Ризики в страхуванні та їх менеджмент

Реферат на тему:

Ризики в страхуванні та їх менеджмент ПЛАН.

1. Визначення ризику та його місце в страхуванні.

2. Розмежування видів ризику та їх оцінка.

3. Ризикові обставини й страховий випадок.

1. Визначення ризику та його місце в страхуванні.

Передумовою виникнення страхових відносин є ри­зик, без наявності якого немає страхування, тому що відсутній страховий інтерес. Зміст ризику і міра його вірогідності визначають межі страхового захисту.

За своїм змістом ризик є подією з негативними, особливо невигідними економічними наслідками, які можливо, виникнуть в майбутньому в якийсь момент в невідомих масштабах.

Про ризик можна вести розмову лише тоді, коли існує відхилення між запланованими й реальними (фак­тичними) результатами. Таке відхилення може бути або позитивним, або негативним. Останнє має місце при несприятливому результаті. Позитивне відпилення ви­никає тоді, якщо фактичний результат виявився ваго­мішим, ніж очікувалось. Можливість негативного відхилення між запланованим і фактичним результатом, тобто небезпека небажаного наслідку, називається ризиком. Ймовірність позитивного відхилення при ви­хідних заданих параметрах на одну очікувану подію визначається як шанс. В цьому розумінні можна роз­різняти ризик збитку або шанс на прибуток, де збиток виражений в негативному, а прибуток — в позитивному відхиленні між плановим (очікуваним) і реальним (фак­тичним) результатом.

Саме багатогранність форм прояву ризику, частота й шкідливість наслідків від нього, неможливість абсолют­ного уникнення його ймовірності викликають необхідність організації страхування.

В страхуванні ризик характеризується декількома ос­новними поняттями. Насамперед, ризик — це конкретне явище чи сукупність явиш (полія чи декілька подій), при виникненні яких відбуваються виплати з раніше утворе­ного централізованого страхового фонду в натурально-речовій або грошовій формі. Ризик пов’язаний з конкретним застрахованим об'єктом, стосовно до якого вивчаються чинники ризику. Аналіз одержаної інфор­мації в комплексі з іншими заходами дозволяє суттєво знизити негативні наслідки здійснення (реалізації) ризику. Ризик зумовлює ймовірність загибелі чи пош­кодження (в майновому страхуванні) об'єкта, що прийнятий на страхування. Будь-яка ймовірність може бути виражена дробовою величиною. Якщо ймовірність дорівнює нулю, можна стверджувати про неможливість настання даної події. При ймовірності, що становить одиницю, існує 100% гарантії того, що дана подія відбудеться. Очевидно, що чим менша ймовірність ризику, тим легше і дешевше можна організувати страху­вання цього ризику. Висока ймовірність ризику передба­чає страховий захист з високою ціною, що утруднює його проведення.

В тій мірі, в якій оцінена ймовірність настання даної події, може бути об'єктивно визначений розмір ризику. Страхування і розмір ризику взаємопов'язані. Вирів­нювання ризику, його розподіл складають сукупність прийомів страхової організації, за допомогою яких на практиці організується проведення страхування, вибір технічних прийомів. Правильна оцінка розміру ризику має велике значення в практичній роботі страховиків,, тому що визначає величину необхідного страхового фонду, а значить, і можливості відшкодування збитків, застрахованих як в звичайні, так і в особливо несприят­ливі роки.

Аналіз ризиків дозволяє класифікувати їх на дві ве­ликі групи: страхові й нестрахові (не включені в договір страхування). Сукупність страхових ризиків складає обсяг страхової відповідальності по договору страхуван­ня, який виражається за допомогою страхової суми до­говору. Ціна ризику в грошовому виразі оцінюється тарифною ставкою, яка звичайно розраховується на 100 грошових одиниць страхової суми, або в процентах до її абсолютної величини. Докладніше розрахунок тарифної ставки буде розглядатись далі.

