Тарновські та їх сімейні зв'язки з іншими українськими дворянськими родинами

Подано аналіз родоводу трьох лівобережних гілок дворян Тарновських. Розглянуто походження родини Тарновських, що належала до старовинних дворянських родів Європи, та була гілкою роду графів Тарновських (Польща). Визначено специфіку родових відносин, їх тісні шлюбні зв’язки з провідними українськими родинами, особливості інкорпорації до козацької еліти та дворянської спільноти українських губерній. Родовідні книги Чернігівського, Полтавського дворянства, а також родовід Тарновських В. Л. Модзалевського, дозволили встановити родинні зв’язки Тарновських. Кількісний аналіз родоводів підтверджує репрезентативність Тарновських для вивчення місця та ролі дворянства українських губерній в історії України ХІХ ст. Так, лише в родоводі Тарновських В. Л. Модзалевського вказано майже 300 осіб (біля 40 нуклеарних сімей). Наші генеалогічні дослідження дозволили збільшити коло родичів Тарновських. У цілому можна визначити, що дворяни Тарновські складали міцний поміщицький прошарок, займали ключові посади не лише в провідних українських губерніях, а й в урядових установах у столиці Росії.

Тарновські в контексті історичного розвитку України першої половини ХІХ ст.

Аналізується меценатська та суспільна діяльність Тарновських в умовах кріпацтва, поступова еволюція поглядів поміщиків — кріпосників. Скасовуються усталені характеристики мецената Г. С. Тарновського як людини, що забирає від одних та надає іншим для власного задоволення. На базі документів родинного архіву Тарновських ЧІМ, великого комплексу літератури про Т. Г. Шевченка розкривається зміст та мотивація суспільної діяльності Г. С. Тарновського. Зокрема йдеться про його проект заповіту свого майна на відкриття медичного факультету університету св. Володимира у Києві. Сам проект введено до наукового обліку вперше.

І.Ф. Павловським було встановлено, що одним з провідних членів полтавської масонської ложі «Любов до істини» був В. В. Тарновський, полтавський суспільний діяч першої половини ХІХ ст. Нами було знайдено свідоцтва його громадської діяльності на посаді Полтавського повітового маршалка дворянства, участь у формуванні народного ополчення в 1812 р.

У розділі на основі знайдених нами рукописів розглядається також суспільна та соціокультурна діяльність іншого полтавця — А.І. Тарновського, автора невідомих зараз літературних праць про життя Полтавської губернії середини ХІХ ст. Проаналізовано рукописну збірку його творів, що зберігається у фондах Роменського краєзнавчого музею.