3%, християни 1% (офіційна комуністична ідеологія проповідує атеїзм, але багато людей, зокрема і китайський державні урядовці дотримуються традиційних верований).

Деякі факти про китайському населении:

. Чисельність — 1 261 млн. людина (2000).

. Зростання населення — 0,9% (2000).

. Міське населення — 36% (2001).

. Працездатне населення — 68% (2000).

. Народжуваність — 16,12 на 1000 людина (2000).

. Смертність — 6,73 на 1000 людина (2000).

. Середня тривалість життя — чоловіків 69,6 років, жінок 73,3 лет.

(2000).

. Статева структура населення — чоловіки 51,5%, жінки 48,5% (2000).

. Витрати освіту — 2,3% від ВНП (1987).

. Тривалість середнього освіту — 9 лет.

. Відсоток неграмотності - серед чоловіків 9%; у жінок 25% .

3. Високі темпи развития.

Китай — найбільший у світі аграрно-индустриальная держава, тому головною стратегічною метою КНР став вихід у перші позиції у світі по рівню промислового виробництва. Для ліквідації відсталості, підвищення рівня ВВП, як сукупного, і у розрахунку населення, Китаю необхідно підтримувати досить високих темпів свого розвитку .

Мотором «економічного економічного зростання країни служить внутрішньо споживання, внутрішній попит, швидке збільшення колосального зростання страны.

Основними джерелами зростання є: трудові ресурсы.

природні ресурсы.

Формування стійкого накопительно-инвестиционного механізму основу якої лежать високі норми накопичення та інвестування (в структурі ВВП країни інвестиції становлять близько третини, що вдвічі перевищують аналогічний показник США). На економічного зростання має суттєвий вплив політика відкритості національної економіки КНР. Китай на вельми високого рівня інтегрований у світову систему світогосподарських зв’язків. Він займає дев’яте місце як провідний експортер товарів хороших і 11 місце як імпортер товарів. Перед Китаю випадає, майже 10% глобальних прямих іноземних інвестицій, і навіть 40% всіх прямих іноземних інвестицій, зроблених у іноземні країни. Настільки висока частка Китаю на світовому ринку інвестицій пояснити досить своєрідно. Майже 80% усіх іноземних інвесторів у економіку КНР — це етнічні китайці (хуацяо), котрі живуть там. Хуацяо контролюють понад половину всієї економічної діяльність у країнах Південно-Східної Азії вже. У водночас прямі закордонні інвестиції до Китаю будь-коли перевищували 10% сукупних американських зарубіжних інвестицій та лише п’ять% іноземних інвестицій країн ЕС.

Значне вплив на НТП надає імпорт технологій, дозволяють розвивати такі прогресивні сектору економіки як виробництво програмного забезпечення, нових матеріалів, телекомунікаційну індустрію, біотехнології. охорону здоров’я. У китайську «силіконову долину », що у районі Хайдиан північніше Пекіна і що налічує численні дослідницькі наукові центри й університети, вже кидаються найпередовіші в технологічному плані компанії країнах мира.

Зарубіжні на інвестиції та технології істотно впливають на якісний зростання економіки КНР. Дедалі більшає висококваліфікованих фахівців. Найбільш обдарована китайська молодь навчається у міністерствах закордонних університетах. Китайці вирізняються своєю відмінній математичної підготовкою, здатність до вивченню іноземної мов (в першу чергу англійського). На думку західних експертів, рівень досліджень, проведених китайськими вченими на теоретичному і прикладному рівні просто фантастичний. Структурні проблеми відбуваються й у національному господарстві країни: здійснюється хімізація сільського господарства, реконструкція промисловості, все швидше розвиваються галузі високих технологій (електроніка, аерокосмічна промисловість і т. п.). Сучасні інформаційні технології дедалі активніше пробираються у побут китайців, а, по кількості користувачів Інтернету Китай вже можна порівняти з рівнем провідних держав мира.

4. Переважно екстенсивний характер економічного зростання КНР.

