Банківські операції

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ.

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ.

ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ.

До Про М Т Р Про Л И М, А Р Про Б Про Т А.

по дисципліні «Банківські операції «.

Варіант — № 8.

Слухач: …Сидоркевич Дмитро Іванович.

Спеціальність, група: …ЗФ — 02 (фінанси).

Керівник: …Чаленко Вікторія Василівна Результат, дата:

Реєстраційний номер, дата:

м. Черкаси.

2002 р.

З, А У Д, А М М Я.

1. Посередницькі операції банків … …- 3.

2. Товарно-комісійні, складські операції та операції за дорученням … … …- 7.

3. Знайти форвардний курс долара до гульдена та марку за курсом «спот» й «форвард», якщо: курс «спот» 2,5010 — 2,5068 дисконт (3 міс.) 30 — 10 … …- 12.

4. У кліента рахунок в USD, а він хоче внести на дипозит 100 000 DEM. …- 12 |Найменування |Курс купівлі |Курс продаж | |FRF |5,6 |5,707 | |DEM |1,6 |1,6900 |.

5. Згідно із умовами кредитного договору ставка простих відсотків в першому місяці користування кредиту склала 80% річних, а кожному наступному місяці зростала п’ять%. Визначити суму відсотків за кредит 300 тис.грн. строком на 9 місяців… … …- 12.

6. Банк видав кредит 10 млн. грн. на 3 рокта за складною річною ставкою 60% річних із погашенням одночасним платежім. Визначити суму. Яка погашаеться та суму нарахованих відсотків. … …- 13.

Література … …- 14.

1. Посередницькі операції банків .

Посередницькі операції — це послуги банків із розміщення цінних паперів емітентів на первинному фондового ринку, брокерські та дилерські послуги в операціях із фондовими цінностями, іноземною валютою, інші види операцій на грошовому ринку, в американські банки виступають як посередники, поєднуючи інтереси різних сторін фінансових угод.

Ринок цінних паперів відіграє життєво важливу роль економічному розвитку як окремих господарюючих суб «єктів, то й суспільства в цілому, забезпечуючи ліквідність та ринковий механізм ціноутворення, сприяючи обігу капіталу й його раціональному розміщенню. Основним завданням фондового ринку виступає мобілізація та вкладання фінансових ресурсів у найбільш привабливі із точки зору ринкової ефективності види підприємницької діяльності. Вільний оборот капіталу на фондового ринку забезпечується через обіг цінних паперів, котрі поділяються втричі групи:

— пайові цінні папери, за якими емітент не несе вол «язання повернути кошти, інвестовані в його діяльність, але й котрі надають їхні власникам декларація про доля в управлінні діяльністю емітента (акції);

— боргові цінні папери, за якими емітент несе вол «язання повернути у визначений термін кошти, але й котрі не дають їхні власникам права на доля в управлінні діяльністю емітента (державні боргові вол «язання, облігації підприємств, ощадні сертифікати та векселі банків);

— похідні цінні папери (фінансові ф «ючерси, опціони, свопи тощо).

Цінні папери випускаються як із метою створеная нових та розвитку існуючих виробництв, то й для покриття тимчасових потреб в обігових коштах. Вони можуть бути іменними чи на перед «явника, із вільним чи обмеженим колом обігу. На сьогодні цінні папери в Україні можуть випускатись як у власне паперовій формі у вигляді відповідних бланків, то й у формі записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів. Прямими комерційними учасниками фондового ринку як окремого сектора економіки, на якому здійснюється підприємницька діяльність, є:

— фінансові компанії, котрі спеціалізуються на комерційній та комісійній діяльності із цінними паперами, але в операціях за дорученням емітента в процесі первинного розміщення випусків цінних паперів та надання інших послуг (інвестиційне консультування, управління портфелями цінних паперів тощо);

— комерційні банки, котрі отримали ліцензію на ведення професійної діяльності на фондового ринку та здійснюють визначені чинним законодавством операції із цінними паперами;

— інвестиційні компанії, котрі поєднують в одній особі функції фінансового посередника (брокера, ділера) і інституційного інвестора. Взаємні фонди інвестиційної компанії акумулюють кошти дрібних інвесторів для спільного інвестування в цінні папери, діючи за рахунок й в інтересах осіб, котрі їхні купують. Інвестиційні компанії виступають для інших інституційних інвесторів інвестиційними менеджерами й консультантами, формують їхнього активи в цінних паперах, організують нарахування та сплату доходів по цінних паперах.

