Доцільність верстатобудівного підприємства

КУРСОВА РОБОТА на тему «ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОЕКТУ ВЕРСТАТОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ УКРУПНЕНИХ НОРМАТИВІВ»

1. Вибір і обґрунтування виробничої структури підприємства

1.1 Обґрунтування доцільності будівництва ливарного цеху

Згідно з завданням на курсову роботу вихідні дані беру з таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 — Завдання на курсову роботу по дисципліні «Економіка підприємства»

1-й переділ Розрахуємо чернову вагу металу.

де

В_ч - чиста вага верстата, кг.

в -% використання матеріалів.

Розрахуємо масу чавунного литва.

де

?_ч — питома вага чавуна в масі верстата.

Розрахуємо масу придатного литва.

де

О — обсяг виробництва верстатів, од.

· Розважування литва: Середнє

· Тип виробництва: Масове

· Ступінь механізації: Висока

· Характеристика розважування: Велике до 1000 кг

· Випуск литва на 1 виробничого робітника: 40 т/рік

· Зйом литва з 1 м² виробничої площі ливарного цеху: 2,2.

Визначаємо% виходу придатного литва і складаємо баланс плавки. Вихід придатного литва в значному ступені впливає на виробничу собівартість 1 т придатного литва і залежить від організації виробництва, розважування відливок, кількості браку, вигару, ваги літників, ливарного додатку, тощо.

Знайдемо вагу металевої завалки.

де

?_п.л. - вихід придатного литва По даним табл. 1.2 необхідно визначити склад і структуру металевої завалки, а також інші дані. Записуємо дані у табл.

Таблиця 1.2. — Склад і структура завалки металевої, палива, допоміжних матеріалів, які використовують при виробництві литва

Згідно з табл. 1.2 вага вигару дорівнює

де

?_виг — частка вигару у металевій завалці.

Знайдемо обсяг рідкого металу.

Транспортно — заготівельні витрати складають 3,0% від вартості флюсів, палива і енергії, тобто:

Витрати по статті «Основна заробітна плата основних виробничих робітників» — це витрати основної заробітної плати, яка визначається з прийнятими на підприємстві системами оплати праці у вигляді тарифних ставок і відрядних розцінок для основних робітників, які виготовляють основну продукцію.

Основну заробітну плату основних виробничих робітників розраховують виходячи з:

— чисельності основних виробничих робітників;

— ефективного фонду робочого часу одного робітника за рік;

— середньої погодинної тарифної ставки.

Чисельність основних виробничих робітників визначається на основі річного обсягу випуску литва і випуску литва у розрахунку на одного виробничого робітника. При цьому 20,0% розрахованої чисельності робітників відноситься до першого переділу, а останні - 80,0% - до другого переділу.

де

В¹_литва — вихід литва на 1 виробничого робітника, т/рік Чисельність робітників у 1-ому переділі:

Чисельність робітників у 2-ому переділі:

Допоміжні робітники — 0,6*352=312 чол.

Керівники — 0,04*352= 14 чол.

Спеціалісти — 0,08*352= 28 чол.

Інші службовці - 0,05*352= 18 чол.

Таблиця 1.3 — Розрахунок балансу робочого часу середньоспискового робітника ливарного цеху на 2009 рік

Для визначення середньої тарифної ставки середній розряд робітників для першого переділу складає 8,7 (погодинники). Тарифні ставки робітників наведені в «Єдиній тарифній сітці оплати праці робітників і службовців підприємства» (Додаток Г). Тарифна ставка першого розряду — це мінімальна заробітна плата, яка затверджена Кабінетом міністрів України на поточний період (625 грн). На тяжких роботах і роботах із шкідливими умовами праці (ливарні, термічні цехи) тарифна ставка вище, ніж в нормальних умовах на 20,0%.

де

С^1р — тарифна ставка першого розряду, грн/год

ЗП_мін — мінімальна заробітна плата, грн.

Ф_еф — ефективний фонд часу за рік, годин Фонд заробітної плати основних робітників 1-го переділу Додаткова заробітна плата основних виробничих робітників призначена для виплати премії, доплат у відповідності з діючим законодавством, а також оплати чергових і додаткових тарифних відпусток. Витрати по цій статті калькуляції 1 т литва складають 67,0% від основної заробітної плати виробничих робітників.

Відрахування на соціальні заходи — це відрахування на обов’язкове державне страхування, обов’язкове соціальне страхування, загальнообов’язкове державне страхування на випадок безробіття, тощо. Розмір цих відрахувань встановлює Уряд України і визначається у%% від суми основної і додаткової заробітної плати основних виробничих робітників. В розрахунках ці відрахування прийняти на рівні 37,5%.