2. Розмежування видів ризику та їх оцінка

Страхова компанія повинна постійно стежити за зміною ризику в тих чи інших галузях (сферах), вести відповідний статистичний облік, аналізувати .й оброб­ляти зібрану інформацію. Виходячи з одержаних висновків про можливу динаміку ризику, страховик робить його оцінку. Вона полягає в аналізі всіх ризикових обставин, що характеризують показники ризику. Виділяють також відповідні групи ризику, що служать мірою й критерієм оцінки. Кожна група включає об'єкти страхування, яким властиві приблизно однакові ознаки (гомогенна група).

Результати оцінки приймаються за основу для прий­няття тих чи інших рішень при страхуванні, зокрема дозволяють віднести об'єкт до певної групи, визначити тарифну ставку, яка найбільш обґрунтовано відповідала б даному ризику. Середня величина ризикових обставин виражає середній ризиковий тип групи, що вико­ристовується як міра порівняння.

В міжнародній страховій практиці використовуються різні методи для оцінки ризику. Найбільш поширені з них: метод індивідуальних оцінокметод середніх ве­личинметод процентів.

Метод індивідуальних оцінок застосовується лише тоді, коли ризик не можна зіставити з середнім типом ризику. Страхувальник може дати лише довільну оцінку, що виникає з його професійної підготовки й досвіду та суб'єктивного погляду.

Метод середніх величин полягає в тому, що окремі ризикові групи розмежовуються на декілька підгруп, що створює аналітичну базу для визначення ризику по ри­зикових ознаках. До них належить балансова вартість об'єкта страхування, підсумкові виробничі потужності, ха­рактер технологічного циклу, тощо.

При використанні методу процентів береться до уваги, що він виражає собою сукупність скидок і надба­вок (накидок) до тієї аналітичної бази, що зумовлена можливими позитивними й негативними відхиленнями від середнього ризикового типу. Ці скидки або надбавки виражаються в процентах (інколи в промілях) від се­реднього ризикового типу.

В практичній діяльності страховика велике значення має прогнозування тарифної політики на основі вивчен­ня тенденцій в розвитку ризику. Загальний прогноз може бути зведений до наступних напрямків:

— ризикові обставини, що пов’язані з освоєнням нових видів сировини, заміни традиційних матеріалів новими (полімерними, композитними, тощо);

— ризикові обставини, зумовлені новими виробни­чими умовами в промисловості (введенням автоматизованих систем управління технологічними процесами, промислових роботів, роботизованих комплексів, тощо);

— ризикова ситуація, що пов’язана зі змінами в тех­нології промислового й цивільного будівництва, зо­крема, з освоєнням збірних модульних конструкцій, висотного блочного й крупнопанельного домобудування, тощо;

— ризикові обставини, що викликані впроваджен­ням нових транспортних систем, яким властива висока пропускна й провізна здатність на різних шляхах сполу­чення.

Щоб оцінити динаміку ризику в конкретній стра­ховій сукупності, особливе значення має наявність та аналіз достовірної інформації. Зазначимо, що лише роз­галужена група об'єктів, що була в центрі спостереження, дозволяє з достатнім ступенем достовірності констату­вати можливість збитку.

Оцінюючи збитки, доцільно розрізняти такі його види: ризики, які можливо застрахуватиризики, що неможливо застрахуватисприятливі й несприятливі ри­зикитехнічний ризик страховика.

Найбільш багаточислену групу складають ризики, які можуть бути застраховані. В зв’язку з цим зазначимо, що страховий ризик може бути оцінений з точки зору ймовірності надходження страхового випадку й кіль­кісних розмірів можливого збитку. Щоб встановити, чи є даний ризик страховим, необхідно застосувати слідуючі критерії:

по-перше, ризик, який включається в розмір відпо­відальності страхової компанії, повинен мати ймовірний характер високого рівня;

