Умов кредиту

УМОВИ КРЕДИТУ

Умови отримання кредиту — це складний комплекс різних показників. На них сут-тєвий вплив мають напрями використання кредитних ресурсів; характер суб «єктів кредитних відносин;

рівень інтернаціоналізації кредитних ринків та їх підпорядкованість національному кредитному контролю. Основними показниками серед умов міжнародного кредиту є вартість, строк та ва-люта кредиту.

Вартість кредиту (витрати позичальника на кредит) складається із ставки відсотка, комі-сійних та інших одночасних зборів, винагород неявного характеру.

При обчисленні вартості кредиту користуються формулою:

S= Lim x R x Tcp.

де S — загальна вартість кредиту; Lim — сума (ліміт) кредиту; R — загальна ставка процента (основна ставка за кредитом + комісійні та інші виграти, пов «язані з отриман-ням кредиту, наприклад, страхові внески, оплата юридичних та будь-яких інших послуг). Тcp — середній термін кредиту.

Серед елементів вартості кредиту (рис. 8) розрізняють договірні та приховані елементи. До-говірні виграти, обумовлені укладеними угодами, поділяються на основні та додаткові. До ос-новних відносять суми, які позичальник безпосередньо сплачує кредитору: відсотки, витрати на оформлення, установи, комісії. До додаткових — суми, що сплачуються позичальником третім особам (наприклад за гарантію, яка ними надана). Крім основного відсотка, сплачується спеціа-льна (залежно від суми та строку кредиту) та одноразова (незалежно від терміну та строку по-зики) банківська комісія. При середньота довгостроковому кредитуванні сплачується комісія за зобов «язання надати позичку та за резервування коштів. При проведенні кредитних операцій банківським консорціумом позичальник сплачує одноразову комісію за управління банку-менеджеру, за переговори, а також банкам-коменеджерам за участь.

До прихованих елементів вартості кредиту відносять інші витрати, які пов «язані з отриман-ням кредиту та не зафіксовані в угоді. Це — завищені ціни товарів за фірмовими кредитами; примусові депозит в певних розмірах відносно до позики; вимоги страхування кредиту страхо-вій компанії, яка пов «язана з банком; завищення банком комісії за інкасацією документів та ін. Деякі елемента вартості кредиту навіть не можна оціниш в грошах, хоча їх значущість вагома (наприклад у разі отримання контролю над фірмою або позичальником). Загальне уявлення про елементи, що формують вартість кредиту, дає рис. 8.

Головним елементом вартості кредиту є ставка відсотка. Хоча міжнародний кредит пев-ною мірою і є незалежним від внутрішніх процесів національних економік, та відсоткові ставки по ньому не формуються безпосередньо на базі відсотків за внутрішнім кредитом, в кінцевому підсумку вартість міжнародного кредиту базується на відсоткових ставках країн, які є провід-ними кредиторами. Та внаслідок того, що на величину «ціни» кредиту впливає ще багато факторів, має місце розрив у рівнях ставок. В основі цього — певні економічні причини. Більшість економістів серед них виділяють такі, як обмеження у переливі капіталу; різниця у податкових режимах для міжнародних та внутрішніх операцій; резервні вимоги до банків на внутрішньому ринку; різниця в операційних витратах за аналогічними операціями; наявність витрат при пере-ході від валюти до валюти; неповна відповідність фінансових інструментів на міжнародному та національному ринках.

Сучасний ринок характеризується зв «язаністю всіх його складових, тому всі ставки відсотка перебувають між собою у зв «язку та в сукупності створюють структуру ставок. В основі струк-тури ставок відсотка на міжнародному ринку, як і на національному, перебувають короткостро-кові ставки грошового ринку. Внаслідок того, що основна частина грошового ринку представ-лена міжбанківськими депозитами, широко використовуються ставки за 3 — 6-місячними депо-зитами.

Базою для середньострокових кредитів та облігацій з плаваючою ставкою на міжнарод-ному ринку слугують ставки лондонського між-банківського депозитного ринку. Це поясню-ється рівнем розвитку та масштабами цього ринку (одна третина євроринку), наявністю мінімуму обмежень доступу до нього.

Найбільш широке застосування має ставка ЛІБОР, яка утворюється як середня ставка відсотка, за якою банки в Лондоні надають один одному короткострокові незабезпечені позики (від 1 місяця до 1 року). Як ставка пропонування (розміщення) грошових коштів вона, як пра-вило, перевищує на 1/8% лондонської міжбанківської ставки залучення коштів.