Витрати на утримання і експлуатацію обладнання (ВУЕО) і загальновиробничі витрати (ЗВВ) визначаються у% від основної заробітної плати основних виробничих робітників відповідного переділу. Ставка ВУЕО складає 60,0 -70,0%, для ЗВВ -75,0−80,0%

2-й переділ

Знаходимо витрати на термообробку 1 тони, згідно з Додатком В

де

В¹-витрати на 1 тону разом по першому переділу, грн.

Знайдемо сукупні витрати на термообробку

Згідно з додатком В знаходимо витрати на допоміжні матеріали.

Для визначення середньої тарифної ставки середній розряд робітників для другого переділу складає 8,2 (відрядники). Тарифні ставки робітників наведені в «Єдиній тарифній сітці оплати праці робітників і службовців підприємства» (Додаток Д). На тяжких роботах і роботах із шкідливими умовами праці (ливарні, термічні цехи) тарифна ставка вище, ніж в нормальних умовах на 20,0%. Крім того, для одного і того ж розряду тарифна ставка відрядника вище тарифної ставки погодинника на 10,0%.

До статті «Втрати від браку» відноситься собівартість остаточно забракованої продукції, напівфабрикатів по технологічним причинам, технологічні втрати, витрати на усунення браку, тощо. Всі ці витрати призводять до подорожчання придатного литва. Витрати по цій статті можна визначити виходячи з кількості забракованої продукції і витрат, які були здійснені при виготовленні цієї забракованої продукції.

Кількість браку складає у відповідності з діючою технологією і технікою виготовлення продукції 3,0−4,0% від ваги металевої завалки.

Знайдемо ціну браку

де В2 — разом витрат по 2 переділу, грн.

Згідно з Додатком Б визначимо вагу літників і ливарних додатків С_п.л.= В_{2 перед без зворотніх відходів} + В_браку =48 215,71 + 159,9 = 48 375,61 (тис грн) Кінцевою продукцією другого переділу є придатне литво, тому тут визначають витрати на 1 т придатного литва.

Таблиця 1.4 — Калькуляція виробничої собівартості 1 т чавунного литва

Повна собівартість 1 т годного лиття включає виробничу собівартість і витрати, пов’язані з роботою підприємства в цілому (адміністративні, загально корпоративні), а повна собівартість 1 т. реалізованого лиття — ще і витрати на збут.

Приймаючи рівень перших витрат 20% від виробничої собівартості, а других — 3% від повної собівартості, маємо:

Спол = 7503,58*1,2*1,03 = 9274,42 грн.

Рівень прибутку визначаємо виходячи з розрахункового нормативу рентабельності - 12%:

П = 9274,42 * 0,12 = 1112,93 грн.

Ціна однієї тонни годного лиття включає собівартість, прибуток і ПДВ. Вона рівна:

ПДВ=(9274,42 +1112,93)*0,2=2077,47 (грн.)

Ц=9274,42 +1112,93 +2077,47=12 464,82 (грн.)

Одержана ціна вище за можливу ціну придбання на ринку: 10 400>9154,62. Тому у складі підприємства не доцільно створювати ливарний, а економічно вигідно придбавати його у крупніших підприємств. Також не потрібно створювати модельний цех.

1.2 Модельний цех

Так як ливарний цех будувати не доцільно — модельний теж будувати не будемо.

1.3 Механічний цех

Механічний цех відноситься до обробних цехів машинобудівного підприємства. При укрупнених розрахунках необхідна кількість металообробного обладнання можна визначити на основі даних таблиці 1.5 виходячи з річного зйому готової продукції (в т) з одного верстата.

Таблиця 1.5 — Випуск продукції на одиницю обладнання в механічних цехах верстатобудівних підприємств

Довбальні цеха — 18,5 т/верстат Якщо відома вага готової продукції, яка випускається на протязі року на підприємстві, і показник зйому з одного верстату, то можна визначити необхідну кількість верстатів за формулою 1.1:

N, одиниць, (1.1)

де N- розрахункова кількість верстатів основного верстатного парку, одиниць;

Q— чорнова вага всієї готової продукції, яка випускається на протязі року на підприємстві, за виключенням покупних комплектуючих виробів, т;

g — зйом с одного верстата в механічному цеху при роботі в одну зміну, т/верстат;

m — число змін роботи підприємства, яке дорівнює 2;

к— коефіцієнт завантаження верстатів, прийняти на рівні 0,85.

Після визначення загальної кількості верстатів в цеху, необхідно розподілити їх по типам (табл. 1.6) у відповідності з їх питомою вагою в загальному верстатному парку обладнання.

Загальна кількість верстатів по кожній групі розподіляється по ваговій характеристиці на: малі, середні, великі та дуже великі і унікальні. На основі укрупнених нормативів питомої площі на один верстат можна визначити загальну площу, яку займає металообробне обладнання в механічному цеху (табл. 1.7).

