Виконання зобов'язань страховика в майновому страхуванні

Реферат на тему:

Виконання зобов’язань страховика в майновому страхуванні.

ПЛАН.

1. Оцінка збитку після настання страхового випадку.

2. Розрахунок збитку та страхового відшкодування.

3. Страхове забезпечення матеріальних об'єктів в особистій власності громадян.

1. Оцінка збитку після настання страхового випадку

В діяльності страхових організацій визначення роз­мірів збитку, спричиненого настанням стихійного лиха, пожеж, аварій, нещасних випадків і відшкодування його потерпілим є найбільш складною та відповідальною ро­ботою. Це особливо стосується майнового страхування.

В залежності від різних чинників (специфіки об'єкта страхування, характеру стихійного лиха чи нещасного випадку), а також від того, хто є страхувальником — державне підприємство, недержавне підприємство різних форм господарювання (колгосп, кооператив, акціонерне товариство, тощо), або громадянин, застосо­вується відповідна методика розрахунку збитку. Однак, в будь-якому випадку цю роботу необхідно провести в певній послідовності. Спочатку встановлюється факт пошкодження чи загибелі застрахованого майна, потім визначаються причини, що зумовили збиток. Далі вирішується, яким випадком (страховим або нестраховим) він був зумовлений, виявляються потерпілі об'єкти та їх власники. Після цих заходів обчислюється розмір збитку і страхового відшкодування.

В збиток страхувальника включається вартість заст­рахованого майна по страховій оцінці, вартість пошкод­жених активів із врахуванням їх знецінення, витрати на проведення робіт по рятуванню майна і приведення його в належний стан. Вартість пошкоджених та непошкоджених залишків майна, які ще придатні для використан­ня, виключається з обсягу збитку.

Страхова оцінка пошкодженого або знищеного майна, а також витрати по його рятуванню, залежать від умов страхування та норми страхового відшкодування.

Страхувальник зобов’язаний не пізніше доби, а кол­госпи й радгоспи на протязі трьох діб, повідомити стра­хову організацію про кожний страховий випадок, що зумовив загибель або пошкодження застрахованого майна. На основі одержаного повідомлення страховик складає страховий акт, в якому встановлюється факт, причини і наслідки настання страхового випадку, визна­чаються розміри збитку та страхового відшкодування.

Про кожний страховий випадок, який зумовив матеріальні збитки, за встановленою формою скла­дається один страховий акт, незалежно від числа страху­вальників, інтереси яких він порушив. У формулюванні окремих положень страхового акту беруть участь всі зацікавлені особи — спеціалісти страхової організації, представники місцевих органів влади, власники застрахованого майна. В разі необхідності можливе залучення деяких фахівців, що знаходяться на державній службі (пожежні інспектори, інженери, зооветспеціалісти, тощо).

Одночасно із страховим актом про загибель чи пош­кодження будівель, споруд та іншого майна, що знахо­дяться у власності державних та недержавних підприємств і організацій, а також будівель, домашнього майна, тварин і засобів транспорту, власниками яких є громадяни, повинні бути подані документи про підтвердження і обставини настання страхового випадку, одержані в органах пожежного нагляду, державної автомобільної інспекції (ДАІ), судово-слідчих органах, організаціях гідрометеослужби та інших установах.

Інформація, що подається в страховому акті, сто­сується встановлення характеристики стихійного лиха або іншого страхового випадку, причини його виникнен­ня. Зазначаються далі про повністю знищені чи пошкод­жені матеріальні активи, характер робіт по їх рятуванню та приведенню в нормальний стан, наявність придатних для подальшого використання залишків. На основі цієї інформації складається кошторис на відновлення, ремонт пошкодженого майна та обчислюється збиток. У разі часткового пошкодження зазначаються елементи конструкції будівлі, які зазнали впливу страхового випадку, та ступінь їх придатності для подальшого використання.

При складанні страхового акту може виникнути необхідність в аналізі плану-ескіза пошкоджених буді­вель з зазначенням, яке майно в них знаходилось.

