Програматор ПЗП (програмний інтерфейс)

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Програматор ПЗП (програмний інтерфейс) (реферат, курсова, диплом, контрольна)

СОДЕРЖАНИЕ ОСНОВНЫЕ НАПРЯМКУ ЗАСТОСУВАННЯ ОБЧИСЛЮВАЛЬНОЇ ТЕХНИКИ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ 4 1. ОБЩИЙ ПОДІЛ 10 1.1. ХАРАКТЕРИСТИКИ АППАРТНЫХ ЗАСОБІВ ВЫчИСЛИТЕЛЬНОЙ ТЕХНИКИ 10 1.2. ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРОГРАМНИХ ЗАСОБІВ ВЫчИСЛИТЕЛЬНОЙ ТЕХНИКИ 16 1.3. ПОСТАНОВКА ЗАДАчИ 17 2. СПЕЦІАЛЬНИЙ ПОДІЛ 18 2.1. РОЗРОБКА АЛГОРИТМУ ПРОГРАМНОГО ОБЕСПЕчЕНИя 18 2.2. РОЗРОБКА УНІВЕРСАЛЬНОЇ УПРАВЛяЮЩЕЙ ПРОГРАМИ 19 2.3. РОЗРОБКА ПРОГРАМНОГО ІНТЕРФЕЙСУ 22 2.4. ОПИС ПРОЦЕСУ НАЛАГОДЖЕННЯ 24 2.5. РОЗРОБКА ЭКСПЛУАТАЦИОННО-МЕТОДИчЕСКОЙ ДОКУМЕНТАЦИИ 24 2.6. РЕЗУЛЬТАТИ ВИПРОБУВАНЬ 25 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ПОДІЛ 27 3.1. ОЦІНКА ВИТРАТ НА РОЗРОБКУ ПРОГРАМНОГО ІНТЕРФЕЙСУ ДЛя ПРОГРАММАТОРА ПЗУ 27 3.2. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВНЕДРЕНИя РОЗРОБЛЕНОЇ ПРОГРАМИ У УчЕБНЫЙ ПРОЦЕС 29 4. ЗАХОДИ ПО ОХОРОНІ ПРАЦІ. БЕЗПЕКА ПРАЦІ ПРИ ОБСЛУГОВУВАННІ ПРОГРАММАТОРА 31 4.1 ТРЕБОВАНИя БЕЗПЕКИ До ТЕХНИчЕСКИМ СРЕДСТВАМ ПЕОМ 31 4.2. ТРЕБОВАНИя БЕЗПЕКИ До МІКРОКЛІМАТУ У УчЕБНЫХ ЛАБОРАТОРИяХ 32 4.3. ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПРИ СЕРВІСНОМУ ОБСЛУГОВУВАННІ ПРОГРАММАТОРА. 33 ДОДАТОК 1. ПРОГРАМНИЙ ИНТЕРФЕЙС…34.

ОСНОВНІ НАПРЯМКУ ЗАСТОСУВАННЯ ОБЧИСЛЮВАЛЬНОЇ ТЕХНИКИ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕССЕ.

Бурхливий запровадження у сферу матеріального виробництва нової інформаційної технології, широка электронизация всіх машин і устаткування вимагає сьогодні багатомільйонну армію фахівців знання мікропроцесорних засобів і систем, володіння комп’ютерної техникой.

У даний період час впровадження наукових відкриттів, часом з’являтимуться нові технологій у провідних галузях промисловості стає соизмеримым з тривалістю навчання у вузі, технікумі. Це пошуку таких методів і засобів, якими скорочено б відстань між досягненнями науки, виробничої практикою і змістом освіти. Змінюються значною мірою і цілі навчання. Сьогодні професійно важливим для фахівця є вміння самостійно й більше безупинно поповнювати, оновлювати знання, вести творчий пошук, здатність відповідально приймати оригінальні решения.

Нові завдання освіти вимагають сучасної технічної бази, й у першу чергу, широкого впровадження комп’ютерів в процесі. Реалізація процесу, забезпечує високу освітню активність учнів, самостійність його роботи, індивідуалізацію навчання нині неможлива за відсутності широкої застосування обчислювальної техніки і дидактичних матеріалів, які забезпечують реальність такого использования.

Успіхи у справі комп’ютеризації процесу визначаються трьома суттєвими чинниками: наявністю обчислювальної техніки; виробництвом і які розподілом програмного забезпечення; готовністю викладачів методично грамотно використовувати обчислювальну технику.

Певний досвід освоєння і видів використання електронної обчислювальної техніки в навчально-виховному процесі накопичений у Вінницькому технікумі електронних приладів [7].

Початок освоєння електронно-обчислювальних машин (ЕОМ) належить до 1977;78 року, коли обчислювальний центр технікуму, оснащений машинами «Электроника-1004», займався статистичним опрацюванням результатів успішності відвідуваності. Це дозволило б керівникам технікуму щодня отримувати оперативну інформацію про стан справ у кожному навчальної группе.

У 1980;1981 року було зроблено перші кроки з використання ЕОМ для рішення творчих завдань під час курсового і дипломного проектування. Початок цієї роботи поставило перед педагогічним колективом технікуму ряд проблем: необхідність психологічної підготовки викладачів запровадження обчислювальної техніки; необхідність розробки методик інженерних розрахунків, орієнтованих застосування ЕОМ; перегляд методики проведення занять; відсутність інформаційно-методичного та програмного забезпечення обчислювальної техники.

Виниклі проблеми вирішувалися в технікумі поступово, спочатку роботою для впровадження обчислювальної техніки зайнялися викладачі спеціальних дисциплін, котрі володіють методикою навчання, з одного боку, та знають про основи обчислювальної техніки з іншого. Це й дозволило вже у 1980;81 року розробити і впровадити в навчальний процес пакет програм «Розрахунок елементів інтегральних мікросхем». Виконана учнями двох навчальних груп розрахункова частина курсового проекту показала ефективність застосування техніки в курсовому проектуванні. Проведені у тому ж році відкриті уроки дозволили практично показати більшості членів колективу можливість і ефективність використання обчислювальної техніки в процесі. Був подолано психологічний бар'єр. До роботи для впровадження обчислювальної техніки стали підключатися дедалі нові викладачі. З 1983;84 року на ЕОМ проводяться розрахунки функціональних вузлів на уроках «Радіоприймальні устрою», трудомісткі розрахунки надійності РЭА, економічні розрахунки та інших. Лише у 4 року понад 200 учнів виконали курсові проекти з розрахунками на ЕОМ. Висока точність розрахунків, продуктивність дозволили вивільнити вони час на творчу, змістовну частина проекта.

Загальні методичні принципи проведення занять з допомогою ЕОМ, сформульовані технікумі з урахуванням чотирирічного досвіду, були перенесені інші предмети загальноосвітнього, загальнотехнічного і спеціального циклу. Цьому сприяв організований в 1985 року діючу семінар для викладачів з програмування і застосуванню обчислювальної техніки в процесі. Учням був запроваджено факультативний курс «Застосування мікропроцесорних засобів і мікроЭВМ».

1984;85 рік став роком масового освоєння программируемых мікрокалькуляторів, які широко використовувалися і під час лабораторних і практичних робіт з ТОЭ, фізиці, математиці, загальнотехнічних і спеціальних дисциплін. Створення прикладних розрахункових програм для программируемых мікрокалькуляторів — невід'ємний елемент науковометодичної роботи у технікумі. Більше 30% викладачів пройшли перепідготовку факультети підвищення кваліфікації при провідних навчальних заведенях мінвузу СРСР і галузевого міністерства [7].

Впровадження обчислювальної техніки у нашій навчальному закладі - це планомірний, постійно що розвивається процес. Досвід підтвердив відоме положення про те, що вдосконаленню методи і програм немає предела.

