Селекційна цінність колекційних зразків у створенні нових сортів цибулі ріпчастої для умов Полісся (реферат)

Реферат на тему:

Селекційна цінність колекційних зразків у створенні нових сортів цибулі ріпчастої для умов полісся Овочі, як важливе джерело вітамінів і мінеральних солей, мають виключно велике значення в харчуванні населення. Чільне місце на планеті серед країн, які славляться овочівництвом, займає Україна. Із 200 видів овочевих культур, що використовуються людиною, тут можна вирощувати майже 100 [1].

Однією з провідних овочевих культур у нашій країні є цибуля ріпчаста, яка використовується у свіжому вигляді цілорічно. Посівні площі її становлять до 35 тис. га, або 7% посівів усіх овочевих рослин [2].

Вирощування високих урожаїв цієї культури неможливе без упровадження у виробництво нових і продуктивних сортів, стійких проти хвороб та шкідників, скоростиглих і лежких.

З метою створення нового вихідного матеріалу із заданими параметрами для подальшої селекційної роботи ретельно вивчалася колекція сортів та гібридів цибулі ріпчастої закордонного та вітчизняного походження в умовах Чернігівщини.

Матеріали та методика досліджень. Дослідження проводились на Носівській селекційно-дослідній станції з 2002 до 2004 рр. в овочевій сівозміні після різних попередників (пшениця, столові буряки, огірки). Кліматичні умови відповідають Бобровицько-Бахмачському агрорайону. Ґрунти — малогумусні, вилугувані чорноземи. Агротехнічні засоби типові для зони сіяння цибулі - зяблева оранка на глибину 25−27 см, культивація в два сліди, боронування з коткуванням. Посів проводили вручну разом з сівбою ранніх зернових. Ширина міжрядь — 45 см. Норма висіву — 1 млн схожих насінин на гектар. Глибина загортання — 1,5−2,0 см. Площа облікової ділянки — 2 м². Через кожні 10 ділянок розміщували стандартсорт Грандіна. Досліди закладали відповідно до методики Інституту овочівництва та баштанництва [2].

Фенологічні спостереження, оцінку, облік та лежкість визначали і проводили за методикою Державного сортовипробування [3]. Фітопатологічна оцінка колекційних зразків зроблена на природному інфекційному фоні [4]. Статистична обробка даних проведена за Б.Д. Доспєховим [5].

Результати досліджень та їх обговорення. Протягом трьох років у колекційному розсаднику висівалось 50 сортів та гібридів цибулі ріпчастої різного географічного походження для виявлення більш скоростиглих, продуктивних, лежких і толерантних проти основних хвороб порівняно зі стандартом Грандіна, а також форм, придатних для подальшої селекційної роботи.

Для Полісся вкрай необхідні скоростиглі врожайні сорти цибулі ріпчастої, вегетаційний період яких становить 90−100 днів. Нині широко розповсюджена методика створення таких сортів, яка базується на реакції рослин цибулі на тривалість дня, освітленість, температурний режим [2]. Явище фотоперіодизму стимулює розчленування сортопопуляції у результаті чого виникає її генетична неоднорідність (екострес).

З літературних даних [2] відомо, що вихідним матеріалом для селекції на скоростиглість є сорти тропічної зони, які в умовах довгого дня в своїй більшості виявляють ознаки ультраскоростиглості, тобто утворюють дрібні цибулини (10−25 г) протягом 40−60 днів з коротким періодом спокою.

В умовах Чернігівщини ми вивчали сорти і гібриди напівкороткого дня, які пластичніші при довгому. Вони в таких умовах формували цибулини вагою від 40 до 120 г (табл. 1).

1.Характеристика колекційних зразків цибулі ріпчастої різного географічного походження (Носівська СДС, 2002;2004 рр.).

Серед вивченого асортименту виділені зразки, вегетаційний період яких на Носівській СДС був на рівні стандарту або коротший за нього на 4−8 дні. Слід відмітити такі сорти та гібриди, як Копра F1, Дантона F1 (Нідерланди), Сквирська, Спринт (Україна), тривалість періоду від висіву до збирання врожаю яких у складних кліматичних умовах 2002;2004 рр. тривала 140−141 днів.

З усього матеріалу колекційного розсадника були відібрані окремі рослини, які виділилися в результаті розщеплення екостресії за величиною цибулини, товарною якістю, раннім та дружнім визріванням. З другого року життя проводився добір за насінником, помічено прямий взаємозв'язок між цибулею-ріпкою і насінною рослиною за скоростиглістю.

Самою поширеною хворобою цибулі в період вегетації є несправжня борошниста роса (переноспороз). Вона розвивається в формі епіфітотії через 2−3 роки, а іноді й 2−3 роки підряд. Втрати врожаю ріпки в окремі роки складають 20−50%, а насіння — 100% [6]. Тому всі колекційні зразки перевірялись на стійкість проти пероноспорозу на природному інфекційному фоні, щоб відібрати для подальшої селекційної роботи толерантніші до цієї хвороби сорти та гібриди. Стійкість зразків оцінювали за шкалою СЕВ [4]. У результаті імунних та стійких проти пероноспорозу сортів і гібридів цибулі не виявлено, але в складі сприйнятливих сортів зустрічаються біотипи зі слабким ступенем ураження. Оцінка колекційного матеріалу на стійкість проти цієї хвороби підтвердила, що найсприйнятливіші до несправжньої борошнистої роси сорти Стригунівська Носівська (59%), Оліна (41,7%), Дукато (45,7%), Балетора (42,7%). Толерантними до хвороби виявилися зразки: Халцедон (24%), Грандіна, Дантона F1, Копра F1 (26−27%) (табл.2).

