Зміст. 
Страховий ринок в Україні

• 1. Становлення та розвиток страхового ринку в Україні
• 2. Принципи розвитку страхового ринку
• 3. Законодавче регулювання договорів страхування

Становлення та розвиток страхового ринку в Україні

Поворотним пунктом у розвитку страхового ринку України, його демократизації став 1988 рік. В Україні до цього страховий ринок був монополізований системою Держстраху. Сама назва цієї організації говорить про те, шо її діяльність регулюється державою, а основними напрямками діяльності було соціальне і майнове страхування. Передбачалися надходження від страхових премій до бюджету, а звідти — виділення коштів на виплату компенсацій. Однак, починаючи з 1988 року, після прийняття Закону «Про кооперацію», з’являються перші страхові кооперативи, аз 1990 р. після прийняття Радою Міністрів СРСР «Положення про акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю» та Постанови «Про заходи щодо демонополізації народного господарства» — акціонерні страхові компанії.

Демонополізація страхової справи — процес, обернений встановленню державної страхової монополії, виражений у створенні соціально-еконо-мічних і політичних умов для організації страхового ринку як загальної частини фінансової інфраструктури (поряд з комерційними банками, товарними і фондовими біржами, пенсійними фондами тошо).

До 1993 року в нашій країні йшов бурхливий процес утворення комер-ційних, приватних та акціонерних страхових компаній, а невдовзі їх кількість становила понад 1000, проте в діяльності окремих з’явилися ознаки відвертого «пірамідального синдрому». Майже повна відсутність законодавчих обмежень, легкість реєстрації страхових компаній, мінімальний страховий фонд призвели до страхового буму. Особливістю цього періоду стала універсалізація діяльності страхових компаній, значна кількість видів страхування (до 40—50 видів).

У травні 1993 року було прийнято Декрет Кабінету Міністрів України «Про страхування», який складав на той час основу страхового законодавства та був спрямований на утворення ринку страхових послуг, посилен ня захисту майнових інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Декретом на базі Державної Комерційної страхової організації була створена НАСК" Оранта", головним акціонером якої залишилася держава. Цей документ дав змогу зупинити будівництво фінансових «пірамід» на ринку страхових послуг. Так, було визначено базові категорії комерційного страхування (страховий платіж, страхова сума, страхова подія тощо), перелік суб'єктів страхового договірного права, а також встановлено порядок державного нагляду за страховою діяльністю. У липні 1993 р. була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України «Про умови ліцензування страхової діяльності на території України та контролю за їх дотриманням «. Прийняття цих документів дало змогу реалізувати як саму потребу в державному регулюванні комерційної страхової діяльності, так і визначити регулятивні функції спеціально уповноваженого державного органу.

В кінці цього ж року було утворено Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю. Перше завдання новоствореного Комітету було нелегким: потрібно було налагодити діяльність страхових компаній відповідно до статей Декрету, насамперед здійснити контроль за страховиками і сформувати досить незначні, порівняно з вимогами західного ринку, резервні та статутні фонди. Крім цього, запроваджувалася система спеціального бухгалтерського обліку, звітності, чого досі не існувало. Мету діяльності Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю становив розвиток страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків (компаній) та захист інтересів страхувальників.

З прийняттям Декрету назріла необхідність створення регулюючого органу — Ліги страхових організацій України, заснованої ще у 1992 р. як добровільного, недержавного, неприбуткового об'єднання страховиків. Вона є юридичною особою, діє на принципах добровільності і самоуправління.

Серед завдань, які вирішує Ліга страхових організацій України (ЛСОУ) можна виділити такі:

• — сприяння розвитку страхового ринку;
• — захист прав та інтересів страховиків, які є членами Ліги;
• — сприяння формуванню та вдосконаленню правової бази страхування;
• — сприяння кадровому забезпеченню та підвищенню кваліфікації керівників та спеціалістів страхового ринку.
• — страхування.

З метою вдосконалення законодавства та обмеження діяльності нечесних страховиків у березні 1994 р. Укрстрахнаглядом було затверджено «Тимчасове положення про порядок формування і розміщення страхових резервів» та «Положення про порядок здійснення страхової діяльності відокремленими підрозділами страховиків» .

За домовленістю з Організацією Економічного Співробітництва та Розвитку у квітні 1995 р. у Києві відбулася конференція на рівні керівних працівників страхнаглядів європейських країн.