У 1982 року належить початок використанню обчислювальної техніки в науково-технічному творчості. Так і під час госп. договірних экспериментально-конструктивных робіт учні готують програми трасування друкованих плат для систем автоматичного проектування (САПР), розробляють і отлаживают програми сверловки плат для верстатів з числовим програмним управлінням (ЧПУ), проводять типові розрахунки, облік матеріальних цінностей, документообіг по ЭКВ ведеться від 1987 року за допомоги автоматизованої інформаційної системи, створеної з урахуванням СУБД-микро для ДВК.

Постійна робота учнів з ЭКБ з обчислювальної технікою приносить свої плоди, сьогоднішні старшокурсники, працюють у ЭКВ, вільно володіють микрокомпьютерами лише на рівні користувача. Не виключено, що результати підготовки по обчислювальної техніки значно зростуть при організації безперервного процесу формування професійно важливих якостей користувача ЕОМ в кожного учня, починаючи з вивчення основ інформатики, і обчислювальної техніки в загальнотехнічних і спеціальних дисциплінах і до використанням їх у стінах різноманітних навчальних формах науково-технічного творчества.

Програмування — одне із цікавих видів творчої діяльності. Важлива організаційна форма науково-технічної творчості - гурток програмування. Заняття у ньому приваблюють багатьох учнів і 26 дають практичні знання з програмування і користування ЕОМ. Він стає базою на підготовку і налагодженні багатьох прикладних программ.

Автоматизація процесу обробки інформації - одне з сфер ефективного застосування обчислювальної техніки. Раціональна організація інформаційних ресурсів у технікумі - завдання, що стоїть перед колективом. Для цього він в ЭКБ технікуму роботи з створенню автоматизованих інформаційно-пошукових систем з урахуванням микрокомпьютеров.

У 1987 року фрагмент інформаційно-пошукової системи «Банк передового педагогічного досвіду» укорінений у дослідну експлуатацію що з кафедрою педагогіки московського обласного педінституту їм М.К. Крупської. Пакет програм інформаційно — пошукової системи впроваджується щодо теми «Інформаційне забезпечення професійної діяльності фахівця» в курсі «основи науково — технічної творчості». Робота учнів з інформаційними фондами машинами носіях — важливий етап формування культури інформаційну діяльність як викладачів, і учнів [7].

У 1988 року у технікумі створена хороша учебно-материальная база: клас діалогових обчислювальних комплексов;

2 класу комп’ютерів; більш 300 программируемых калькуляторов.

Широке застосування елементів мікропроцесорної техніки в науковотехнічній творчості дає змогу виробляти розробки з вдосконаленню науково-технічних коштів обчислювальної техніки, створенню учебно-лабораторного устаткування вивчення роботи микро-ЭВМ і програмного управління технологічним оборудованием.

Так було в 1985 року створили тренажер навчальної микро-ЭВМ «ЕлектронікаВТЭП мікро». На тематичної виставці «Інженерно тематичне устаткування» ВДНГ СРСР 1986 року навчальна микро-ЭВМ відзначено срібну медаль. Десять таких тренажерів впроваджено у навчальний процес у 1986 року [7].

У 1986 року у технікумі створена локальна мережу діалогових обчислювальних машин. Її впровадження істотно розширило діалектичні можливість застосування ДВК-1 за умов групового навчання. У 1987 року ЭКБ технікуму створює локальні мережі на замовлення низки технікумів отрасли.

Призером виставки «Результати 11-го всесоюзного смотра-конкурса за кращу экспериментально-конструктивную роботу учнів ССУЗ», яку проводять у лютомуберезні 1987 року в ВДНГ СРСР, став спеціалізований мікрокомп'ютер «Спектр», створений ЭКБ керувати технологічним оборудованием.

Медалями ВДНГ відзначені пакети програм «Розрахунок елементів інтегральних схем» і «Визначення професійної надійності особистості». Три викладача технікуму належать до методичної комісії мінвузу СРСР по обчислювальної техніки і науково-технічному творчеству.

Досвідом роботи технікум ділиться на всесоюзних, республіканських і обласних нарадах, семінарах, проведених минвузом СССР.

Масштабність завдань, пов’язаних із упровадженням обчислювальної техніки, висуває на порядок денний питання доцільність створення з урахуванням провідних технікумів низки лабораторій, котрі займаються розробкою інформаційнометодичного та програмного забезпечення з кожного з напрямів з подальшим упровадженням в усі навчальними закладами галузі й системи середнього спеціальної освіти. Це може бути однією з напрямів экспериментально-конструкторской роботи, проведеної по хоздоговорам при умови зміцнення ЭКБ фахівцями з системотехніці і системному программированию.

1. ОБЩИЙ РАЗДЕЛ.

1.1. Характеристики аппартных коштів обчислювальної техники.

Коли вимовляють слова «персонального комп’ютера», зазвичай мається на увазі нічим іншим, як комп’ютер типу IBM PC. Саме американська компанія IBM у серпні 1981 року оголосила про випуск найпершого комп’ютера, названих Personal Computer, чи навіть PC. [6].

Втім, ще до його створення IBM PC безліччю різних фірм випускалися комп’ютери, які було цілком доречно називати персональними. Навіть дуже далека від електроніки фірма Coca — Cola намагалася випускати власну модель персонального компьютера!

Несумісність численних моделей комп’ютерів була головною на заваді і досконалих програм універсального применения.

Коли IBM вийшла ринок настільних комп’ютерів, здавався сумнівним і ризикованим, різнобій серед персональних комп’ютерів досить швидко почав згасати. Маленький персонального комп’ютера IBM PC на процесорі 8088 фірми Intel виявився тим довгоочікуваним стандартом, що з радістю підтримали численні програмісти і фірми — виробники прикладного програмного забезпечення: нарешті з’явився комп’ютер солідної фірми, котрій можна було розробляти й успішно продавати великими тиражами досить складні, скоєні і універсальні програми. За суттю, комп’ютер IBM PC створив як стабільний і великий ринок персональних комп’ютерів, а й величезний ринок прикладного програмного забезпечення, у якому протягом півтора десятиліття разбогатело безліч венчурних фірм [6].

Ось яскравий та ін. Комп’ютер IBM PC майже від початку працював під керівництвом дискової ОС DOS, яку розробила для IBM маленька і тоді невідоме фірма Microsoft. Сьогодні Microsoft — явний флагман індустрії програмного забезпечення, одне з найбагатших фірм світу, яка випускає як операційні кошти MS-DOS і Windows керувати комп’ютерами, а й різні прикладні пакети. А фундатор і керівник Microsoft Білл Гейтс, попри молодість, один з найбагатших людей.

Зрозуміло, персоналку IBM PC виявилася тільки першим кроком у правильному напрямі. Потім фірма IBM випустила безліч моделей персональних комп’ютерів XT, AT, PC/1 і PC/2 в різних процесорах Intel 8086, 80 286, 80 386, 80 486. Всі ці комп’ютери призначені до роботи під керівництвом ОС DOS чи графічної середовищі Windows.

Безліч інших фірм негайно заходилися наслідувати IBM і розвивати її успіх, випускаючи свої власні моделі персоналок, повністю сумісні з IBM PC, або випускаючи різне периферійне додаткове обладнання IBM PC. Адже одній з чудових особливостей персоналки IBM PC була така звана «відкрита архітектура», що дозволяло навіть нефахівцям легко і змінювати влаштування і технічні можливості свого комп’ютера. І тому часто вистачило б скористатися розніманнями послідовного чи паралельного портів, додати на пустинних панельках кілька мікросхем пам’яті, вставити в плату співпроцесор, переставити до іншого становище DIP-переключатели, поміняти з допомогою викрутки блоки, увіпхнути чи вийняти плату розширення з слота системної шини. Через війну за кілька хвилин всякий міг, не маючи скільки — нибудь глибокі знання і складнішим інструментом, побудувати з готових компонентів цілком нову персональну комп’ютерну систему з необхідними технічні параметри [6].