Якщо знищені або пошкоджена сировина, матеріали, включаючи малоцінні предмети та ті, що швидко зношу­ються, а в торгових закладах — товари, страхувальник складає опис його майна, яке залишилось непошкодженим. Фіксуються також залишки зруйнованого чи пошкоджено­го майна, які можна використати при ремонтних роботах, в будівництві, у вигляді вторинної сировини, як паливо. Для встановлення їх грошової вартості застосовуються ціни, по яких була обрахована вартість зруйнованого (пошкодженого) об'єкта з врахуванням знецінення .залишків під впливом страховою випадку. Витрати по рятуванню застрахованого майна та приведенню залишків його в належний стан також зазначаються в страховому акті.

2. Розрахунок збитку та страхового відшкодування

Обчислення величини збитку страхувальника і стра­хового відшкодування на його користь опирається на визначення вартості майна, яке повністю знищене стихійним лихом або іншим страховим випадком:

при частковому пошкодженні встановлюється збиток як прямий, так і зумовлений витратами на відновлення споживних характеристик елементів того чи іншого майнауточнюються витрати по рятуванню майна, його за­лишків, на розбирання, просушку, сортування їх елементів.

Після розрахунку загальної величини збитку від неї необхідно відняти грошову оцінку залишків майна, що можуть бути використані. В підсумку буде одержано чистий збиток страхувальника. Зазначимо, що при роз­рахунку збитку в нього не включаються втрати, зумовлені простоєм машин і устаткування на підприємствах, пере­боями в торгівлі, хоч вони й пов’язані з настанням страхового випадку та його наслідків.

Таким чином, загальний обсяг збитку визначається так: від вартості застрахованого майна по страховій оцінці віднімається величина зносу основних активів, вартість залишків, що мають господарське призначення, і додаються витрати по рятуванню і приведенню майна в належний стан.

Після цього визначається сума страхового відшкоду­вання, величина якого залежить від рівня і системи страхового забезпечення, по якій застраховані мате­ріальні активи.

У сільськогосподарських підприємствах за пошкод­жені чи знищені основні й оборотні активи страхове відшкодування повністю покриває збиток, тобто в цьому, випадку розмір обчисленого збитку й сума страхового відшкодування рівнозначні.

У випадку повної втрати майна збиток дорівнює його балансовій вартості з врахуванням амортизації, яка визначається за станом на день загибелі даного об'єкту. При частковому пошкодженні будівель, споруд, засобів транспорту, тощо, що входять до складу основних активів, збиток визначається вартістю відновлення (ремонту) дано­го об'єкта, зменшеної на відсоток його амортизації. З одержаної суми вираховується сума залишків, придатних до використання, і додаються витрати по рятуванню та приведенню в належний стан основних активів після на­стання страхового випадку.

Якщо йдеться про пошкодження машин, устаткуван­ня, інвентаря риболовецьких суден, то збиток визна­чається на основі рахунків підприємств, що ремонтують це майно, а також кошторисів на відновлення вказаних активів. В окремих випадках збиток, нанесений устатку­ванню та інвентарю від настання страхового випадку, може бути виміряний, виходячи з встановленого відсотка їх пошкодження.

Маса й вартість продукції та іншого майна, що зна­ходились в сільськогосподарському підприємстві на мо­мент страхового випадку, встановлюються на основі аналізу бухгалтерської звітності, актів (накладних) по його прийому, актів ревізій та інших документів. Можливе і знищення таких документів під час пожежі, повені, тощо. В такому разі кількість і якість майна встановлюються, виходячи зі складеного на останню дату звіту, а також надходження і витрачення майна, які мали місце за період з цієї дати до настання стра­хового випадку. В деяких випадках кількість і якість продукції на момент настання страхового випадку мо­жуть бути встановлені на основі кубатури приміщення, де зберігалось майно (наприклад, зерно, бавовна, тощо), параметрів тари, залишків від загинувшої чи пошкодже­ної продукції.

