Структурні зміни в матеріально-технічній базі роздрібної торгівлі як чинник впливу на комерційну діяльність підприємств

У сучасній економіці України комерційна діяльність характерна не лише підприємствам сфери обслуговування, а й виробничим та іншим галузям народногосподарського комплексу. Вона забезпечує реалізацію функцій товарно-грошового обміну, відіграє важливу роль у реалізації соціальної політики, сприяє розширенню міжгалузевого обміну, є рушійною силою розвитку економіки загалом.

Господарським кодексом України комерційна діяльність визначається як господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів із метою одержання прибутку [10, ч. 2 ст. 3].

Традиційно комерцію, або комерційну діяльність, розуміють як отримання максимальної вигоди від торговельної операції, яка у значній мірі залежить від внутрішніх і зовнішніх умов, що склалися на певний момент. З урахуванням цього комерційна діяльність підприємств сфери роздрібної торгівлі перш за все повинна орієнтуватися на інтереси кінцевого споживача, що дозволить розраховувати на успішний комерційний результат. Поряд із цим на комерційну діяльність прямо чи опосередковано впливає цілий ряд інших чинників, основними з яких є:

• • стан матеріально-технічної бази торговельних підприємств;
• • рівень кваліфікації комерційних працівників;
• • законодавча база, що регламентує комерційну діяльність;
• • рівень конкуренції на ринку;
• • фінансовий стан підприємства;
• • наявність сучасних інформаційних систем тощо.

З врахуванням цього у статті приділено основну увагу основним тенденціям розвитку та структурним змінам у матеріально-технічній базі внутрішньої торгівлі України, що є одним із визначальних чинників ефективності комерційної діяльності торговельних підприємств.

У наукових дослідженнях останніх років достатньо широко висвітлено проблеми комерційної діяльності та загальні тенденції розвитку торгівлі в країнах із розвинутою ринковою економікою. Однак специфіка розвитку торгівлі в Україні, де економіка ринкового типу лише формується, висвітлена недостатньо. Разом із тим теоретичні, методологічні та практичні питання комерційної діяльності торговельних підприємств, трансформації вітчизняної торгівлі в економіку ринкового типу висвітлені у працях таких відомих науковців, як В. Апопій, І. Бєляєвський, Б. Берман, І. Бланк, В. М. Геєць, Л. Дашков, А. Мазаракі, В. Памбухчиянц, Л. Шимановська-Діанич та ін.

Метою статті є визначення структурних змін і основних тенденцій розвитку внутрішньої торгівлі України в умовах конкурентної економіки.

Економічні реформи, що відбулися в Україні наприкінці ХХ ст., супроводжувалися процесами демонополізації, появою приватної форми власності шляхом приватизації та акціонування державних підприємств, що створило умови для формування конкурентного середовища. Конкуренція стимулювала трансформаційні процеси в усіх сферах суспільного життя. Особливо активно це проявилось у роздрібній торгівлі, яка однією із перших пройшла етапи комерціалізації і приватизації, що сприяло швидкому розвитку приватного сектора і в інших галузях економіки України.

Якщо станом на 1.01.1991 р. на частку державних підприємств в матеріально-технічній базі роздрібної торгівлі України припадало понад 40% їх загальної чисельності, то у подальшому частка приватних підприємств у сфері роздрібної торгівлі має стійку тенденцію до збільшення, підприємств державної і комунальної форм власності - до скорочення. Зокрема 1990 р. із усієї кількості підприємств роздрібної торгівлі (145,7 тис. од.) у державній власності знаходилося 62,5 тис. (43,0%), у колективній та інших формах власності - 83,2 тис. од. (57,0%) підприємств. Підприємств приватної форми власності не було.

Однак уже станом на 1.01.1996 р. із 133,7 тис. од. підприємств роздрібної торгівлі у державній власності знаходилося 28,2 тис. підприємств (21,1%), у колективній та інших формах — 94,9 тис. од. (71,0%), у приватній — 10,6 тис. од., або 7,9% їх загальної кількості. У подальшому цей процес продовжувався і станом на 1.01.2005 р. (статистична звітність із 2005 р. не відображає зміни чисельності підприємств роздрібної торгівлі за формами власності) розподіл за формами власності мав такий вигляд: у роздрібній торгівлі України функціонувало 8,7 тис. од. (11,1%) підприємств державної форми власності, приватної і колективної - 69,8 тис. од. (88,9%). Проти 1990 р. частка державних підприємств скоротилася на 86,1% при відповідному зростанні частки приватних і колективних підприємств.

Подальший розвиток матеріально-технічної бази внутрішньої торгівлі України характеризувався значним підвищенням рівня ринкової конкуренції, що стало однією із основних причин появи на вітчизняному ринку роздрібних торговельних мереж.