1.1.1. Основні частини компьютера.

Узагалі-то, найперший персонального комп’ютера створили інженери американської фірми Xerox. Саме усе ж фірми, яка подарувало копіювальний апарат, відомий під ім'ям «ксерокс». Це, що залишилося майже непоміченим, історичну подію відбулося дослідницькому центрі фірми Xerox PARC (Palo — Alto Research Center) в Пало-Альто, у Каліфорнії. Уже перших персоналках Xerox двадцять років тому застосовувався графічний інтерфейс, дуже схожий на сучасну графічну середу Windows [6].

З тих пір минуло багато часу, і він діапазон конструктивних рішень персональних комп’ютерів вельми широке. Але, попри конструктивні зовнішні відмінності (від напільних веж до кишенькових моделей), все персоналки схожі одна на друга. Інакше кажучи, якщо «анатомія» комп’ютерів різна, їх «фізіологія» практично идентична.

Сучасний персонального комп’ютера входять такі устрою [1]: системний блок, виконує управління комп’ютером, обчислення; клавіатуру, що дозволить вводити символи в комп’ютер; монітор (дисплей) для зображення текстовій та графічної інформації; нагромаджувачі (дисководи) на гнучких магнітних дисках (дискетах), використовувані для читання і запис інформації (транспортуванню); нагромаджувач на жорсткому магнітному диску (вінчестер), призначений для запису і читання інформації (стаціонарний); До системному блоку комп’ютера IBM PC можна підключати різні устрою виводу-введення-висновку інформації, розширюючи цим його функціональні можливості. Багато устрою приєднуються через спеціальні гнізда (рознімання), які перебувають зазвичай задній панелі системного блоку комп’ютера. Крім монітора й клавіатури, такими пристроями є: принтер — висновку на печатку текстовій та графічної інформації; миша — пристрій, полегшуюче введення інформацією комп’ютер; джойстик — маніпулятор як укріпленої на шарнірі ручки з кнопкою, вживається переважно для ігор; плоттер — підключається до комп’ютера висновку рисунків і інший графічної інформації на папір; плотер — підключається висновку креслень на папір; сканер — пристрій для зчитування графічної і текстовій інформації в комп’ютер. Сканери можуть розпізнавати шрифти літер, що дозволяє швидко вводити надрукований (котрий іноді рукописний) текст в комп’ютер; стример — пристрій до швидшого збереження всієї необхідної інформації, яка перебуває на жорсткому диску. Стример записує інформацію на касети з магнітної стрічкою. Звичайна ємність стримера 60 Мбайт;

CD привід — устрою для зберігання інформації великих обсягів; мережевий адаптер — дає можливість підключати комп’ютер в локальну мережу. У цьому користувач може отримувати доступом до даним, які у інших компьютерах.

1.1.2. Оперативна память.

Обсяг доступною оперативної пам’яті - одне з найважливіших параметрів будь-якого комп’ютера. Оперативна пам’ять чи оперативне запам’ятовуючий пристрій (ОЗУ чи RAM) є сукупність мікросхем на системної платі, здатних нагромаджувати й тимчасово зберігати програми розвитку й оброблювані дані. Цю інформацію за потребою може швидко зчитуватися з оперативної пам’яті процесором і записуватися туди знову. При відключенні харчування вміст оперативної пам’яті повністю стирається і втрачається. Тому після включення комп’ютера програми розвитку й дані всякий раз необхідно наново завантажувати в оперативну пам’ять із джерел тривалого зберігання інформації. Для тривалого зберігання інформації найчастіше застосовуються магнітні і оптичні диски чи інші нагромаджувачі цифрової інформації [2].

У середовищі сучасних комп’ютерах застосовується переважно динамічна оперативна пам’ять чи DRAM (Dynamic Random Access Memory). Вона будується на мікросхемах, потребують щоб уникнути втрат періодичного відновлення інформації. Цей процес відбувається отримав назву «регенерація пам’яті». Він реалізується спеціальним контролером, встановленим на материнської платі. На періодичну регенерацію даних в мікросхемах динамічної оперативної пам’яті витрачається кілька днів. Тому збої у пам’яті нерідко виявляються одній з поширених негараздів у роботі недорогих персональних комп’ютерів «жовтої» чи «чорної» складання, навіть тоді як них використовують зовсім справні мікросхеми динамічної оперативної памяти.

Обсяг будь-який комп’ютерної пам’яті, зокрема і оперативної пам’яті, вимірюється в кілобайтах і мегабайтах. Найменшою одиницею виміру інформаційної ємності і найменшої одиницею розподілу пам’яті комп’ютера є байт. Власне байт — це, своєю чергою, сукупність восьми дрібних одиниць інформації, котрі називають бітами. Різниця між найпростішими стаціонарними двоичными станами, наприклад, «включено"/"выключено» чи торгівлі між 0 і одну не перевищує один біт. Байтовая (чи 8 — бітова) структура виміру обрано з — за двоичной організації обчислювальної техніки. Для передачі чи збереження одного будь-якого символу — літери, цифри чи знака — потрібно один байт.

1 кілобайтів дорівнює 1024 байтам, 1 мегабайт — 1024 килобайтам, 1 гігабайтів — 1024 мегабайтам. Найперші IBM PC мали оперативну пам’ять лише 16 Кбайт. Наступні моделі персоналок типу IBM PC і PC/XT мали обсягом оперативної пам’яті до 640 Кбайт — саме такий максимальний обсяг пам’яті, яким здатна управляти операційна система MS-DOS. Щодо збільшення обсягу пам’яті використовувалися спеціальні плати розширення, дозволяли додатково збільшити обсяг пам’яті до 16 — 64 Мбайт [2]. Оперативна пам’ять комп’ютера IBM PC з процесором Intel — 8088 чи Intel — 8086 (наприклад, IBM PC XT) може мати розмір трохи більше 1 Мбайта, оскільки ці мікропроцесори можуть звертатися немає про що до 1 Мбайту пам’яті. Ця пам’ять і двох частин. Перші 640 Кбайт пам’яті можна використовувати прикладними програмами і операційній системою. Інші адреси пам’яті («верхня пам’ять») зарезервовані для службових цілей: для зберігання частини ОС DOS, що забезпечує тестування комп’ютера, початкову завантаження ОС, і навіть виконання основних низкоуровневых послуг введення — виведення; передачі зображення на екран; для зберігання різних розширень ОС, які поставляються разом із додатковими пристроями комп’ютера. Зазвичай, тоді говорять про обсязі оперативної пам’яті комп’ютера, то мають на увазі саме першу значна її частина, яка можна використовувати прикладними програмами і операційній системою. Бар'єр 640 Кбайт. Багатьом програм 640 Кбайт мало (при цьому з цих 640 Кбайт до 100 Кбайт можуть тривати DOS й різні системні програми — драйвери пристроїв і резидентные програми). Тому розробили розширена (extended) додаткова (expanded) пам’яті. Як компонентів пам’яті у сприйнятті сучасних комп’ютерах використовуються переважно модулі пам’яті з однорядным розташуванням висновків, які називаються SIMM. Ці модулі випускаються з 30 і з 72 контактами ємністю 256 Кбайт, 1 Мбайт, 4 Мбайт, 16 Мбайт чи 32 Мбайта.

1.1.3. Дискова операційна система (DOS).