У зв’язку з цим, створювався стійкий проти пероноспорозу селекційний матеріал шляхом підбору сортів і гібридів, які відзначаються слабкою сприйнятливістю до хвороби з наступним направленим переопиленням кращих зразків між собою та пошуком більш стійких форм.

Результативність селекційного процесу залежить від наявності вихідного матеріалу, який відрізняється господарсько-цінними ознаками. Такими ознаками є врожайність і товарність культури.

2.Пошкодження пероноспорозом колекційних зразків цибулі ріпчастої (Носівська СДС, 2002;2004 рр.).

Урожайність — інтегральна ознака, яка є результатом складної взаємодії генетичного потенціалу сорту і культури землеробства. Товарність цибулі залежить від умов та агротехніки її вирощування. Тому весь колекційний матеріал ретельно оцінювався і вивчався з урахуванням цих параметрів. Результати досліджень наведені в таблиці 1. За даними, одержаними від зважування цибулі з кожної облікової ділянки, визначали врожайність, кількість цибулин і їхню середню вагу в кожному колекційному зразку. За три роки спостергіалися найврожайніші сорти та гібриди цибулі ріпчастої: Універсо F1 (290 ц/га), Копра F1 (306 ц/га), Халцедон (260 ц/га).

Всі сорти цієї культури за тривалістю періоду зберігання діляться на три групи: лежкі, середньолежкі і нележкі. Лежкі сорти зберігаються в доброму товарному стані протягом 7−8 місяців, тобто до кінця квітня-травня. Середньолежкі мають коротший період зберігання (5−6 місяців), нележкі сорти проростають через 3−4 місяці [7].

На Носівській СДС усі колекційні зразки закладали на зберігання згідно з методикою Державного сортовипробування [3] для визначення лежкості. Лежкість визначається періодом спокою. Цибуля з коротким періодом спокою швидко проростає і для тривалого зберігання непридатна.

Результати досліджень показують, що гібриди Універсо F1, Копра F1, Дюрко F1, Дайтона F1, Сонеста F1 та сорти Балетора, Каратальська, Ткаченівська, Касатік, Халцедон мають лежкість 96%. Ці зразки відрізняються цибулинами зі щільними тонкими соковитими і шкірястими сухими лусками. Існує пряма залежність між лежкістю цибулини і вмістом сухої речовини. Чим більше її в цибулині, тим краще зберігається вона в зимово-весняний період. Для селекційної роботи ми підбирали сорти і гібриди з підвищеним умістом сухої речовини (14−18%), яку визначали за допомогою польовим рефрактометру.

Отже, вивчення колекцій цибулі ріпчастої різного географічного походження має виключно важливе значення для створення нового селекційного матеріалу згідно з напрямом селекції.

Висновки В результаті вивчення колекції цибулі ріпчастої різного географічного походження виділені найпродуктивніші і лежкі сорти та гібриди, використання яких в якості батьківських форм при схрещуванні дає можливість одержати перспективний селекційний матеріал.

Усі колекційні зразки перевірені на природному інфекційному фоні і виділені толерантні до пероноспорозу сорти і гібриди цибулі ріпчастої.

Виділені скоростиглі зразки цибулі ріпчастої для подальшої селекційної роботи.

Список літератури:

1. 1.Кравченко В. А. Генетика і селекція овочевих і баштанних культур в Україні на межі тисячоліття. — К: Лотос, 2001. — Т.3. — С. 303−328.

2. 2.Чернешенко Т. В., Яковенко К.І. та ін. Методичні рекомендації по селекції овочевих рослин родини цибулевих / Сучасні методи селекції овочевих і баштанних культур. — Х., 2001. — С.406−432.

3. 3.Методика державного сортовипробування сільськогосподарських культур (картопля, овочі і баштанні культури) / Під ред. В. В. Вовкодава. — Вип.4. К., 2001. — С. 29−30.

4. 4.Скляревська В. В., Ковбасенко В. М. та ін. Методи вивчення стійкості овочевих і баштанних культур проти основних хвороб і шкідників / Сучасні методи селекції овочевих і баштанних культур. — Х., 2001. — С. 114−180.

5. 5.Доспехов Б. Д. Методика полевого опыта. — М: Колос, 1973. — С.167−176.

6. 6.Казакова А. А., Неклюдова Е. Г. Устойчивость мирового разнообразия репчастого лука к ложной мучнистой росе // Тр. по прикл. бот., ген. и сел. — Х., 1979. — Т.64. — Вып 1. — 124 с.

7. 7.Казакова А. А. Лук. — Л: Колос, 1970. — С. 271−275.