Воспроизводство мінерально-сировинної бази

Воспроизводство мінерально-сировинної базы

В.М. Дума В зараз у Російської Федерації виникли серйозні проблеми з відтворенням мінерально-сировинної бази (ВМСБ). Це пов’язано з тим, що історично до рук недропользователей перебували промислові запаси мінерального сировини на багато і десятиріччя наперед, і власники надр не замислювалися, що назавтра з’являтимуться якісь проблеми у цій частини. Ухвалений 1992 р. закон «Про надра» змусив недропользователей сплачувати до бюджети всіх рівнів великі гроші, зокрема і відновлення мінерально-сировинної бази (МСБ). Проте позабюджетний фонд ВМСБ Уряд використало на власний розсуд, і потім взагалі ліквідувало. Про те, що геологія потребує серйозного уваги держави й відповідного фінансування, було забуте. Цільові гроші витрачалися на різні невідкладні справи. Мало хто згадував про колосальних засобах, колись виділених Радянським Союзом до пошуку і розвідку месторождений.

Федеральные влади віддали гірський бізнес у в руках та поступово стали забувати про геології і відтворенні мінерально-сировинної бази, сподіваючись те що, що компанії візьмуть він всі труднощі комплексних геологічних досліджень, що колись виконувало держава. Однак у період спаду 90-х видобувні підприємства зосередилися на приращении видобутку, мінімізуючи інші витрати. Цільові вкладення на відтворення з корисними копалинами різко скоротилися, а об'єми та якість геолого-розвідувальних робіт (ГРР), виконуваних компаніями відповідно до проектними документами, неможливо контролювати. Протестів з цього приводу також не пролунало, оскільки молодий російський бізнес думав, що узаконених ліцензуванням запасів йому вистачить протягом усього що залишилася жизнь…

На тлі підвищення видобутку кінця 90-х уже минулого століття, обумовленого ефективним менеджментом нафтогазових компаній, і застосуванням сучасних технологій підвищення нафтовіддачі, регіональні геологорозвідувальні роботи (ГРР), колись фінансовані з допомогою цільових відрахувань, згорталися. Геологи-поисковики найвищого гатунку або сягало ще компанії, чи заміняли професію. Протягом останнього десятиліття з 33 тис. геологів, що працюють у полі, залишилося трохи більше 7 тис. Причому у пошукових експедиціях, фінансованих з допомогою держзамовлення, на цей час працюють 2,5 тис. фахівців, а 4,5 тис. працюють у видобувних організаціях. Слід зазначити, що що у 1 989 р. зниження видобутку безпосередньо залежав від стагнації в геологорозвідці й відсутності збільшення підготовлених запасів у необхідних обсягах. Так було в Ханти-Мансійському автономному окрузі — Югре, регіоні, де видобувається близько 60% всієї російської, за 1988;1995гг. обсяги пошуково-розвідувального буріння знизилися в 8,4 разу — з 1,7 до 0,2 млн. м, а видобуток відповідно скоротилася з 360 до 1 65 млн. т. Починаючи із першого 998 р, що намітився зростання видобутку не компенсується приращиванием запасов.

Баланс — рівність приращенных запасів і кількість витягнутою нафти — за останній разів у окрузі досягли 1997 р. За восьмирічний період 1997;2004 рр., характеризується як етап стійко зростаючій видобутку, середньорічне заповнення підготовлених запасів категорії З, становила лише лише 78 млн. т. І це притому, що її видобуток 2004 р. в автономному окрузі становила 255 млн. т, а 2005 р. — 267,9 млн. т. Ситуація у ХМАО, як у дзеркалі, відбиває стан і загальноросійські тенденції. Проте з прогнозу МПР щорічний приріст запасів у період із 2001;2005гг. по ХМАО має становити 240 млн. т, що дорівнює 76,6% загальноросійських показників, а й за 2006;2010 рр., ще більше — 260 млн. т. Прогноз МРП дуже оптимістичний, але далека від реальності. У чому криється причина того що відбувається? Спробуймо розібратися у поставлених вопросах.

По даним ВНИГРИ поточний стан забезпеченості потреб економіки Росії основними видами енергетичного сировини до 2010 р. оцінюється як цілком задовільний, особливо з газу і вугіллю. Що ж до нафти, Росія почне відчувати брак активних рентабельних і освоєння запасах до 2009;201 1 рр., але ще можна буде потрапити частково компенсувати з допомогою переоцінки запасів і підготовки до освоєння субактивных і труд-ноизвлекаемых запасів, і навіть ресурсів нафти і є шельфа.