Таблиця 1.6 — Технологічна структура обладнання механічного цеху верстатобудівного підприємства

Таблиця 1.7 — Укрупнені нормативи питомої площі для основного металообробного обладнання механічних цехів

Площа малих — 0,25*752*10=1880 м Площа середніх — 0,3*752*20=4512 м Площа великих — 0,3*752*40=9024 м Площа дуже великих та унікальних — 0,15*752*100= 11 280 м Площа основного верстатного парку — 1880+4512+9024+11 280=26696 м Загострення та доводку інструменту для металообробного обладнання механічного цеху здійснюють на загострювальних та доводочних верстатах. Кількість загострювальних верстатів складає 4,0 -6,0% від кількості верстатів, для яких загострюють інструмент, тобто основного верстатного парку за виключенням шліфувальних верстатів. Кількість доводочних верстатів складає 50,0% загострю вальних. Питома площа на один загострю вальний верстат складає 20,0 м, а на один доводочний — 25,0 м.

Кількість загострювальних верстатів — 0,05*(752−98)=33 од.

Площа загострювальних верстатів — 33*20 = 660 м Кількість доводочних верстатів — 0,5*33=17 од.

Площа доводочних верстатів 17*25 = 425 м Розрахунок допоміжних відділень механічного цеху верстатобудівного підприємства здійснюється на основі нормативів, які наведені в таблиці 1.8.

Після визначення загальної розрахункової площі механічного цеху її необхідно привести до стандартних параметрів у відповідності зі стандартними будівельними розмірами корпусів машинобудівних підприємств (Додаток Е).

Таблиця 1.8 — Нормативи допоміжних підрозділів механічного цеху машинобудівних підприємств

Площа цеху — 26 696+5339+8829+1335+232+59+241= 42 728 м Приведемо її до стандартних розмірів:

S розр.=42 728/6=7121,3 м Ширина ст.=3*24=72 м Длина розр. = 7121,3/72=98,9 м Длина ст. = 102 м

S ст.=72*102= 7344 м Доцільно збудувати 6 цехів.

Після розрахунку необхідної кількості обладнання основного верстатного парку і площі механічного цеху визначають необхідну облікову чисельність основних робітників — відрядників за формулою 1.2:

Ч, осіб, (1.2)

де Ч— облікова чисельність основних робітників — верстатників, чол.;

F— ефективний фонд робочого часу одного верстата при роботі в одну зміну, годин;

N— розрахункова кількість верстатів основного верстатного парку, одиниць;

m — число змін роботи підприємства, яке дорівнює 2;

к— коефіцієнт завантаження верстата, який дорівнює 0,85;

F— ефективний фонд робочого часу роботи одного робітника в механічному цеху, час.;

к— коефіцієнт багатоверстатного обслуговування, прийняти на рівні 1,2.

Розрахунок ефективного фонду робочого часу обладнання в механічному цеху машинобудівного підприємства на поточний рік виконати у формі таблиці 1.9.

Таблиця 1.9 — Розрахунок ефективного фонду робочого часу обладнання в механічному цеху машинобудівного підприємства

Розрахунок ефективного фонду часу роботи одного робітника в механічному цеху здійснити з урахуванням неявок на роботу на рівні 11,2% і втрати часу на протязі робочої зміни -0,6%.

Явочна чисельність інших категорій працівників цеху визначається у відповідності з Додатком Ж.

Допоміжні робітники — 0,3*1158= 347 чол.

Керівники — 0,05*1158= 58 чол.

Спеціалісти — 0,1*1158= 116 чол.

Інші службовці - 0,05*1158=58 чол.

1.4 Складальний цех

Основою для розрахунку облікової чисельності робітників є виробнича програма підприємства (чиста маса) в тонах і випуск продукції у розрахунку на одного виробничого робочого, який для складального цеху складає при виробництві верстатів: малих — 15,0 — 20,0 т, середніх — 40,0 — 50,0 т і великих — 60,0 — 80,0 т.

Чисельність робітників — 14 000*1,6/70=320 чол.

Допоміжні - 0,2*320=64 чол.

Керівники — 0,05*320=16 чол.

Спеціалісти — 0,07*320= 22 чол.

Інші службовці - 0,05*320=16 чол.

Чисельність інших категорій працівників визначається по Додатку Ж. Фонди робочого часу працівників цього цеху прийняти на рівні механічного цеху.

Розрахункова площа складального цеху складає 30,0 — 40,0% від площі механічного цеху, яку потім необхідно привести до стандартних параметрів у відповідності з Додатком Е.

