Інфекційне захворювання: скарлатина

1. Теоретична частина Актуальність, медичне та соціально-економічне значення скарлатини.

Скарлатина-гостра антропонозна інфекція, бактеріальної етіології з аспіраційним механізмом передачі збудника, характеризується поліморфізмом клінічних проявів, а саме: проявляється ураженням ротоглотки, дрібно точковою висипкою, загальною інтоксикацією та можливим виникненням інфекційно-запальних та інфекційно-алергічних ускладнень. Актуальність. Інфекція відрізняється контагіозністю в дитячих колективах, небезпечна наслідками та ускладненнями інфекційного, токсичного і алергічного генезу. Скарлатина має глобальний нозоареал поширення. Найбільш ураженими нею регіонами світу є країни з помірним кліматом. Одна з характерних особливостей скарлатини — наявність багаторічної циклічності з інтервалами від 2−4 років до 40−50 років. Від кінця XVII до середини XX ст. епідемії скарлатини часто мали надзвичайно важкий перебіг з показниками захворюваності 100−300 і більше на 100 тис. населення та летальністю 13−40% з переважним залученням дітей віком до 10−14 років. Починаючи з 50-х років XX століття рівень захворюваності на скарлатину почав знижуватися, а летальні випадки скарлатини стали рідкістю. В Україні за останні 67 років інтенсивність епідемічного процесу також зазнала суттєвих змін. При цьому чітко простежуються три періоди розвитку епідемічного процесу. Перший період (1944;1951рр.) характеризувався вираженим підйомом захворюваності від 51,0 випадку на 100 тис. населення. Ознакою другого періоду (1952;1990рр.) була помірна тенденція до зниження рівня захворюваності до показника 3,3 на 100 тис. населення. Особливістю третього періоду (1998;2011рр.) є стабілізація показників захворюваності на рівні 20−40 випадків на 100 тис. населення. Багаторічна динаміка захворюваності на скарлатину має в Україні виражену циклічність з періодами тривалістю 5 років. Щодо річної динаміки захворюваності, то більшість випадків захворювань реєструється в холодну пору року: сезонність в окремі роки або осінньо-зимова або зимово-весняна. В Україні скарлатина залишається дитячою інфекцією. Діти, які відвідують дитячі дошкільні заклади, хворіють у декілька разів частіше, ніж діти домашнього виховання. Стрептококова інфекція залишається в числі найбільш гострих проблем охорони здоров’я в усіх країнах, що визначається широким розповсюдженням стрептококів групи, А і величезним соціально-економічним збитком, що наноситься даною патологією. Стрептококова інфекція (СІ) вражає в першу чергу дітей і підлітків. Захворювання стрептококової природи відносяться до одних з найбільш часто реєстрованих у світі. За даними ВООЗ важкими захворюваннями, викликаними стрептококами групи А, страждає 18,1 млн. чол., з них 15,6 млн. чол. Оскільки щеплення від скарлатини не існує, найкращою профілактикою хвороби буде ізоляція хворої дитини на скарлатину. У нашій країні в 80 — 90% випадків спостерігаються легкі форми.

Основні прояви епідемічного процесу. Джерело — хворий скарлатиною, особливо стертою формою; хворий стрептококовою ангіною, назо-фарингітом та іншими формами стрептококової інфекції.

Механізм передачі - аспіраційний, реалізується через такі шляхи передачі: повітряно-крапельний; контактний механізм передачі, реалізується через контактно шлях, фактор передачі - предмети, іграшки, інструменти. Вважається, що за певних умов може мати місце також аліментарний шлях передачі збудника (молоко, варені овочі, узвари).

Контагіозний індекс складає 35−40%.

Сприйнятливість: 90% встигають перехворіти до 16 років. Сприйнятливість людей до збудника скарлатини залежить від стану природної резистентності й набутого імунітету. Імунітет є двокомпонентним: має антитоксичну й антимікробну складові.

Епідеміологічний нагляд Беручи до уваги положення, що скарлатина визнана «хворобою організованих колективів», в них необхідно здійснювати щоденне відстеження динаміки захворюваності ангіною та іншими проявами респіраторної стрептококової інфекції для розпізнавання ознак погіршення епідемічної ситуації і передбачення появи захворювань на скарлатину. Велике значення має моніторинг типової структури збудника і його біологічних властивостей. Підйом захворюваності пов’язаний, як правило, зі зміною провідного серовара збудника (по структурі білка М).

Профілактика. Діти допускаються в колектив через 12 днів після виписки зі стаціонару при негативних результатах посіву зі слизової оболонки носа і ротоглотки на в-гемолітичний стрептокок групи А.

