Основи побудови обліку роботи та її оплати

МІНІСТЕРСИТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ.

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ.

ЦЕНТР МАГІСТЕРСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ.

КУРСОВА РОБОТА.

На тему: «ОСНОВИ ПОБУДОВИ ОБЛІКУ ПРАЦІ ТА ЇЇ ОПЛАТИ».

Студентки: Литвинової В.Є.

Спеціальність: «Облік й аудит.

в управлінні підприємницькою діяльністю".

Викладач: Сопко В.В.

КИЇВ.

ЗМІСТ.

Вступ 3.

2 Заробітна плата, як важлива складова частина системи соціально-трудових відносин 5.

3 Економічний зміст поняття «заробітна плата» 5.

4 Системи, форми та види оплати роботи 7.

5 Нормативні документи регламентуючі запитання оплати роботи 14.

6 Облік роботи та заробітної плати 19.

7 Облік особистого складу та використання робочого години 19.

8 Порядок нарахування заробітної плати працівникам 21.

9 Облік оплати відпусток 26.

10 Облік розрахунків із працівниками по заробітній платі 29.

11 Утримання із заробітної плати 29.

12 Натуральна оплата роботи 30.

Висновок 32.

Використана література 36.

Вступ.

Праця робітників є необхідною складовою частиною процесу виробництва, споживання та розподілу створеного продукту. Доля працюючих в частці знов створеного матеріального та духовного блага виражається у вигляді заробітної плати, Яка винна відповідати кількості та якості затраченої ними праці.

Заробітна плата — один із найважливіших засобів підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї роботи, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту. Це один із основних стимулів та мотиваторів праці.

Збільшення суспільної продуктивності обумовлене, насамперед, збільшенням виробництва та поліпшенням якості роботи.

У умовах переходу економіки України до ринкового механізму функціонування, дуже важливими завданнями є прискорення науково-технічного прогресу, зменшення використання «живої» роботи, механізація трудомістких робіт, оптимізація використання трудових ресурсів, зменшення втрат робочого часу.

Підприємство самостійно, але й відповідно до законодавства, установлює штатний розклад, форми й системи оплати роботи, преміювання. Облік роботи й заробітної плати — одна із найважливіших й складних ділянок роботи, що потребує точних й оперативних даних, у які відбиваються зміни чисельності робітників, витрати робочого години, категорії робітників, виробничих витрат.

Облік роботи й заробітної плати займає одне із центральних місць у всій системі обліку на підприємстві. Заробітна плата є основним джерелом прибутків робітників фірми, підприємства. Трудові прибутки робітника визначаються його особистим трудовим внеском із урахуванням кінцевих результатів діяльності підприємства чи фірми. Вони регулюються податками й максимальними розмірами не обмежуються. Мінімальний розмір оплати роботи встановлюється законодавством.

Дуже важливо відображати економічно достовірну та обґрунтовану інформацію про виконання нормативів та динаміку показників про працю, нагляд за дотриманням співвідношення зростанню продуктивності роботи та заробітної плати, за зменшенням невиробничих витрат скритих та явних збитків робочого години, стимулювання роботи на підприємстві. На основі цієї інформації здійснюється контролю над виконанням робочого години на підприємстві, впровадження прогресивних методів роботи, дотриманням правильного співвідношення між зростанням продуктивності роботи та заробітної плати.

На підприємстві облік чисельності робітників та службовців, їхнього заробітної плати винен бути документальним, достовірним та однаковим у всіх галузях господарювання. Робітники реалізують декларація про працю шляхом укладання трудового договору на підприємстві у відповідності із Законом України, що конкретизує права та обов’язки робітників, а також оплату за виконану роботу, відрахування у фонди, розрахунок прибуткового податку. У зв’язку із цим на підприємстві організується оперативний та бухгалтерський облік роботи та її оплата.

З метою виконання завдань, що стояти перед обліком, на підприємстві обов’язково винен бути контроль:

— за чисельністю персоналу та використанням робочого часу;

— за правильністю документального оформлення виробки робочих та службовців;

— за своєчасним нарахуванням заробітної плати та допомог, а також їхнього видаванням;

— за своєчасним утриманням торб податків та перерахування їхні до бюджету;

— планування звітів про працю.

Складність ситуації, Яка склалася на сьогоднішній день, із запитання розрахунків із працюючими, пояснює актуальність вибраної тими. 1. Заробітна плата, як важлива ланка системи соціально-трудових відносин.

1.1. Економічний зміст поняття «заробітна плата».

Закон України «Про оплату роботи» визначає економічні та організаційні засади оплати роботи ацівників, котрі перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору із підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання, а також із окремими громадянами та сферою державного й договірного регулювання оплати роботи. Він спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функцій заробітної плати.

Відповідно до з статтею 1 Закону України «Про оплату роботи» заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, якої за трудовим договором власник чи уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умів виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його роботи та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до установлених норм роботи (норми години, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) й підрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість й за особливі умови роботи. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційна виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов’язані із виконанням виробничих завдань й функцій.

Існують таки види додаткової заробітної плати: за роботу у понаднормовий годину; за сполучання професій; за роботу в нічний годину; надбавки та доплаті по тарифним ставками та посадовим окладів кваліфікованим робітникам, зайнятим на особливо відповідній роботі, за висококваліфіковану майстерність, як правило, встановлюються диференційовані надбавки до тарифних ставок робочих. Конкретний відсоток надбавки визначається в колективному договорі, який винен враховувати що відповідає мінімуму по такій надбавці, визначені в генеральній чи галузевій угоді.

Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за простій, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму роботи (обсяг роботи). із 01.07.2000р — 118 грн.

До мінімальної заробітної плати не включаються: доплати; надбавки; заохочувальні й компенсаційні виплати.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належати надбавки й доплати, не передбачені чинним законодавством й понад встановлені розміри; винагороди за підсумками роботи за рік; премії за винахідництво й раціоналізацію; за створення, освоєння й впровадження нової техніки; за своєчасну поставку продукції на експорт; одноразові заохочення окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань тощо. Вичерпний перелік основної й додаткової заробітної плати та інших заохочувальних й компенсаційних виплат міститься в інструкції по статистиці заробітної плати, затвердженій наказом Мінстату України від 11.12.95 № 323.

Усі державні, кооперативні підприємства й господарські товариства повинні вести окремий облік:

— фонду заробітної плати робітників й службовців: складу за списком; складу поза списком (поза штатом);

— разових та інших премій, котрі не включаються до фонду заробітної плати;

— інших грошових й натуральних виплат робітникам й службовцям.