Активний розвиток торговельних мереж, високі темпи їх росту сприяли ускладненню комерційної діяльності торговельних підприємств, посиленню конкурентної боротьби як між самими мережами за завоювання сегментів ринку (за оцінками експертів, гостра конкуренція між ними починається з досягнення ними частки у роздрібному товарообороті 30% і більше), так і між мережами та представниками вітчизняного роздрібного бізнесу.

Уже на сьогодні визначальну роль у розвитку роздрібної торгівлі відіграють торговельні мережі у містах Київ, Донецьк, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Львів та ін.

Сучасними проблемами у розвитку конкуренції у роздрібній торгівлі більшість фахівців вважає вплив адміністративних чинників на розвиток торгівлі, що призводить до нерівних умов конкуренції (нестабільне законодавство, корупція, нерівні умови конкуренції тощо), «тінізації» значної частини роздрібного ринку країни, де практично не діють легальні механізми ринкової конкуренції, існує нецивілізований розподіл ринків, можливість антиконкурентних домовленостей тощо, а також недобросовісна конкуренція (особливо з боку крупних торговельних мереж) та окремі інституційні обмеження конкуренції.

Важливою тенденцією у розвитку роздрібної торгівлі останніх років стало зростання масштабів діяльності та ролі в народногосподарському комплексі держави. На сьогодні сфера роздрібної торгівлі є одним із найпоширеніших видів економічної діяльності в Україні серед усіх підприємств реального сектора економіки.

На галузь «торгівля» припадає понад 25% об'єктів Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, а в структурі малих підприємств станом на 1.01.2013 р. частка підприємств, що здійснюють оптову та роздрібну торгівлю, ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів сягає 95,8% у загальній чисельності малих підприємств, із них мікропідприємств — 81,9% [9, с. 301].

Разом із тим економічний аналіз тенденцій розвитку вітчизняної роздрібної торгівлі показав, що з 1991 р. перехід України до побудови економіки ринкового типу та кризові явища в економіці перехідного періоду, що його супроводжували, призвели до значного зменшення чисельності підприємств роздрібної торгівлі [8]. Швидкими темпами почала розвиватися мережа неальтернативних за обсягами діяльності, рівнем обслуговування та можливостями впровадження сучасних методів торгівлі підприємств дрібнороздрібної торговельної мережі та ринків з продажу споживчих товарів (табл. 1).

Таблиця 1Динаміка чисельності матеріально-технічної бази роздрібної торгівлі України за 1990;2013 рр. [1−6].

Якщо 1990 р. на частку дрібнороздрібної мережі та ринків припадало 18,3% усіх підприємств роздрібної торгівлі, то 2000 р. — 27,0%, 2010 р. — 30,2%. У подальші роки відмічалося деяке скорочення частки цих підприємств — 29,1% 2011 р., 28,3% 2012 і 2013 рр.

Слід зауважити, що досвід країн із розвинутою ринковою економікою свідчить, що стаціонарна торговельна мережа і позамагазинні форми торгівлі повинні працювати на чітко визначених сегментах ринку. Специфікою позамагазинних пунктів продажу товарів є можливість доповнювати, а в окремих випадках — і заміняти стаціонарну торговельну мережу.

Однак відсутність на сьогодні чітких меж, визначених сегментів у діяльності стаціонарних і позамагазинних пунктів продажу товарів змушує стаціонарні підприємства роздрібної торгівлі конкурувати не лише між собою, а й із суб'єктами підприємницької діяльності, що торгують у дрібнороздрібній мережі та на ринках.

Однією із причин наявності такої тенденції у розвитку роздрібної торгівлі можна вважати швидкі темпи становлення приватної торгівлі, а отже, — усунення державних органів управління від керівництва розвитком галузі. Якщо до 1991 р. розвиток матеріально-технічної бази роздрібної торгівлі здійснювався за централізованими планами та централізованим державним фінансуванням, то з переходом до побудови ринкової економіки без належної координації та регулювання з боку місцевих органів виконавчої влади розвиток торгівлі відбувається зі значними перекосами. Унаслідок цього характерне для радянського періоду розвитку постійне збільшення чисельності стаціонарних підприємств (за 1986— 1990 рр. кількість магазинів зросла на 3,4%) поступово почало скорочуватися. Така тенденція характерна і для нинішнього етапу розвитку роздрібної торгівлі в Україні (табл. 2).

Таблиця 2 Тенденції змін матеріально-технічної бази підприємств роздрібної торгівлі України за 1990;2013 рр. [1−6].