Внаслідок того, що офіційні органи не фіксують ставки ЛIБОР, в кожній кредитній угоді обумовлюється, які саме ставки використовуються. В Лондоні існує традиція, згідно з якою найбільші банки об 11 год. кожного дня фіксують власні ставки ЛІБОР. За рухом цієї ставки можна спостерігати за щоденними публікаціями «Financial Times» ставок за 3 — 6-місячними міжбанківськими доларовими депозитами, які є середнім арифметичним (округленим до най-ближчих 1/16%) ставок на 11 год. банків National Westminster Bank, Bank of Токуо, Дойчебанк, Банк насьональ де Парі й Morgan Garanty Trast со. of New York. Ставки ЛIБОР найширше застосовуються як базисні при наданні середньострокових банківських кредитів та випуску облі-гацій на умовах плаваючої ставки. Встановлюється відповідна маржа, яка залишається незмін-ною на весь термін кредиту, тоді як сама ставка коливається. При корекції ставки на відповід-ний період застосовується обумовлена в контракті ставка, яка зафіксована за два дні до початку нового процентного періоду.

Вирівнювання національних ставок відсотка відбувається не тільки внаслідок руху між країнами короткострокових капіталів, а й залежно від динаміки валютних курсів. Чим вищий валютний курс, тим нижчий відсоток за вкладами у євровалюті. За сврокредитами практикують міжнародні відсоткові ставки, які включають як змінну ЛІБОР. За аналогією в інших світових фінансових центрах визначають такі ставки: в Парижі міжнародні кредити, які нада-ються у валюті ПІБОР, у Люксембурзі — міжнародні кредити, які надаються у валюті ЛЮК-СИБОР, у Кувейті міжнародні кредити, які надаються у валюті КЗБОР, в Бахрейні міжнародні кредити, які надаються у валюті БІБОР, Сингапурі міжнародні кредити, які надаються у валюті СІБОР, Франкфурті-иа-Майні міжнародні кредити, які надаються у валюті ФІБОР. Рівні цих ставок за кожною із валют мають тенденцію вирівнюватися завдяки тісному зв «язку між регіо-нальними центрами євроринку.

Для міжнародного кредиту важливо, яка валюта опосередковує відносини, бо її нестій-кість може призвести до втрат для кредитора. Внаслідок цього вибір валюти зумовлений таки-ми факторами, як рівень відсоткової ставки, практика міжнародних розрахунків, рівень інфля-ції.

Суттєвими показниками при наданні кредиту виступають сума (ліміт) кредиту, який на-дано валюті, частика позичкового капіталу, яку надано в товарній або грошовій формі. Сума та вартість фірмового кредиту фіксується в комерційному контракті, який укладено. Сума банків-ського кредиту (кредитна лінія) визначається кредитною угодою або шляхом обміну телексами (в разі короткострокової позички). Кредит може надаватись у вигляді одного або декількох тра-ншів (частин).

Термін міжнародного кредиту зумовлений низкою факторів: метою та масштабом кре-диту, аналогічною практикою в наданні попередніх кредитів на ці ж цілі, традиціями, націона-льним законодавством, міждержавними угодами. Для визначення ефективності кредиту розра-ховуються його повний та середній строки.

Повний термін фірмового та банківського кредиту поділяється на такі три періоди: тер-мін використання кредиту, пільговий (граційний) період, упродовж якого надається відстрочка, тобто не відбувається погашення кредиту, термін погашення, упродовж якого і відбувається сплачення заборгованості за кредитом. Таким чином, повний термін кредиту може бути обчис-леним за такою формулою:

Т = В + Г + П,.

де Т — повний термін кредиту; В — період його використання; Г — пільговий період;

П — період погашення.

На відміну від банківського кредиту період використання фірмового кредиту по суті збі-гається зі строком постачання товару за контрактом. При цьому початком повного терміну слу-гує дата акцепту покупцем тратт, які виставлені експортером після поставки останньої партії товару.

Пільговий період особливо важливий при комерційних угодах, постачанні комплектного устаткування, тому що в цьому випадку початок його погашення по можливості наближується до моменту введення в експлуатацію устаткування, яке було закуплене. В такий спосіб виникає можливість скоротити строки відшкодування інвестицій імпортера, тому що погашення відбу-вається за рахунок виручки від експорту частини продукції, яку виробляє підприємство, ство-реною за рахунок коштів, отриманих у кредит. У цей період інколи утримується більш помірна ставка, ніж в інші періоди кредиту. Пільговий період часом встановлюється і в міжнародних довгострокових банківських кредитах, які гарантуються державою, в консорціальних єврокре-дитах при постачанні у значних масштабах машин, устаткування, промислових комплексів, при реалізації за рубежем інвестиційних проектів. При цьому пільговий період може охоплювати декілька років після завершення постачання та будівництва.