Джерелами коштів на оплату роботи на підприємствах є кошти, одержані в результаті їхнього господарської діяльності; в бюджетних установах асигнування із бюджету, а також частка доходів, одержаних у результаті їхні господарської діяльності.

Дія установ й організацій, що фінансуються із бюджету, — це кошти, котрі виділяються із відповідних бюджетів, а також частина прибутку, одержаного внаслідок господарської діяльності та із інших джерел. Об'єднання громадян оплачують працю найманих працівників із коштів, котрі формуються згідно із їхні статутами.

У підприємствах недержавної форми власності і об'єднаннях громадян (кооперативах, спільних підприємствах із іноземними інвестиціями, акціонерних та інших господарських товариствах) оплата роботи здійснюється відповідно до положень, передбачених установчими документами, із дотриманням норм й гарантій в оплаті роботи відповідно до чинного законодавства.

Держава, згідно із Законом України «Про оплату роботи», здійснює регулювання оплати роботи працівників підприємств всіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати, інших державних норм й гарантій, а також шляхом прогресивного оподаткування доходів громадян.

1.2. Системи, форми та види оплати праці.

Заробітна плата — частина національного прибутку, котра призначена для особистої потреби робітників та службовців. Заробітна плата — один із елементів виробничих витрат підприємства.

Під словом система слід розуміти сукупність принципів. котрі служать основою будь-якого вчення. По відношенню до оплати роботи система включає два напрями: організацію роботи та нарахування заробітної плати. Перше пов’язане із обліком відпрацьованого години, а одному — із кількістю виконаної роботи. Тому система оплати роботи розподіляється на дві форми: погодинна та відрядна, а смердоті на свій чергу мають різновидності.

Відрядна оплата роботи — система заробітної плати, при якій заробіток залежить від обсягів виконаної роботи, потребує якості. Відрядна оплата роботи має два різновиди: пряма відрядна та відрядно-преміальна. Різновид відрядної форми оплати роботи є відрядно-прогресивна та акордна форми. При прямій відрядній формі оплати праця працівника винагороджується по відрядних розцінках за одиницю обігу незалежно від рівня виконаних норм виробки. Заробіток визначається помноженням обсягу якісно виконаних робіт на відрядну розцінку.

Непряма відрядна система роботи — застосовується для оплати роботи допоміжних робітників (підсобників). Заробітна плата підсобників залежить від результатів роботи основних робітників, які смердоті обслуговують. При відрядно-прогресивній оплаті роботи робочого, об'єм робіт, виконаний понад норму, сплачується по збільшених розцінках.

При відрядно-преміальній — виплачуються премії по відрядних розцінках понад заробіток за досягненні результати роботи.

Відрядна заробітна плата може бути індивідуальною та груповою (бригадною). При останній заробітна Плата виконані роботи розподіляється між членами бригади пропорційно розрядам робітників та кількості відпрацьованих ними годин.

Акордна оплата роботи — одна із форм заробітної плати, котра є різновидом відрядної заробітної плати. Акордна заробітна плата нараховується все встановлений (узгоджений) обсяг робіт. Існує також акордно-преміальна оплата роботи, при якій виплачуються премії за досягненні показники в роботі. Для обліку виробітку робочих застосовуються такі документи: наряд на відрядну роботу, який може бути індивідуальним чи бригадним; маршрутний лист та інші. У наряді вказується обсяг вироблених робіт, сума заробітної плати, склад членів бригади, відпрацьований кожним годину, розраховується коефіцієнт трудової участі у відповідності із яким розраховується премія робочим. Убрання закривається в міру виконання заподіяння: він підписується бригадиром. Акордний наряд застосовується в бригадах «кінцевої продукції». Заробітна плата визначається відповідно до калькуляції.

Недоліком поряд є ті, що неможливо встановити. хто винен у виготовленні бракованих виробів. Усі недоліки поряд усуваються у маршрутному листі; там вказується весь технологічний ланцюг й можливо прослідити. на який операції був зроблений брак.

Погодинна заробітна плата — форма оплати роботи, коли обсяг виконаної роботи не піддається обліку та нарахуванню. Відомі дві форми погодинна оплати роботи — проста погодинна та погодинно-преміальна.

При простій погодинній оплаті заробіток визначається виходячи із кількості відпрацьованого години та кваліфікації працівника. Робітникам із погодинною заробітною платою сума заробітку визначається виходячи із годинної тарифної ставки та кількості відпрацьованих годин.

Основним напрямами соціальної політики України передбачений поступовий перехід (починаючи із 1999 року) на погодинну оплату роботи з застосуванням мінімального розміру погодинної заробітної плати. Доцільно застосовувати таку систему оплати роботи на підприємствах й в організаціях виробничої сфери, для які основним критерієм ефективності виробництва є вимоги якості продукції при обмеженій її кількості. Впровадження погодинної оплати роботи відповідає інтересам певних верств населення. Не зайнятого на постійній основі, такого як: жінки із малолітніми дітьми, молодь, котра суміщає роботу із навчанням, інваліди, немолоді працівники, котрі мають обмежену працездатність й зацікавлені в роботі на умовах неповного робочого часу.

Погодинна оплата роботи передбачає проведення нарахування заробітної плати працівникам виходячи із погодинної тарифної ставки, котра встановлюється за домовленістю сторін чи в колективному договорі, й фактичної кількості відпрацьованих ними часів за розрахунковий період.

При погодинно-преміальній оплаті додатково вводитися преміювання за якісне та своєчасне виконання завдань. Обов’язковою умовою преміювання є виконання місячного плану по технологічних етапах та обслуговування робочих місць, а також відсутність шлюбу та простою машин та обладнання. Премії таким робочим нараховуються по місячним результатах роботи пропорційно відпрацьованого години. Їх межовий розмір не винен перевищувати 70% заробітку по тарифних ставках.

Документом по обліку відпрацьованого години робітниками із погодинною заробітною платою є табель. Табель для обліку та контролю робочого години, нарахування заробітної плати при погодинній формі оплати роботи, складання звітності про чисельність й склад працівників.

Існує основна та додаткова заробітної плати:

При нарахуванні основної заробітної плати робітникам, яким встановлено підрядна оплата роботи, крім табелю необхідно матір відомості про виробітку та розцінки за виконану роботу.

Додаткова заробітна плата — ст. 105 КЗпП передбачене, що працівниками, котрі виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, зумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією чи обов’язок тимчасово відсутнього працівника без увільнення від своєї основної роботи, здійснюється доплата за поєднання професій чи виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника. Розміри доплат за поєднання професій (посад) чи виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

При розрахунку заробітної плати робітників за тарифом годинну тарифну ставку потрібно помножити на кількість часів зміни. Розподіл заробітної плати при підрядній оплаті роботи здійснюється трьома засобами: по коефіцієнту виробітку; по відпрацьованому години, приведеного до Першого розряду; по коефіцієнту трудової участі (КТУ).