Дискова операційна система — це програма, яка завантажується включення комп’ютера. Вона виробляє діалог із користувачем, у вигляді команд (кожна команда означає дію, яке DOS повинна виконати) здійснює управління комп’ютером, його ресурсами (оперативної пам’яттю, місцем на дисках тощо. буд.), виводить інформацію на відеомонітор, запускає інші (прикладні) програми виконання. Операційна система забезпечує користувачеві й прикладним програмам зручний спосіб спілкування (інтерфейс) з пристроями комп’ютера. Вона виконує й різні допоміжні дії, наприклад копіювання чи печатку файлів (файл — це якого набір інформації на диску чи іншому машинному носії). Усі функції з обслуговування таблиць розміщення файлів, пошуку інформацією них, виділенню місця для файлів на дискетах виконуються операційній системой.

Основною перевагою Сендеги DOS є його здатність керувати пристроями пам’яті на магнітних дисках (саме тому вона названа — дискова операційна система) [7].

Операційна система здійснює завантаження в оперативну пам’ять всіх програм, передає їм управління початку його роботи, виконує різні дії з запиту виконуваних програм, тож звільняє зайняту програмами оперативну пам’ять за її завершении.

1.2. Характеристики програмних засобів обчислювальної техники.

Система програмування Турбо Паскаль (Turbo Pascal), розроблена американської корпорацією Борланд (Borland), залишається однієї з найбільш популярних систем програмування у світі. Цьому сприяють, з одного боку, простота, що у основі мови програмування Паскаль, і з інший — працю й талант співробітників корпорації Борланд на чолі з ідеологом й творця Турбо Паскаля Андерсом Хейлсбергом. [3].

Придуманий швейцарським ученим Никласом Віртом як для навчання студентів програмування, мову Паскаль стараннями А. Хейлсберга перетворився на потужну сучасну професійну систему програмування, якій із плечу будь-які завдання — від створення простих програм, до розробки найскладніших реляционных системам управління базами даних. [4].

Турбо Паскаль — це суворо типизированный мову. Розвинена система типів дозволяє легко розробляти адекватні уявлення для структур даних будь-який розв’язуваної завдання. У той самий час що у Турбо Паскале кошти перетворення типів дають можливість гнучко маніпулювати різними данными.

Основні оператори мови є хорошою ілюстрацією базових управляючих конструкцій структурного програмування. Їх використання дозволяє записувати складні алгоритми обробки даних в компактній формі. Гармонійне включення до структури мови коштів объектно-ориентированного програмування робить перехід від традиційних технологій програмування до объектно-ориентированному тим, хто програмує на Турбо Паскале, досить безболезненным.

Система програмування Турбо Паскаль підтримує модульний принцип програмування, що лежить у основі сучасних технологій розробок програм. Програма, написана на Турбо Паскале, зазвичай розбивається на модулі, інші ж, своєю чергою, складаються з підпрограм. [4].

1.3. Постановка задачи.

Метою завдання є розробка програмного інтерфейсу (ПІ), який має пов’язувати персонального комп’ютера і лабораторний макет «Программатор ПЗУ».

ПІ має забезпечити подачу вхідних впливів попри всі контакти ІМС (шину адреси, шину даних, управляючі сигнали), здійснювати зчитування і запис даних, використовуючи стандартний порт виводу-введення-висновку LPT (параллельный).

Вимоги до інтерфейсу: ПІ має забезпечити формування та подачу адреси, що містить шість інформаційних і чотири управляючих біта даних на відповідні контакти запрограмованої ПЗУ, забезпечити стробирование чтения/записи інформації. ПІ має забезпечити зручний висновок текстовій інформації на екран спрощення роботи користувача з программой.

2. СПЕЦІАЛЬНИЙ РАЗДЕЛ.

2.1. Розробка алгоритму програмного обеспечения.

Структура програмного інтерфейсу було побудовано з урахуванням ієрархічної системи екранного меню.

Цю систему дозволяє забезпечити для користувача зручний перехід і взаємодія різних рівнів ієрархії даного алгоритму структури меню.

Під час розробки алгоритму програмного забезпечення було використано такі програмні модулі: модуль головного меню; модуль настройки програми; модуль читання ПЗУ; модуль записи ПЗУ; модуль перегляду налаштованої программы.

Модуль головного меню забезпечує відображення на екрані всіх пунктів меню, і, здійснює передачу управління програми з цим пунктах з попереднім збереженням інформаційних змінних і массивов.

Модуль настройки програми здійснює визначення користувачем всіх вхідних і вихідних параметрів, що необхідні подальшої роботи модулів читання і запис ПЗУ, і навіть тестування программатора.

Модулі читання і запис ПЗУ, забезпечує зв’язок програмного інтерфейсу з апаратної частиною лабораторного макета, та здійснює основну зв’язок роботи з ПЗУ.

Модуль перегляду налаштованої програми здійснює видачу на екран тексту налаштованої універсальної программы.

2.2. Розробка універсальної керуючої программы.

Керуюча програма побудовано режимі меню задля забезпечення найбільшої простоти її использования.

Програма реалізували на екрані з роздільну здатність в текстовому режимі 80×60. Для спрощення програмного алгоритму були розроблено процедури, що дозволило виводити меню, управляти курсором, працювати з файлової системою DOS.

1. Процедура WaitRt — чекає вертикального зворотного ходу луча.

2. Процедура Color — установка цвета.

Таблиця 2.1.

Змінні використовувані у процедурі Color.

|Переменная |Призначення | |C1 |Колір символу | |С2 |Колір екрана |.

3. Процедура Loc — позиція курсору на экране.

Таблиця 2.2.

Змінні використовувані у процедурі Loc.

|Переменная |Призначення | |X |Позиція курсору по X | |С2 |Позиція курсору по Y |.

2.2.4. Процедура Wchar — печатку символа.

2.2.5. Процедура Shadeстворення тіні для окна.

2.2.6 Процедура Wrt — висновок тексту на экран.

2.2.7. Процедура Map — виводимо створений віртуальної эран на дисплей.

2.2.8. Процедура Cls — очищення экрана.

2.2.9. Процедура ScanKey — видає ASCII код натиснутої клавиши.

2.2.10. Процедура SkipTime — пропускає час (таймер процессора).

2.2.11. Процедура MoveMan — анімація чоловіки й стрелки.

2.2.12. Процедура MakeMan — створення человека.

2.2.13. Процедура LoadFont — завантаження мого шрифта.

2.2.14. Процедура WaitKey — очікування натискання будь-який клавиши.

15. Процедура Window — створення окон.

Таблиця 2.3.

Змінні використовувані у процедурі Window.

|Переменная |Призначення | |XUL |Позиція лівого верхнього кута по X | |YUL |Позиція лівого верхнього кута по Y | |XDR |Позиція правого нижнього кута по X | |XDR |Позиція правого нижнього кута по Y |.

16. Процедура Morph — створення ефекту «Морфій», плавне преоразование одного вікна в другое.

Таблиця 2.4.

Змінні використовувані у процедурі Morph.

Продовження таблиці 2.4.

|1 |2 | |YT1 |Позиція лівого верхнього кута по Y | | |одержуваного вікна | |XT2 |Позиція правого нижнього кута по X | | |одержуваного вікна | |YT2 |Позиція правого нижнього кута по Y | | |одержуваного вікна |.

17. Процедура MorphL — створення ефекту «Морфій» з останніми координатами.

Таблиця 2.5.

Змінні використовувані у процедурі MorphL.

2.2.18. Процедура WindowL — створення вікна з останніми координатами.

19. Процедура Menu — роботу з меню, вибір пункту меню переміщення курсора.

Таблиця 2.6.

2.2.20. Процедура HexL2Str — уявлення символу на ввиде шестнадцатиричного кода.

2.2.21. Процедура HexB2Str — уявлення символу на ввиде восьмеричного кода.

2.2.22. Процедура MemEd — редактор текста.

