Якути

Якуты

Самоназвание саха (множину сахаляр), сахаурянгхай. Етнонім не ідентифікується, але може бути перегукується з більш південним територіям, де починаючи з VII по ХVII ст. згадуються народи саэки, сахэги, сайхачжэ, сахалянь.

Якуты мають свою автономію, Республіка Якутія (Саха) і розселяються доволі в басейні річки Лєна і з її притокам (Алдан, Вилюй, Олекма), і навіть річками басейну Північного Льодовитого океану (Анабара, Оленек, Яна, Индигирка, Колима). Чисельність по переписам: 1897 г. — 226 739 (враховані разом із долганами).

В расовому відношенні якути є представниками центральноазіатського антропологічного типу североазиатской раси. У порівняні з іншими тюркоязычными народами Сибіру, вони характеризуються найсильнішим проявом монголоїдного комплексу, остаточне оформлення якого відбувався за середині II тис. н.е. вже в Олені внаслідок взаємодії стороннього ценральноазиатского і місцевого байкальської компонентов.

Якутский мову належить до північно-східній галузі тюркської групи алтайських мов і культур відбиває складність процесу формування народу. Якути істотно відрізняється від оточуючих народів, що служить підставою на допомогу пошуку витоків і слабким місця формування культури. Еe основу cоставляет інтеграція різних етнокультурних традицій. Витоки якутського скотарства проглядають й у регіональної культурі кочівників Центральної Азії і Південної Сибіру починаючи з скіфського часу, а формування низки этноспецифических елементів якутської культури (мову, міфологія, світогляд) відбувався за древнетюркскую епоху, і пов’язують із телесскими племенами.

Следующий етап формування культури якутів пов’язані з прибайкальскими курыканами, в складі яких була присутня як тюркська основа, а й монгольський, а також тунгуський компоненти. Саме середовищі курыкан відбувається інтеграція різноетнічних культурних традицій, які закладали основу якутскому полуоседлому скотарству, низки елементів матеріальної культури, антропологічним особливостям якутів. У Х-ХI ст. курыканы відчули сильний вплив монголоязычных сусідів, наочно простежується у лексиці якутського мови. Монголи вплинули й на наступне переселення предків якутів вниз по Олені. До цьому ж вpемени належить вхід до складу пpедков якутів кыпчакского компонента (этнонимика, мову, обpядность), що дозволяє виділяти у культурі якутів два тюркських культурно-хронологических шару; древнетюркский, має відповідності у культурі сагайцев, бельтыров, тувинцев і кыпчакский — окремі групи западно-сибирских татар, північних алтайців, качинцев і кызыльцев.

Последующее формування власне якутської культури, в основі якої становило полуоседлое скотарство високих широт, відбувався за басейні Середньої Олени. Тут предки якутів з’являються наприкінці ХIII — початку ХIV ст. Археологія цього регіону ілюструє наступну еволюцію якутської культури до ХVII-XVIII ст. Саме складається особлива модель господарства якутів, що сполучає скотарство і екстенсивні види промислів (рибальство і полювання), матеріальна культура, адаптована суворому клімату Східного Сибіру, що різнять якутів від своїх південних сусідів скотарів, за збереження багатьох субстратных чорт общетюркской культурної традиції (світогляд, фольклор, орнамент, язык).

В процесі переселення Східну Сибір, якути освоїли як щодо сприятливі для ведення скотарського господарства райони Середньої Олени, а й її тайгові притоки (Вилюй, Алдан), і навіть басейни північних річок Анабары, Оленека, Яни, Индигирки і Колими. Тут, за умов Приполярья, склалася особлива група якутов-оленеводов, адаптировавших північну аборигенную культуру. Якути модифікували тунгуське оленярство, у переході від транспортної його функції до пище-сырьевой, створили тунгусо-якутский тип упряжного оленеводства, в залежність від обставин, північні якути використовувало різні типи жител, одягу та т.п.

В цілому, у культурі північних якутов-оленеводов, відзначається домінування тих эвенкийских елементів, пов’язані з промисловій діяльністю. Усе це свідчить про складному характері взаємодії якутської і эвенкийской культур, синтез яких і було утворює локальну специфіку північних якутов-оленеводов. У цілому нині, цю групу якутського народу, успадковує основні тенденції формування її культури — інтеграцію у складі якутів різних етнічних компонентів протягом більш як 2000;летней історії.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.