Колективно-відрядна система оплати роботи (бригадна) — це коли ту чи іншу роботу, виробництво продукції чи надання послуг, за якими визначено відрядні розцінки, норми години та виробітку, здійснює колектив (бригада). У зв’язку із чим заробіток окремого шкірного працівника, члена такого колективу (бригади) залежить від результатів роботи всього колективу (бригади) та його особистого внеску в результат такої роботи. Розподіл заробітку колективу (бригади) між його членами (працівниками) здійснюється, як правило, пропорційно відпрацьованому години, кваліфікації працівників, коефіцієнту трудової участі (КТУ) та, можливо іншим показникам. Конкретний порядок розподілу заробітку між членами колективу (бригади) визначається у колективному договорі.

На підприємстві застосовують оплату роботи по трудових угодах. Трудова угода укладається між підприємством та робітником, який залучається зі сторони, для виконання конкретної роботи, якщо її неможливо виконати силами підприємства, чи на договірних засадах із відповідними підприємствами та організаціями. Тепер широке поширення знайшла оплата роботи по контракту, який заключається у домовленості сторін та пов’язується із виконанням умів контракту.

У випадках найму працівника за контрактом, власник чи уповноважений ним орган може встановлювати за згодою робітника також умови оплати роботи, котрі визначені у колективному договорі чи у індивідуальному договорі.

Розподіл заробітної плати на системи, форми та види оплати та види заробітної плати має важливе значення для бухгалтерії, оскільки в залежності від цого визначається синтетичний облік, на який відносяться витрати по нарахуванню заробітної плати.

Згідно зі ст. 107 КЗпП, робота у святковий й неробочий день (частина четверта ст. 73 КЗпП) оплачується в подвійному розмірі:

. відрядникам за подвійним відрядними розцінками;

. працівникам, праця які оплачується за погодинними ставками — в розмірі подвійної погодинної чи денної ставки;

. працівникам, котрі отримують місячний оклад, — у розмірі одинарної погодинної чи денної ставки понад оклад, якщо робота здійснювалася в межах місячної норми робочого годині на розмірі подвійної погодинної чи денної ставки понад оклад, якщо робота здійснювалася понад місячну норму.

Оплата у вказаному розмірі здійснюється за години, фактично відпрацьовані у святковий й неробочий день.

За бажанням працівника, який працював у святковий й неробочий день, йому може бути надано інший день відпочинку.

Робота в нічний годину оплачується у підвищеному розмірі, що встановлюється генеральною, галузевими (регіональними) угодами й колективним договором, але й не нижче ніж 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Оплата роботи за незавершеним відрядним нарядом відповідно до ст. 109 КЗпП, у разі якщо працівник залишає відрядний наряд незавершеним із незалежних від нього причин, виконана частина роботи оплачується за оцінкою, визначеною за узгодженням сторін відповідно до існуючих норм й розцінок.

При невиконанні норм виробітку не із звинувачуй працівника оплата здійснюється за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).

При невиконанні норм виробітку із звинувачуй працівника оплата здійснюється відповідно до виконаної роботи (ст. 111 КЗпП).

Оплата години освоєння нового виробництва (продукції) — одну годину освоєння нового виробництва (продукції) (ст. 113 КЗпП) власник підприємства чи уповноважений ним орган може здійснювати оплату роботи працівникам, котрі освоюють таке виробництво (продукцію), за середнім заробітком, розрахунок якого провадиться за раніше нарахованими заробітками. Середній заробіток може зберігатися не понад шести місяців.

Збереження заробітної плати при переведені на нижче оплачувану роботу й при переміщенні — за працівником зберігається середній заробіток, розрахунок якого провадиться за раніше нарахованими заробітками. Середній заробіток може зберігатися не понад двох тижнів від дня переведення. Якщо внаслідок переміщення працівника у нього зменшився заробіток із не залежних від нього причин, то йому здійснюється доплата, сума якої визначається в розмірі втрат працівника у середньому заробітку. Така доплата призначається протягом двох місяців із дня переміщення працівника.

Форми оплати роботи робітників.

Вибір системи оплати цілком й повністю є прерогативою роботодавця, але й винен бути оговорений із робітником у встановленому законодавством порядку. Адміністрація підприємства, виходячи з завдань із випуску продукції, її якості й рядкам постачання, можливостей впливу робітників на реалізацію наявних резервів виробництва із урахуванням їхнього статевих, вікових, професійно-кваліфікаційних та інших особливостей, розробляє конкретні системи оплати й пропонує їхнього до включення в колективний договір. Профспілка чи інший, уповноважений трудовим колективом на переговори, орган може не погодитися з запропонованими системами лише у разі, якщо смердоті потребують надмірної інтенсивності роботи й погрожують завдати шкоду здоров’ю робочого. За засобом виміру кількості роботи системи оплати класифікуються на відрядні (де кількість роботи вимірюється кількістю виготовленої робітником продукції чи виконаної роботи), погодинні (де кількість роботи вимірюється кількістю відпрацьованого робітником години) й акордні (де кількість роботи вимірюється відповідним результатом виконання робот). Крім того, може бути застосована система участі робітника в розподілі чистого прибутку підприємства, але й при умові, якщо це не суперечить установчим документам підприємства.

1.3. Нормативні документи, регламентуючі запитання оплати праці.

Основним законодавчим актом є Конституція України, на якому базується все законодавство, у тому числі й законодавство про працю.

У ст.43−46 Конституції України сказано, що кожен має декларація про працю, на відпочинок, на соціальний захист, на безпечні й здорові умови роботи й на заробітну плату, причому не нижче встановленого мінімуму. Цікаве ті, що кожен громадянин має декларація про своєчасне отримання винагороди упродовж свого працю й це його право захищається законодавством. Держава при цьому винна створювати умови, необхідні громадянинові для повної реалізації своїх прав.

Для регулювання питань оплати роботи використовують наступні закони, нормативні акти, Постанови Кабінету міністрів України, інструкції, котрі затверджуються Кабінетом міністрів України:

Закон України про оплату роботи, який введено в дію із 1 травня 1995 р.

Цей Закон визначає економічні, правові та організаційні засади оплати роботи працівників, котрі перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору із підприємствами, установами всіх форм власності та господарювання, й спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функції заробітної плати. У цьому законі даються визначення «заробітна плата», «основна заробітна плата», «додаткова заробітна плата». Визначається мінімальна заробітна плата, законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму роботи. Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті роботи, визначаються генеральним узгодженням.