При загибелі (пошкодженні) активів, що належать дер­жавним підприємствам і застрахованим на умовах добровільного страхування, застосовуються такі принципи обчислення страхового відшкодування. По активах, що належать страхувальнику, воно встановлюється в такому відсотку, в якому вони були застраховані, але не вище страхової суми. Якщо майно використовується підприємством на умовах оренди, страхове відшкодування виплачується в повній величині збитку в межах страхової суми. По майну, прийнятому підприємством на перероб­ку (давальницька сировина), ремонт, перевезення на комісію, тощо страхове відшкодування визначається в повному розмірі в межах страхової суми, але по конкрет­ному складу, магазину, цеху, вказаних в заяві про стра­хування.

Необхідною умовою для виплати страхового відшко­дування збитків, які виникли внаслідок настання страхо­вого випадку під час проведення експериментальних або дослідницьких робіт, а також експонування майна на виставці, є страхування матеріальних активів по спе­ціальному договору.

По застрахованих основних засобах кооперативних підприємств і громадських організацій розмір збитку визначається таким же чином, як і в інших сільськогос­подарських підприємствах, але без врахування зносу. Зазначимо, що належне кооперативам та громадським організаціям майно підлягає добровільному страхуванню з використанням системи пропорційного страхового за­безпечення.

У випадку страхування майна кооперативних і гро­мадських організацій кошторис на відновлення знище­них чи пошкоджених будівель складають їх працівники. Вони ж розраховують і величину збитку. В цих умовах спеціалісти страхових організацій займаються лише пере­віркою правильності наданої інформації, на основі якої розраховується розмір збитку й страхового відшкодування.

В господарствах орендарів і фермерів розмір виплат страхового відшкодування не може перевищувати суму, що визначена при заключенні договору страхування. При цьому врожай сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень може бути застрахований в розмірі, не більшому 70% від встановленої оцінки, тварин — не більше 80, будинки, споруди та інше май­но — в межах 100%.

3. Страхове забезпечення матеріальних об'єктів в особистій власності громадян

Відповідні зобов’язання покладені ні страховика у відношенні до приватних власників майна. У випадку пошкодження чи знищення об'єкту страхові фахівці перевіряють наявність і склад будівель, що є в господарстві на момент настання страхового випадку, пересвідчуються, чи всі будівлі включені в страхові оціночні листи. Вивчається, чи правильно вказано їх господарське призначення, розміри, матеріали покрівлі, стін. В разі виявлення нових або раніше не зареєстро­ваних об'єктів вони повинні бути оцінені.

Розмір збитку і страхового відшкодування по обо­в'язковому страхуванню визначається таким чином. У випадку знищення будівлі, спричиненого страховим випадком, з страхової суми (оцінки), встановленої для обов’язкового страхування, вираховуються 40% вартості залишків майна, придатних для використання, за вираху­ванням їх зносу та знецінення. До цього результату додають виграти по рятуванню майна і приведенню його в нормальний стан й одержують суму страхового відшко­дування, на яку може розраховувати власник будівлі.

В разі настання страхового випадку для будівель, застрахованих по добровільному страхуванню, збиток, здебільшого, додатково не обчислюється. По цьому стра­хуванню сума відшкодування при повній загибелі будівлі становить розмір страхової суми по договору. Коли мало місце часткове пошкодження, страховик зобов’язаний покрити збиток страхувальника у такому відсотку від страхової суми, зазначеної в договорі, який складає стра­хове відшкодування по обов’язковому страхуванню від страхової суми будівлі по цьому виду страхування.

Страхове відшкодування по добровільному страху­ванню майна в особистій власності, яке проводиться по системі першого ризику, становить обсяг фактичного збитку власника від настання страхового випадку, однак в межах вказаної в договорі страхової суми. Для визна­чення величини збитку страхові фахівці аналізують відповідні акти та інші документи, що підтверджують факт настання страхового випадку, його причини й наслідки. Вказані документи видаються різними дер­жавними службами й установами. Крім того, вивчається складений страхувальником реєстр вкрадених, пошкод­жених чи знищених об'єктів особистої власності.