Побічними (непрямими) комерційними учасниками фондового ринку, котрі вол «язані діяти на ринку лише через посередництво прямих учасників, є: — інвестиційні фонди, котрі організують спільне інвестування в цінні папери через емісію власних неголосуючих цінних паперів; — довірчі товариства, що здійснюють операції на фондового ринку від імені, за рахунок, в інтересах та на ім «я довірителів; — пенсійні фонди та страхові компанії, котрі мають можливість через послуги фінансових посередників здійснювати операції на фондового ринку із метою формування власних портфелів цінних паперів й отримання прибутку по них.

Позабіржовий ринок цінних паперів створюється й функціонує із метою забезпечення максимального зв «язку механізмів фондового ринку із інтересами інвесторів та емітентів окремих регіонів, сприяння залученню капіталів у середні та малі підприємства, створення сприятливих умів для розвитку новітніх технологій та виробництв, диверсифікації напрямків підприємницької діяльності в регіонах, створення потужної фондової інфраструктури, спроможної у короткий термін реформувати власність за допомогою залучення широких верств дрібних та інституційних інвесторів. Саме на позабіржовому ринку здійснюються такі операції, як інвестиційне консультування, управління портфелем цінних паперів. Комерційні банки в сучасних умовах активно проводять фондові операції як на біржовому, то й на позабіржовому ринку цінних паперів.

У загальному вигляді операція із цінними паперами — це юридичне оформлена та закінчена дія чи послідовність дій на фондового ринку, про «єктом які є цінні папери та грошові засоби. Усі банківські операції із цінними паперами можуть бути розподілені втричі основні групи: емісійні — пасивні операції, котрі здійснюються через випуск цінних паперів власного боргу; інвестиційні — активні операції з вкладення власних та залучених фінансових ресурсів у фондові активи шляхом придбання відповідних цінних паперів на фондового ринку від свого імені; клієнтські — посередницькі операції із цінними паперами, котрі здійснюються банками від імені, за рахунок та на користь клієнтів. Комерційний банк проводити ту чи іншу операцію на фондового ринку залежно від конкретно визначеної мети банківської діяльності. Так, для формування й збільшення власного капіталу та залучення ресурсів для використання в активних операціях банк здійснюватиме емісійні операції:

— випуск акцій й облігацій;

— емісію векселів;

— випуск депозитних та ощадних сертифікатів. З метою одержання прибутків від діяльності із цінними паперами, для забезпечення участі у статутному капіталі інших підприємств та контролю над їхні власністю банк здійснюватиме інвестиційні операції:

— арбітражну дилерську діяльність, тобто виконання угод купівлі-продажу цінних паперів від свого імені та за свій рахунок шляхом виставлення власних цін купівлі-продажу з вол «язанням їхнього купівлі та (чи) продаж за заявами цінами;

— купівлю акцій із метою утримування їхні у своєму розпорядженні терміном більше, ніж 1 рік.

Якщо метою банківської діяльності на фондового ринку виступає одержання прибутку у вигляді комісійних винагород від операцій із цінними паперами, то банк якщо проводити клієнтські операції:

— андерайтинг, тобто гарантоване розміщення на ринку випусків цінних паперів клієнтів-емітентів;