2.2.23. Процедура Ffile — роботу з файлами, запис, створення умов та чтение.

2.2.24. Процедура ReadROM — роботу з программатором, читання і запис даних ПЗУ, тестировнаие устройства.

2.3. Розробка програмного интерфейса.

Програмний інтерфейс розробили з урахуванням інтересів усіх його експлуатаційних характеристик. Вони повинні відповідати наступним вимогам: повнота і стислість відображуваної інформації; зручне розташування інформації на екрані; оперативність работы.

Інтерфейс програмного забезпечення побудували по ієрархічної структуре.

[pic].

Рис. 2.1. Інтерфейс програмного обеспечения.

Уся програма побудовано основі типізованих меню, які дозволять легко і інтуїтивно працювати, і зажадають додаткового часу від учнів на вивчення інтерфейсу програми. Фон, вікна меню, і текст відповідають всі вимоги що ставляться до цветовому оформленню; колірна палітра підібрана те щоб очі учнів якнайменше втомлювалися під час роботи з программатором. Також було розроблено новий шрифт, що дозволило забезпечити великі символи літер, та зросійщений програмний интерфейс.

Кадрові вікна основного меню і всі підпункти меню кожному рівні ієрархії виконані у вигляді вікон з відповідністю кожного вікна його інформаційному назначению.

Межоконный перехід здійснюється вибором відповідного пункту переміщенням екраном маркера, як стрілки, позиція якого вказує на обраний пункт меню. Зворотний перехід у ієрархічному меню здійснюватися вибором останнього пункту меню — «НАЗАД», чи натисканням функціональної клавіші «ESC».

Фундаментальна обізнаність із пунктом меню «Фундаментальна обізнаність із ПЗУ» можливе тільки після вибору типу ПЗУ у пункті меню «Вибір ПЗУ», це пов’язане з особливістю роботи апаратної частини лабораторного макета «Программатор ПЗУ».

2.4. Опис процесу отладки.

При налагодженні програмного інтерфейсу лабораторного макета був використаний пошаговый режим п’яти основних програмних модуля: модуль меню, модуль читання ПЗУ, модуль записи ПЗУ, модуль тестування программатора, модуль файлових операций.

У процесі налагодження були використана проміжна пресу визначення деяких проміжних обчислень і коду впроваджуються з клавіатури символів і клавиш.

Було проведено налагодження програми на виявлення орфографічних, синтаксичних, логічних і графічних помилок в екранних частинах программы.

Здійснено налагодження програмного інтерфейсу що з його апаратної частиною. Було внесено певні зміни програму, пов’язані із забезпеченням синхронізації роботи програмного інтерфейсу лабораторного макета з його апаратної частью.

2.5. Розробка эксплуатационно-методической документации.

При експлуатації лабораторного макета «Програматор ПЗУ» з проведення лабораторних робіт необходимо:

1. Під'єднати интерфесный продов до программатору і рівнобіжному порту самого персонального комп’ютера (обидва повинні прагнути бути знеструмлено) 2. Включити харчування копьютера 3. Включити харчування на лабораторному макеті 4. Завантажити за комп’ютером програмний інтерфейс 5. Вставити мікросхему ПЗУ в слот на лабораторному макеті 6. Ознайомитися з программой.

7. Вибрати у програмі тип мікросхеми ПЗУ, уставлену в слот лабораторного макета 8. Провести тестування працездатності программатора 9. Виконати завдання з працювати з лабораторним макетом 10. Вийти зі програми 11. Вимкнути лабораторний макет 12. Вимкнути персонального комп’ютера 13. Зняти мікросхему ПЗУ зі слота лабораторного макета.

Для ознайомлення з побудовою і клубною роботою программатора ПЗУ користувачеві надано документация.

2.6. Результати испытаний.

У процесі дипломного проектування було отримано такі результаты:

Було розроблено програмний інтерфейс лабораторного макета «Программатор ПЗУ», що забезпечує зв’язок апаратного інтерфейсу лабораторного макета з послідовним портом (LPT) персонального комп’ютера IBM PC, дозволяє зчитувати і записувати інформацію на мікросхеми ПЗУ.

Також програмний інтерфейс створює зручний режим спілкування користувача з програмою за принципом екранних меню.

Уся програма реалізована на персональному комп’ютері IBM PC 486 з монітором роздільну здатність в текстовому режимі 80×60, при палітри 16 цветов.

Побутує налагодження програмного інтерфейсу экспериментным шляхом були встановлено мінімальні вимоги до персонального компьютеру:

IBM сумісні персонального комп’ютера; процесор 286; кольорової дисплей; видеоадаптер EGA; операційна оболонка DOS 3.0 або старшого; обсяг оперативної пам’яті 416 Kb; вільне простір на жорсткому диску з розрахунку: програма (20Kb).

+ 64Kb*кол. прошивок ПЗУ.

3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РАЗДЕЛ.

3.1. Оцінка витрат розробці програмного інтерфейсу для программатора ПЗУ.

3.1.1 Стаття I. Матеріальні ресурсы.

Стаття I включає вартість всіх видів сировини й матеріалів, витрачених на виготовлення продукції, і навіть транспортно-заготівельні расходы.

Розрахунок сировини й матеріалів приведено у таблиці 3.1. |Таблиця 3.1 |.

Розрахунок сировини й материалов.

|Наименование |Ед. |Ціна, |Норма |Вартість, | | |Вимірювання |крб. |витрат, |крб. | | | | |прим. | | |Операційна система |прим. |342 000.00 |1 |342 000.00 | |MS-DOS 6.20 | | | | | |Мова программирования|шт. |570 000.00 |1 |570 000.00 | |Borland Turbo Pascal | | | | | |v7.0 | | | | | |Разом: |912 000.00 | |ТЗР=[pic] | | | |(3.1) |.

ТЗР=912 000.00*1%/100%=9120.00 крб. |Ст.I=[pic] | | | |(3.2) |.

Ст.I=912 000.00+9120.00=921 120.00 руб.

3.1.2. Стаття II. Оплата труда.

Стаття II включає зарплатню основних виробничих робочих, у яких безпосередньо на робочих місць виконують операції, по обробці продукции.

Визначення норм часу для операцій наведено в таблиці 3.2. |Таблиця 3.2 |.

Норми времени.

|Должность |Вартість 1 години |У годин |Оплата | |Програміст |15 000.00 крб. |60 |900 000.00 крб. | |Отладчик |5000.00 крб. |15 |75 000.00 крб. | |Разом: |975 000.00 крб. |.

Ст.2=975 000.00 руб.

3.1.3 Стаття III. Відрахування у позабюджетні фонды.

Стаття III включає у собі відрахування на пенсійний фонд (28%), фонд зайнятості (1.5%), медичне страхування (3.6%), соціальне страхування (5.4%), до пайового фонду освіти (1%) і транспортний податок (1%).

Усього 40,5% від нарахованої зарплати. |Ст.3=[pic] |(3.3) |.

Ст.3=[pic]= 394 875.00 руб.

3.1.4. Стаття IV. Витрати утримання і обслуговування оборудования.

Стаття IV включає у собі вартість платні допоміжним робочим, наладчикам, механікам, вартість запасними частинами, допоміжних засобів і амортизацию.

Початкова ціна самого персонального комп’ютера IBM PC/AT 386 — 2 425 920.00 крб., норма амортизації - 4% (ГЛЕВКА ГРУДКА), витрати склали 97 036.80 руб.

Під час розробки та налагодження програмного забезпечення було витрачено 89 кВт (ЭНЕР) електроенергії: 1 кВт — 512.00 крб., 89 кВт — 45 568.00 руб.

|Ст.4=КОМ+ЭНЕР |(3.4) |.

Ст.4= 97 036.80+45 568.00=142 604.80 руб.

