Обробки народних пісень М. Лисенка

Реферат на тему:

Обробки народних пісень М. Лисенка.

Інтерес до народної музики виникає у М. Лисенка ще в дитинстві. Потім, у гімназії та університеті, він поглиблюється. Лисенко записує фольклор, вивчає його, науково підходячи до народної мелодії і слів, прагне точно зафіксувати ладоінтонаційну будову, метроритм і музичну форму.

Протягом усього свого свідомого життя Микола Віталійович займався збиранням народних пісень. Він по праву вважається одним з найвизначніших музичних науковців-фольклористів дожовтневого часу.

Фольклорні зразки він згрупував за жанрами й публікував окремими випусками. Вийшли у світ сім випусків, по 40 пісень у кожному, для голосу з супроводом фортепіано (роки виходу-1868, 1869, 1876, 1887, 1892, 1985, 1911), тринадцять хорових десятків (1886, 1887, 1889, 1891, 1892, 1897−1898- два випуски, 1908 -два випуски, 1909 — два випуски, останній випуск залишився в рукопису). Крім того, було надруковано п’ять випусків обрядових пісень (два збірники «Веснянок», «Купальська справа», «Колядки та щедрівки», «Весілля», 1896−1903 pp., збірка танків і веснянок «Молодощі», 1876 р.) та «Збірник народних українських пісень в хоровому розкладі, пристосованих для учнів молодшого і підстаршого середнього віку в школах народних», 1908 р.). В цілому Лисенкові фольклорні збірники (всього понад 600 зразків) охоплюють майже всі пісенні жанри: обрядові, побутові, історичні та думи. Значне місце займають пісні з соціальною тематикою.

Усі народні пісні Лисенко залишав недоторканими як щодо мелодій, так і щодо тексту. У фортепіанному супроводі до сольних зразків він прагне повніше висвітлити ладогармонічну природу, укладену в самій мелодії. У більш ранніх обробках (перший і другий випуски) помітне прагнення до концертності акомпанементу {досить великі фортепіанні вступи й заключения). В піснях пізнішого часу супровід стає значно простішим, в ньому переважає мелодичне начало. Саме ця простота підкреслює виразовість народної мелодії. Розглянемо кілька пісень.

«Ой не світи, місяченьку» — це пісня-романс, витримана в гармонічному до мінорі з переважанням тоніко-домінантової гармонії, фортепіанна партія лише підтримує мелодію. Цікавою є інструментальна прелюдія (за розмірами вона майже дорівнює самій пісні), де композитор зробив цікаве відхилення в паралельний мі-бемоль мажор. Журливому тону поезії відповідає і музика обробки (113).

«Ой ходила дівчина бережком» — танцювальна за жанром. У невеликому фортепіанному вступі створено танцювально-жартівливий фон, на якому розгортаються образи пісні. Особливо цікаві натурально-ладові звороти: тризвук VII натурального ступеня-тоніка (114).

«Пісня про Купер’яна» («Зібралася кумпанія») має своєрідне походження: це так звана цехова пісня. В ній розповідається про побут міських ремісників, які в XV-XVI ст. об'єднувалися в товариства, цехи. Мелодія пісні має жартівливо-урочистий характер (115).

Зміст поетичних слів уточнюється й коментується у фортепіанному супроводі: то звучить «застольна пісня», то ілюструється суєта, переполох товариства, то з’являється ряд інших образних штрихів. У п’яти куплетах пісні композитор поступово ускладнює і варіює гармонію.

В хорових «десятках» Лисенко глибоко розкриває ладогармонічну природу народних пісень. Тут він повніше сполучає принципи професіонального мистецтва з характерними особливостями народного багатоголосся (неповні тризвуки, унісонні закінчення, рух паралельними тризвуками). Обробки хорових пісень чоловічого або мішаного хору зроблені тільки для одного куплета.

Проте у творчості М. Лисенка помітна й тенденція до різноманітної обробки кількох куплетів однієї пісні, тобто до індивідуалізації окремих її образів. «Верховино, світку ти наш» є саме таким зразком опрацювання фольклорної мелодії. Завдяки різній обробці кожного з куплетів пісні характер, лад і фактура її просвітлюються. До того ж тут поєднано два жанри — ліричну пісню й коломийку.

Обробки українських народних пісень були для М. Лисенка, творчою лабораторією. Він не тільки вивчав фольклор, пропагував його, науково досліджував, а й опрацьовував і формував національно-народну основу музичної мови своєї творчості.

Список використаної літератури.

1. 1.С. Лісецький. Українська музична література для 4−5 класів ДМШ. К.: «Музична Україна», — 1991.

2. 2.Фільц Б. Джерела музичної культури [України] // Дзвін. — 1990.

3. 3.Рудницький А. Українська музика. Історико-критичний огляд. — Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1963. — 406 с.

4. 4.Ольховський А. Нарис історії української музики / Ред. Л. Корній. — К.: Муз. Україна, 2003. — 512 с. ІІ нот. Музика Західної України (Галичина та Закарпатська Україна.

5. 5.Митці України: Енциклопедичне видання / Упорядник Г. Лабінський, С.Музда. За ред. В.Кудрицького. — К.: Українська Енциклопедія, 1992. — 848 с.

6. 6.Арсенич П. Меморіальна дошка М. Лисенку в Коломиї // Галичина. — 2003. — 9 грудня.

7. 7.С. Газарян «В світі музичних інструментів» Антонюк Р. Коломийська гімназія імені М. Грушевського // Поліття. — 1998. — лютий № 8.

8. 8.Л. Й. Височанська, В. А. Уманець «Музика і співи» .

9. 9.А. Захаров «Вокально-хорове виховання» .

10. 10.М. Гордійчук «Співи та музика» .