— брокерську діяльність, тобто здійснення угод із цінними паперами як повірений чи комісіонер, що діє на підставі договору доручення чи комісії; — діяльність із управління цінними паперами, тобто здійснення від свого імені та за винагороду протягом певного рядок довірчого управління цінними паперами, що належати іншій особі, в інтересах цієї чи інших осіб; — клірингову діяльність: послуги із визначення взаємних вол «язань (збирання, звірка, коригування інформації щодо угод із цінними паперами й підготовка бухгалтерських документів) та їхні заліку із поставок цінних паперів й розрахунків по них; — депозитарну діяльність: надання послуг зі зберігання сертифікатів цінних паперів та (чи) обліку переходу прав на цінні папери; — реєстраторську діяльність: операції зі збирання, фіксації, обробки, зберігання та надання інформації, що складає систему ведення реєстру власників цінних паперів; — діяльність із обслуговування клієнтських операцій із цінними паперами: надання консультаційно-інформаційних послуг, що безпосередньо сприяють укладанню цивільно-правових угод із цінними паперами між учасниками фондового ринку.

Крім цого юридичні та фізичні особини — суб «єкти підприємницької діяльності можуть придбавати іноземну валюту через уповноважені банки для виконання власних вол «язань перед нерезидентами.

Іноземна валюта, придбана у встановленому порядку через уповноважені банки та уповноважені кредитно-фінансові установи на міжбанківському валютному ринку України, винна бути використана резидентом протягом 5 робочих днів із моменту зарахування її на його поточний рахунок.

Придбана іноземна валюта може бути перерахована резидентом для виконання власних вол «язань перед нерезидентом лише із поточного рахунка в іноземній валюті, із якого, за рішенням резидента, здійснюються усі перерахування із метою виконання його вол «язань перед нерезидентами в цій іноземній валюті.

У разі порушення резидентами зазначеного рядок придбана іноземна валюта продається уповноваженим банком протягом 5 робочих днів на МВРУ. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникати за такою операцією, щоквартально направляється в Україну, а негативна — відноситься на результати господарської діяльності резидента. У разі Повернення на адресою резидента коштів в іноземній валюті, що були куплені на МВРУ та перераховані на користь нерезидента через ті, що взаємні вол «язання повністю чи частково не виконані, ці кошти не можуть бути використані із іншою метою й підлягають продаж на МВРУ. Кошти в іноземній валюті, що надійшли на адресою резидента — суб «єкта підприємницької діяльності, підлягають попередньому зарахуванню на розподільчий рахунок в уповноваженому банку.

Уповноважені банки та уповноважені кредитно-фінансові установи вол «язані продавати без доручення клієнтів усі надходження на користь клієнтів в іноземній валюті, що підлягають продаж на МВРУ згідно із чинним законодавством України, протягом 5 банківських днів із години зарахування таких надходжень на їхні кореспондентські рахунки. Кошти в іноземній валюті, котрі були зараховані на розподільчий рахунок й не підлягають, згідно із чинним законодавством України, продаж на МВРУ, уповноважений банк чи уповноважена кредитно-фінансова установа вол «язані перерахувати на поточний валютний рахунок клієнта без його доручення не пізніше 5 банківських днів із моменту зарахування цих коштів на розподільчий рахунок. Продажів за дорученням клієнта його власних коштів в іноземній валюті уповноважений банк чи уповноважена кредитно-фінансова установа вол «язані здійснювати протягом 5 банківських днів із години списання цих коштів із поточного рахунка клієнта. Гривнєвий еквівалент іноземної валюти, проданої на міжбан-ківському валютному ринку України, в всіх випадках має бути зарахований на основний поточний рахунок власника коштів не пізніше 2 банківських днів после надходження на кореспондентський рахунок відповідної суми у гривні. Суб «єкти міжбанківського валютного ринку України при проведенні безготівкових операцій із купівлі-продажу іноземної валюти на МВРУ отримують комісійну винагороду від клієнтів у гривнях. Уповноваженому банку та уповноваженій кредитно-фінансовій установі згідно із власними тарифами дозволяється отримувати комісійну винагороду в іноземній валюті за рахунок коштів клієнтів, якщо операції, котрі смердоті виконують за дорученням клієнтів, заговорили українською у «язані зі сплатою комісійної винагороди в іноземній валюті іноземному банку-кореспонденту та зі сплатою коштів міжнародним платіжним системам й міжнародним системам зв «язку за користування їхніми послугами.

2. Товарно-комісійні, складські операції та операції за дорученням.