по-друге, ризик повинен виступати як випадковий. Це означає, що об'єкту, по відношенню до якого виникає страхове правовідношення, властивий тимча­совий характер зв’язку. Він не повинен підлягати небез­пеці, яка попередньо вже відома страховику чи власнику об'єкта страхування. При цьому обом сторонам договору страхування наперед невідомий конкретний момент на­стання страхового випадку й можливий обсяг збитку як його наслідок;

по-третє, випадковість прояву даного ризику доцільно співвідносити з масою однорідних об'єктів. З цією метою організується відповідне статистичне спостереження, аналіз даних якого дозволяє встановити стра­хову премію, відповідну прогнозу. Крім того, стати­стична інформація дає можливість зробити висновок про закономірності прояву ризику стосовно сукупності од­норідних об'єктів;

по-четверте, надходження страхового випадку, яке виражається в реалізації ризику, не повинно залежати від волевияву страховика або інших зацікавлених осіб. Недоцільно приймати на страхування ризики, що по­в'язані з намірами страхувальника (спекулятивні ризики);

по-п'яте момент надходження страхового випадку не можна визначити ні в часі, ні в просторі;

по-шосте страхова подія не повинна мати розмір катастрофічного лиха, тобто охоплювати масу об'єктів в рамках величезної страхової сукупності, причиняючи ма­совий збиток;

по-сьоме, шкідливі наслідки реалізації ризику не­обхідно об'єктивно виміряти й оцінити. Масштаби не­сприятливих наслідків повинні бути досить значними й зачіпати інтереси страхувальника (його страхові інте­реси).

В залежності від джерела небезпеки виділяються ри­зики, зумовлені проявом стихійних сил природи й діяль­ністю людини (суспільства). За обсягом відповідальності страховика ризики підрозділяються на індивідуальні й універсальні.

Особливу групу складають специфічні ризики: ано­мальні й катастрофічні. В сукупність аномальних ризиків включаються ті, для яких неможливо їх величину від­нести до тієї чи іншої групи страхової відповідальності. Аномальні ризики бувають нижчі і вищі нормальних.

Катастрофічні ризики складають значну групу, що охоплює велику сукупність застрахованих об'єктів або страхувальників, нерідко причиняючи збитки в значних розмірах. До Їх числа відносяться землетруси, урагани. цунамі та інші прояви стихійних сил природи. До причин катастрофічних ризиків може відноситись і перетворююча діяльність людини в процесі створення матеріальних благ (наприклад, аварія на атомній станції чи хімічному об'єкті). Катастрофічні ризики в принципі можуть бути застраховані на особливих умовах договору між страховими партнерами.

В роботі страховика виключно важливе значення має визначення об'єктивного й суб'єктивного ризику. Об'єктивні ризики виражають шкідливу дію неконтрольованих сил природи чи інших випадковостей на застраховані об'єкти і не залежать від волі та дій людини. Суб'єктивні ризики базуються на ігноруванні або відкиданні суб'єк­тивного підходу до дійсності та пов’язані з недостатнім пізнанням навколишнього середовища в об'єктивній ре­альності. Тому вони залежать від дій та свідомості людей.

В загальному розмежуванні ризиків виділяються де­кілька їх груп: політичні, екологічні, транспортні й спе­ціальні ризики.

Політичні (репресивні) ризики пов’язані з непере­дбаченими й протиправними діями, заходами або ак­ціями законодавчих чи виконавчих органів влади іноземних держав по відношенню до даної суверенної держави, підприємців або просто приватних осіб цієї держави. Політичні ризики можуть через систему різних допущень чи особливих умов договору страхування включатись в обсяг відповідальності страховика.

Екологічні ризики пов’язані з забрудненням навко­лишнього середовища і зумовлені перетворюючою діяльністю людини у виробництві. Екологічні ризики, як правило, не включаються в обсяг відповідальності стра­хової організації. Однак, певні страхові інтереси, зу­мовлені екологічними ризиками, привели до створення самостійного виду страхування.

Транспортні ризики підрозділяються на ризики каско і карго. Транспортні ризики каско стосуються страхуван­ня повітряних, морських й річкових суден, автомобілів та рухомого залізничного складу під час пересування, стоянки (простою) і ремонту. Транспортні ризики карго відносяться до страхування вантажів, що перевозяться всіма видами транспортних засобів.