Проблема переходу КНР до інтенсивному типу відтворення економіки полягає насамперед у величезної чисельності населення. Велика чисельність населення свого часу стимулювала б розвиток широкомасштабного дрібнотоварного виробництва, кустарної промисловості. У дивовижній країні виникла величезну масу дрібних технічно відсталих підприємств, у яких трудилися ремісники, кравці, обувщики тощо. п. У результаті розвитку кустарної промисловості сталося значне розпорошення потребує матеріальних та фінансових ресурсів країни, викликавши нераціональну структуру виробництва, слабке використання виробничих потужностей, хронічний дефіцит сировинних, енергетичних та головних водних ресурсов.

Через війну такі особливості характеризували екстенсивний шлях розвитку КНР:

. обвальне падіння ефективності производства.

. збільшити кількість збиткових підприємств і середніх розмірів збитків, низька ефективність державних предприятий.

. зростання неплатежів і державної долга.

. збільшити кількість безробітних (офіційна цифра близько 3%, неофіційні китайська безробіття оцінюється вище 20%, особливо у економічно відсталих районах).

. негативний вплив на навколишню среду.

Криза екстенсивної моделі особливо ясно виявився 1992;го — 1996 рр., коли всі ясно, що надвисокі темпи економічного зростання КНР носять руйнівний характер. Був вироблено проект економічного і «соціального розвитку Китаю на 1996 — 2010 рр., затвердженим сесією ВЗНП у березні 1996 г.

Стратегією подальшого економічного розвитку Китаю стала концепція «двох стратегічних переходів » :

. від традиційної планової економіки до системи соціалістичної ринкової экономики.

. від екстенсивної форми зростання до интенсивной.

Перехід на інтенсивну модель розвитку КНР здійснюється під чітким керівництвом Комуністичної партії й уряду. У «Програмі 2010 «чітко сформульовані основні засади управління перехідним процесом: макрорегулирование, єдине державне планування (в модифікованої формі), нормативне ринкове регулювання. Передбачається широке використання правових і соціальних адміністративно-політичних методів управління. Конкретні економічні показники і темпи зростання прогнозуються досить обережно, оскільки вважається, що перехід буде зв’язаний з одночасним посиленням соціально-політичної напруженості у суспільстві, можливі різні конфлікти, зможуть спричинити реалізацію планов.

Структура економіки Китаю носить явний відбиток аграрно-индустриального національного хозяйства.

Характерною рисою сучасної китайської економіки — залежність його від зовнішнього ринку. За темпами зростання експорту-імпорту Китай одна із лідерів у торгівлі. У другій половині 90-х років показники зростання зовнішньої торгівлі КНР досягли 25%. Країна є дев’ятим у світі експортером товарів, частку яке припадає 3,5% світового експорту. Самій конкурентоспроможної продукцією є взуття та одяг. Текстильна індустрія КНР — перша група у світі, тому експортна продукція країни представлена в усіх країнах всіх континентах нашої. Текстильні підприємства спеціалізуються на виготовленні одягу з синтетичних тканин. Підприємства цій галузі розсіяні всій країні, але це найбільш великі перебувають у Шанхаї, Кантоні і Харбине.

Уряд особливо зацікавлений у розвитку хімічній галузі промисловості, особливу увагу приділяють виробництву хімічних добрив, пластмас, синтетичних волокон. Зростання виробництва даної галузі вивів Китай в лідери з виготовлення азотних удобрений.

З іншого боку, Китай перше місце світі випуску взуття. У час спостерігається значний прогрес в китайському машинобудуванні й електротехнічній індустрії. Здійснюється повсюдне застосування іноземних технологій у виробництві. Завдяки заданим пріоритетам розвитку нових секторів економіки, КНР перебуває на позиції у світі з випуску електропобутової техніки. Країна перебуває в першої позиції у світі із виробництва високоякісних телевізорів. Крім телевізорів країна поставляє світовий ринок відеомагнітофони, стереосистеми, комп’ютери. Разом про те, є певна відставання КНР в інших галузях ринку електроніки, наприклад, у виробництві напівпровідників. Китайська експортна продукція, яку поставляють в Північну Америку, Японію, країн ЄС яка має високі стандарти якості. Ця продукція виробляється у приморських провінціях країни, де зосереджені численні філії зарубіжних ТНК. Поруч із ними північних й міністр внутрішніх районах, базуються численні кустарні підприємства, випускають продукціюпідробки іноземних фірм, іншу низькою якістю такою ж ціною. У країнах із малим рівнем доходів (переважно, Росія та країн СНД) ця продукція користується підвищеним спросом.

