Діагностика регіональних тенденцій формування та розвитку трудового потенціалу України

ДІАГНОСТИКА РЕГІОНАЛЬНИХ ТЕНДЕНЦІЙ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ

Сучасний етап соціально-економічного розвитку регіонів України характеризується зміною соціальної сутності трудових відносин, коли робоча сила з трудових ресурсів, які адміністративно перерозподілялись з однієї сфери в іншу, перетворилась у один з товарів, який має певну кон’юнктуру попиту та пропозиції на ринку праці. Відбулася трансформація самого механізму регулювання ринку праці, ступінь участі держави в регулюванні перерозподілу трудових ресурсів, зазнала змін політика зайнятості.

Всі ці проблеми у формуванні, розвитку, збереженні та використанні трудового потенціалу України і визначають необхідність та значимість вивчення всіх аспектів даного питання.

Дослідження проблем, пов’язаних з розвитком трудового потенціалу знайшли своє відображення в працях провідних науковців, зокрема: Абалкіна Л.К., Грішнової О.А., Данилишина Б. М., Долішнього М.І., Злупка С. М., Куценко В.І., Онікієнка В.В., Панкратова О. С., Семикіної М.В., Шаульської Л. В та інших.

Метою роботи є діагностування регіональних тенденцій формування та розвитку трудового потенціалу України.

Сьогодні проблема зайнятості тісно пов’язана зі світовою економічною кризою, в умовах якої технічне переоснащення виробництва стає важко досяжним. Зусилля підприємств зосереджуються на підтримці існуючих потужностей, використовуються недостатньо гнучкі технології. Спад виробництва супроводжується формуванням відносного надлишку робочої сили, оскільки для виробництва меншої кількості продукції та послуг потрібна й менша чисельність працівників і, відповідно, робочих місць. Це сприяє накопиченню надлишкової робочої сили, що являє собою різницю між чисельністю економічно активного населення та економічно заданим попитом. При цьому об'єм надлишкової робочої сили, як правило, відповідає обсягу відкритого безробіття [1].

Сучасна демографічна ситуація характеризується збереженням тенденції скорочення чисельності населення України, його економічно активної частини і питомої ваги зайнятості населення.

Протягом 2008 року серед населення у віці 15 — 70 років було зареєстровано в середньому за період рівень зайнятості в цілому по Україні 59,3%, серед працездатного населення? 67,3%. У структурі економічно активного населення, зокрема, населення віком 15 — 70 років за регіонами України найбільший рівень зайнятості за відповідний період зафіксовано в м. Київ (64,9% населення у відповідному віці), м. Севастополь (62,8%), Автономній Республіці Крим (60,2%), Донецькій (60,8%) та Київській (60,1%) областях [2]. При цьому найбільша кількість зайнятого населення зафіксована в високоурбанізованих та індустріально розвинутих областях: Донецькій (2138,8 тис. осіб), Дніпропетровській (1580 тис. осіб) областях, м. Київ (1420,2 тис. осіб) та Харківському регіоні (1312,9 тис. осіб). Це пов’язано як із демографічними процесами, так і з економічним розвитком на зазначених територіях (рис. 1).

Рис. 1. Розподіл зайнятого населення у віці 15 — 70 років за регіонами України у 2008 році.

Найнижча частка населення працездатного віку відмічається у Західних регіонах: Чернівецькому, Тернопільському та Івано-Франківському, де частка зайнятих у загальній чисельності працездатного населення не досягає навіть 60%. Так, в середньому протягом 2008 року даний показник склав відповідно 59,6%, 58,5% та 58,8% [2].

Основними галузями зайнятості населення у матеріальному виробництві є промисловість, сільське господарство, транспорт та будівництво. В цілому в промисловості з урахуванням працівників кооперативів, спільних та малих підприємств зайнято майже 6 млн чол., у сільському господарстві? понад 4,5 млн чол.

Найнижча частка зайнятих у промисловості Вінницької, Волинської, Одеської, Тернопільської та Чернігівської областей. У цих областях переважають зайняті в сільському господарстві.

Понад 6 млн чол. нині зайнято в галузях соціальної сфери України. Серед них найвища частка (майже половина) припадає на освіту, культуру, мистецтво, науку і наукове обслуговування. Близько 1,5 млн чол. зайнято в закладах охорони здоров’я, фізкультури та соціального забезпечення населення. Серед областей України з високим рівнем зайнятості в промисловості виділяються Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька області.