Операції із векселями, що здійснюються в сучасних умовах комерційними банками, можна класифікувати за такими групами.

1. Кредитні операції — операції із надання грошових коштів проти врахування векселів та надання кредитів под заставу векселів. 2. Торговельні операції — операції із купівлі та продаж векселів. 3. Гарантійні операції — операції із надання гарантій оплати векселів третіх осіб за певних обставин й в обумовлений рядків: ввалювання векселів, видача гарантій на забезпечення оплати векселів. 4. Розрахункові операції — операції із оформлення заборгованості векселями: прийняття до сплати переказних векселів, виданих на банк кредиторами; видача простих векселів кредиторам банку; видача переказних векселів на боржників банку; видача банку простих векселів боржниками банку; вексельні платежі. 5. Комісійні та довірчі операції — операції із інкасування векселів; доміциляція векселів; зберігання векселів; купівля, продажів й обмін векселів за дорученням клієнтів. 6. Врахування векселів — операція із кредитування банком суб «єкта господарювання шляхом придбання векселі до настання рядок платежу його із дисконтом (зі знижкою) за грошові кошти із метою одержання прибутку від погашення векселі за номінальною вартістю. При цьому сума дисконту утримується наперед й вираховується відповідно з номінальної суми векселі, виходячи із кількості днів, що залишаються до рядок платежу його із прийняттям досі врахування й дня платежу.

Українські комерційні банки здійснюють операції із векселями відповідно в Україну «Про цінні папери й фондову біржу», «Про підприємства в Україні», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні». Механізм проведення банками вексельних операцій базується також на Положенні про простий й переказний вексель (затверджене Постановою ЦВК й РНК СРСР від 7 серпня 1937 p. № 104/1341), Правилах виготовлення й використання вексельних бланків (затверджені Постановою КМУ й НБУ від 10 вересня 1992 p. № 528), Положенні про операції банків із векселями (затверджене Постановою Правління НБУ від 28 серпня 1999 p. № 258).

У загальному значенні вексель — це цінний папір, у якому зазначено безумовне грошове вол «язання однієї особини щодо сплати іншій особі визначеної суми коштів у визначений рядків. Елементами, що в сукупності становлять вексельне вол «язання та перетворюють його із простого цивільного боргового вол «язання в вол «язання, що регулюється нормами вексельного законодавства, виступають вексельні реквізити, основними серед які є:

— валюта й сума векселя;

— дата платежу;

— безумовне вол «язання (наказ) сплатити вексельну суму;

— найменування та адреси векселедавця;

— місце платежу.

На практиці використовують простий й переказний векселі.

Простий вексель — це вексель, виданий у формі безумовного вол «язання здійснити платіж.

Переказний вексель — це вексель, виданий у формі безумовного наказу здійснити платіж. Дисконтна ставка, що застосовується банком при врахуванні векселів, тісно заговорили українською у «язана із процентною ставкою по звичайних кредитних операціях й може бути розрахована за формулою.

D = [pic][pic], де D — річна ставка дисконту, % ;

R — річна процентна ставка, %; п — кількість днів до погашення векселя.

Розрахунок суми, якої належить сплатити перед «явнику векселі у момент його врахування банком, можна здійснити за формулою.

AP = NV (1 — D [pic]), де АР — сума, що виплачується перед «явнику за врахований вексель;

NV — номінальна вартість векселі. Торговельні операції із купівлі та продаж векселів здійснюються банками на підставі укладеного із продавцем (покупцем) договору про купівлю (продажів) векселів, в якому, зокрема, повинні бути визначені:

— ціна купівлі (продаж) векселів;

— рядків та порядок здійснення розрахунку;

— умови переходу права власності на векселі;

— рядків та порядок передавання векселів тощо. Ціна векселі при купівлі (продаж) встановлюється за домовленістю сторін у відсотках до номінальної вартості векселі. Дата переходу прав власності, рядків й порядок розрахунку та передавання векселів встановлюються договором за домовленістю сторін із урахуванням вимог цивільного законодавства.