Спеціальні ризики передбачають страхування перевезення особливо цінних вантажів грошової готівки, виробів з дорогоцінних металів та каменів, творів мистецтва, тощо). Зміст спеціальних ризиків обумов­люється в договорі страхування і може бути включений в обсяг страхової відповідальності.

Головне завдання діяльності страховика полягає в тому, щоб на протязі дії договору страхування мати необхідні кошти в страховому фонді. Вони повинні бути достатніми для відшкодування збитку при виникненні страхового випадку (реалізації ризику).

3. Ризикові обставини й страховий випадок.

В момент укладання договору страхування його об'єкт і находиться в певному стані, що визначається спе­ціалістами страхової організації в залежності від деяких ознак, які суттєво впливають на стан об'єкта страхуван­ня. Ці ознаки спостерігаються і реєструються страхо­виком. Фактори, якими визначається реєстрація ризику для даної ризикової сукупності, називаються ризиковими обставинами. Вони властиві даному об'єкту страху­вання і повинні розглядатись як компоненти, або ознаки, ризику. Будь-який ризик можна розглядати як сукупність ризикових обставин.

В свою чергу, серед них виділяються об'єктивні й суб'єктивні складові. Об'єктивні ризикові обставини ві­дображають об'єктивний підхід до дійсності і не зале­жать від волевиявлення людей. Суб'єктивні ризикові обставини якраз пов’язані з цим. При укладанні догово­ру страхування страховик повинен враховувати як об'єк­тивні, так і суб'єктивні ризикові обставини. В деяких випадках при заключенні договорів страхування можли­вий підбір страховиком ризикових обставин. В сукуп­ності та в єдності й взаємодії всі ризикові обставини визначають стан, що називається ситуацією ризику. Вона характеризує природний стан об'єкта страхування й реальність, в якій цей об'єкт знаходиться.

Ризикові обставини є умовами існування (реалізації) ризику. На основі аналізу ризикових обставин розрахо­вується страхова премія, що виплачується в страховий фонд. Спеціалісти страхової організації повинні підбирати й вивчати необхідну інформацію, що характеризує суттєві ризикові обставини та їх динаміку. В результаті цього аналізу аргументуються висновки, що враховуються через систему скидок й надбавок (накидок) в процентах або твердо фіксованих сумах до обчисленої страхової премії для базової сукупності відповідних ризикових обставин.

Вивчення ризикових обставин дозволяє прогнозувати можливість настання даної події в майбутньому. Але є лише одна чи декілька ризикових обставин зумовлюють реалізацію ризику, тобто зумовлюють настання страхового випадку. Він може мати місце по відношенню до одного чи багатьох об'єктів страхування в межах певної страхової сукупності. Страховий випадок по відношенню до багатьох об'єктів страхування зумовлює кумуляцію ризику, тобто може викликати катастрофічний ризик.

У практичній діяльності страхових спеціалістів доцільно розрізняти страховий випадок і страхову подію. Під останньою слід розуміти потенційно можливе причинення збитку об'єкту страхування. Страховий випадок означає реалізовану гіпотетичну можливість нанесення збитку об'єкту страхування. Наслідки страхового випадку виражаються в частковому пошкодженні або повному знищенні об'єкта страхування (тут не йдеться про страхування людей). Не відносяться до страхових випадків події, які хоча й викликали збиток, але не суперечать нормальному технологічному циклу в процесі виробництва. Тому, при занесенні в договір умов страху­вання, необхідно чітко формулювати події, що включа­ються в обсяг відповідальності страховика. Наприклад, здійснюючи страхування від простоїв транспортних засобів чи устаткування, необхідно точно вказувати, від яких конкретних простоїв буде наступати страхова відповідальність. Крім того, умови договору страхування при цьому повинні враховувати матеріальну шкоду, зу­мовлену простоями як реалізацією ризику.