Найвища зайнятість населення в соціальній сфері в регіонах з сприятливими рекреаційними умовами: Автономній Республіці Крим, Закарпатській, Львівській, Одеській та Чернівецькій областях, де цей показник перевищує 30%.

Становлення ринкових відносин приводить до природного переміщення зайнятості з виробничої сфери в сферу обслуговування. Проте, щоб рівень виробництва забезпечував потреби економіки і населення, необхідна висока продуктивність праці, а цим вітчизняна промисловість не відзначається. Зниження питомої ваги промисловості в структурі зайнятості населення повинне супроводжуватися зростанням економічної ефективності промислового виробництва на основі досягнень науково-технічного прогресу, наукової організації праці і виробництва, чого насправді в промисловості не відбувається. Ці вимоги в рівній мірі відносяться і до будівництва, і до інших галузей економіки [3].

Нинішній етап соціально-економічного розвитку України не забезпечує повного і ефективного використання трудових ресурсів. Це підтверджується зростанням чисельності безробітних та працюючих неповний робочий тиждень або день, високою зайнятістю у низько ефективних, з загальнодержавної точки зору, галузях народного господарства, у тому числі в особистому підсобному сільському господарстві. Нераціональне використання трудових ресурсів веде до формування потенційних резервів, які за певних умов можуть бути залучені у національне господарство країни.

В регіонах України спостерігається суттєва диференціація за показником рівня безробіття. Так, найнижчий рівень безробіття за методологією МОП протягом 2008 року спостерігався в м. Київ (3,3%), м. Севастополі (4,1%). Звичайно така оцінка є дещо хибною, так як досить порівнювати рівень безробіття лише міського населення із рівнем безробіття цілого регіону (і сільського включно) (таблиця 1).

Таблиця 1 Рівень безробіття за регіонами України у 2007 — 2008 рр., у % до працездатного населення [2]

Також низькі рівні безробіття мають місце в Одеській (4,9% у відсотках до працездатного населення), Автономній Республіці Крим (5,1%), Дніпропетровському (5,4%), Харківському (5,7%) та Донецькому (6,0%) регіонах.

Найвищі рівень безробіття за методологією МОП в середньому протягом 2008 року зафіксовано у Волинській (9,0%), Житомирській (9,5%), Рівненській (9,4%), Тернопільській (9,6%), Херсонській (9,1%), Черкаській (9,0%) та Чернівецькій (9,6%) областях. Порівнюючи дані 2008 року зі 2007 р., варто зазначити, що суттєво ситуація не змінилась, загальний рейтинг регіонів за показником «рівень безробіття» суттєво не змінилась, у 2007 р. «лідируючі» позиції аналогічно займали Чернівецька (9,7%), Рівненська (9,6%), Тернопільська (9,4%), Житомирська (9,4%) області.

Варто також зазначити, що за 2008 рік зменшилась середньомісячна чисельність безробітних, зареєстрованих в державній службі зайнятості, у всіх регіонах України.

Слід зазначити, що показник середньої тривалості зареєстрованого безробіття знизився з 6 місяців у 2007р. до 4 місяців у 2008 р. При цьому аналогічний показник серед безробітних працездатного віку (за методологією МОП) у 2008 р. не змінився та залишився на рівні 6 місяців.

Спостерігається стійка тенденція скорочення довготривалого безробіття. Частка безробітних, які перебували на обліку державної служби зайнятості більше одного року, за 2008 р. зменшилась на 4,2% та на кінець цього року становила 7,4% від загальної кількості зареєстрованих безробітних (62,7 тис. осіб).

Наразі, серед безробітних (за методологією МОП) частка осіб, які шукали роботу понад один рік, також скоротилась на 2,4% і складала 19,5% всіх безробітних.

За адміністративними даними державної служби зайнятості кількість вільних робочих місць (вакансій) на підприємствах, в установах, організаціях на кінець 2008 р. становила 91,1 тис., що на 46,3% менше, ніж на кінець 2007 р. Навантаження незайнятого населення порівняно з 2007 р. зросло майже вдвічі та на кінець 2008 р. становило 96 осіб на 10 вільних робочих місць (вакансій).