Загальна кількість підприємств торгівлі порівняно з 2000 р. зменшилася на 11 210 підприємств, або удвічі. Вищими темпами скорочувалася кількість продовольчих магазинів (на 6572 од, або у 2,1 раза), непродовольчих — на 4360 од, або у 1,9 раза. При цьому чисельність ринків проти 2000 р. зросла на 95 одиниць.

Економічні перетворення, які стали наслідком побудови економіки ринкового типу, конкуренція, відміна єдиних прейскурантних цін, спад виробництва і пов’язані з ним безробіття та зниження реальних доходів населення сприяли росту значущості та чисельності торгових ринків (табл. 3).

Таблиця 3 Динаміка чисельності торгових ринків і їх місця в торговельній галузі України за 1990;2013 рр. [1−6, 9].

Високі темпи розвитку ринків із продажу споживчих товарів обумовлені і рядом їх переваг і перш за все — як одного із важливих джерел забезпечення населення широким асортиментом продовольчих і непродовольчих товарів за відносно низькими цінами.

Активному розвитку торгівлі на ринках сприяла також зацікавленість місцевих органів влади у їх розвитку (вони є одним із основних джерел надходжень до бюджетів різних рівнів у формі плати за оренду землі, ліцензії, видачу дозвільних документів на розміщення об'єктів торгівлі на їх території, різних видів податків на осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність на їх території тощо). Крім того, торгівля на ринках (особливо на етапі переходу до побудови ринкової економіки) сприяла формуванню конкурентного середовища на внутрішньому споживчому ринку. Малозатратний, некапіталовмісткий характер ринкової торгівлі сприяв зародженню і розвитку приватного сектора в економіці [7]. В умовах банкрутства промислових і сільськогосподарських виробництв, в умовах масового безробіття ринки дозволили створити робочі місця, забезпечили роботою сотні тисяч працездатного населення.

Вони зайняли місце тих підприємств роздрібної торгівлі, які з різних причин не змогли успішно конкурувати на споживчому ринку та збанкрутували.

Відбулися суттєві зміни у ролі ринків у торговельній галузі України. Так, 1990 р. на їх частку у загальній чисельності підприємств роздрібної торгівлі припадало 1,08%, 2000 р. — 2,38%, 2010 р. — 4,26%, 2013 р. — 4,36%. Отже, за аналізований період частка ринків зросла на 3,28%, що, відповідно, засвідчує про зростання ролі ринків у забезпеченні населення споживчими товарами.

Зростання чисельності ринків супроводжувалося структурними змінами у ринковому господарстві. Відомо, що станом на 1.01.1992 р. усі ринки України знаходилися на балансі споживчої кооперації. Однак уже в перші роки перехідного періоду з розвитком конкуренції та розширенням процесу комерціалізації і приватизації державних підприємств торгівлі відзначається тенденція до скорочення чисельності ринків у системі Укоопспілки, а з 2006 р. — загалом в Україні (табл. 4).

Таблиця 4 Динаміка чисельності ринків з продажу споживчих товарів в Україні і споживчій кооперації за 1990;2013 рр. [1−6].

Аналіз даних табл. свідчить, що за період 1991;2013 рр. скоротилися як чисельність кооперативних ринків, так і їх частка у ринковому господарстві України (зі 100% до 82,0% 1995 р., до 28,6% 2000 р., 15,3% 2010 р. і 13,3% 2013 р.).

Слід також відмітити, що до 2006 р. загальна чисельність ринків в Україні збільшувалася (1576 у 1990 р. і 2890 у 2006 р., або відбулося зростання на 83,4%). Стрімке зростання чисельності некооперативних ринків відбулося у період із 1995 по 2000 рр. (з 232 до 1795 од., або у 7,7 раза). У наступні роки чисельність некооперативних ринків змінювалася несуттєво: за 2000;2005 рр. — на 29,4%, за 2005;2010 рр. — на 0,5%, за 2010;2013 рр. скорочення на 3,2%, що свідчить про насиченість торгівлі мережею ринків.

Зміни у структурі мережі роздрібної торгівлі з роками характеризуються не тільки скороченням чисельності магазинів, але і відповідними змінами у чисельності підприємств дрібнороздрібної торговельної мережі та змінами у показниках розвитку підприємств у містах і сільській місцевості (табл. 5).

Таблиця 5 Зміни у структурі мережі роздрібної торгівлі України за 2000;2013 рр. % [1−5, 9].

Отже, чисельність магазинів за період, що аналізується, змінювалася у межах від 74,1 до 76,1% (на 2,0%) загалом у роздрібній торгівлі України, а підприємств дрібнороздрібної торговельної мережі - від 23,9 до 25,9%. При цьому в сільській місцевості відбулися більш суттєві зміни. Частка магазинів скоротилася на 15,9%, а підприємств дрібнороздрібної торговельної мережі зросла на 2,6%.

