Вступ. 
Визначення стратегії оптимального розподілу об’єму пам’яті між комп’ютерами з використанням методу динамічного програмування

Мистецтво прийняття найкращих рішень, засноване на досвіді та інтуїції, є сутністю будь-якої сфери людської діяльності.

Як самостійна дисципліна загальна теорія прийняття рішень (ТПР) сформувалася на початку 60-х років, тоді ж була сформульована основна мета цієї теорії - раціоналізувати процес прийняття рішень. У наступні роки було створена і прикладна теорія статистичних рішень, що дозволяє аналізувати і вирішувати широкий клас управлінських завдань, пов’язаних з обмеженим ризиком — проблеми вибору, розміщення, розподілу і т.д.

В даний час теорія прийняття рішень застосовується переважно для аналізу тих ділових проблем, які можна легко і однозначно формалізувати, а результати дослідження адекватно інтерпретувати. Так, наприклад, методи ТПР використовують в самих різних областях управління — при проектуванні складних технічних і організаційних систем, плануванні розвитку міст, виборі програм розвитку економіки і енергетики регіонів, організації нових економічних зон і т.д.

Необхідність використання підходів і методів ТПР в управлінні очевидна: швидкий розвиток і ускладнення економічних зв’язків, виявлення залежності між окремими складними процесами і явищами, які раніше здавалися не пов’язаними один з одним, призводять до різкого зростання труднощів прийняття обґрунтованих рішень. Витрати на їх здійснення безперервно збільшуються, наслідки помилок стають все серйозніше, а звернення до професійного досвіду і інтуїції не завжди призводить до вибору найкращої стратегії. Використання методів ТПР дозволяє вирішити цю проблему, причому швидко і з достатнім ступенем точності [1].