У червні 1995 р. Верховна Рада схвалила проект Закону України «Про страхування» у першому читанні. Остаточно парламент прийняв Закон аж у березні 1996 р., і він набрав чинності у квітні 1996 р. Законом було встановлено жорсткіші правила гри на страховому ринку, мінімальні вимоги до статутного фонду страховиків на рівні 100 тис. ЕКЮ, а також порядок розрахунку нормативного запасу платоспроможності страховика залежно від обсягів отриманих страхових платежів (здійснених страхових виплат). При цьому на кожну звітну дату фактичний запас платоспроможності страховика мав перевищувати відповідний нормативний запас. Окрім того, Законом було розмежовано ліцензування щодо страхування життя та ри-зикових видів страхування; впроваджено поняття «технічних» та «математичних» резервів і вимоги про відповідність цим резервам обов’язків, прийнятих на себе страховими компаніями; встановлено порядок «заробленої» премії, в основу якого покладено метод однієї четвертої від одержаних премій; підвищено вимоги до ліцензування та інше.

Закон поставив на якісно новий рівень страхову нормативну базу — введено чіткий, обгрунтований контроль за фінансовим станом страхових організацій. В ньому були спеціальні статті, які чітко регулювали питання ліквідності, платоспроможності, рівень фондів. Закон визначив права й обов’язки страховика, його технічні і математичні резерви, суто методичні питання.

Після прийняття Закону України «Про страхування» у нормативно-правовій базі щодо врегулювання проблемних питань на страховому ринку, відбуваються суттєві зміни. Так, у вересні 1996 р. була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок і умови проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів». Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 р. було затверджено граничні розміри страхових тарифів добровільного страхування майна громадян від знищення і пошкодження будівель внаслідок стихійного лиха, загибелі тварин внаслідок хвороби, нещасних випадків, стихійного лиха.

Згідно з рішенням Верховної Ради України до кінця 1996 р. було здійснено перереєстрацію страховиків. Встановленим законодавчим вимогам відповідали близько 200 страховиків, які продовжують свою діяльність і тепер. Розвиток страхового ринку в 1996 р. супроводжувався його подальшою демонополізацією, появою нових організацій, які займалися цим видом діяльності, а також нових видів страхування, спрямованих на захист економічних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та соціальний захист населення.

З 1 січня 1997 р. вступають у дію нові вимоги щодо статутного фонду, ліквідності, платоспроможності, резервів страховиків. З 1996 р. по 1997 р. було прийнято постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок здійснення операцій з перестрахування», «Про порядок провадження діяльності страховими посередниками», «Про затвердження Тимчасового положення про товариства взаємного страхування» .

Нове страхове законодавство дало можливість здійснити заходи щодо гармонізації видів страхування до прийнятих у світі страхових традицій. Правила страхування, відповідно до яких здійснюється укладання договорів страхування, були адаптовані до нового переліку видів страхування (всього 17 видів), який із середини 80-х був запроваджений у країнах ЄС.

Подальший розвиток страхового ринку зв’язаний з ліквідацією Укрстрахнагляду і передачею його завдань і функцій у лютому 2000 р. Міністерству фінансів України, а точніше Департаменту фінансових установ і ринків. Такі зміни у структурі державного нагляду за страховою діяльністю пов’язані з Указом Президента України «Про зміни у структурі Центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 р.

У липні 2001 р. був прийнятий Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», згідно з яким фінансовий ринок України має бути поділений між трьома наглядовими органами: нагляд за банківськими установами буде здійснювати Національний банк України, за фондовим ринком — Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, за небанківськими установами (у т.ч. і за страховими компаніями) — Уповноважений орган.

У лютому 2001 року Постановою Кабінету Міністрів України прийнята Програма розвитку страхового ринку України на 2001 —2004 роки.

У зв’язку з недосконалістю існуючого страхового законодавства та назрілими проблемами правового регулювання у галузі страхування 4 жовтня 2001 р. був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування», яким запроваджено нові вимоги до статутного фонду, страхових резервів тощо.

Отже, можна виділити такі етапи розвитку страхового ринку України:

• — демонополізація страхування в СРСР (1988—1991 р. р.);
• — формування страхового ринку України (1991 — 1993 р. р.);
• — розвиток та функціонування страхового ринку України після прийняття Декрету Кабінету Міністрів України «Про страхування» (1993—1996 р. р.);
• — розвиток страхового ринку України після прийняття Закону України «Про страхування» (1996;2000 р. р.);
• — реформування державного нагляду за страховою діяльністю та подальший розвиток страхового ринку (2001 р. і понині).