3.1.5. Повна собівартість |Пол.Себ.=[pic] |(3.5) |.

Пол.Себ.=921 120.00+975 000.00+394 875.00+142 604.80=2 433 559.80 руб.

3.2. Аналіз ефективності впровадження розробленої програми в навчальний процесс.

Ефективність впровадження програми у тому, що лабораторний макет, котрій написана програма, дозволяє наочно продемонструвати читання і запис ПЗУ в виробничих условиях.

Лабораторний макет і забезпечення обслуговуючі макет, дозволить підвищити якість який навчає процесу з предмета «Імпульсна техніка», оскільки дозволить учням безпосередньо практично вивчити метод читання і запис микросхем.

Програма для лабораторного макета проста і інтуїтивна зрозуміла в зверненні; Сам макет, також простий, що дозволяє відразу переступити до виконання лабораторної роботи, необхідно лише лише підключитися макет до мережі, під'єднати розняття до рівнобіжному порту персонального комп’ютера (порт LPT), вставити прошиваемую мікросхему ПЗУ в панель і запустити програмне забезпечення на персональному комп’ютері. Ця простота у спілкуванні дозволить не витрачати чимало часу навчання учнів користування макетом.

Лабораторний макет має хороші показники повторюваності, не вимагає складного устаткування налагодження, що дозволяє легко впровадити макет в виробництво чи збирати його у радиомастерских навчальних закладів чи домашніх условиях.

До чеснот макета належить і низька собівартість, оскільки використані широкодоступные деталі матеріали; малий струм споживання; малі габаритні розміри; інтуїтивно зрозумілий програмний интерфейс.

Усі перелічені чинники дозволять знизити роздрібну ціну макета та програмного забезпечення йому, і навіть зменшити видатки експлуатацію, що за умови ринкової економіки дозволяє повсюдно впровадити лабораторний макет з програмування ПЗУ в навчальний процес. Сам як такої лабораторний стенд без програмного забезпечення втрачає сенс розглядати, оскільки без програми, це купа брухту, як і і яскрава програма без металу, це безглуздий набір команд. Тому далі слово макет розглядатиме сукупність лабораторного стенда та програмного забезпечення для него.

Оскільки розробка макета носить социально-направленный характер (для проведення лабораторних робіт у навчальних закладах за курсом «Імпульсна техніка») й у вартісному вираженні не оценивается.

4. ЗАХОДИ ПО ОХОРОНІ ПРАЦІ. БЕЗПЕКА ПРАЦІ ПРИ ОБСЛУЖИВАНИИ.

ПРОГРАММАТОРА.

4.1 Вимоги безпеки до технічних засобів ПЭВМ.

Технічні і периферійні кошти ПЕОМ повинні відповідати вимогам безпеки за її експлуатації, монтажі, ремонті й обслуговуванні окремих комплексів і систем загалом. Устрою управління ПЕОМ, устрою введеннявиведення і підготовки даних у процесі експлуатації би мало бути пожежобезпечними і відповідати вимогам безпеки протягом всього терміну службы.

Органи управління технічними засобами ПЕОМ, устрою введеннявиведення, кошти діагностику і контролю роботи мають включати накопичення статичного електрики в небезпечних кількостях. Окремі блоки ЕОМ допускається експлуатувати з пристроями зняття електричного заряда.

Щоб запобігти освіти та цивільного захисту студентів від статичного електрики помешкань учебно-вычислительного центру (УВЦ) необхідно використовувати нейтралізатори і зволожувачі повітря, а поли повинен мати антистатическое покриття. Допустимий рівень напруженості електричного поля була в приміщеннях УВЦ ні перевищувати 20 кВ/м.

Конструктивно окремі модулі і блоки технічних засобів ПЕОМ повинен мати місцеве висвітлення обслуговування, діагностику і контролю роботи, у своїй повинна виключатися можливість зустріч із токоведущими частинами электрооборудования.

Устрою управління технічними і периферійними засобами ПЕОМ, щоб забезпечити взаємодія складових частин ПЕОМ, потрібно виконати те щоб не могла виникнути небезпека у процесі спільної дії окремих систем і комплексу у целом.

Відео термінальне пристрій відображення інформації має відповідати основним вимогам безпеки: яскравість екрана дисплея щонайменше 100 кд/м2, висота символів на екрані щонайменше 3.8 мм, відстань від очей до екрана щонайменше 400 мм, розмір екрана по-діагоналі щонайменше 310 мм, кількість точок в одній рядку щонайменше 640, мінімальний розмір світної точки трохи більше 0.4 мм, для монохромного дисплея і 0.6 мм для цветного.

4.2. Вимоги безпеки до мікроклімату у навчальних лабораториях.

Оптимальні і допустимі умови мікроклімату в лабораторіях навчального обчислювального центру (УВЦ) встановлюються з урахуванням надлишку тепла, який виділяється від технічних і в периферійних пристроїв ПЕОМ, тяжкості виконуваної роботи, і навіть пори року. Мікроклімат визначається діючими на організм програмістів поєднаннями температури, вологості і швидкість руху воздуха.

У лабораторіях УВЦ необхідно підтримувати оптимальні умови мікроклімату з допомогою вентиляційних і опалювальних систем, виконаних відповідність до БНІП II-33−75. Температура повітря на холодний і теплі період року має бути, у межах +20…25 оС, відносна вологість 60…40% при швидкість руху повітря трохи більше 0.2 м/с, подача зовнішнього повітря на приміщення лабораторії обсягом до 20 м³ однієї студента повинна бути менш 30 м3/ч.

Повітря помешкань роботи програмістів і операторів обчислювальних систем може бути очищено шкідливих речовин, пилу й мікроорганізмів. Патогенна флора мусить бути виключена. У приміщеннях лабораторій УВЦ загальне кількість колоній на 1 м³ має перевищувати 1000. У приміщеннях УВЦ повітря робочої зони має відповідати установленим вимогам для ГОСТ 12.1.005−76 із незначною надлишком тепла від відеотерміналів і пристроїв відображення информации.

При одночасному перебування помешкань УВЦ технічних і периферійних пристроїв ПЕОМ, програмістів і операторів обчислювальних систем, коли температура довкілля вище +25 оС, допустима температура повітря на приміщеннях має перевищувати +31…+33 оС з великим надлишком тепла від ПЕОМ. При тривалому вплив підвищеної температури відбувається порушення водно-сольового, білкового і вітамінного обмінів в організмі студентів УВЦ. Через війну настає розслаблення організму учнів, зниження уваги і швидкості сприйняття з пристроїв відображення информации.

4.3. Заходи безпеки при сервісного обслуговування программатора.

У лабораторному макеті присутній небезпечніша життя напруга 220 вольт 50 герц. Ця напруга живить трансформаторний блок. У більшості інших блоках лабораторного макета напруги становить 27 вольт, що ні небезпечна. У блоці стабілізатора і блоці навантаження відбувається тепловиділення. Температура частин цих блоків вбирається у 50оС, що ні небезпечна человека.

Корпус блоку трансформатора виконано із горіхового диэлектрического матеріалу. Шасі виконано з дюралюмінію. Клема заземлення шасі мусить бути виведено на корпус. До цієї клемі має бути включено заземление.

Шнур харчування і виделка повинні відповідати ТУ ними, і мати зламів і порушень в изоляции.

Мережний тумблер типу ПТ2−2 (напруга 600 вольт, струм до 2 ампер) відповідає вимогам электробезопасности.

Мають бути використані мережні запобіжники в стандартних держателях.

Напруги і температури у решті блоках лабораторного макета не є небезпечними і потребує особливих заходів предосторожности.