Площа цеху — 0,3*46 080=13824 м Приведемо її до стандартних розмірів:

S розр. = 13 824/2= 6912 м Ширина ст.=3*24=72 м Длина розр. =6912/72= 96 м Длина ст. = 96 м

S ст. = 72*96*=6912 м Доцільно збудувати 2 цехи.

1.5 Термічний цех

ливарний цех амортизаційний оборотний Термічні цехи за призначенням поділяються на дві групи:

1) перші цехи — цехи для обробки відливок. Обсяг таких робіт складає 40,0 -50,0% від ваги литва, яке випускає ливарний цех.

Не будуємо!

2) другі цехи — призначені для обробки деталей після механічної обробки. Обсяг таких робіт складає 40,0% ваги деталей, які підлягають обробці в механічному цеху, тобто маса верстату за виключенням покупних комплектуючих виробів.

Обсяг робіт 2 — 0,4*1,6*0,81*14 000=7257,6 т Після розрахунку загального обсягу робіт в перших і других термічних цехах підприємства визначається облікова чисельність основних робітників за показниками виробітку на одного робітника на рік. Цей показник для перших цехів складає 200,0 т, для других — 96,0 т. Чисельність інших категорій працівників визначається на підставі Додатку Ж. Фонди робочого часу працівників цеху прийняти на рівні ливарного цеху.

Чисельність основних робітників 2 — 7257,6/96=76 чол.

Допоміжні робітники — 0,2*76= 15 чол.

Керівники — 0,04*76=3 чол.

Спеціалісти — 0,08*76=6 чол.

Інші службовці - 0,05*76=4 чол.

Фонд робочого часу — 1694,5

Виробнича площа цього цеху розраховується на основі показника зйому продукції з 1 м. Цей випуск в перших цехах — 8,0 — 15,0 т, у других — 5,0 — 9,0 т.

Виробнича площа — 7258/5=1452 м Допоміжна площа складає 30,0 — 40,0% від виробничої площі. Загальна площа термічного цеху приводиться до стандартних розмірів у відповідності з Додатком Е.

Допоміжна площа — 0,3*1452=436 м Загальна площа — 1452+436=1888 м Приведемо її до стандартних розмірів:

S розр. = 1888 м Ширина ст.= 24 м Длина розр. = 1888/24=78,7 м Длина ст. = 84 м

S ст. = 24*84= 2016 м

1.6 Інструментальний цех

Кількість верстатів в інструментальному цеху визначається у відсотках від всього верстатного парку основних цехів підприємства за виключенням шліфувальних верстатів (табл. 1.10).

Таблиця 1.10 — Кількість верстатів інструментального цеху в залежності від розміру парку обладнання основних цехів

Кількість верстатів — 752

Масовий — 21%

= (752−98+33+17)*0.21=148, од.

Облікова чисельність основних робітників — верстатників інструментального цеху можна визначити за формулою 1.3. Параметри для розрахунку фондів часу роботи робітників — верстатників і обладнання прийняти на такому ж рівні, як і у механічному цеху. Дані для визначення чисельності інших категорій працівників інструментального цеху наведені у Додатку Ж.

Ч, осіб, (1.3)

Допоміжні робітники — 0,2*228=46 чол.

Керівники — 0,04*228=9 чол.

Спеціалісти — 0,08*228=18 чол.

Інші службовці - 0,04*228=9 чол.

Слюсарі - 0,35*228=80 чол.

Термісти, затворювальники, ковалі - 0,1*228=23 чол.

Розрахункова площа інструментального цеху визначається на підставі питомих показників. Для слюсарів — інструментальників — 4,0 — 5,0 м, питома площа на один верстат — 22,0 — 28,0 м. Площа допоміжних приміщень складає 4,0 — 5,0 м на один верстат. Потім розраховану площу необхідно привести до стандартних параметрів у відповідності з Додатком Е.

S слюс. = 80*5=400 м

S верст. = 228*25= 5700 м

S доп. = 228*5= 1140 м

S заг. 400+5700+1140= 7240 м Приведемо її до стандартних розмірів:

S розр. = 7240/2= 3620 м Ширина ст.=2*24=48 м Длина розр. = 3620/48=75,4 м Длина ст. = 78 м

S ст. = 48*78= 3744 м Доцільно будувати 2 цехи.

1.7 Ремонтно-механічний цех

Необхідна кількість верстатів в ремонтно-механічному цеху підприємства визначається у відсотках від загального парку верстатів по таблиці 1.11.

Якщо загальний парк верстатів = 752+33+17+148= 950 од., то

= 950*0,043=41 од.

Таблиця 1.11 — Кількість верстатів ремонтно — механічного цеху машинобудівного підприємства

Розрахунок облікової чисельності робітників — верстатників здійснюється за формулою 1.4. Фонди часу роботи прийняти на рівні механічного цеху. Чисельність інших категорій — на основі Додатку Ж.

