Перша допомога при електротравмах, ураженні блискавкою, опіках, обмороженнях, отруєнні газом

РЕФЕРАТ на тему:

Перша допомога при електротравмах, ураженні блискавкою, опіках, обмороженнях, отруєнні газом Електротравми виникають при включенні людини в електричний ланцюг. Важкість ураження залежить від ба­гатьох причин (сила і напруга струму, тривалість його дії, харак­тер навколишнього середовища — дощ, волога земля, вода, стан організму-суха чи волога шкіра й ін.). Ураження складається із загального впливу струму на організм і з його місцевої дії, що виражається в опіку. Звичайно опіки при ураженні струмом не дуже великі, але глибокі та важкі.

Перша допомога полягає у звільненні потерпілого від дже­рела струму або шляхом знеструмлення ланцюга (вимикан­ня рубильника, викручування запобіжників, перерізання прово­ду — інструмент повинен бути заізольований, рятівник — у гумовому взутті чи стояти на ізолюючому матеріалі), або відтягання проводу від постраждалого (сухою палицею, рукою, за­кутаною щільним шаром сухого одягу). Поки потерпілий не відсунутий від джерела струму, він сам є джерелом струму для тих, хто надає допомогу!

Після цього треба приступити до штучного дихання і непря­мого масажу серця, розстебнувши попередньо весь одяг, що стискує. Лише після оживлення приступають до перев’язки об­печених місць.

Особливим випадком електротравми є ураження блискав­кою. У цьому випадку перша допомога буде полягати в штучному диханні й непрямому масажі серця. Уражений блискавкою не є джерелом струму.

Опіки можуть виникати або під дією відкритого вогню, або при потраплянні на шкіру гарячої рідини чи хімічних речовин. У будь-якому випадку першим заходом повинно бути припи­нення дії джерела опіку. Якщо на людині зайнявся одяг, слід збити полум’я. Звичайно в такій ситуації люди губляться, по­чинають бігати, метушитися, сприяючи таким чином роздуван­ню полум’я. У цьому випадку потерпілого варто повалити на землю, накрити його щільною тканиною (ковдра, брезент) для припинення доступу повітря до вогню, а при відсутності такої можливості постраждалого потрібно катати по землі, збиваючи вогонь гілками, рушником, піджаком — будь-яким підручним матеріалом. Потім обгорілого звільняють від одягу. Ні в якому разі не слід «здирати» одяг, що пристав до тіла, його необ­хідно акуратно обрізати. Потім на звільнене місце наклада­ють пов’язку, а якщо поверхня опіку велика — хворого накри­вають простирадлом чи ковдрою і транспортують у медичну установу. Важкість опіку залежить не тільки від його ступеня (1-й ступінь — почервоніння, 2-й ступінь — утворення пухирців, 3-й ступінь — обвуглювання, 4-й ступінь — глибоке обвуглю­вання), але і від розмірів ураженої поверхні тіла. Небезпечни­ми для життя можуть бути навіть опіки легких ступенів, але великої поширеності. Потерпілого під час евакуації чи до неї треба забезпечити достатньою кількістю питва.

При невеликих опіках (термічних, хімічних) обпалену ділян­ку необхідно відразу ж сильно поливати водою протягом 5- 10 хвилин.

Обмороженнями називаються ушкодження тканин унаслі­док тривалого впливу на них низької температури. Іноді обмо­рожування може наступити при несприятливому збігу обста­вин (вітер, тісне мокре взуття, втома, виснаження) і при тем­пературі +4−5 °С. Найчастіше обмороженню піддаються части­ни тіла, що слабше забезпечуються кров’ю чи не прикриті одягом (кінчик носа, вуха, кисті, стопи, особливо пальці). Оз­наками обмороження є почуття холоду, біль і поколювання, потім втрата чутливості й різка блідість.

Перша допомога потерпілому полягає в місцевому і загаль­ному зігріванні. Зігрівати уражену ділянку найкраще у воді кімнатної температури (20−22°С), поступово протягом години підвищуючи її температуру до температури тіла (36°С). При більш важких обмороженнях (на шкірі з’являються пухирці й струпи) після відігрівання накладається пов’язка, і потерпілий направляється до лікаря. Розтирання обморожених ділянок снігом — шкідливий забобон.

Тривале охолодження всього організму може призвести до замерзання. Не треба думати, що змерзнути можна тільки в сильний мороз. Наприклад, в Індії, у Делі, взимку, коли темпе­ратура вночі опускається до +4−5 °С, газети щодня повідомля­ють про 2−3 замерзлих бездомних людей.

Потерпілий відчуває спочатку озноб із тремтінням кінцівок, запаморочення. Потім виникає загальна слабкість, що перехо­дить у сонливість. При відсутності допомоги втрачається свідомість. Смертельним вважається зниження температури тіла до 25−30 °С, хоча недавно в газетах повідомлялося про ожив­лення людини, температура тіла якої впала до 23 °C. Надання домедичної допомоги полягає в загальному зігріванні постраждалого, розтиранні всього тіла в теплому приміщенні, теплій ванні 37−40 °С з одночасним масажуванням тіла під водою намиленими мочалками.

Отруєння чадним газом може виникнути як у гаражі чи бу­динку, так і на виробництві, де використовується цей газ. У га­ражі отруєння може виникнути в результаті роботи двигуна ав­томобіля і зачинених дверей приміщення, у квартирі-у пофар­бованій і не провітрюваній кімнаті, у приватному будинку (із груб­ним опаленням) — через несвоєчасне закриття заслінок у печі. Першими симптомами отруєння є головний біль, запаморочен­ня, нудота, шум у вухах, прискорене серцебиття. В міру по­дальшого отруєння з’являються м’язова слабкість і блювота. Поступово слабкість зростає, починається задишка, настає сон­ливість і помутніння свідомості. Той, хто отруївся чадним газом, блідне, іноді на шкірі з’являються червоні плями, поступово його дихання стає поверхневим, з’являються судороги, і настає смерть від паралічу дихального центру.

Перша допомога полягає у видаленні потерпілого з приміщен­ня. При зупинці чи наявності поверхневого дихання приступа­ють до штучного дихання до повного його відновлення, потрібно активно розтерти тіло, до ніг прикласти грілки, дати потерпіло­му вдихнути пари нашатирного спирту. Хворого з важким от­руєнням необхідно госпіталізувати.