Оскільки программатор взаємодіє під час роботи з ПЕОМ, а ПЕОМ є электроустановкой, чи до ній пред’являються вимоги дотримання всіх параметрів електробезпеки відповідно до ТУ на ПЕОМ. Шкідливими чинниками в людини є: м’яке рентгенівське випромінювання екрана; мерехтіння екрана із частотою кадрової розгорнення; електростатичне полі навколо екрана; ультрафіолетове випромінювання экрана.

СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ

Скотт Мюллер «Модернізація і ремонт персональних комп’ютерів», Москва, вид. «Східна Книжкова Компанія», 1996 р., ISBN 0−7897−0321−1 Гук «Апаратні кошти IBM PC», Санкт-Петербург, вид. «Пітер Пресс», 1996 р., ISBN 5−88 782−036−5 Фаронов В. В. «Турбо Паскаль 7.0. Початковий курс. Навчальний посібник», Москва, вид. «Нолидж», 1997 р., ISBN 5−89 251−012−3 М. В. Сергієвський, А. В. Шалашов «Турбо Паскаль 7.0: Мова, середовище програмування», Москва, вид. «Машинобудування», 1994 р., ISBN 5−217−2 468- 2 Абель П. «Мова Асемблер для IBM PC та програмування», Москва, вид. «Вищу школу», 1992 р., ISBN 5−101−123 447−1 Гейтс Б. «Дорога в будующее», Москва, вид. «Російська редакція», 1996 р., ISBN 5−7502−0019−1 Інформація з серверу internet вид. INTERNET CD-библиотека «Усі для інженера», вид. InfoLink, 1997 г.

ДОДАТОК 1.

ПРОГРАМНИЙ ИНТЕРФЕЙС.

Uses DOS;

Type TNT = Array[0.65 534]Of Byte;

Filearray = Array[1.5000]Of String[12];

Const.

U0 = Char (200);

U1 = Char (201);

U2 = Char (202);

U3 = Char (199);

U4 = Char (198);

U5 = Char (203);

U6 = Char (193);

U7 = Char (192);

Up = Char (194)+Char (195);

Uf = Char (196)+Char (185);

Us = Char (197)+Char (186);

Speed = 3;

Hex: Array[0.15]Of Char =.

(«0 », «1 », «2 », «3 », «4 », «5 », «6 », «7 », «8 », «9 », «A », «B », «З », «D », «E », «F »);

Var.

Buffer: ^TNT;

Filx: ^filearray;

Dirx: ^filearray;

Fake: ^TNT;

ScanCode: Byte;

Key: Char;

Screen: Array[0.50*90] of byte;

Segscr: Word;

Ofsscr: Word; px, py: Byte;

Clr: Byte;

MenuP: Byte;

F: File;

RomSize: Longint;

Curd: String;

RomName: String; lxul, lyul, lxdr, lydr: byte;

Procedure WaitRt; assembler;

Asm mov dx,$ 3da.

@wa1: in al, dx test al, 8 je @wa1.

@wa2: in al, dx test al, 8 jne @wa2.

End;

Procedure Color (c1,c2: byte);

Begin clr:=c1+16*c2;

End;

Procedure Loc (x, y: byte);

Begin px:=x; py:=y;

End;

Procedure WChar (c: char);

Begin screen[py*160+px+px]: =byte (c); screen[py*160+px+px+1]: =clr; inc (px);

If px=80 Then.

Begin px:=0; inc (py);

If py>25 Then py:=25;

End;

Procedure Shade (x: byte);

Var m: byte;

Begin.

For m:=1 To x Do.

Begin.

Screen[py*160+px+px+1]: =screen[py*160+px+px+1] And $ 7; inc (px);

If px=80 Then.

Begin px:=0; inc (py);

If py>25 Then py:=25;

End;

Procedure Wrt (s: string);

Var x: word;

Begin.

For x:=1 To length (s) Do WChar (s[x]);

End;

Procedure WrtLn (s: string);

Var x: word;

Begin.

For x:=1 To length (s) Do WChar (s[x]); px:=0; inc (py);

If py>25 Then py:=25;

End;

Procedure Map;

Begin.

Move (screen, mem[$b800:0], 80*50);

End;

Procedure Cls;

Begin.

FillChar (screen, 80*50,0);

End;

Procedure ReadKey; assembler;

Asm xor ax, ax int 16h.

End;

Function ScanKey: char;

Var x: byte;

Begin x:=255;

Asm mov ah, 01 int 16h jz @nokey mov x, al mov ScanCode, ah.

@nokey:

End;

If x255 Then ReadKey;

ScanKey:=char (x);

End;

Procedure SkipTime;

Var h, m, s, c: word; lh, lm, ls, lc: longint; abstime1, abstime2: longint;

Begin.

GetTime (h, m, s, c); lh:=h; lm:=m; ls:=s; lc:=c; abstime1:=lc+(ls*100)+(lm*60*100)+(lh*60*60*100);

Repeat.

GetTime (h, m, s, c); lh:=h; lm:=m; ls:=s; lc:=c; abstime2:=lc+(ls*100)+(lm*60*100)+(lh*60*60*100);

Until (abstime2abstime1);

End;

Procedure MoveMan;

Var addr: word; a: byte; x: word;

Begin addr:=0;

For x:=0 To 80*25−1 Do.

Begin a:=screen[addr];

If (a>207)And (axt1 Then dec (xf1,((xf1-xt1)Shr speed)+1);

If xf1yt1 Then dec (yf1,((yf1-yt1)Shr speed)+1);

If yf1xt2 Then dec (xf2,((xf2-xt2)Shr speed)+1);

If xf2yt2 Then dec (yf2,((yf2-yt2)Shr speed)+1);

If yf2=x1+lenx; clr:=yt;

MenuP:=yp;

End;

Procedure HexL2Str (l: longint; var p. s: string);

Begin s:=hex[(l shr (4*7))and 15]; s:=s+hex[(l shr (4*6))and 15]; s:=s+hex[(l shr (4*5))and 15]; s:=s+hex[(l shr (4*4))and 15]; s:=s+hex[(l shr (4*3))and 15]; s:=s+hex[(l shr (4*2))and 15]; s:=s+hex[(l shr (4*1))and 15]; s:=s+hex[(l)and 15];

End;

Procedure HexB2Str (l: byte; var p. s: string);

Begin s:=hex[(l shr 4) and 15]; s:=s+hex[(l)and 15];

End;

Procedure MemEd (name: string);

Var x, y: word; l, l1, p, lpos: longint; s, st: string; stc: byte; size: longint; readsize: longint; bank: word; b1, b2: byte; flag: boolean; і: searchrec;

Label Repaint, TryAgain;

Begin.

TryAgain:

FindFirst (name, AnyFile, i);

If i. Attr And ReadOnly = ReadOnly Then.

Begin stc:=clr; color (7,4);

MorPhL (20,7,56,15);

WindowL («File has ReadOnly Attribute! »);

Menu (30,9,2,3,$ 4b, «Remove it », «Reselect file », «Exit », «xxx4 », «xxx5 », 6);

If MenuP=1 Then.

Begin.

MenuP:=8; exit;

End;

If MenuP=2 Then.

Begin.

MenuP:=0; exit;

End; clr:=stc; assign (f, name);

SetFattr (f,(i.Attr xor ReadOnly));

MorPhL (0,0,77,24);

Color (7,6);

WindowL («Memory Editor »); goto TryAgain;

End;

Assign (f, name); reset (f, 1); size:=FilesiZe (f); l1:=0; p:=0; lpos:=0; bank:=0; flag:=false;

If size>35 000 Then readsize:=35 000 Else readsize:=size; blockread (f, buffer^, readsize);

RePaint:

If l1 DivX 32 767 bank Then.

Begin.

If flag Then.