Продавець може зробити на векселі один з таких передавальних написів (індосаментів): іменний — індосамент, за яким векселетримач передає права за векселем покупцю та в якому зазначається особа, якій чи за наказом якої має бути здійснений платіж; бланковий — індосамент без зазначення певної особини, який складається лише із підпису векселетримача, за яким векселетримач передає усі права покупцю векселі. Вексель із проставленим бланковим індосаментом, який підлягає оплаті за наказом, винен бути оплачений перед «явнику. Векселетримач може перетворити бланковий індосамент у повний, зробивши над підписом бланкового індосаменту вказівку на певну особу. З метою уникнення непорозумінь при перед «явленні банку векселів та контролю банком відповідальності за векселем договір про купівлю (продажів) векселів має містити інформацію про вид індосаменту на векселі (іменний, бланковий) та особу, котра його вчинила.

Гарантійні банківські операції із векселями полягають у наданні банком забезпечення платежу за векселем за будь-яку з вол «язаних його осіб. Гарантування оплати векселів є формою кредитування банком суб «єкта господарювання й здійснюється на загальних принципах банківського кредитування за дорученням та за рахунок клієнтів. Гарантія платежу за векселем надається шляхом ввалювання векселі та письмової гарантії в забезпечення оплати векселі. Авалювання — це взяття банком у собі вол «язання оплатити вексель повністю чи частково за з вол «язаних його осіб, якщо платник не оплативши вексель у рядків. як правило, можуть бути авальовані векселі із точно визначеним строком платежу. Аваль оформляється як напис на векселі: «Вважати за аваль», «як аваліст за (назва особини, за якої бачено аваль)», «Ава-льований». У авалі має бути зазначена особа, за якої він виданий. Якщо вон не зазначена, вважається, що аваль наданий за векселедавця. Аваль може бути наданий у будь-який годину: при складанні, видаванні та на будь-якому наступному етапі обігу векселя.

Гарантія на забезпечення оплати векселів складається банком обов «язково у письмовій формі. Усі гарантії вважаються без-відзивними, якщо не зазначено інше. Взагалі под гарантією платежу за векселем вважається безвідзивне вол «язання здійснити платіж за векселем у рядків за перед «явленням вимоги. Платіж має бути виконаний проти перед «явлення письмової вимоги платежу згідно із умовами гарантії.

Обсяг та порядок відповідальності банку за гарантією визначається законодавством тієї місцевості, де надано гарантію, та змістом самої гарантії. А, щоб вол «язання за гарантією регулювалося нормами законодавства про вексельний обіг, достатньо, щоб в ній були такі реквізити:

— повне найменування банку-гаранта;

— безумовне вол «язання банку-гаранта про виплату гарантійної суми;

— сума гарантії;

— місце видачі.

Крім того, гарантія платежу за векселем, якщо вон обтяжена іншими обставинами та умовами про невиконання вол «язань щодо догоди, може матір такі реквізити:

— повне найменування позичальника (особини, від імені якої видається гарантія);

— повне найменування бенефіціара (особини, на користь якої видана гарантія);

— посилання на угоду, на підставі якої видана гарантія;

— рядків платежу;

— умови перед «явлення вимоги платежу;

— можливе врегулювання скорочення гарантійної суми;

— застереження про витрати.

Питання про ті, за які обставин та на які умовах банк має виконувати гарантію, а також рядків та умови її погашення визначаються змістом гарантії та чинним законодавством.

Розрахункові вексельні операції банків здійснюються у вигляді оформлення заборгованості векселями та проведення розрахунків із використанням векселів. Оформлення заборгованості векселями між банком та іншою особою (боржником чи кредитором банку) полягає у заміні одних вол «язань іншими — вексельними. До операцій із оформлення векселями кредиторської заборгованості банку належать:

— акцепт (надання згоди на оплату) переказних векселів банком, виданих на банк кредитором банку;