Прогноз видобутку нафти до 2020 р. у Західній Сибіру показує, що з існуючому стан справ у сфері надрокористування і збереження обсягів експлуатаційного буріння лише на рівні 5,5−5,9 млн. м, падіння видобутку по ХМАО розпочнеться о 2008 р. З 2010 р. видобування нафти по автономному округу становитиме 1 80−200 млн. т, а 2020 р. скоротиться до 130−150 млн. т. Здається, саме час спробувати зупинити неминучий спад, але адекватних дій із боку сил, здатні на ситуацію, не наблюдается.

Отмена 2001 р. платежів на ВМСБ призвела до різкого зменшення геолого-розвідувальних робіт. Про це говорили все, риску підвела статистика. Отримавши, власне, на свій користування 50% що існувала колись ставки ВМСБ, компанії та по сьогодні не квапляться вкладати гроші в пошукові роботи. Вони вкладають гроші у геологію, але найчастіше на дорозвідку, не більше ліцензійних ділянок. Стимулів турбуватися про приращении мінерально-сировинної бази на регіональному і вже тим більше федеральному рівні у компаній нет.

В зараз у МРП Росії зрозуміли, що відтворення мінерально-сировинної бази невідкладно вимагає найсерйозніших змін у політиці надрокористування. Завдяки спільним зусиллям міністра Юрія Трутнева Федеральним агентством із надрокористування (Роснедра) 2003 р. реанімували програма ВМСБ Росії до 2020 року. У документі було спрямовано баланси по 37 основним є видам з корисними копалинами. Наприкінці 2004 р. Уряд РФ схвалило «перспективний» варіант реалізації довгострокової программы.

До 2020 р. передбачається вкласти у геологорозвідувальні роботи рахунок коштів федерального бюджету 255 млрд. 500 млн. крб., але про цю суму, за оцінками експертів МПР, задля забезпечення повного відтворення МСБ треба додати гроші приватних інвесторів у обсязі 2 трлн. 1 72 млрд. 940 млн руб.

Около 70% цих вкладень піде на відтворення вуглеводневої сировини, приблизно 5% - на шляхетні метали, інше — інші види корисних копалин. Коментуючи ці цифри, доречно зауважити, що Уряд має намір мінімальними витратами (приблизно 10%) від очікуваної суми капітальних вкладень в відтворення мінерально-сировинної бази запустити саморегулюючий механізм інвестиційній привабливості мінерально-сировинного комплексу країни. Але як це зробити — питання открытый.

За півтора року тюремного початку дії урядової програми яких би не пішли істотних інвестицій у області ВМСБ не було, і це притому, що Федеральному агентству з надровикористання 2005 р. вдалося домогтися фінансування ГРР обсягом 1 1 млрд. крб. За планами агентства 2006 р. на проведення робіт із відтворення МСБ піде близько 15 млрд., а 2007 — більше однієї 7 млрд. крб. Але цих вкладень, схоже, бракуватиме, щоб підштовхнути наші нафтогазові компанії інвестування фундаментальної геологоразведки.

По оцінкам ВНИГРИ, у найближчій перспективі, без негайного не зміниться політика інвестування робіт з підготовки сировинної бази нафти, нашій країні доведеться після 2012;2015 рр. різко скоротити або повністю припинити експорт із єдиною метою забезпечення внутрішнього споживання… Інакше, як запевняють вчені, буде завдано серйозної шкоди виробничому потенціалу, економіки та обороноздатності России.

Большие надії уряд покладало на ринкові зміни у системи управління недропользованием, зокрема аукціонний продаж ліцензійних ділянок, під проведення ГРР. Тим більше що руйнація регіональної геологорозвідування і переведення її на федеральний рівень не дали очікуваних результатів. Істотною відмінністю робіт з ГРР 2005 р. від попереднього років є включення до федеральну програму об'єктів геологічного вивчення, раніше виконувані по програмам і завдяки коштів суб'єктів РФ. Ця діяльність агентства (Роснедра) призвела до реальному запуску пошукових робіт, заморожених раніше, за що надрокористувачі вдячні федеральної влади, але докладених зусиль виявилося вочевидь не досить. Загальна кількість об'єктів та обсяги фінансування з коштів федерального бюджету 2004 р. було збільшено майже 2 разу, проте ефективність ГРР загалом знизилася через руйнації стійко функціонуючої системи управління надрами в регионах.