До збитку відносяться також затрати на ремонт квар­тири страхувальника в будинках державного фонду й житлово-будівельних кооперативах. В обсяг збитку, зок­рема, включаються затрати на фарбування стін, підлоги, віконних рам, дверей, побілка стелі, заміну електроі телепроводки, пошкоджених, наприклад, пожежею як страховим випадком.

Якщо під час дії страхового випадку були здійснені витрати по рятуванню майна і приведенні його в на­лежний стан, вони також входять в обсяг збитку. Величини таких витрат обчислюються згідно з діючими державними нормами й розцінками на роботи, що визнані необхідними. Зазначимо, що в разі пошкоджен­ня чи загибелі деяких видів майна під час гасіння пожежі від дій пожежників, води, піни нанесений збиток також включається в загальний обсяг втрат страхувальника. Розглянемо цю ситуацію на прикладі.

Під час пожежі повністю згорів холодильник, що мав ціну на час придбання 2000 грошових одиниць. Ра­ціональний строк його експлуатації 101 років, процент зносу на день настання страхового випадку 40% (ви­користовувався 4 роки). Оцінка холодильника з враху­ванням зносу складе.

$$(\frac{\text{200}\text{60}}{\text{100}})$$.

тобто, 1200 грошових одиниць. Приймаючи до уваги, що придатних для використання деталей чи агрегатів після пожежі не залишилось, сума збитку і страхового відшкодування буде становити 1200 грошових одиниць.

Деякі особливості властиві визначенню розміру збитку та страхового відшкодування тоді, коли застрахо­ване домашнє майно одночасно прийняте під охорону встановленням засобів сигналізації. В цьому випадку страхове відшкодування за вкрадене, а також за знищене і пошкоджене під час крадіжки майно виплачується в обсязі різниці між фактичним збитком, обрахованим страховими спеціалістами, і сумою, виплаченою орга­нами позавідомчої" охорони, але не вище страхової, за­значеної в договорі. З суми, виплаченої підрозділам позавідомчої охорони, вираховується вартість вкрадених предметів, які не підлягають страхуванню (предмети культу, грошові знаки, цінні папери, тощо) Можлива й ситуація, коли страхувальник з метою збільшення страхового відшкодування включив у поданий ним в орган державного страхування мате­ріальні активи, які фактично не були вкрадені, знищені або пошкоджені. В залежності від обстав"! і справи орган страхування має право приймати рішення про зниження до 50% загальної величини належного страхувальнику відшкодування.

На відміну від добровільного страхування іншого майна, засоби транспорту в особистій власності грома­дян страхуються по принципу пропорційного забезпе­чення. Розмір спричиненого страхувальнику збитку та величина належного відшкодування обчислюються на основі вивчення страхового акту та доданих до нього необхідних документів, виданих органами державної автоінспекції, судово-слідчих органів, заключень пожеж­ної служби, спеціалістів-експертів інших служб. В цих документах підтверджується факт настання страхового випадку, викладаються його причини та обставини. При частковому пошкодженні транспортного засобу скла­дається також кошторис на ремонт (відшкодування), що входить в обов’язки спеціалістів страхових організацій з залученням фахівців відповідного профілю, зокрема, станцій технічного обслуговування. Для складання кош­торису використовуються діючі на день настання страхо­вого випадку прейскурантні державні роздрібні ціни на запасні частини, деталі чи устаткування транспортного засобу, а також ціни на відповідні ремонтні роботи.

Якщо договір був підписаний на страхову суму, що менша дійсної вартості засобу транспорту, то страхове відшкодування виплачується в такому відсотку від фактичного встановленого збитку, яку частку складає страхова сума від дійсної вартості транспортного засобу.