Структурна деформація у розвитку підприємств роздрібної торгівлі негативно вплинула і на показник забезпеченості населення мережею магазинів та торговельною площею на 10 000 осіб населення країни (табл. 6).

Якщо забезпеченість об'єктами роздрібної торгівлі має чітко виражену тенденцію до скорочення (2013 р. — 13 об'єктів на 10 000 осіб населення, 1990 р. — 28), то показник торговельної площі скорочувався до 2000 р. (із 2175 м² до 1437, або на 48,6%). Із 2000 р. відмічається зростання торговельної площі: 2013 р. — до 2073 м², або на 44,3%, що свідчить про введення в експлуатацію сучасних підприємств торгівлі.

Отже, комерційна діяльність торговельних підприємств безпосередньо залежить від розвитку матеріально-технічної бази роздрібної торгівлі в Україні, яка характеризується не тільки зміною чисельності підприємств, а й значним зростанням ролі ринків із торгівлі споживчими товарами та підприємств дрібнороздрібної торговельної мережі, що відповідно впливало на якість торговельного обслуговування покупців і певною мірою полегшило входження на роздрібний ринок України потужних міжнародних торговельних мереж.

Література

• 1. Мережа роздрібної торгівлі та ресторанного господарства підприємств на 1 січня 2014 року: стат. зб. — Київ: Державна служба статистики України, 2014. — 122 с. Merezha rozdribnoi torhivli ta restorannoho hospodarstva pidpryiemstv na 1 sichnia 2014 roku: stat. zb. — Kyiv: Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy, 2014. — 122 s.
• 2. Роздрібна торгівля України у 2011 році: стат. зб. — Київ: Держстат України, 2012. — 177 с. Rozdribna torhivlia Ukrainy u 2011 rotsi: stat. zb. — Kyiv: Derzhstat Ukrainy, 2012. — 177 s.
• 3. Роздрібна торгівля України у 2012 році: стат. зб. — Київ: Держстат України, 2013. — 173 с.

Rozdribna torhivlia Ukrainy u 2012 rotsi: stat. zb. — Kyiv: Derzhstat Ukrainy, 2013. — 173 s.

4. Роздрібна торгівля України у 2013 році: стат. зб. — Київ: Держстат України, 2013. — 173 с.

Rozdribna torhivlia Ukrainy u 2013 rotsi: stat. zb. — Kyiv: Derzhstat Ukrainy, 2013. — 173 s.

5. Роздрібна торгівля України у 2000;2010 роках: стат. зб. — Київ: Держстат України, — 191 с.

Rozdribna torhivlia Ukrainy u 2000;2010 rokakh: stat. zb. — Kyiv: Derzhstat Ukrainy, — 191 s.

6. Народне господарство України у 1991 році: стат. щорічник / М-во статистики України. — Київ: Техніка, 1992. — 468 с.

Narodne hospodarstvo Ukrainy u 1991 rotsi: stat. shchorichnyk / M-vo statystyky Ukrainy. Kyiv: Tekhnika, 1992. — 468 s.

7. Балабан П. Ю. Національний кооперативний рух в економіці ринкового типу: монографія / П. Ю. Балабан, А. М. Соколова. Полтава: ПУЕТ, 2013. — 222 с.

Balaban P Iu. Natsionalnyi kooperatyvnyi rukh v ekonomitsi rynkovoho typu: monohrafiia / P Iu. Balaban, A. M. Sokolova. Poltava: PUET, 2013. — 222 s.

8. Внутрішня торгівля України: проблеми і перспективи розвитку: монографія / І.М. Копич, О. О. Нестуля та ін.; за ред. В.В. Апопія, П. Ю. Балабана. — Львів: Новий світ — 2000, 2014. — 565 с.

Vnutrishnia torhivlia Ukrainy: problemy i perspektyvy rozvytku: monohrafiia / M. Kopych, O. O. Nestulia ta in.; za red. V V Apopiia, P Iu. Balabana. — Lviv: Novyi svit — 2000, 2014. — 565 s.

9. Статистичний щорічник України за 2012 рік / за ред. Осауленка Г. В. — Київ: ТОВ Август Трейд, 2013. — 551 с.

Statystychnyi shchorichnyk Ukrainy za 2012 rik / za red. Osaulenka H. V — Kyiv: TOV Avhust Treid, 2013. — 551 s.

10. Господарський кодекс України. — Київ: Істина, 2003. — 250 с. Hospodarskyi kodeks Ukrainy. — Kyiv: Istyna, 2003. — 250 s.