К проблемі розширеного ВМСБ залишилися байдужими ні суб'єкти федерації, ні вчені, ні представител законодавчої влади. Експерти рік у рік вказували на помилки, пропонували шляху виходу з кризи, проте Уряд дуже прислухалося до своїх опонентів. Відразу після скасування платежів на ВМСБ в професійних колах мусувалася думка, що необхідно частина (від 1 0 до 50%) податку видобування корисних копалин (НДПИ) переводити у цільової бюджетний фонд підтримки державної геологічної службы.

Например, інформації з уряду Республіки Саха (Якутія), вважають, що можна скасувати будь-які платежі, стягнуті під час проведення пошуку, оцінки й розвідки корисних копалин, як і мають економічної сутності, проте половини від НДПИ, що надходить бюджети федерації і суб'єкта, слід спрямовувати на відновлення МСБ. Адміністрації Сахалінської і Іркутської областей пропонують відновити федеральний і регіональний фонди відтворення мінерально-сировинної бази. У апараті повноважного представника президента Далекосхідному федеральному окрузі переконані у цьому, що можна скасувати регулярні платежі користування надрами для недропользователей, здійснюють геологічне вивчення надр з допомогою всіх джерел финансирования…

Неблагополучие у сфері відтворення МСБ більше помічати не можна й очевидно, що зволікання з прийняттям ефективних заходів, стимулюючих приватних інвестицій в ГРР, негативно позначиться економіці країни. Річ у тім, індекс промислового виробництва паливно-енергетичних ресурсів знизився зі 107,7% 2004 року. до 101,8% 2005 р. Частка вкладу видобутку з корисними копалинами у єдиний приріст промислового виробництва зменшилася із першого 7,4 до 5,5%.

В Уряді 23 березня 2006 р. розглядалися сценарні умови соціально-економічного розвитку РФ на 2007 р. і період до 2009 р. Так, при виконанні помірковано оптимістичного сценарного умови потрібно збереження темпи зростання видобутку нафти і є лише на рівні хоча б 101 -102% на найближчі три року, інакше темпи зростання ВВП і до бюджету доведеться скоригувати убік уменьшения.

Сегодня Федеральному агентстві із надрокористування визнають, реальний механізм залучення коштів з позабюджетних джерел досі не сформований. Кількість видавали ліцензій на геологічне вивчення надр проти 1 998−2000 рр. скоротилась 3,5 й більше разів. Це викликано неймовірно складної процедурою отримання прав користування надрами як геологічного вивчення, так об'єднаних розвідування й видобутку. У Красноярську геологи з’ясували, у що обходиться компаніям ходіння кабінетами. Якщо нехитрим розрахунках, виявляється, що кількість обертань у согласующие органи і при отриманні ліцензії на право проведення ГРР перевищила 40, а середній термін проходження погоджень становить 1 7 міс. І тут доречне нагадати, що термін пошукової ліцензії становить 5 років, у тому числі практично двох років марно губляться в порожніх ходіннях. Про яких відкриттях можна говорить?

В Федеральному агентстві із надрокористування переконані, що з залучення інвестицій у геологорозвідку вирішити найпростішу проблему: звільнити від оподатковування частка прибутку, яке б для проведення ГРР в нерозподіленому фонді надр, але за обов’язкової експертизі проектів уповноваженими органами. Такого ж потребують і регіони. Крім цього, слід максимально спростити видачу ліцензій на геологічне вивчення надр і право розвідування й видобутку фактично відкритого родовища. За словами Про. Монастырных, заступника керівника Федерального агенції із надрокористування, сьогодні законодавство Демшевського не дозволяє це робити оперативно, струм як сам собою факт відкриття тягне у себе обов’язок надрокористувача відшкодувати державі десятки, а те й сотні мільйонів карбованців за роботи, проведені з допомогою федерального бюджету минулих років. Здорові міркування професіоналів із МПР Росії у тому, що таким чином ставитися до геологорозвідці не можна, наштовхуються на нерозуміння МЕРТ, який обстоює свою, фіскальну точку Зору. І родовища з корисними копалинами терпляче чекають на своїх геологов-поисковиков, поки ті проходять узгодження в кабинетах.