Водночас повний термін не дає змоги визначити, впродовж якого періоду позичальник розпоряджався усією сумою кредиту. Для порівняння ефективності кредитів з різними умовами використовують показник середнього терміну. Середній термін вказує, впродовж якого часу вся сума кредиту була у розпорядженні боржника. Середній строк приблизно визначається як поло-вина терміну використання плюс увесь пільговий період і плюс половина терміну погашення кредиту. Для обчислення середнього терміну використовують формулу:

1) при рівномірному використанні та погашенні:

Тср = ½ В + Г + ½ П,.

де Тср — середній термін кредиту; В — період використання; Г — пільговий період; П — пері-од погашення.

За умовами повернення кредити поділяються на:

? кредити з рівномірним погашенням однаковими частинами впродовж певного погодженого терміну;

? кредити з нерівномірним погашенням залежно від зафіксованого в угоді графі-ка (наприклад невеликі внески в початковий період погашення з поступовим збільшенням частини внесків до кінця терміну кредиту);

? кредити з одночасним погашенням усієї суми кредиту та нарахованих відсот-ків;

? ануїтетні кредити (здійснення внесків на погашення основного боргу одночасно з виплатою відсотків).

Відповідно до практики, яка існує, при розрахунку початку погашення кредиту приймається да-та завершення виконання експортером (підрядчиком) відповідних зобов «язань згідно з підписаним комерційним контрактом. При цьому більшість таких дат безпосередньо фіксується в контракті.

При отриманні кредиту і кредитор, і боржник заінтересовані в тому, щоб валюта позики характеризувалася високою мірою усталеності. Тому кредити надаються у вільноконвертованих валютах, хоча погашення кредиту може відбуватися іншою валютою.

Валютою кредиту можуть бути національні валюти, євровалюти та міжнародні розраху-нкові одиниці.

Якщо простежити історію міжнародних кредитних засобів, то можна побачити, що наці-ональні грошові одиниці використовувалися у міжнародних кредитах з давніх давен. З розвит-ком міжнародних розрахунково-кредитних зв «язків виразною стала тенденція до посилення ролі національних грошей. Водночас у зв «язку з інтернаціоналізацією світогосподарських процесів виникла і протилежна тенденція — надання міжнародних кредитів у валюті.

Використання тієї чи іншої національної грошової одиниці в практиці міжнародного кредитування зумовлене такими факторами, як місце країни у міжнародній торгівлі, наявність широких експортних можливостей, сталого грошового обігу та розвиненої мережі кредитних інститутів, а також довір «я основної маси позичальників на міжнародному ринку, насамперед першокласних позичальників.

При наданні кредитів у національній валюті кредитором повинен виступати суб «єкт, який перебуває під юрисдикцією країни-кредитора.

Якщо кредит наданий будь-якою міжнародною організацією або банком-нерезидентом, то він уже вважається кредитом у євровалюті.

Використання євровалют як валюти позики було зумовлене тими перевагами, які воно надавало. Це насамперед значні розміри, полегшений доступ, короткі строки мобілізації, менша вартість. Останнє пояснюється відсутністю різного роду національних кредитних обмежень. Функціонування євровалют як валют позики сприяло утворенню кредитного механізму більшої ефективності та місткості. Водночас має місце певна уразливість їх як засобу здійснення міжнародного кредитування. Це пояснюється передусім їхньою прив «язаністю до національних валют та імовірністю знецінення внаслідок інфляції, наявністю суперечностей між різними формами євровалют.

У результаті цього набувають поширення міжнародні розрахункові одиниці, які мають більш широку функціональну основу, оскільки спираються одночасно на декілька національних валют. Крім того, потреби подолання обмеженості національних грошових одиниць в обслуго-вуванні міжнародних кредитних відносин об «єктивно зумовили застосування принципово нових грошових засобів — СДР, ЕКЮ та ін.

Кредитна заборгованість може бути погашеною в іншій валюті, тобто валюта кредиту та валюта платежу можуть і не збігатися. Цей принцип застосовується у практиці надання так зва-них м «яких кредитів, які набули поширення у кредитних відносинах розвинутих країн з країна-ми, що розвиваються, коли погашення боргу відбувається в національній валюті країни-боржника.