За порушення законодавства про оплату роботи винні особини притягуються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно із законодавством.

Контроль за додержанням законодавства про оплату роботи на підприємстві здійснюється: Міністерством роботи України та його органами; фінансовими органами; органами Державної податкової інспекції; професійними спілками та іншими органами (організаціями), що представляють інтереси найманих працівників. Вищий нагляд за додержанням законодавства про оплату роботи здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.

Постанова від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» зі змінами, внесеними згідно із Постановою Кабінету міністрів України № 348 від 16.05.95.

Цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: а) надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв‘язку із навчанням, додаткової відпустки працівникам, котрі мають дітей, чи виплати їм компенсації за невикористані відпустки; б) надання працівникам творчої відпустки; в) виконання працівниками державних й громадянських обов’язків у робочий годину; р) переведення працівників на іншу, легшу нижче оплачувану роботу за станом здоров’я; буд) переведення вагітних жінок й жінок, котрі мають дітей віком до трьох років, на іншу, легшу роботу; е) надання жінкам додаткових перерв для годування дитини; є) виплати вихідної допомоги, збереження середньої заробітної прати вивільненим працівникам на встановлений чинним законодавством період їхнього працевлаштування; ж) службових відряджень; із) направлення працівників на обстеження до медичних закладів; й) звільнення працівників — донорів від роботи; ї) залучення працівників до виконання військових обов’язків; і) тимчасового переведення працівників у разі виробничої потреби на іншу, нижче оплачувану роботу; до) забезпечення допомогою у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю та допомогою по вагітності й пологах; л) вимушеного прогулу; м) інших випадках, коли згідно із чинним законодавством виплати провадяться виходячи з середньої заробітної плати.

Закон України «Про відпустки». Вводитися в дію Постановою Верховної Заради № 505/96-ВР від 15.11.96 р. із 1 января 1997 року, з статтею 7, 8 й частину першу з статтею 10 — із 1 января 1998 року. Цей Закон встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість й порядок надання їхні працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особини. Державні гарантії та відносини, пов’язані із відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України. Право на відпустки мають громадяни України, котрі перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особини. Іноземні громадяни та особини без громадянства. Які працюють в Україні, мають декларація про відпустки нарівні із громадянами України.

Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування». Нова ставка діє із 26 июля 1997 року.

Платниками збору є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, їхнього об'єднань, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особини, а також фізичні особини — суб'єкти підприємницької діяльності, котрі використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у п. 1 цієї з статтею, що не мають статусу юридичної особини, розташовані на територї іншої, ніж платник зборів, територіальної громади; фізичні особини — суб'єкти підприємницької діяльності, котрі не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси; фізичні особини, котрі працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичні особини, котрі виконують роботи (послуги) згідно із цивільно-правовими договорами, до того числі члени творчих спілок, тощо.

Об'єктами оподаткування є: для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 з статтею 1 цого Закону — фактичні витрати на оплату роботи працівників, котрі включають витрати на виплату основної й додаткової заробітної плати та інших видів заохочень й виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі, котрі підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб. До цих витрат не належати витрати на оплату виконаних робіт (послуг) згідно із цивільно-правовими договорами — виплата доходів у вигляді дивідентів, тощо, а також інші витрати, котрі не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, перелік які затверджується Кабінетом міністрів України;

Постанова Кабінету міністрів України № 571 від 27.04.98р. м. Київ «Про обчислення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності». У ній визначено розміри допомоги різним категоріям працівників в залежності від різних факторів.

Закон України «Про колективні домов й догоди». Цим Законом передбачене складання угод трьох рівнів: на державному — Державні, на галузевому — галузеві, на регіональному — регіональні догоди. На виробничому рівні (підприємства, що мають права юридичної особини та використовують найману працю) — укладаються колективні домов. У відповідності із цим Законом сторонами переговорів із метою укладання угод із питань, пов’язаних з трудовими відносинами, на всіх рівнях виступають, із одного боці - власники (власники майна підприємств) чи уповноважені ними органи, а із іншого — профспілки чи інші представницькі організації працюючих, що мають відповідні повноваження.

2. Облік роботи та заробітної плати.

2.1. Облік особистого складу та використання робочого часу.

Для контролю за використанням трудових ресурсів ведеться поточний облік чисельності персоналу та витрат робочого години. Ці показники є об'єктами оперативного обліку та статистичного узагальнення, у тій годину смердоті органічно пов’язані із обліком заробітної плати й тому обробляються та контролюються бухгалтерією.

Основою обліку чисельності робітників є кваліфікація персоналу:

. по сфері застосування роботи — промислово-виробничого персонал, персонал непромислового господарства;

. по категоріях персоналу — робочий (основного та додаткового виробництва), інженерно-технічні робітники, службовці, молодший обслуговуючий персонал, робітники охорони.

Робочий персонал враховується по професіях та кваліфікації. Оперативний облік чисельності персоналу ведеться у відділі кадрів та допомагає контролювати склад та рух чисельності робітників по підприємству та його структурних підрозділах. Для цого використовується єдина документація по прийому, звільненню та переміщенню робітників та уніфіковані регістри обліку особистого складу.

Регістром обліку особистого складу є особіста картка робочого та службовця. Повідомлення про прийом та звільнення, чи перевід на іншу роботу реєструється у особистій картці на основі наказу. За даними картотеки особистого складу ведеться облік зміни чисельності та складу робочих та службовців підприємства. Облік робочого години та контролю над станом трудової дисципліни на підприємстві здійснюється табельним методом.

Кожному робітнику на підприємстві, якого беруть на роботу присвоюється табельний номер й у його трудовій книжці робиться відмітка про зарахування на роботу. На знов прийнятого робітника відкривається особіста картка, в якій вказуються необхідні анкетні дані, й усі зміни, котрі відбуваються по службі.

Бухгалтерія на шкірного робітника відкриває особовий рахунок. Табельний облік може вестися наступними способами:

. жетоном — із використанням табельних марок;

. картковим — при використанні контрольних годинників пропуску, шляхом здачі та видачі пропусків; за допомогою контрольно-пропускних засобів.

На багатьох підприємствах безпосередній контроль передається в ведення виробничих підрозділів, що сприяє укріпленню дисципліни. Табельні номери встановлюються на підприємстві в цілому, при чому кожному виробничому підрозділу відводиться своя серія номерів. Оперативний облік явок робітників та облік їхні перебування на роботі ведеться в цілому по підприємству чи по кожному виробничому підрозділу в спеціальній книзі обліку використання робочого години (форма № Т-12 чи форма № Т-13). По формі № Т-12 крім обліку використання робочого години проводитися розрахунок заробітної плати, а форма № Т-13 — лише для обліку робочого години. У табель вносять прізвища всіх робітників, незалежно від форм оплати роботи. Відображаються в ньому лише відхилення від нормального використання робочого години (кісточка, прогул тощо). У верхній частині рядки відповідний робітник, у якого є відхилення від нормального використання робочого години, записують кількість часів відхилення, а кожній частині рядки — повне зазначення відхилення. У кінці місяця у табелі по кожному робітнику підраховується та зазначається загальний календарний фонд робочого години, кількість неявок по різних причинах, інші втрати, а також фактично відпрацьований годину. Усі це робиться за допомогою комп’ютера. Пізніше повністю оформлень табель передається в бухгалтерію, де використовується для розрахунку заробітної плати робітникам підприємства.

2.2. Порядок нарахування заробітної плати працівникам.

Порядок нарахування заробітної плати, належної працівникам підприємства, залежить від форм оплати роботи, що застосовуються на підприємстві, й організації виконання самих робіт (в індивідуальному порядку чи бригадою).

При погодинній оплаті роботи основним документом, який служити підставою для нарахування заробітної плати, є табель використання робочого години (ф. № П-12 й № П-13). У цьому разі для розрахунку погодинного заробітку працівника достатньо знаті його розряд, погодинну тарифну ставку даного розряду й кількість відпрацьованих часів за табелем. При розрахунку заробітної плати за посадовим окладом останній зберігається при відпрацюванні всіх робочих днів місяця. Якщо відпрацьована неповна кількість робочих днів, середньоденний заробіток множитися на кількість відпрацьованих днів.

Приклад: Посадовий оклад працівника — 200 гри. Робочих днів у звітному місяці — 25, фактично відпрацьовано працівником — 21 день. Середньоденний заробіток — 8 грн. (200 грн.: 25). Сума погодинного заробітку -168 грн. (8 грн. Ч 21).

При відрядній оплаті роботи та індивідуальному виконанні робіт заробіток робітника визначається множенням кількості виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг), зазначених у відповідних первинних документах, на встановлену розцінку за одиницю роботи. При бригадній формі організації роботи заробітна плата й премії за виконану роботу нараховуються всій бригаді, а потім розподіляються між членами бригади пропорційно до відпрацьованих кожним робітником часів із урахуванням їхні кваліфікації (розряду).

Для цого роблять розрахунок у такій послідовності:

1) множитися відпрацьована кількість часів кожним робітником на їхні погодинні тарифні ставки й підсумком цих добутків знаходять заробіток бригади за тарифними ставками;

2) визначають ставлення відрядного заробітку бригади до заробітної плати її членів за тарифними ставками (коефіцієнт приробітку);

3) множать заробіток за тарифною ставкою шкірного члена бригади за фактично відпрацьований годину на коефіцієнт приробітку, визначаючи відрядний заробіток окремих членів бригади.

Оплата роботи протягом години понад норму здійснюється відповідно до ст. 106 КЗпП України в подвійному розмірі погодинної ставки (при погодинній оплаті роботи); при відрядній оплаті роботи нараховується доплата в розмірі 100% тарифної ставки робітника відповідної кваліфікації, оплата роботи якого здійснюється за погодинною формою, — за усі відпрацьовані понад норми години.

Оплата роботи в нічні години (із 10 часів вечора до 6 часів ранку) відповідно до ст. 108 КЗпП України здійснюється в підвищеному розмірі, який встановлюється генеральними, галузевими (регіональними) угодами, але й не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Оплата роботи у святкові й неробочі дні згідно зі ст. 103 КЗпП України здійснюється в подвійному розмірі.

Порядок оплати протягом години простою не із звинувачуй робітника оплачується із розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). Час простою із звинувачуй робітника не оплачується.

Доплати за сумісництво професій (посад) встановлюються на певний рядків й визначаються за наказом керівника у розмірі, який залежить від характеру й складності виконуваних робіт.

Оплата роботи по середньому заробітку. Кабінет міністрів України постановою від 08.02.95 № 100 (із доповненнями й змінами, внесеними постановами від 16.05.95 № 348 та від 24.02.97 № 185) затвердивши Порядок визначення за робітної плати, дія якого поширюється на підприємства, установи і організації всіх форм власності.

Виходячи з затвердженого Порядку визначення середньої заробітної плати, при нарахуванні оплати протягом години чергової й додаткової відпустки в календарних днях чи протягом години відпустки у зв «язку із навчанням без відриву від виробництва, котрі надаються в календарних днях, виходять із сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців (чи менший фактично відпрацьований період). У підрахунок середнього заробітку включаються усі види основної й додаткової заробітної плати, преміальні виплати (у тому числі одноразові заохочення працівникам за виконання важливих виробничих завдань, винагорода за результатами роботи підприємства за підсумками року), а також допомога по тимчасовій непрацездатності (за винятком виплат, передбачених п. 4 Порядку). Шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед настанням відпустки 12 місяців (чи менший фактично відпрацьований період) на відповідну кількість календарних днів року (чи менший відпрацьований період), за винятком святкових й неробочих днів, встановлених законодавством, й множенням на кількість календарних днів відпустки визначають заробітну плату працівникові протягом години відпустки.

Якщо визначена за таким розрахунком сума заробітної плати протягом години відпустки виявиться нижче тарифної ставки чи посадового окладу працівника на день відпустки, то підприємствам згідно із постановою Кабінету міністрів України від 21.03.92 № 140 «Про додаткові заходь у зв «язку із підвищенням заробітної плати» дозволено брати до розрахунку заробітну плату, встановлену із дня її останньої зміни, починаючи із якої здійснюється виплата по середньому заробітку.

У випадках, коли частина відпустки переходити на наступний місяць, заробітна плату ці дні відпустки обліковується у звітному місяці як виданий аванс й при складанні балансу відображається в складі з статтею активу «Розрахунки із різними дебіторами». Зазначені суми відносяться на витрати виробництва чи обігу в наступному місяці (в кореспонденції із кредитом рахунка 66 «Розрахунки із оплати праці»).

У інших випадках збереження середньої заробітної плати (оплата години при виконанні державних й громадських обов «язків, перерв у роботі матерів, котрі годують немовлят, пільгових часів підлітків тощо), а також при нарахуванні допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплаті відпусток по вагітності й пологах середньомісячна заробітна плата визначається виходячи із виплат за останні два календарних місяці. Працівникам, котрі відпрацювали на підприємстві менше двох місяців, середня заробітна плата визначається виходячи із виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох місяців працівник не працював, заробітна плата визначається виходячи із виплат за попередні два місяці роботи. Час, протягом якого відповідно із чинним законодавством чи із інших поважних причин працівник не працював й його не зберігався заробіток чи зберігався частково, із розрахункового періоду виключається. Крім того і не враховуються виплати протягом години, протягом якого зберігався середній заробіток працівника (протягом години виконання державних й громадських обов «язків, щорічної й додаткової відпустки тощо), а також допомога по тимчасовій непрацездатності.

Нарахування виплат, визначених протягом двох останніх місяці, здійснюється множенням середньоденного заробітку на кількість робочих днів. Середньоденний заробіток визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на кількість робочих днів (часів) за цей період.

У разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів) згідно з законодавчими актами в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, робиться коригування заробітку на коефіцієнт його підвищення.

Час виконання державних й громадських обов «язків оформляється табелем обліку робочого години й засвідчується довідкою організації й установи, де смердоті виконувались. Він оплачується за середньоденним (чи середньогодинним) заробітком із розрахунку двох календарних місяців роботи. Додаткові перерви в роботі матерів, котрі годують немовлят, оформляються довідками медичних установ. Перерви мають бути не раніше ніж через три години й тривалістю не менше 30 хвилин кожна. Середньо-годинний заробіток визначається виходячи із середньої заробітної плати протягом двох календарних місяці.

Чинним законодавством для працівників-підлітків встановлена тривалість робочого години на тиждень: віком від 16 до 18 років — 36 часів, віком від 15 до 16 років — 24 години. Пільгові години оплачуються: робітникамвідрядникам — за тарифною ставкою робітника-відрядника відповідного розряду; робітникам-погодинникам — за тарифною ставкою робітникапогодинника відповідного розряду.

При звільненні працівника чи виході на пенсію із ним здійснюється остаточний розрахунок як по заробітній платі за відпрацьований годину у звітному місяці, то й протягом години відпустки, котра до звільнення не був використана.

При звільненні працівника у зв «язку з змінами в організації виробництва (у тому числі ліквідації, реорганізації чи перепрофілюванню, скорочення чисельності працівників) за звільненим працівником згідно із п. І ст. 40 КЗпП України зберігається середня заробітна плата — на період працевлаштування) але й не більше, ніж упродовж трьох місяці із дня звільнення із урахуванням вихідної допомоги, а також безперервний стаж роботи, якщо перерва в роботі после звільнення не перевищує 3 місяці.

Вихідна допомога визначається виходячи із виплат протягом двох календарних місяця, що передували звільненню. Якщо протягом останніх двох календарних місяців перед звільненням працівник не працював, середня заробітна плата визначається виходячи із виплат за попередні два місяці роботи. У разі, якщо працівник не мав заробітку й в ці два календарних місяці, то розрахунок вихідної допомоги здійснюється виходячи зі встановлених йому в трудовому договорі тарифної ставки чи посадового окладу.

При призові працівника до військової служби (чи направленні до альтернативної служби) вихідна допомога виплачується у розмірі не менше 2- місячного середнього заробітку (п. З ст. 39 КЗпП). Вихідна допомога не оподатковується прибутковим податком й ніякі інші утримання із неї не робляться.

При розрахунку середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій згідно зі ст. 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за вибором особини, котра звернулась за пенсією, вибірка заробітної плати може здійснюватися за 24 останніх календарних місяці роботи підряд перед звертанням за пенсією, чи 60 календарних місяців роботи підряд протягом всієї трудової діяльності перед звертанням за пенсією, незалежно від наявності перерв у роботі.

2.3. Облік оплати відпусток.

За перший рік роботи відпустка робітникам й службовцям надається, згідно трудового законодавству, по закінченню 11 місяців безперервної роботи на даному підприємстві. Відпустка за другий й наступні рокта надається згідно встановленому графіку черговості відпусток в будь-який період року.

Нарахування торб виплат за період відпусток регламентується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабміну від 08.02.1995р. № 100 (зі змінами й доповненнями постановою Кабміну від 16.05.1995року), а також Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996року.

Згідно цих документів щорічна відпустка надається працівникам за фактично відпрацьований рік, який відраховується із дня укладання трудового договору.

Тривалість відпусток із 1.01.1997 року незалежно від режимів та графіків роботи усім працюючим розраховується в календарних днях.

Нарахування виплат протягом години щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку із навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, що мають дітей чи компенсації за невикористану відпустку, тривалість які розраховують в календарних днях, проводитися шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців чи за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових й неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножують на кількість календарних днів відпустки. Святкові й неробочі дні, що припадають на період відпустки, не оплачуються. У році кількість неробочих й святкових днів складає 12.

Приклад 1. Працівник підприємства має декларація про щорічну відпустку тривалістю 24 календарних дні та додаткову відпустку — 6 календарних днів. Відпустка надається із 23 апреля 2001 року. Сума заробітної плати за 12 попередніх місяців, починаючи із апреля 2000 року по березень 2001 року складає 1625 грн. Кількість календарних днів у році складає 353 (за винятком святкових й неробочих).

Середньоденний заробіток складає 1625 грн. / 353 = 4,6 грн.

Сума відпускних складає:30 днів (24 дні + 6 днів) * 4,6 грн. = 138 грн.

Фактично тривалість невиходів на роботу становитиме 33 календарних дні, оскільки на відпустку припадають святкові дні 1,2 й 9 травня, котрі у тривалість відпустки не включаються й не оплачуються.

Працівнику, що працював на підприємстві менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за фактичний годину роботи, тобто із Першого числа місяця, наступного после оформлення на роботу до Першого числа місяця, в якому надається відпуск чи виплачується компенсація за невикористаний відпуск.

Працівникам, що пропрацювали на підприємстві менше двох календарних місяців, середня зарплата обчислюється виходячи із виплат за фактично відпрацьований годину. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за попередні два місяці роботи.

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати протягом години відпусток до фактичного заробітку включається:

. основна заробітна плата; доплати й надбавки (за надурочну роботу й роботу в нічний годину, суміщення професій й посад, розширення зон обслуговування, високі досягнення у роботи (високу професійну майстерність), умови та інтенсивність роботи, керівництво бригадою, вислугу років та ін.);

. виробничі премії й премії за економію конкретних видів палива, електроенергії й теплової енергії;

. винагороди за підсумками роботи за рік та інші;

. виплати протягом години попередньої ввідпустки, протягом години виконання державних й громадських обов’язків, протягом години службових відряджень;

. виплату у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю.

Усі виплати включаються до розрахунку середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому смердоті нараховані, без врахування торб податків, аліментів тощо.

3. Облік розрахунків із працівниками по заробітній плати.

3.1.Утримання із заробітної плати.