Возникает питання, чому Росії управління недропользованием йде з своєму особливому шляху, повністю ігноруючи світовий досвід, тоді як нові західні технології ефективно використовуються підприємцями? Вочевидь, ми забули унікальний геологічний досвід Радянського Союзу, і розучилися слухати учених, представників бізнесу і регіональні власті. У, хто забуває минуле, немає будущего.

Сегодня у Росії пошуками і розвідкою переважно займаються великих компаній. Малий бізнес у нафтової галузі основному надає сервісні послуги. Так склалося після розпаду СРСР, після руйнації державної геологічної служби. У світі картина зовсім інше. У сфері організації та проведення ГРР лідерство належить малим, так званим, юниорным компаниям.

По підсумкам 2005 р. серед розвинених видобувних держав світу сумарний геологорозвідувальний бюджет «юніорів» перевищував такою бюджет великих компаній. У цьому експертів зазначають ефективність бізнесу у сфері пошуку. За кількістю відкритих родовищ окремих видів з корисними копалинами «юніори» як не поступаються пошукових службам гірничодобувних компаній, а й значно переважають їх. І річ у цьому, у разі відкриття родовища капіталізація юниорной компанії багаторазово підвищується. У «юніорів» оцінюють щодо чотирьох позиціям. Це доступом до активної геологічної інформації, здобуття влади та передача прав користування надрами, фінансування ГРР і питання оподаткування. І слід визнати, що з усіх переліченим параметрами наші «юніори» наприкінці списка…

По оцінці У. Войтенко, фахівця центру «Мінерал» ФГУНПП «Аэрогеология», для створення ефективних ринкових механізмів стимулювання позабюджетних інвестицій в ГРР, рухається у першу чергу розділити фонд надр РФ на частини. У перший, ліквідну, мають увійти ділянки надр із розвіданими і попередньо оціненими запасами, на вивчення яких було вкладено великі бюджетні средства.

Ко другій частині слід віднести весь іншої неліквідний фонд надр, вивчення, якого або обмежилося регіональної стадією, або пошукові праці були проведено, але з дали серйозних результатів. Підхід до управління різними частинами фонду слід дифференцировать.

В відношенні першого держава повинна зосередитися на трьох напрямах діяльності: компенсувати витрати, залучити на інвестиції та забезпечити раціональну відпрацювання запасов.

Что саме стосується неліквідів, то тут воля держави має спрямувати виключно залучення інвестицій. Досвід Канади наочно демонструє, що треба робити, як, у якій послідовності. У Оттаві для пошуковців діє заявний принцип: «Перший прийшов — одержав». Ніяких аукціонів, бонусів, договорів і багатомісячних погоджень! Хочеш займатися пошукомприходь і работай.

В Канаді, кошти, створені задля пошук, розглядаються як плата користування надрами. Що те саме зробити і ми? Якщо надрокористувач гребує або може вести ГРР, він негайно поверне лицензию.

Доступ до архівної інформації розвідувачам також має бути максимально спрощений. Це дозволить посилити приплив приватних інвестицій до пошукових роботам. Державі ж слід надавати податкові пільги тим, хто бере участь у організації геолого-розвідувальних работ.

Проект новим законом «Про надра» немає ніяких серйозних шансів в організацію юниорных компаній у нашій країні. У ст. 77 Закону бачимо, що з відмову користувача надр від права за проведення розвідування й видобутку з корисними копалинами з відкритого родовища, йому будуть лише відшкодовано Витрати пошук і освоєння оцінку родовищ з корисними копалинами, вироблені рахунок власних чи залучених коштів. Проаналізуємо, що може статися, якщо компанія, котра відкрила родовище, по будь-яким причин відмовитися від права на висновок договору. Вона просто щось отримає, якщо судити з статтям нового законопроекту. Юниорной компанії оплатять тільки для проведення робіт, а не ринкову ціну права розробки відкритого родовища. Виходить, що ідеї геологів, які роблять відкриття, щось стоять. Розробники законопроекту «Про надрах» не приймають до уваги, що хтось не може не побажати займатися здобиччю на користь організації нових пошуків. На юниорных компаніях в усьому світі працюють геологи-поисковики найвищого гатунку. У видобувних компаніях таких просто немає. То може, слід уважніше пригляньтеся до досвіду закордонних «колег та врахувати їх у новому законопроекті «Про надра». Гадаю, у тому разі справи в самісінький області ВМСБ неодмінно улучшатся.

Список литературы

Журнал «Нафтова господарство» № 5, 2006.