Ч, осіб, (1.4)

Допоміжні робітники — 0,2*64=13 чол.

Керівники — 0,04*64=3 чол.

Спеціалісти — 0,07*64=5 чол.

Інші службовці - 0,04*64=3 чол.

Слюсарі - 0,1*64=6 чол.

Площа ремонтно-механічного цеху можна визначити наступним чином: на основі питомої площі на один верстат цього цеху (25,0 — 30,0 м) розраховується загальна площа під верстатами, а потім у відсотках від неї за таблицею 1.12 визначається площа інших відділень.

Таблиця 1.12 — Розрахунок площі відділень ремонтно — механічного цеху машинобудівного підприємства

S під верст. = 41*30=1230 м Розраховану площу необхідно привести до стандартних розмірів у відповідності з Додатком Е.

Приведемо її до стандартних розмірів:

S розр. = 1488 м Ширина ст.=24 м Длина розр. = 1488/24=62 м Длина ст. =66 м

S ст. = 24*66= 1584 м

2. Розрахунок коштів на оплату праці

У відповідності зі ст. 1 Закону України «Про оплату праці»: «Заробітна плата — це винагорода, розрахована, як правило, в грошовому вимірі, яку у відповідності з трудовим договором власник або уповноважений їм орган виплачує працівнику за виконану їм роботу».

Розмір заробітної плати залежить від складності і умов роботи, професійно — ділових якостей працівника, результатів його праці і господарської діяльності підприємства.

Витрати на оплату праці включають в себе:

1. Фонд основної заробітної плати.

2. Фонд додаткової заробітної плати.

3. Інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу у відповідності з встановленими нормами праці (норми часу, виробітку, посадові оклади). Вона встановлюється у виді тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для керівників, спеціалістів і службовців.

Додаткова заробітна плата — це надбавки і доплати до тарифних ставок і і посадових окладів у розмірі, які передбачені діючим законодавством; премії і заохочування робітникам, керівникам, спеціалістам і іншим службовцям за виробничі результати; оплата відпусток; оплата іншого невідпрацьованого часу ті інші виплати.

До інших заохочувальних і компенсаційних виплат відносяться виплати у вигляді винагороди по підсумкам роботи за рік, премії по спеціальним системам і положенням, компенсаційні і інші грошові і матеріальні виплати, які передбачені актами діючого законодавства або які здійснюються понад встановлених норм.

До складу витрат на оплату праці включаються всі витрати підприємства на оплату праці незалежно від джерела фінансування цих виплат: собівартість чи прибуток.

Важливими складовими організації заробітної плати є форми і системи, які забезпечують взаємозв'язок між оплатою праці і її результатами. Форми і системи оплати праці підприємство встановлює самостійно у колективному договорі із збереженням потреб і гарантій, які передбачені діючим законодавством, генеральним і галузевою (регіональною) угодою.

При розрахунках суми фонду оплати праці керівників, спеціалістів і службовців необхідно знати чисельність працівників по цим категоріям, їх фонд часу роботи і часову тарифну ставку, а також умови праці (важкі, шкідливі чи нормальні).

Чисельність керівників, спеціалістів і службовців заводоуправління визначається як різниця між загальною чисельністю їх по підприємству в цілому і окремими цехами. Загальна чисельність цих категорій працівників по підприємству взагалі складає 18,0 — 20,0% від загальної чисельності робітників (основних і допоміжних) всіх цехів підприємства. Загальну розрахункову чисельність керівників, спеціалістів і службовців заводоуправління необхідно розподілити по окремим категоріям, тобто керівники складають 30,0%, спеціалісти — 50,0%, а інші службовці -20,0%.

Таблиця 2.2 — Розрахунок фонду заробітної плати допоміжних робітників підприємства Загальна чисельність робітників (основних та допоміжних) всіх цехів підприємства — 2440 чол.

Чисельність працівників цієї категорії - 0,2*2440=488 чол.

Керівники — 0,3*488=147 чол.

Спеціалісти — 0,5*488= 244 чол.

Інші службовці - 0,2 *488=98 чол.

Фонд робочого часу цих категорій працівників прийняти на рівні робітників відповідних цехів; для заводоуправління — на рівні механічного цеху.

Таблиця 2.3 — Розрахунок фонду заробітної плати керівників, спеціалістів і службовців підприємства

3. Розрахунок вартості основних виробничих фондів та амортизаційних відрахувань

Матеріально — речову основу виробництва складають засоби виробництва: засоби і предмети праці. Якщо засоби виробництва приймають участь у створенні вартості товару, вони виступають як виробничі фонди. В залежності від участі у створенні товару, функцій, які вони виконують в процесі виробництва, строку експлуатації, ступеню впливу на кінцеві результати роботи виробничі фонді поділяють на основні і оборотні.