Begin color (7,4);

MorPhL (24,7,50,14);

WindowL («Save Changed Data? »);

Menu (36,9,3,2,$ 4b, «YES », «NO », «xxx3 », «xxx4 », «xxx5 », 6);

If MenuP=0 Then.

Begin.

Seek (f, lpos); blockwrite (f, buffer^, readsize);

End;

MorPhL (0,0,77,24);

Color (7,6);

WindowL («Memory Editor »);

End; lpos:=(l1 divx 32 767)*32 767+(l1 divx 32 767);

Seek (f, lpos);

If size-l1>35 000 Then readsize:=35 000 Else readsize:=sizel1; blockread (f, buffer^, readsize); bank:=l1 divx 32 767; flag:=false; end; l:=l1 and 32 767;

Loc (2,1);

Wrt («address 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 A B З D E F.

ASCII ");

For x:=2 To 22 Do.

Begin.

Loc (2,x);

HexL2Str (l+(l1 and (32 767 xor $FFFFFFFF)), s);

Wrt (s+ ": «);

For y:=1 to 16 do.

Begin.

HexB2Str (buffer^[l], s);

Wrt (s+ «»); inc (l);

End;

For y:=16 Downto 1 Do.

Begin.

Wrt (char (buffer^[l-y]));

End;

End; l:=l1 and 32 767;

Repeat.

Repeat stc:=clr; color (6,7);

HexB2Str (buffer^[l+p], s);

Loc ((((p) and 15)*3)+13,(p) shr 4+2);

Wrt (s);

Loc ((((p) and 15))+61,(p) shr 4+2);

Wrt (char (buffer^[l+p])); clr:=stc;

WaitKey;

Until (Key=chr (13))or (ScanCode=$ 49)or (ScanCode=$ 51)or (ScanCode=$ 48) or (ScanCode=$ 4D)or (ScanCode=$ 4B)or (ScanCode=$ 50)or (Key=chr (27)).

or ((Key>= «0 »)and (Key= «A »)and (Upcase (Key)= «0 »)And (Key= «A »)And (Upcase (Key)= «0 »)And (Key= «0 »)and (Key= «A »)and (Upcase (Key)= «0 »)And (Key= «0 »)And (Key= «A »)And (Upcase (Key)15)or (l10)then dec (p, 16); if p0) or (l10)then dec (p); if p319) then begin dec (l1,320) end else l1:=0; goto.

RePaint; end;

$ 51: begin inc (l1,320); if l1>size-336 then l1:=size-336; goto.

RePaint; end; end;

Until (key=chr (13))or (Key=chr (27));

If flag Then.

Begin color (7,4);

MorPhL (24,7,50,14);

WindowL («Save Changed Data? »);

Menu (36,9,3,2,$ 4b, «YES », «NO », «», «», «», 6);

If MenuP=0 Then.

Begin.

Seek (f, lpos); blockwrite (f, buffer^, readsize);

End;

End; close (f);

End;

Function LowCase (s: string): string;

Var x: integer;

Begin.

LowCase:=s;

For x:=1 To length (s) Do.

Begin.

If (s[x]>= «A »)And (s[x](z-1) Then maxp:=(z-1);

For y:=curp To maxp Do.

Begin.

Loc (23,3+y-curp); name:=filx^[curp+(y-curp)];

For x:=17 DownTo length (filx^[curp+(y-curp)]) Do name:=name+ «» ;

If curps=(y-curp+1) Then color (1,2) Else color (7,1);

Wrt («» +name);

End;

Repeat.

WaitKey;

Until.

(Key=chr (13))or (ScanCode=$ 48)or (ScanCode=$ 50)or (Key=chr (27))or (ScanCod e=82);

Case ScanCode Of.

$ 50: inc (curps);

$ 48: dec (curps);

82:

Begin.

MOrPhL (10,10,40,15);

WindowL («Input File Name .ROM »); y :=1; zs:= «» ;

Loc (22,12);

Wrt («- «);

Repeat.

WaitKey;

Loc (21+y, 12);

If (Keychr (13))And (Keychr (27)) Then.

If (Keychr (08)) Then.

Begin.

If y9 Then.

Begin zs[y]: =Key;

Wrt (key+ «- «); inc (y);

End;

End.

Else.

If y1 Then.

Begin dec (y);

Loc (21+y, 12); zs[y]: = «» ;

Wrt («- «);

End;

Until (Key=Chr (13))or (Key=chr (27));

MorPhL (20,8,50,12);

Color (7,4);

WindowL («!!! »);

Loc (30,10);

Wrt («Чекай давай! «+chr (208));

Map;

Assign (f, zs+ " .ROM ");

Rewrite (f); y:=$FF;

For pos:=1 To romsize Do Write (f, byte (y)); close (f);

Key:=chr (255);

ScanCode:=0; color (7,1);

MorPhL (20,2,50,22);

WindowL («Виберіть файл »); p. s:= «» ;

Goto RePaint;

End;

If curps>(z-1) Then curps:=(z-1);

If (curps>18) Then.

Begin curps:=18;

If curp65535 Then y:=65 535;

BlockRead (fi, buffer^, y);

BlockWrite (fo, buffer^, y); rsz:=rsz-y;

Until rsz=0;

Close (fi);

Close (fo);

End;

MenuP:=5;

End;

Begin.

Repeat.

MenuP:=1;

MorPhL (20,2,50,22); color (7,1);

WindowL («Виберіть файл »);

FFile (s);

If p. s «» Then.

Begin.

MorPhL (0,0,77,24);

Color (7,6);

WindowL («Редактировение прошивки »);

MemEd (s);

Color (7,4);

MorPhL (24,7,60,14);

WindowL («Прошити ПЗУ? »);

Menu (40,9,3,2,$ 4b, «YES », «NO », «xxx3 », «xxx4 », «xxx5 », 6);

If MenuP=0 Then.

Begin.

MorPhl (22,7,50,11);

Color (7,1);

WindowL («Прошиваем ПЗУ »);

Loc (24,9);

Wrt («————————————- «);

For l:=0 To romsize Do.

Begin.

Loc (24+(l*24 divx romsize), 9);

Wrt («- «+chr (208));

Color (3,1);

Map;

ReadROM (l);

End;

Until MenuP8; end;

Begin.

MorPhl (22,7,50,11); color (7,1);

WindowL («Тестуємо программатор »);

Loc (24,9);

Wrt («————————————- «);

For l:=0 To 1000 Do.

Begin.

Loc (24+(l*24 divx 1000), 9);

Wrt («- «+chr (208));

Color (3,1);

Map;

End;

Loc (23,9);

Wrt (chr (209)+ «Усе гаразд, аднака »); waitkey;

End; end;

Until MenuP=3;

MenuP:=5; end;

Begin.

MorPhL (9,2,70,23); color (7,0);

WindowL («Про торішню програму »);

Loc (10,10);

For x:=1 To 60 Do Wrt (chr (210));

Loc (12,4);

Wrt («Дипломний проект «Лабораторний макет программатора ПЗУ «»);

Loc (11,6);

Wrt («Це програмка було написано серед Borland Pascal v7.0 »);

Loc (13,8);

Wrt («Програма расчита на роботу з 2 типами мікросхем ПЗУ »);

Loc (36,12);

Wrt («Автори: »);

Loc (11,14);

Wrt («Ідея і текст програми: »);

Loc (25,15);

Wrt («Дмитро У. Румянцев »);

Loc (11,17);

Wrt («Допомога в написання програми: »);

Loc (25,18);

Wrt («Dead Emotion //HellraiseR Group »);

Loc (11,20);

Wrt («Тестування програми: »);

Loc (25,21);

Wrt («Алексек А. Іванов »);

WaitKey;

MenuP:=5; end; end until MenuP=3;

MorPhL (13,7,13,7); asm mov ax, 3 int 10h end; end.

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою