У чому суть трагедiї Анни Каренiної (за романом Льва Толстого «Анна Каренiна»)

У чому суть трагедiї Анни Каренiної (за романом Льва Толстого «Анна Каренiна»).

" Анна Каренiна" - одна з трьох чудових вершин у творчостi Льва Толстого. Роман цей є природним переходом вiд «Вiйни i миру» до «Воскресiння» .

Толстого дуже хвилювали питання сучасної дiйсностi. Життя Росiї 70-х рокiв вiдбивається в «Аннi Каренiнiй» у всьому своєму розмаїттi, вiд iмператорського двору до селянської хатини. В основi соцiального роману «Анна Каренiна» лежить iсторичне явище, що торкається життя усього народу. Але у творi вiдсутнi iсторичнi постатi, уславленi герої, батальнi сцени. Життя вiдбувається у всiй своїй повсякденностi, у створеннi типових образiв сучасностi, у процесi становлення нового життєвого устрою.

Побут пореформеного часу видався нетривким. Зубожiння, сiмейнi драми, крахи банкiв, катастрофи на залiзницях — такими були ознаки часу 70-х рокiв минулого сторiччя.

У романi «Анна Каренiна» Толстому перш за все iмпонувала головна думка твору — роль сiм'ї. Адже всi найважливiшi суспiльнi змiни починаються або завершуються у сiмейному колi, в особистому свiтi, у повсякденному життi. Значення соцiальних змiн у життi людини вимiрюються, певно, ступенем їх впливу на життєвi норми.

У чому ж трагедiя Анни Каренiної? Навiть до кохання iз Вронським Анна була самотньою у свiтi i самотньою у своїй сiм'ї. Погляд на сiм’ю у свiтському суспiльствi був досить дивним: дiти виховувались окремо вiд батькiв. Можливо тому так жорстоко вирiшив Каренiн долю Анни, розлучивши її з сином, адже вiн сам теж не вiдчував батькiвської любовi до своєї дитини? До того ж у суспiльствi панує брехнякнягиня Бетсi постiйно зраджує чоловiка, а княгиня Мягкая так розцiнює вчинок Анни: «Она сделала то, что все, кроме меня, делают, но скрывают». Отже, трагедiя Анни має соцiальний змiст.

Коли б Анна дотримувалась зовнiшньої благопристойностi у сiмейний стосунках, то суспiльство не вiдвернулось би вiд неї. А чи могла б така натура як Анна жити у брехнi? Безумовно, нi. Це мали б зрозумiти люди, якi жили поруч з нею, але в стосунках панiвного класу байдуже ставилися до духовного життя людини. Тому основними перепонами до щастя Анна Каренiної з Вронським стояли Каренiн i свiтське суспiльство. Згадуючи сцену в театрi, розумiєш, що Анна боролась iз суспiльством, але не мала пiдтримки навiть з боку коханого: «Йому жаль було її i все-таки прикро. Вiн переконував її в своїй любовi, тому що бачив, що лише це може тепер заспокоїти її, i не докоряв їй словами, але у душi своїй вiн докоряв її» .

Пошуки виходу iз становища протистояння людини i суспiльства простежуються у бажаннi Анни стати письменницею, поборницею жiночої освiти, в її суперечках щодо жiночих гiмназiй. Проте штучнiсть її становища i занять призводить до пошукiв забуття за допомогою наркотикiв. Сили надломлено… Але спочатку Аннi вдавалося все. Каренiн з болем помiчав, що вона одержувала перемогу над усiма: не схотiла залишатись з ним далi, вирiшила поїхати з Вронським — i поїхала. Те, чого вона зрiкалась, мов би вмерло для неї i перестало iснувати. I тут вже продовжувалась боротьба за iснування, долались всi перепони. I не було такої жертви, яку б Анна не принесла в iм’я здiйснення своєї мрiї на шляху до щастя.

" Свiт" не вибачив Аннi вiдкритого i чесного кохання. I Вронський, як типовий представник цього «свiту», опинився по той бiк вiд неї, бо в ньому теж немає духовного начала — вiн байдужий. Лише Левiн оцiнив розум, освiченiсть, простоту Анна Каренiної, зрозумiв, що її життя сповнене великої напруги.

Навiть кохання не зменшило протистояння суспiльства i особистостi, а пiдштовхнуло до чвар i суперечок зi свiтом, з людьми, з життям.

Драма Анна Каренiної полягає в тому, що вона, маючи найчистiшi моральнi почуття i помисли, вступила у суперечку iз суспiльством своєї епохи.