— видача простих векселів банком кредитору банку. До операцій із оформлення векселями дебіторської заборгованості банку належати: — видача банком переказних векселів на боржника банку й акцепт векселів боржником; — видача боржником банку простих векселів на користь банку. До операцій із розрахунків векселями щодо погашення кредиторської заборгованості банку належати вексельні платежі на користь кредитора, їхнього зміст полягає до того, що кредитор банку погоджується прийняти від банкуборжника виконання іншого (вексельного) вол «язання від платника за векселем. Прийняття вексельного вол «язання відбувається шляхом передавання векселі, придбаного банком-боржником, кредитору банку. До операцій із розрахунків векселями щодо погашення дебіторської заборгованості перед банком належати вексельні платежі боржником на користь банку. Їх зміст полягає до того, що банк-кредитор погоджується прийняти від клієнта-боржника виконання іншого (вексельного) вол «язання від платника за векселем. Прийняття вексельного вол «язання відбувається шляхом передавання векселі, придбаного клієнтом-боржником, банку-кредитору. Комісійні та довірчі вексельні операції здійснюються банками у формі: інкасування векселів; доміциляції векселів; зберігання векселів; купівлі, продаж та обміну векселів за дорученням. Інкасування векселів — це здійснення банком за дорученням векселетримача операцій із векселями й супровідними комерційними документами (за їхнього наявності — розрахунками, транспортними документами, товаророзпорядчими документами тощо) на підставі одержаних від векселетримача інструкцій із метою: — одержання платежу (акцепту) за векселями; — передавання векселів й комерційних документів проти платежу (акцепту);

— передавання векселів й комерційних документів на інших умовах.

Використовуються такі види інкасування векселів й супровідних комерційних документів: 1) чисте інкасо — інкасування векселів без супровідних комерційних документів; 2) документарне інкасо — інкасування векселів з супровідними комерційними документами. Сторонами в операції інкасування виступають: 1) принципал — особа, котра доручає банку операцію інкасування; 2) банк-ремітент — банк, якому принципал доручив операцію інкасування;

3) інкасуючий банк — будь-який банк, крім банку-ремітен та, який бере доля в операції інкасування;

4) перед «являючий банк — інкасуючий банк, який здійснює перед «явлення векселів й комерційних документів платнику; 5) платник — особа, якій перед «є векселі та комерційні документи згідно із дорученням на інкасування. Чисте й документарне інкасо векселів здійснюється банком на підставі укладеного із векселетримачем договору про інкасування. Доміциляція векселів — це призначення особливого місця платежу за векселем, відмінного від місцезнаходження платника за векселем, а також призначення особливого платника (доміциліа-та) за векселем. Оплата векселів, в які банк виступає особливим платником (доміциліатом) — це здійснення банком за дорученням довірителя-платника за векселем операцій із векселями на підставі одержаних від довірителя інструкцій, тобто:

— приймання векселів до платежу від законного векселетримача;

— здійснення платежу за векселями;

— передавання векселів платнику после повної оплати векселі. Ознакою доміцильованого векселі є наявність на лицьовому боці векселі вказівки векселедавця: «Доміцильований в (найменування особливого місця платежу й назва банку)», «Платник (назва банку й найменування особливого місця платежу)», «Підлягає сплаті в (назва банку й найменування особливого місця платежу)». Платіж банк-доміциліат виконує від імені й за дорученням платника за векселем — векселедавця. Векселедавець перераховує до банку на відповідний рахунок кошти в обсязі, достатньому для оплати векселі. За рахунок цих коштів чи за рахунок наданого векселедавцю кредиту, сума якого попередньо зарахована на відповідний рахунок для оплати векселів, банкдоміциліат й здійснює платіж за векселем законному векселетримачеві.