Утримання, котрі проводяться з заробітної плати, представляють собою форму стягнення із робітників та службовців податків та інших платежів. Згідно із діючим законодавством, із заробітної плати робочих та службовців бухгалтерія підприємства утримує прибутковий податок (див. табл.), суми по виконавчих аркушах, по виконавчим надписам нотаріальних органів; грошові нарахування, котрі державними органами контролю, штрафи, котрі встановлюються в адміністративному порядку. З заробітної плати також утримується :

1% — у Пенсійний фонд;

0,5% — у фонд соціального страхування;

1% — профспілкові внески.

Відповідно до Указу Президента України від 22.11.95 № 1082/95 «Про внесення змін в указ президента України від 13.09.94 № 519» сукупний оподаткований дохід для вирахування прибуткового податку визначається в гривнях, соті частини гривні (від 1 коп. до 99 коп.) не враховуються. Державна податкова адміністрація України від 12.09.96 р. № 17−214/10−6069 довела до відома шкалу ставок оподаткування для вирахування прибуткового податку із доходів громадян.

За прострочення встановлених строків сплати (перерахування) прибуткового податку, до того числі не утриманого з джерел виплати чи утриманого не повністю, сплачуться пеня в розмірі подвійної річної облікової ставки НБУ від суми недоплат.

Наприклад, якщо сума недоплати по прибутковому податку становить 500 грн., за який був виявлена недоплата, складає 60 днів, а ставка НБУ 25%, то розрахунок якщо наступним :

(25% Ч 2): (100% Ч 360 днів) Ч 60 днів Ч 500 грн. = 41,66 грн.

Після нарахування суми заробітної плати бухгалтерія проводити розрахунок утримань. Різниця між нарахованою сумою заробітної плати та утримань представляє суму до видачі для шкірного робітника.

Таблиця.

Шкала ставок оподаткування для визначення прибуткового податку із громадян.

|Місячний сукупний |Ставки та розміри податку | |оподатковуваний дохід | | |До 17грн. (один |не оподатковується | |неоподатковуваний мінімум) | | |18грн. — 85грн. (від 1 до 5 |10% від суми прибутку, що перевищує | |неоподатковуваних мінімумів) |розмір одного неоподатковуваного | | |мінімуму | |86грн. — 170грн. (5 — 10) |6грн. 80коп. + 15% суми, що перевищує | | |85 грн. | |171 грн. — 1020грн. (10 -60) |19грн. 55коп. + 20% суми, що перевищує | | |170грн. | |1021грн. — 1700грн. (60 — 100)|189грн. 55коп. + 30% суми, що перевищує| | |1020грн. | |1701грн. й вище (понад 100 |393грн. 55коп. + 40% суми, що перевищує| |неоподатковуваних мінімумів) |1700грн. |.

3.2. Натуральна оплата праці.

У період тотальних неплатежів великого поширення набула така форма оплати роботи, як натуроплата. Законом України «Про оплату роботи «(ст. 23 КЗпП) визначено форми виплати заробітної плати. Заробітна плата — на територї України виплачується в грошових знаках, що мають законний обіг на територї України. Виплата заробітної плати у формі боргових вол «язань й розписок чи в будь-якій іншій формі заборонена.

як виняток колективним договором може бути передбачене часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами, не нижчими за собівартість) у тихий галузях чи за тими професіями, де така виплата, еквівалентна за вартістю оплаті роботи у грошовому виразі, є звичайною чи бажаною для працівників, за винятком товарів, перелік які встановлено постановою Кабінету міністрів України від 03.04.93 р. N 244. Виплата зарплати власною продукцією чи покупними товарами, якщо їхні включено до Переліку, є порушенням законодавства про працю.

Якщо працівник звернеться до адміністрації із проханням відпустити йому товари, придбані із метою подальшої реалізації, чи продукцію власного виробництва, то підстав відмовити йому немає. У такому разі необхідна наявність заяви від працівника з зазначенням конкретних товарів й проханням вирахувати їхнього вартість з належної до видачі заробітної плати.

Особливий інтерес до здійснення виплат у натуральній формі в даний годину заговорили українською у «язаний також й із тім, що натуральна оплата роботи стала єдиною альтернативою для підприємств, що мають податкову заборгованість, виплатам по оплаті роботи коштами.

У відповідності зі ст. 23 Закону про оплату роботи заробітна плата робітникам підприємств на територї України виплачується в грошових знаках, що мають законне обертання на територї України. Виплата заробітної плати у формі боргових вол «язань й розписок чи будь-який інший формі, у тому числі в іноземній валюті, забороняється.

Колективним договором, у якості винятки, може бути передбачена часткова виплата заробітної плати натурою (по цінах не нижче собівартості) у тихий галузях й по тім професіям, де така виплата, еквівалентна по вартості оплаті роботи в грошовому вираженні, є звичайної й бажаної для робітників, за винятком товарів, перелік які установлень постановою КМУ від 03.04.93 р. № 244, з змінами, внесеними постановою КМУ від 03.04.96 р. № 400.

Коли стосується оподатковування операцій по видачі натуроплати робітникам, то відповідно до п. 4.2 ст. 4 Закону про ПДВ у випадку здійснення операцій по натуральних виплатах у рахунок оплати роботи фізичним особам, що перебувають у трудових відношеннях з підприємством, база оподатковування визначаються виходячи із фактичної ціни операції, але й не нижче звичайні ціни.

Висновки.

Заробітна плата — це точка перетину інтересів багатьох: підприємства; працівника, податкової, фондів тощо. Кожна із цих сторін оцінює значення заробітної плати майже як найважливіше. У зв’язку із цим важко переоцінити значення роботи бухгалтера, пов’язаної із обліком витрат на оплату роботи. Вона, як правило, найбільш складна та трудомістка. Помилка у нарахуванні заробітної плати автоматично призводить до цілої серії помилок й порушень, котрі є найважчими за своїми наслідками. Є лише один спосіб уникнути таких помилок-абсолютно точно знаті, як проводити будь-які розрахунки, пов’язані з заробітною платою. Питання нарахування заробітної плати, а також податкового й бухгалтерського обліку оплати роботи займають особливе місце в роботі бухгалтерії шкірного підприємства. З одного боці, це заговорили українською у «язано із відношенням до таких питань власне робітників, для які заробітна плата служити основним джерелом матеріальних благ. З іншого боці, — із тієї обставиною, що суми, що спрямовуються підприємством на оплату роботи, так чи інакше служать мірою, що визначає надходження податків й обов’язкових зборів у бюджет й цільові фонди.