2. Кількісна оцінка епідемічного процесу Реєстрація випадків захворювання на скарлатину в районі М міста Х щорічно, протягом 9 років Табл. 1

1) Обчислити показники інтенсивності захворюваності на скарлатину в районі М та графічно відобразити динаміку захворюваності на зазначений період у районі М та місті Х.

Розрахунок інтенсивного показника в районі М по формулі:

Інтенсивний показник в районі М (ІП в р-ні М)=(абсолютний показник в районі М / чисельність населення в районі М)*100 000

1-й рік: ІП=*100 000=66,5

2-й рік: ІП=*100 000=91,2

3-й рік: ІП=*100 000=105,5

4-й рік: ІП=*100 000=134,5

5-й рік: ІП=*100 000=90,5

6-й рік: ІП=*100 000=72,7

7-й рік: ІП=*100 000=66

8-й рік: ІП=*100 000=40,2

9-й рік: ІП=*100 000=68,6

Висновок: Оцінюючи даний графік можна простежити, що динаміка захворюваності в районі М і місті Х має тенденцію до зниження (при цьому більше в районі М порівняно з містом Х.)

Видно, що у 2-му і 3-му році захворюваність в місті Х трималася на одному рівні, потім почала стрімко зростати.

Пік захворювання припадає на 4 рік як в місті Х так і районі М, після чого захворюваність в районі М почала інтенсивно знижуватися, по відношенню до міста Х. Усі наступні роки до 8 захворюваність на скарлатину в районі М знижувалася, а в 9 році знову незначно піднялась. У місті Х, крива має зігзагоподібний вигляд, про що свідчить рівномірні то підйоми, то спади захворюваності, при цьому в 9 році в порівнянні з районом М захворюваність знижується.

3. Якісна оцінка епідемічного процесу А. Розподіл випадків захворювання на скарлатину по місяцях в районі М за останні три роки Табл. 2

Графічно відображена сезонність Висновок: За даними графіка видно, що захворюваність на скарлатину найчастіше зустрічається в осінньо-зимовий період, найрідше в весняно-літній період. Така сезонність захворюваності на скарлатину в значній мірі пов’язана з потужним впливом сезонних факторів, таких як переохолодження верхніх дихальних шляхів, зниженням загальної резистентності сприйнятливих осіб у холодну пору року, збудник починає вражати людину при зниженому імунітеті, а в зимово-осінній період, на тлі зниження вітамінів, температурного чинника організм людини найбільш ослаблений.

Б. Кількість випадків скарлатини в різних вікових групах населення міста за останні 3 роки Табл.3

Екстенсивний показник (ЕП)= * 100%

ЕП 1−14=(144/177) * 100%=64%

ЕП 15−19=(36/177) * 100%=20%

ЕП 20−29=(12/177) * 100%=6,8%

ЕП 30−39=(15/177) * 100%=8,5%

ЕП 40−49=(0/177) * 100%=0%

ЕП 50−59=(0/177) * 100%=0%

ЕП 60 і › років =(0/177) * 100%=0%

Графічне відображення вікової структури захворюваності на скарлатину міста за останні 3 роки:

Досліджуючи дану діаграму можна побачити, що більшість випадків захворювань на скарлатину спостерігається у дітей віком 1−14 років (скарлатина — переважно дитяча інфекція), це пов’язано з тим, що діти більш тісно контактують один з одним, що сприяє швидкому розповсюдженню збудника. Інші групи населення в меншій мірі хворіють на скарлатину.

Висновок скарлатина інфекція аспіраційний епідемічний Мною була проведена якісна і кількісна оцінка епідемічного процесу при скарлатині. За даними інтенсивних і абсолютних показників захворюваності на скарлатину в районі М і місті Х за 9 років захворюваність має тенденцію до зниження (при цьому більше в районі М порівняно з містом Х.). При цьому захворюваність у місті вище, ніж у районі. Було встановлено, що захворюваність на скарлатину частіше всього зустрічається в осінньо-зимовий період, що пов’язано з впливом таких сезонних факторів як:

ь переохолодження верхніх дихальних шляхів, ь зниженням загальної резистентності сприйнятливих осіб у холодну пору року, ь збудник починає вражати людину при зниженому імунітеті, а в зимово-осінній період, на тлі зниження вітамінів, температурного чинника організм людини найбільш ослаблений. І найбільш сприйнятливі вікові групи — діти у віці від 1 до 14р.

Використана література

1.Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби. т. 1. — К., Здоров’я, 2000. — с. 180 — 198.

2. Покровський В. И. Інфекційні хвороби та епідеміологія. Видавництво: ГЕОТАР-Медіа, 2009.

3. Шувалова Е. П. Інфекційні хвороби: Підручник. — М.: Медицина, 2001 — с. 329 — 334

4." Эпидемиология" Беляков В. Д., Белчков Р.Х.

5. «Епідеміологія екстремальних умов з курсом військової епідеміології» Андрейчук М.А.