Можливе і пошкодження автомобіля, що прийнятий на страхування по договірній ціні. В цьому разі страхове відшкодування визначається у розмірі збитку, помноже­ному на індекс перевищення страхової суми над вартістю автомобіля по державних роздрібних цінах.

Певні особливості є в розрахунку страхового від­шкодування за знищений (пошкоджений) автомобіль, власником якого є громадянин, що має патент на пере­везення пасажирів, або займається їх приватним обслу­говуванням по трудовому контракту з кооперативом. Якщо страхувальник при оформленні договору не по­відомив про це страхову організацію, або ж про те, що підприємницькою діяльністю з використанням застрахо­ваного автомобіля він почав займатися в період діяльності договору, то при настанні страхового випадку обсяг спричиненого від нього збитку зменшується стра­ховою організацією на 50°о і на таку ж величину змен­шується сума страхового відшкодування. Коли ж про зазначену діяльність страхувальник повідомляє стра­ховика, він повинен внести додатковий платіж.

Обсяг відшкодування може бути скорочений до 50*% і у випадках, коли власник транспортного засобу (або особа, що має на його використання законне право) з метою збільшення компенсації збитку включить в пе­релік вкраденого, пошкодженого чи знищеного майна предмети, яких там не було.

Загальний обсяг страхового відшкодування встанов­люється в межах страхової суми, встановленої по дого­вору, і дорівнює розміру фактичного збитку. В разі знищення засобу транспорту величина збитку визна­чається у розмірі оцінки його згідно з діючими дер­жавними роздрібними цінами за вирахуванням сумм амортизації та вартості залишків, якщо вони залиши­лись. Вартість залишків, придатних для подальшого ви­користання, встановлюється з врахуванням їх зносу та знецінення під дією наслідків страхового випадку.

При нанесенні засобам транспорту пошкодження в збиток включається вартість ремонту (відновлення) його до рівня, що дозволяє нормальну експлуатацію. Крім того, до збитку додається вартість ремонтних робіт і вираховується грошова оцінка залишків (зарахуванням їх амортизації й знецінення в результаті настання стра­хового випадку). В розмір збитку включаються також витрати по рятуванню, приведенню в належний стан, транспортуванню пошкодженого засобу транспорту до ремонтного пункту або постійного місця проживання його власника.

Розглянемо приклад. В результаті дорожньо-транспортної аварії повністю згорів легковий автомобіль. Його роздрібна ціна — 30 000 грошових одиниць. Знос на день заключення договору — 20%. Вартість автомобіля з вра­хуванням зносу — 24 000 грошових одиниці.

$$(\frac{\text{30\hspace{0.17em}000}\text{80}}{\text{100}})$$.

Від аварії залишились деталі на суму 1(00 грошових одиниць. На приведення в порядок вказаних деталей ви­трачено 200 грошових одиниць. Знецінення деталей — 50%.

У цьому випадку збиток страхувальника складе 23 000 грошових одиниць: [24 000 — (1600 * 50%) + 200].

Якщо автомобіль був застрахований в повній вар­тості, страхове відшкодування виплачується в повному обсязі, тобто в сумі збитку і складе 23 000 грошових одиниць. В тому випадку, якщо автомобіль був застрахо­ваний, наприклад, на 10 000 грошових одиниць, то страхове відшкодування буде виплачено лише в розмірі 9430 грошових одиниць.

$$(\frac{\text{1000}\text{100}}{\text{2400}}\text{41}-\frac{\text{2300}\text{41}}{\text{100}}=\text{9430})\text{.}$$.

Виплату страхового відшкодування при знищенні або пошкодженні по всіх видах застрахованого майна у вста­новлені строки здійснює місцевий орган державного страхування України. Рішення про виплату страхового відшкодування він приймає самостійно, якщо розмір відшкодування не перевищує встановленого ліміту. Якщо сума відшкодування його перевищує, то для виплати її необхідний дозвіл відповідного вищестоящого органу державного страхування.