Зберігання векселів — це здійснення банком за дорученням, від імені й за рахунок довірителя (векселетримача) операцій із векселями на підставі одержаних від довірителя інструкцій, тобто:

— схову;

— передавання оригіналу векселі законному векселетримачу копії векселя;

— передавання примірника переказного векселі, що призначався для акцепту, законному векселетримачу іншого примірника векселя;

— передавання оригіналів примірників й копій векселів іншій особі на умовах, зазначених довірителем. Зберігання векселів здійснюється за двома видами: 1) «закрите зберігання» — зберігання векселів шляхом надання довірителю депозитного вічка у сховищі (сейфі) банку без будь-яких інструкцій щодо дій банку із векселями; 2) «відкрите зберіганням — зберігання векселів шляхом подання до банку супровідного доручення на зберігання із точними інструкціями щодо дій банку із векселями. Зберігання векселів банк здійснює на підставі укладеного із довірителем договору про зберігання. Купівля, продажів й обмін векселів за дорученням клієнтів здійснюється банком на підставі договорів комісії й доручення. На виконання цих договорів банк укладає із клієнтами окремі домов купівлі, продаж й міни векселів. При купівлі векселів за дорученням клієнта банк може надавати останньому кредит чи забезпечувати виконання його вол «язань гарантією чи поручництвом на загальних принципах банківського кредитування, беручи при цьому у собі відповідні кредитні ризики.

ПРАКТИЧНЕ ЗАДАННЯ.

3. Знайти форвардний курс долара до гульдена та марку за курсом «спот» й «форвард», якщо: курс «спот» 2,5010 — 2,5068 дисконт (3 міс.) 30 — 10.

Так як курс «спот» нижчий курсу «форвард» то якщо дисконт (2,5010 < 2,5068).

Визначимо форвардний курс: курс «спот» = курс «форвард» — дисконт.

2,4980 — 2,5058.

4. У кліента рахунок в USD, а він хоче внести на дипозит 100 000 DEM. |Найменування |Курс купівлі |Курс продаж | |FRF |5,6 |5,707 | |DEM |1,6 |1,6900 |.

1). Спочатку, по законодавству України, необхідно обміняти (продати) марки гривню 100 000×1,6 = 160 000 грн;

2). Купити гривню долари США 160 000 / 5,707 = 28 035.47 USD (не враховуєм 1% пенсійного фонду та комісію банка).

Клієнт може покласти на рахунок 28 035.47 $.

5. Згідно із умовами кредитного договору ставка простих відсотків в першому місяці користування кредиту склала 80% річних, а кожному наступному місяці зростала п’ять%. Визначити суму відсотків за кредит 300 тис.грн. строком на 9 місяців.

1). Розрахуємо суму відсотків за перший місяц: (300×80% /100%) / 12 = 20 тис. грн. 2). Визначемо суму простих відсотків за кредит 300 тис.грн. строком на 9 місяців: [pic] 20+21,25+22,5 +…+ 30 = 225 тис. грн.

6. Банк видав кредит 10 млн. грн. на 3 рокта за складною річною ставкою 60% річних із погашенням одночасним платежім. Визначити суму, котра погашаеться та суму нарахованих відсотків.

1). визначемо майбутню вартість на складний відсоток. Майбутню вартість через n років можна вирахувати за формулою.

[pic].

де FV — майбутня вартість;

PV — теперішня вартість майбутнього доходу;

R — річна ставка відсотка; n — кількість років.

FV = 10 x (1 + 0,6)3 = 40,96 млн. грн. — сума, котра винна погашатися через три роки;

2). Сума нарахованих відсотків 40,96 — 10 = 30,96 млн.грн.

Література:

1. ЗУ «Про банки та банківську діяльність» — м. Київ, 7 грудня 2000 р.; 2. Банківська справа /Під ред. Лаврушина О. И. — М.: Фінанси і статистика, 1999. — 576с.; 3. Васюренко О. В. Банківські операції: Навч. посіб. — 2-ге вид., випр. й доп. — К.:Е-во «Знання», 2001. — 255 з.; 4. Коваленка В. В. Особливості кредитування підприємств й організацій в сучасних умовах // Фінанси України. — 1998. — 10. — с.27 — 30.; 5. Лахтіонова Л.А. «Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання: Монографія» — До.: КНЕУ, 2001. — 387 з. 6. ЗУ «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні «- м. Київ, 30 жовтня 1996 року N 448/96-ВР ;

7. ЗУ «Про цінні папери й фондову біржу «- м. Київ, 18 червня 1991 року.

N 1201-XII ;