Через війну топографічних і кліматичних особливостей карти Китаю, лише 10% земель придатні для рослинництва. З понад половини неорошаемые, інші розділені приблизно порівну між площами, відведеними під рис і штучно орошаемыми землями. До 1980;х рр. близько 80% населення Китаю безпосередньо від сільськогосподарської діяльності. Уряд всіляко заохочувала розвиток зайнятість населення в суміжних галузях економіки: торгівлі, транспорті, кустарному виробництві. Вже на середині 1980;х рр. безпосередньо рослинництво і тваринництво становили менше половини усієї нашої сільськогосподарської продукції. Перед країною гостро постала проблема руйнації грунтів і лісів. Програма відновлення лісових масивів провалилася: вирубування лісів йшла випереджаючими темпами. Основні лісові ресурси Китаю перебувають у Цилиньских горах і Юннаньском плато. Західний Китай (Тібет, Сіньцзян-Уйгурський район) мають невеличке сільськогосподарське значення, тут переважає тваринництво і ирригируемое землеробство. Основна продовольча культура рис вирощується переважно у південних провінціях країни. Врожаї рису тут збирають двічі на рік. На Півночі культивують пшеницю, а центральних провінціях посіви рису пшениці представлені у однаковою мірою. На СевероСході Китаю вирощують просо і гаолянь. Більшість врожаю ячменю проводить Северо-Востоке і Півночі країни; відразу ж вирощують сою. У центральних і північних районах — кукурудзу, на Юго-Востоке — чай. Бавовна вирощують у центральних та, меншою мірою, на Юго-Востоке і Півночі Китаю, у південних і центральних провінціях — тютюн. Сільське господарство механізовано слабко, але значних прогрес досягли штучному зрошенні земель.

Тваринництво у Китаї має пріоритетне розвиток. Китай — головний в світі виробник свинини, домашньої птиці. Починаючи з середини 1970;х рр. уряд заохочувала збільшення поголів'я худоби. Китай — традиційно рибальська держава. Ведеться інтенсивний вилов морепродуктів на прибережних морях й наявність внутрішніх водоймах. Останнім часом розвиток одержало штучне розведення креветок, які йдуть на экспорт.

Із середини 80-х до кінця 90-х сталося неухильне зниження експорту сировини (його частка у сукупному експорті зменшилася в 4,5 разу). У час Китай експортує вугілля (у країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону та Японію), майже половину експорту становить продовольство овочі, фрукти, риба, морепродукти (основний ринок збуту продовольства — країни СНД, особливо Далекосхідний регіон Росії, забезпечений китайським продовольством на 44%). З іншого боку, провідним сільськогосподарським продуктом експорту є хлопок.

Усі залізниці Китаю належить державі й у віданні Міністерства шляхів. Основні залізничні напрями: СевероСхідний район (мережу доріг було побудовано російськими та японцями до 1949 р.) та внутрішні лінії, що з'єднують Південь і Північ й Захід і Далекий Схід країни відповідно. З іншого боку, державі належить багато невеличких доріг, що з'єднують шахти, фабрики, ферми, ліспромгоспи. Уряд стимулює розвиток місцевого залізничного будівництва з єдиною метою стимулювання економічного розвитку провінцій. Тривалий час основним вантажем залізничних перевезень був вугілля. Нерівномірність розподілу вугільних басейнів викликала необхідність транспортування великих обсягів палива з Півночі на Південь країни. Збільшення видобутку нафти і є призвело до додатковому зростанню будівництво доріг. Після 1949 р. стало розвиватися будівництво залізниць в важкодоступних західних районах.

Перше шосе було побудовано у Китаї 1913 р. у провінції Хуннань. У наші дні вся автодорожная мережу Китаю ділиться втричі категории:

. державні, провінційні і регіональні шосе політичної, економічної та військовою важности;

. місцеві шосе вторинної важливості, використовувані округами і коммунами;

. шосе спеціального призначення, використовувані підприємствами, шахтами, леспромхозами, військовими гарнизонами.

Найбільше вражає те досягнення автодорожнього будівництва — Тибетське шосе — найвисокогірніше і протяжне шосе у світі. Насправді це система із трьох автодоріг, що з'єднують Тибетський автономний район з провінцією Сичуань, Синьцзян-Уйгурским автономним районом і провінцією Цинхай. Постійно триває будівництво автодоріг у сільській місцевості, що має стимулювати оптову торгівлю, розвиток ринкових відносин також тісну інтеграцію сільських районів з промисловими городами.

Великі території Китаю сприяють розвитку саме авіаційного транспорту. Китайська громадянська авіація підрозділяється на дві категорії: загального призначення (перевезення пасажирів й переробку) і спеціальну (наукова, сільськогосподарська тощо. п.). Мета цивільної авіації - розвиток тісних перетинів поміж важкодоступними провінціями і городами-коммерческими і промисловими центрами, обслуговувати запити сільського господарства, лісівництва, геологічної розвідки. До 1950;х рр. міжнародні авіаперевезення Китаю повністю від СРСР: вся зв’язку з зовнішнім світом здійснювалася через московські аеродроми, звідки радянські літаки доставляли вантажі і пасажирів. З кінця 1950;х рр. китайська авіація стала самостійно налагоджувати зв’язки й з зовнішнім світом. Встановлено повітряний повідомлення зі США можуть, Західної Європою, країнами Африки та Західній Азії. Після 1980 р. (року відкриття повітряного повідомлення з Гонконгом) обсяг авіаперевезень різко зріс. Перший сучасний аеропорт було побудовано Пекіні в 1958 р. У 1980;х р. він було розширено, було побудовано міжнародні аеропорти у Шанхаї і Кантоні. У Гонконгу діє найбільший міжнародний аеропорт — справжні дива сучасних технологий.

Протягом 8 700-мильного узбережжя Китаю розташовані близько 100 великих і малих заток, діють близько 20 глибоководних портів, вільних від льоду цілий рік. Вирізняють дві навігаційні зони Китаю: північну і південну. північна — від Амоя до Корейської кордону (великий порт — Шанхай), південна — від в'єтнамської кордону до Амоя (великий порт — Кантон). Найбільший порт Китаю — Шанхай відійшов другого план після введення до складу Китаю до 1997 р. Гонконгу. Після 1961 р., коли Китай утворив океанське пароплавство, було проведено модернізація старих портів, споруджено нові порти. Багато приділяють розвитку механізації грузоперевозок.

Телефонна зв’язок Місцеві та впливові міжнародні лінії стають дедалі більше доступними громадянам, внутрішні лінії обслуговують переважно великі міста, індустріальні й торгові центры.

Деякі факты:

. ВНП — $ 980 млрд. (1999); $ 923 млрд. (1998).

. Внутрішній валовий продукт — $ 991 млрд. (1999); $ 959 млрд. (1998).

. ВНП душу населення- $ 780 (1999); $ 750 (1998).

. Темпи економічного зростання КНР 1990;го — 1998 рр.: 3,8% (1990), 9,2%.

(1991), 14,2% (1992), 13,5% (1993), 12,6% (1994), 10,5% (1995), 9,6%.

(1996), 8,8% (1997), 7,8% (1998).

. Частка в ВВП: Сільське господарство 19%, промисловість 49%, сфера услуг.

32%.

. Частка працюючого населення: Сільське господарство 50%, промисловість 24%, сфера послуг 26%.

. Динаміка курсу юаня до долара ;

8,3514(1995);8,3142(1996);8,2898(1997);8,2790(1998);8,2783(1999);8,2793.

(2000).

. Основні партнери експорту — США, Ґонг Конг, Японія, Германия,.

Південну Корею, Нідерланди, Великобританія, Сінгапур, Тайвань.

. Основні партнери імпорту — Японія, США, Тайвань, Південна Корея,.

Німеччина, Гонгконг, Россия.

. Склад експорту: машини та устаткування, текстиль і одяг, взуття, дитячі і спортивні товари, енергоносії, химикаты.

. Склад імпорту: машини та устаткування, пластмаси, хімікати, сталь, энергоносители.

. Обсяг експорту: $ 151,07млрд (1996); $ 182,7млрд (1997); $ 183,8млрд.

(1998); $ 194,9млрд (1999).

. Обсяг імпорту: $ 138,83млрд (1996); $ 142,4млрд (1997); $ 140,17млрд.

(1998); $ 165,8млрд (1999).

. Виробництво електроенергії - 1,135 (1997), їх ТЕС (93%), ГЭС.

(6%), АЕС (1%).

5.Экономическое «диво» в Китае.

Безпрецедентні успіхи економічного розвитку Китаю стали однією з найважливіших подій історії (1978;1997 рр.). У цей час економічних реформ валовий внутрішній продукт країни зріс у 5,7 разу, чи середньому становив 9,6% на рік. Це означає, що він подвоювався практично кожні 7,5 лет.

Проте за минулі 19 років виробництво ВВП душу населення у Китаї зросла в 4,4 разу, продуктивності праці (ВВП одного зайнятого) — в 3,4 разу. За ж період ВВП Росії скоротився на 30%.

Тоді ж вважали, що «При збереження найближчими роками основних тенденцій розвитку Китаю… навіть за деякому уповільнення темпів його економічного розвитку і істотному прискоренні в Росії (до 4−5% щорічно), пізніше 2005 р. Китай перевершить Росію безкультурну й за показниками ВВП душу населення. До того на той час величина китайського ВВП буде перевищувати обсяг російського щонайменше ніж у 10 раз; цілком можливо також, що китайська економіка за своїми розмірами перевищить американську і став найбільшою мире». 1].

Для пояснення «дива» багато вчених представляли свої погляду. Директор Інституту економічного аналізу А. Ілларіонов дотримується гіпотези «характер економічної политики».

Він відкидає таку гіпотезу, як «відсталість». У якій швидкі темпи зростання Китаю: від того, що стартовий рівень Китаю був надзвичайно низьким, а темпи зростання слаборозвинених країн вище, ніж темпи зростання більш розвинених стран.

Приклад 209 країн із їх приростом ВВП душу населення в 1979;1996 р. залежно від стартового економічного розвитку, він представив два виведення: 1) «статистично значимої закономірності між стартовим рівнем економічного розвитку та наступними темпами економічного розвитку та наступними темпами економічного зростання світовій економіці не спостерігається. При одним і тієї ж значеннях ВВП можливі й швидке зростання, і глибоке падіння». 2) «…жодна із багатьох країн з низьким стартовим рівнем розвитку (до яких належить Китай) у роки вони мали темпів зростання, скільки-небудь близьких до китайським. Понад те, останні виявилися унікальним для всієї экономики».

А. Ілларіонов також відкидає гіпотезу «особливість структури виробництва». Відповідно до цієї гіпотезі, вирішальний внесок у прискорення економічного зростання Китаю внесла стартова структура його економіки — низька частка у ВВП в промисловості й висока частка сільського хозяйства.

За твердженням А. Іларіонова зробити «…питому вагу промисловості, у ВВП Китаю був і залишається не нижче, а вищий, ніж у Росії. Однак понад низький питому вагу промисловості, у Росії не сприяв підвищенню темпів її економічного зростання проти Китаєм. З іншого боку, вищий питому вагу промисловості, у ВВП Китаю не сприяв уповільнення темпів його розвитку проти Россией».

Він також відкидає гіпотезу «особливість структури зайнятості». Відповідно до якій понад високих темпів зростання Китаї пояснюють високим питому вагу населення, зайнятого сільському господарстві, в усьому населення страны.

За словами «при частці зайнятих сільському господарстві лише на рівні, близькому до 70% (Китай в 1978 р.), середньорічні темпи економічного зростання станах світу можуть змінюватися від мінус 6% до плюс 8%. Це означає, як і структура виробництва, і структура зайнятості власними силами не пояснюють високих темпів економічного зростання Китае».

До такої гіпотезі як «національна специфіка» А. Ілларіонов належить неоднозначно: «З одного боку такі риси, очевидно, справді властиво китайської нації. З іншого боку, якщо їх визнати вирішальними в економічний розвиток, то високих темпів зростання було б притаманні Китаю на протязі усієї його історії». Економічний підйом у Китаї спостерігався лише наприкінці 70-х годов.

Розглядаючи хід реформ у Росії у Китаї, У. Семенов виділив кілька центральних положень тактики реформ в Китае. 2].

1. У Китаї була опрацьована стратегія реформ, яка у взаємопов'язаної формі забезпечується економічними, політичними і ідеологічними мерами.

2. Головне би в економічному забезпечення полягала у виборі на початковому етапі знають таких галузей господарства, що дають швидкий прибуток, нагромадження капіталу, забезпечують зайнятість населення і побудову служать хіба що базою у розвиток свого хозяйства.

3. Китайське керівництво намагалося не упускати можливість управління економікою на макрорівні, про те, щоб він не пішла у разнос.

4. Важливим принципом реформування стала поступовість, практична відпрацювання теоретичних моделей на вибіркових напрямах, галузях господарства і територіальних единицах.

5. Економічна реформа активно підкріплювалася політичними засобами, що полягала у створення сприятливому зовнішньому і внутрішньої обстановки країни, в недопущення розвитку негативних тенденцій, що виникають у процесі реформ.

6. І, нарешті, важливим напрямом стало ідеологічне забезпечення реформ. Китайське керівництво позбавила змоги єдиним махом зруйнувати ідеологічні установки, цінності, панували суспільстві, добре розуміючи, що це веде до втрати орієнтації людей.

Заключение

.

На найближчу перспективу в КНР намічені декілька напрямків основних перетворень, реалізація яких визначить економічного розвитку країни тривалу перспективу. Передусім це реформа держсектора та надійної банківської системи, зміна системи звернення сільськогосподарської продукції, стабілізація демографічній ситуації і ліквідація нищеты.

Проте в намічуваних перетворень значна частина противників, які вважають, що вони приведуть загострення продовольчої проблеми, тим більш, що кількість населення протягом 25 років зросте, відповідно до прогнозам, до 1,6 млрд. человек.

Зростання чисельності населення супроводжуватиметься зміною його половозрасной структури. Передусім це виявляється у старінні міського населення і побудову зростанні чисельності молодого населення. Безумовно, це позначиться на майбутніх програмах соціального та розвитку страны.

Дуже серйозна проблема — злидні. У 1999;му р. чисельність населення, мешканця районах абсолютної злиднів, по офіційної оцінки, становила 35 млн. людина. Проте, за даними Світового банку, за умов злиднів проживає 300 млн. людина (критерієм взято добове середньодушове споживання на розмірі 1 $).

Завдання подолати злидні представляє надзвичайно складній з глибини її причин. Це несприятливі географічні і кліматичні умови, складна екологічна ситуація, нерозвиненість економічної, соціальної, підприємницької, культурної інфраструктури, надмірна залежність від зовнішньої допомоги, що викликає анклавность розвитку та переважання одноманітною економічної структуры.

Офіційні прогнози розвитку на 2000;2050 р. дуже оптимістичні. Навіть якщо його намічені перетворення будуть успішними, КНР доведеться вирішувати величезний комплекс нижченаведених проблем. Серед найгостріших — проблеми зайнятості та медичної екології, дефіцит низки природних ресурсів, колись всього орних площ, і прісної води, нерозвиненість НДДКР, системи освіти й охорони здоров’я. Ці та багато інших чинників, з одного боку, стимулюють нарощування економічного потенціалу, з інший, перешкоджають руху країни, до новим рубежам. 3].

———————————- [1] Илларинов А. «Секрети китайського економічного „дива“». Питання экономики.-1998 — № 4 (з 14−26) [2] У. Семенов. «Економіка: по китайському лекалу». Москва — 1993,-№ 8 (з. 143−147). [3] У. Гельбрас, У. Кузнєцова «КНР: Рік суворих випробувань» МЕ і МО-2000;№ 8 (з 114−120).