Зниження потреби в працівниках на заміщення вільних робочих місць у грудні 2008 р. у порівнянні з відповідним місяцем 2007 р. спостерігалось в усіх видах економічної діяльності. Найбільше зниження цього показника відбулося в таких видах економічної діяльності, як добувна промисловість (на 69,2%), будівництво (на 63,9%), переробна промисловість (на 61,4%) [2].

У загальній кількості вільних робочих місць (вакансій), заявлених підприємствами, установами, організаціями на кінець грудня 2008 р., кожне шосте було в переробній промисловості, сьоме — у державному управлінні, десяте — в торгівлі; ремонті автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку, одинадцяте — в операціях з нерухомим майном, оренді, інжинірингу та наданні послуг підприємцям і в охороні здоров’я та наданні соціальної допомоги.

За регіонами найбільше зниження потреби в працівниках на кінець 2008 р., порівняно з відповідним періодом 2007р., відбулося у Запорізькій (на 71,8%), Кіровоградській (на 69,7%) та Черкаській (на 60,3%) областях. Зростання цього показника спостерігалось лише в Луганській (на 24,9%) та Херсонській (на 4,9%) областях. Навантаження незайнятого населення на 10 вільних робочих місць (вакансій) за регіонами країни найбільше зросло в Черкаській (з 237 до 767 осіб), Івано-Франківській (з 196 до 482 осіб), Хмельницькій (з 228 до 483 осіб) та Вінницькій (з 146 до 387 осіб) областях (рис. 2).

Рис. 2. Показники розвитку ринку праці у 2007 — 2008 рр.

Дані офіційної статистики свідчать, що протягом 2008 року в усіх регіонах країни, крім Автономної Республіки Крим, Тернопільської, Херсонської та Чернівецької областей спостерігалось зниження рівня працевлаштування населення у порівнянні з 2007 роком. Найнижчий рівень працевлаштування спостерігався у Чернігівській (39,9%), Чернівецькій (38,3%), Тернопільській (39,9%), Рівненській (38,9%), Полтавській (39,6%) областях, найвищий зафіксовано в м. Київ (67,1%), Херсонській (47,0%), Івано-Франківській (46,9%), м. Севастополь (46,1%). Аналіз статистичних матеріалів за останні роки свідчить про те, що в Україні сформувалися три регіони з різними за масштабами резервами трудових ресурсів. До складу таких резервів входять незайняті в національному господарстві, зайняті в особистому і підсобному сільському господарстві та особи працездатного віку, що навчаються. До першого регіону входять: Київська, Сумська, Полтавська, Кіровоградська, Чернігівська, Житомирська, Вінницька, Черкаська та Хмельницька області, в яких зазначені потенційні резерви трудових ресурсів становлять від майже 17% загальної чисельності трудових ресурсів у Київській області до 25% в Хмельницькій. До другого регіону входять Миколаївська, Запорізька, Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Волинська, Тернопільська, Рівненська, Харківська та Херсонська області, в яких потенційні резерви трудових ресурсів становлять 25 -29% загальної чисельності наявних трудових ресурсів. Третій регіон охоплює області з найвищою часткою незайнятих в національному господарстві. До його складу входять Львівська, Одеська, Івано-Франківська, Чернівецька і Закарпатська області та Автономна Республіка Крим. У цьому регіоні незайняті в народному господарстві становлять від 31 до 41% загальної чисельності трудових ресурсів [4, с. 46 — 49].

В цілому варто відзначити, що, незважаючи на кризові процеси в фінансовій сфері, що відчутно відобразились на всіх сферах економічного та соціального життя, рівень зайнятості за 2008 рік збільшився. При цьому це характерно для всіх регіонів України. Таким чином, наведені дані свідчать про гостроту проблеми підвищення ефективності використання трудових ресурсів в регіонах України.

Література

безробіття трудовий регіон.

• 1. Хачатурян О. С. Напрями удосконалення регулювання зайнятості населення та ринку праці на державному та регіональному рівні [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ portal/natural/Npkntu_e/2009₁₅/stat₀₉/29.pdf
• 2. http://www.ukrstat.gov.ua
• 3. Цьома А. П. Сучасна демографічна ситуація в Україні і основні напрями демографічної політики держави [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.pdaa.com.ua/np/pdf/58.pdf
• 4. Куценко В.І. Трансформації соціальної сфери України: регіональний аспект: [монографія] / В.І. Куценко, Я.В. Остафійчук.? К.: Оріони, 2005.? 400 с.