Основні виробничі фонди приймають участь в багатьох виробничих циклах, зберігають свою первісну матеріально — речову форму, зношуються поступово, а свою вартість переносять на готову продукцію частково по мірі їх використання.

Основні фонди підприємства складають основу його матеріально — технічної бази. Їх роль і розвиток є важливішою умовою підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, яка випускається, а також конкурентоспроможності самого підприємства.

У відповідності з діючим Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» всі основні фонди підприємства в залежності від функцій, які вони виконують в процесі виробництва, розподіляються на наступні основні групи:

1. Земельні ділянки.

2. Капітальні вкладення на покращання земель.

3. Будівлі, споруди, передавальні пристрої.

4. Машини і обладнання.

5. Транспортні засоби.

6. Інтрументи, прилади, інвентар (меблі).

7. Робоча і продуктивна худоба.

8. Багаторічні насадження.

9. Інші основні засоби.

При укрупнених розрахунках проекту будівництва верстатобудівного підприємства неможливо точно визначити вартість всіх елементів основних фондів. Однак вартість однієї з груп можна визначити достатньо точно. По питомій вазі цієї групи в загальній вартості основних фондів можна укрупнено визначити загальну вартість всіх основних фондів, а також вартість інших груп. В якості такої групи приймають вартість будівель цехів і заводоуправління.

Будівля цеху включає в себе виробничі і побутові приміщення. Виробничі приміщення призначені для розміщення основного і допоміжного обладнання, зберігання інструментів, напівфабрикатів, готової продукції і інших приміщень. Вартість виробничих приміщень можна визначити на основі їх зовнішнього об'єму в м і вартості 1 м. Зовнішній об'єм будівлі можна розрахувати на основі стандартних внутрішніх об'ємів і кубатурного коефіцієнта. Цей коефіцієнт дозволяє привести внутрішній об'єм до зовнішнього. В розрахунках курсової роботи його необхідно прийняти на рівні 1,1. Вартість 1 м виробничих приміщень цехів прийняти на рівні 30,0 $ (30*8,00=240 грн). Результати розрахунків вартості виробничих цехів представити у вигляді таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 — Розрахунок вартості виробничих приміщень цехів верстатобудівного підприємства

Вартість адміністративно — побутових приміщень визначається на основі їх зовнішнього об'єму і вартості 1 м, яку прийняти на рівні 36,0 — 40,0 $ (40*8,00=320 грн). Площа адміністративно — побутових приміщень визначається на основі питомої площі на одного працюючого у відповідному підрозділі. На підприємствах, якім працюють у 2 зміни, для гарячих цехів ця питома площа складає 1,83 м, а для холодних — 1,22 м. Висота цих приміщень 2,8 м. Площа на одного працівника в заводоуправлінні 12,0 м, стандартна висота цих приміщень 2,8 м. Результати розрахунків представити у вигляді таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 — Розрахунок вартості адміністративно — побутових приміщень верстатобудівного підприємства

Потім за даними таблиці 3.3 визначається загальна вартість всіх будівель підприємства.

Таблиця 3.3 — Розрахунок вартості будівель підприємства

На основі загальної вартості будівель (в тис. грн.) за питомою вагою цієї функціональної групи (у%%) в загальній вартості всіх основних фондів підприємства (табл. 3.4), можна визначити загальну вартість їх та вартість окремих груп.

Таблиця 3.4 — Структура основних фондів підприємства

В сучасний час амортизаційна політика підприємств визначається діючим Законом України «Про внесення змін в Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 349 від 24.12.2002 р. У відповідності з цим законом для основних засобів, які придбані або створені після 01.01.2004 р. діють наступні річні норми амортизаційних відрахувань:

— будівлі, споруди, передавальні пристрої -8,0%;

— машини і обладнання — 24,0%;

— автомобільний транспорт — 40,0%;

— інструменти, інвентар, інші основні фонди — 40,0%;

— комп'ютерна техніка, телефони — 60,0%.

На основі цих норм амортизації і вартості основних фондів по окремим групам необхідно розрахувати річні амортизаційні відрахування. Результати розрахунків оформити у вигляді таблиці 3.5.

Таблиця 3.5 — Розрахунок річних амортизаційних відрахувань по основним фондам підприємства

4. Визначення суми оборотних коштів та їх структури на підприємстві

Поряд з основними фондами для роботи підприємства велике значення має наявність оптимальної величини оборотних коштів.

Оборотні кошти — це сукупність грошових коштів, які авансуються для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, і забезпечують безперервний кругообіг грошових коштів.

Оборотні виробничі фонди — це предмети праці (сировина, матеріали, напівфабрикати); засоби праці зі строком служби менше 1 року; незавершене виробництво і витрати майбутніх періодів.