Бухгалтерський облік на підприємстві винен забезпечувати: точний розрахунок заробітної плати шкірного робітника відповідно до кількості й якості витраченої роботи, що діють формами й системами його оплати, правильний підрахунок утримань з заробітної плати; контролю над дисципліною роботи, використанням години й виконанням норм виробітки робітниками, своєчасним виявленням резервів подальшого зростанню продуктивності роботи, витратою фонду заробітної плати (фонду споживання) й т.п.; правильне нарахування й розподіл по напрямках витрат відрахувань на соціальне страхування й відрахувань у Пенсійний фонд України.

Перехід в Україну, в якій раніше панувала централізована система планування й керування, потребує переробки системи бухгалтерського обліку, звітності, контролю, аналізу, а також придбання фахових навичок й уміння робітників приймати правильні і ефективні управлінські рішення.

Основою ефективної діяльності будь-якого суб «єкта господарювання виступає чітко налагоджена система урахування й контролю. Незалежно від форми власності фірмі необхідний бухгалтерський облік як основа, що підтверджує юридичну й фінансову обґрунтованість дій фірми, її взаємодії із органами державного керування й правопорядку й дотримання встановлених норм й правил.

Останнім годиною законодавчі й нормативні документи, що регламентують оподатковування витрат на оплату роботи, змінювалися досить часто й кардинально. Яскравим прикладом служити Закон України «ПРО збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26 06 97 р № 400/97 ВР, з змінами й доповненнями У цей документ дів «ять разів вносилися зміни й доповнення відповідними законами України Два із них стосувалися безпосередньо зміни бази оподатковування збором у Пенсійний фонд для підприємстві, а один — ставки збору для робітників підприємства .Тому бухгалтеру важливо знаті, як здійснювати оподаткування тієї чи іншої виплати в даний час.

Бухгалтерський облік тісно заговорили українською у «язаний з багатьма категоріями економічних наук, й насамперед — з категоріями споживчого ринку — ціною, рентабельністю, прибутком, фінансовою усталеністю, ліквідністю. Бухгалтерський облік служити першоосновою ефективної господарської діяльності.

Організація заробітної плати визначається трьома елементами: тарифною системою, нормуванням роботи й формами та системами оплати роботи. Тарифна система, котра є основою організації оплати роботи, включає у собі тарифну сітку, тарифну ставку й тарифно-кваліфікаційні довідники.

Нормування роботи включає два показники: норму виробітку й норму години. Норма виробітку встановлює кількість одиниць продукції, котра винна бути виготовлена за одиницю години; норма години — годину, необхідний для виконання роботи в певних умовах.

Існують 2 форми оплати роботи — погодинна й відрядна. При погодинній заробіток залежить від кількості відпрацьованого години й тарифної ставки (зарплата за одиницю години); при відрядній — від кількості виробленої продукції й розцінок (зарплата за одиницю продукції(на неї.

Застосовують 2 системи погодинної форми оплати роботи — проста погодинна й погодинно-преміальна, при якій робітники крім основного заробітку отримують ще і премії.

Відрядна форма оплати роботи має такі системи: пряма відрядна, відряднопреміальна, відрядно-прогресивна й акордна.

Техніка підрахунку заробітної плати складається із трьох етапів: нарахування, утримання з заробітної плати та визначення зарплати до видачі на руки. При погодинній заробітній платі сума нарахованої зарплати визначається як добуток відпрацьованих нормо-годин на тарифну ставку. При відрядній сума нарахованої зарплати визначається множенням установленої розцінки за одиницю виробітку на кількість виробів (якщо це пряма відрядна), визначається норма виробітку (якщо це відрядно-преміальна).

Утримання з заробітної плати відображається у правій частині розрахункової відомості. До них відноситься прибутковий податок, який обчислюється виходячи із ставок прибуткового податку із доходів громадян; суми по виконавчих аркушах, по виконавчих написах нотаріальних контор; суми із осіб, що відбувають виправні роботи; профспілкові внески; одержаний аванс за звітний місяць; своєчасно не повернуті підзвітні суми; грошові нарахування (на нестачі товарно-матеріальних цінностей, розкрадання тощо), штрафи та інші відрахування відповідно в Україну; відрахування до Пенсійного фонду.

Загальна сума утримань не винна перевищувати 50% суми заробітної плати за мінусом податків.

Різниця між нарахованою сумою заробітної плати й утриманнями складає суму до видачі на руки для шкірного робітника. Видача зарплати проводитися по платіжних відомостях у встановлені на підприємстві дні місяця протягом 3-х днів, рахуючи отримання грошей в банку. По закінченню цого рядок касир перевіряє, підсумовує видану зарплату, а проти тихий, що не отримали її проставляє штамп «депоновано». На депоновані суми касир складає реєстр невиданої зарплати, котрі здаються до банку на розрахунковий рахунок.

Відпустки робітникам й службовцям за перший рік роботи надаються по закінченню 11 місяців безперервної роботи на даному підприємстві. Тривалість відпусток із 01.01.1997р. усім працюючим розраховується в календарних днях. Сума відпускних нараховується виходячи із сумарного заробітку за останні 12 місяців чи за менший фактично відпрацьований період; із кількості календарних днів у році чи меншого відпрацьованого періоду й кількості календарних днів відпустки.

Синтетичний облік основної й додаткової заробітної плати та її використання ведеться на рахунку 70 «Розрахунки по оплаті роботи». По кредиту 70 рахунку відображаються нарахування заробітної плати, а, по дебету — утримання та видача заробітної плати.

Використана література.

1. Закон України «Про оплату праці».

2. Закони України, т. 1−8, Київ, 1999 р.

3. Інструкція зі статистики заробітної плати. Галицькі контракти,.

№ 3.1997р.

4. Порядок нарахування середньої заробітної плати. Постанова Кабміну.

України від 8.02.95р. № 100 Баланс № 2, 1997р.

5. Сопко В. В. Бухгалтерський облік. Київ, 2000.

6. Грабова М. М., «Теорія бухгалтерський обліку».

7. Завгородній В.П. «Бухгалтерський облік в Україні».

8. Ткаченко М. М. «Бухгалтерський фінансовий облік».

9. Баланс 2000;2001 рр.

10. «Вісник податкової служби України» 1999;2001рр.

11. Усе про бухгалтерський облік 2000;2001 гг.

12. Галицькі Контракти 2000;2001рр.

13. Податки і бухгалтерський облік. ———————————;

Про п л, а т, а п р, а ц і.

Робочі.

Спеціалісти та службовці.

Підрядно-преміальна.

Підрядна.

Підрядно-проста.

Проста погодинна.

Акордна.

Почасово-преміювальна.

Підрядно-прогресивна.

Погодинна.

Окладно-погодинна.