Природоохоронні території у складі національної екологічної мережи України

Визначення та структурні елементи національної екологічної мережи України

Для забезпечення екологічної рівноваги на теренах України, забезпечення здатності екосистем до відновлення, сталого розвитку, створення сприятливих умов для розмноження і збереження об'єктів тваринного і рослинного світу утворюється екологічна мережа. Вона являє єдину територіальну систему, яка включає природні комплекси, що підлягають особливій охороні: території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні і лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні території та об'єкти інших типів, що визначаються законодавством України.

Природоохоронні території за законодавством України об'єднуються у складі національної екологічної мережі, що знаходиться в стадії формування.

Екологічна мережа (екомережа) України — це єдина територіальна система, яка створюється з метою формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, зібереження ландшафтного та біологічного різноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного й рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов’язань України підлягають особливій охороні. [1].

Концепція екомережі на даному етапі збереження довкілля повинна передбачити інтеграцію, тобто бути обов? язковою ланкою, що об?єднує в єдине ціле всі концепції і системи охорони природи. ЇЇ метою є відновлення генетичної, екологічної і функціональної нерозривної єдності біосистем як взаємообумовленої цілісності. Базовими елементами екологічної мережи є: природні ядра, буферні зони, екологічні коридори, відновні території та території природного розвитку. В своїй неперервній єдності вони і створюють екомережу, яка функціонально об?єднує осередки різноманіття в єдину національну и континентальну систему.

Ключові території забезпечують збереження найбільш цінних і типових для даного регіону компонентів ландшафтного та біорізноманіття. Сполучні території (екокоридори) поєднують між собою ключові території, забезпечують міграцію тварин та обмін генетичного матеріалу. Буферні території забезпечують захист ключових та сполучних територій від зовнішніх впливів. Відновлювані території забезпечують формування просторової цілісності екомережі, для яких мають бути виконані першочергові заходи щодо відтворення первинного природного стану.