Фонди обороту — це кошти підприємства, які вкладені у запаси готової продукції, товари відвантажені, але не оплачені, а також кошти у розрахунках і грошові кошти в касі і на рахунках у банку.

Оборотні кошти забезпечують безперервність процесів виробництва та реалізації продукції підприємства.

До оборотних коштів, які підлягають нормуванню, відносяться виробничі запаси, незавершене виробництво та запаси готової продукції на складі підприємства — виробника. Норматив оборотних коштів у виробничих запасах визначається за формулою 4.1:

ОК, тис. грн., (4.1)

де ОК— норматив оборотних коштів у виробничих запасах, тис. грн.;

М — витрати матеріальних ресурсів по кошторису витрат на виробництво продукції, тис. грн. (табл. 5.5);

F- тривалість календарного періоду, дні;

Т— норма запасу в днях. У розрахунках прийняти на рівні 15 днів.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві - ОК:

ОК =, тис. грн., (4.2)

де Q — виробнича програма підприємства, одиниць;

F— тривалість календарного періоду, дні;

T- тривалість виробничого циклу виготовлення продукції, дні. У розрахунках прийняти 24 дні.

С — повна собівартість одиниці готової продукції, грн. (табл. 8.1);

К— коефіцієнт готовності продукції або наростання витрат, який визначається за формулою 4.3:

К, (4.3.)

В= 12 896,9+5366,6+547,9+1320+250=20 381,4, грн.

В=4034,8+2703,3+2526,8+6866,0+3231,0+32,3=19 394,2, грн.

де В— одночасні матеріальні витрати на виробництво одиниці продукції, які здійснюються на початку виробничого процесу, грн.;

В— наступні витрати на виробництво одиниці продукції, які здійснюються на протязі виробничого процесу, грн.;

С — повна собівартість одиниці готової продукції, грн.

Норматив оборотних коштів в запасах готової продукції на складі підприємства — ОК:

ОК =, тис. грн., (4.4)

де Q — виробнича програма підприємства, одиниць;

F— тривалість календарного періоду, дні;

С — повна собівартість одиниці реалізованої продукції, грн. (таблиця 5.1);

Т- норма запасу готової продукції на складі підприємства в днях. У розрахунках прийняти на рівні 5 днів.

Знаючи величину загального нормативу оборотних засобів, а також його частку в загальній сумі всіх оборотних коштів — 89,0%, можна розрахувати їх загальну суму та структуру по окремим елементам. Результати розрахунків представити в вигляді таблиці 4.1 та рисунка. ОК=ОК+ОК+ОК=(11 889,2+28 907,6+9559,4)/0,89=50 356,2/0,89=56 580,0, тис. грн.

Норматив = Сума ОК = 50 356,2 тис. грн

Кошти у розрахунках = 56 580,0*0,11= 6223,8 тис. грн

Таблиця 4.1 — Структура оборотних коштів підприємства

5. Розрахунок кошторису на виробництво та реалізацію продукції. калькуляція собівартості одиниці продукції

Виробничі підприємства в процесі виробництва та реалізації продукції витрачають різні види матеріальних ресурсів, амортизують основні фонди і нематеріальні активи, оплачують працю працівників, несуть витрати по обслуговуванню і управлінню виробництвом, реалізацією продукції, послуг інших підприємств і організацій.

Собівартість — це один з важливіших результативних і узагальнюючих показників діяльності підприємства. Витрати на виробництво класифікуються по різним ознакам. Самими важливими серед цих ознак є ознака по видам витрат, у відповідності з якою витрати бувають по економічним елементам і статтям калькуляції.

Витрати по економічним елементам або кошторис витрат — це сукупні витрати підприємства, які пов’язані з основною (операційною) діяльністю на визначений період, незалежно від того, віднесені вони на собівартість випущеної в цьому періоді продукції чи ні.

У відповідності з діючими в поточному періоді «Методичними рекомендаціями по формуванню собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості» кошторис витрат на виробництво включає наступні статті:

— матеріальні витрати;

— витрати на оплату праці;

— відрахування на соціальні потреби;

— амортизація;

— інші операційні витрати.

Для визначення собівартості окремих видів продукції використовується класифікація витрат по статтям калькуляції. Розрахунок повної собівартості одиниці реалізованої продукції для верстатобудівного підприємства необхідно здійснити у вигляді таблиці 5.1.

Розрахунок витрат за окремими статтями калькуляції здійснюється наступним чином:

Стаття 1 «Сировина і матеріали». Витрати по цій статті розраховуються на основі норм витрат (чорнова вага) у відповідності із завданням на курсову роботу (табл. 1.1) і поточних цін, рівень яких наведено в таблиці 5.1. Якщо на підприємстві є свій ливарний цех, то вартість чавунного литва — це собівартість на його виробництво. Якщо чавунне литво підприємство купує, то його ціну формує відповідний ринок. У розрахунках курсової роботи його необхідно прийняти на рівні 1300,0 $ (1300,0*8,00=10 400 грн/т 10 400/1000=10,4 грн/кг).

Таблиця 5.1 — Калькуляція повної собівартості одиниці реалізованої продукції

Стаття 2 «Покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати». В їх склад входять електрообладнання і поковки, які наведено в таблицях 1.1 та 5.1.

Стаття 3 «Транспортно — заготівельні витрати». Це витрати по доставці сировини, матеріалів, покупних комплектуючих виробів і напівфабрикатів на центральний склад підприємства. Вони складають 3,0% від ціни на їх покупку.

Стаття 4 «Паливо (умовне) на технологічні цілі». Витрати по цій статті калькуляції розраховуються на основі норм витрат у відповідності з діючою технологією виробництва і поточними цінами, які наведено в табл. 5.1.

Стаття 5 «Енергія на технологічні цілі». Витрати по цій статті розраховуються аналогічно попередній статті.

Стаття 6 «Основна заробітна плата основних виробничих робітників». Розрахунок фонду основної заробітної плати основних виробничих робітників на всю виробничу програму підприємства представлено в табл. 2.1. У розрахунку на одиницю випускаємої продукції цей фонд необхідно поділити на обсяг продукції.

Стаття 7 «Додаткова заробітна плата основних виробничих робітників». Витрати по цій статті визначаються у відсотках до статті «Основна заробітна плата основних виробничих робітників». У розрахунках ці витрати прийняти на рівні 67,0%.

Стаття 8 «Відрахування на соціальні заходи основних виробничих робітників». Визначаються у відсотках до суми основної і додаткової заробітної плати основних виробничих робітників, в рамках курсової роботи прийняти на рівні 37,5%.

Стаття 9 «Витрати на утримання і експлуатацію обладнання». Це комплексна стаття витрат, яка включає в себе витрати на амортизацію, ремонт, утримання і експлуатацію обладнання в цеху.

При укрупнених розрахунках загальну суму цих витрат можна розрахувати у відсотках до основної заробітної плати основних виробничих робітників на рівні 160,0 — 170,0%. Потім цю загальну суму витрат по цій статті калькуляції необхідно розподілити по відповідним статтям кошторису витрат на утримання та експлуатацію обладнання (табл. 5.2).

Таблиця 5.2 — Кошторис витрат на утримання та експлуатацію обладнання

ливарний цех амортизаційний оборотний

В даній таблиці 5.2 крім загальної суми всіх витрат на утримання та експлуатацію обладнання можна зразу визначити витрати по статті «Амортизація виробничого обладнання», яка уже розрахована в таблиці 3.5. Інші статті витрат таблиці 5.2 складають собою різницю між підсумком цієї таблиці і статтею «Амортизація виробничого обладнання». Вони розподіляються наступним чином:

96 027,6−23 058,4=72 969,2 тис. грн.

— витрати на утримання і експлуатацію виробничого обладнання — 30,0%;

— витрати на ремонт виробничого обладнання — 50,0%;

— витрати на утримання цехових транспортних засобів — 15,0%;

— інші витрати — 5,0%.

Після розрахунку цих сум в таблиці 5.2 необхідно визначити структуру (у%%) всіх витрат на утримання і експлуатацію обладнання.

Стаття 10 «Загальновиробничі витрати». Сума цих витрат складає 75,0 — 80,0% від основної заробітної плати основних виробничих робітників. Потім цю суму необхідно розподілити по відповідним статтям кошторису цих витрат (табл. 5.3).

Стаття 11 «Інші виробничі витрати» — це витрати на додаткові періодичні випробування якості при виготовленні продукції. Їх величину можна визначити у відсотках на рівні 1,0 — 1,5% від загальновиробничих витрат.

Стаття 12 «Виробнича собівартість одиниці продукції» — це витрати на виробництво одного верстату, представляє собою суму статей 1−11.

Стаття 13 «Адміністративні і інші загальнокорпоративні витрати» пов’язані з роботою підприємства взагалі. Загальна сума цих витрат складає 15,0 — 20,0% від виробничої собівартості виготовлення одиниці продукції. Частина цих витрат вже визначена раніше: «Заробітна плата апарату управління» (табл. 2.3), «Амортизація основних фондів заводоуправління» (табл. 3.3 та табл. 3.5). Витрати за статтею «Інші загальнокорпоративні витрати» — це різниця між загальною сумою цих витрат і перерахованими раніше.

Таблиця 5.3 — Кошторис загальновиробничих витрат підприємства