Українське авіабудування: позиція на світовому ринку, головні проблеми та завдання

Стратегічно важливою галуззю української економіки, однією з основ зміцнення її конкурентоспроможності та формування інноваційної моделі розвитку є вітчизняне авіабудування.

Нині світовий ринок авіабудування є досить насиченим, конкуренція на ньому йде не між окремими компаніями, а між авіаційними державами. Для забезпечення конкурентної стійкості своїх позицій на світовому ринку ці держави в останні роки чимало зробили на шляхах структурної консолідації і міжнародної інтеграції національної авіапромисловості, підвищення технологічного рівня проектування і виробництва літаків, надання активної фінансової підтримки авіабудівникам. Відбулися послідовні реструктуризація і злиття компаній-авіавиробників в США і Західній Європі, внаслідок чого в цих регіонах залишилось лише по одній компанії зі створення і виробництва цивільних пасажирських літаків місткістю більше 100 місць — Boeing та Airbus. Росія також оприлюднила плани створення єдиної Об'єднаної авіабудівної корпорації (ОАК), на яку покладається завдання забезпечення виходу країни до п’ятірки провідних світових виробників авіатехніки.

Не залишилася осторонь інтеграційних процесів і авіаційна галузь України. Невідкладна потреба в них диктується гострою необхідністю організаційної і технологічної перебудови галузі для забезпечення утримання марки «Ан» на передових позиціях на світо-вому ринку транспортних і регіональних пасажирських літаків, призначених для роботи в складних експлуатаційних умовах. Результатом перебудови повинна стати поява ефективної сучасної індустріальної структури, спроможної досягти в найближче десятиріччя обсягу виробництва на рівні не менш 200 повітряних суден на рік (що на порядок більше сьогоднішнього). Тільки з таким виробничим потенціалом галузь може розраховувати на успішну участь в оновленні наявного парку літаків марки «Ан» застарілих моделей, яких зараз в світі експлуатується приблизно 7000 одиниць.

Першою знаковою подією на цьому шляху стало підписання в 2005 році Указу Президента України і прийняття двох постанов Кабінету Міністрів, якими була заснована Державна авіабудівна корпорація «Національне об'єднання «Антонов». До корпорації увійшли чотири авіабудівних підприємства — АНТК ім. Антонова, Харківське державне авіаційне виробниче підприємство, державне підприємство «Київський авіаційний завод «Авіант» і державне підприємство «Завод 410 цивільної авіації». Розроблена проект Концепції інтенсифікації серійного виробництва літаків підприємствами галузі, яка передбачає комплексний розвиток кооперації «Антонов» на 2006;2010 роки, трансформацію виробництва, раціоналізацію і оптимізацію схем виробничої кооперації. Проект містить завдання розширення ринків збуту продукції, нарощування обсягів виробництва і капіталізації підприємств, оновлення і подальшого розвитку мережі гарантійного і післягарантійного сервісного обслуговування, створення і освоєння серійного виробництва нових моделей літаків сімейства «Антонов» .

Протягом затяжного трансформаційного періоду в авіабудівній галузі накопичилося чимало гострих питань, без вирішення яких важко сподіватися на успіх в досягненні цілей, що позначені вище:

• 1. Розробка і затвердження державного завдання щодо визначення ніші України на світовому авіаційному ринку, яку треба відстоювати або освоювати заново. Ця робота вимагає попереднього проведення об'єктивного якісно-кількісного аналізу даних моніторингу фактичного стану позицій українських авіавиробників на світовому ринку і тенденцій його розвитку на перспективу.
• 2. Визначення формату виробничої структури. Включення до складу корпорації «Антонов» лише чотирьох підприємств системоутворюючого типу можна сприймати лише як першій крок в напрямку реформування галузі, оскільки залишається поза увагою питання налагодження кооперації з іншими господарюючими об'єктами галузі (з двигунобудування, агрегатними тощо), яких нараховується понад сорок одиниць. Слід провести ретельне обстеження і «санацію» підприємств з цього ряду, становище яких залишається суперечливим.

В цьому слід орієнтуватися на позитивний досвід лідера світового літакобудування європейської корпорації Airbus, яка досягла лідерства насамперед завдяки впровадженню в межах своєї організаційної структури повного технологічного циклу авіабудування: від технологічної розробки — до сервісного обслуговування та експлуатації.

• 3. Визначення форми власності. Зараз і сама корпорація «Антонов», і всі її учасники мають державний статус. Така форма власності не є привабливою для розвитку міжнародного кооперування праці, а саме транснаціональна організація побудови провідних компаній світу в значній мірі забезпечує їм конкурентну перевагу на глобальному ринку, де задіяні величе-зні обсяги приватного інвестиційного капіталу і домінує державно-корпоративна власність.Відтак слід поставити на порядок денний створення умов щодо забезпечення ефективного співробітництва корпорації з інвесторами і партнерами інших країн і різних форм власності. Першим кроком на цьому шляху може бути стандартна процедура перетворення державної корпорації у відкрите акціонерне товариство.
• 4. Консолідація корпорації. Для успішного функціонування корпорації на зовнішньому ринку слід передбачити виконання комплексу заходів, які б забезпечували підтримку довіри ринку до продукції українських авіавиробників і фірмового знаку «Антонов» в цілому, формування іміджу корпорації як сучасного провідного розробника і постачальника високоякісної авіаційної техніки, спроможного і надійного ділового партнера.

Для цього необхідно:

• * усунути причини, наслідком яких ще рік тому мали місце постійні суперечки та судові позиви між нинішніми учасниками корпорації (зокрема, між АНТК ім.Антонова і Харківським авіазаводом), що не сприяло зростанню інтересу зарубі-жних країн до розвитку контактів з українськими авіабудівниками;
• * максимально посилити вертикаль управління корпорацією, спрямувати її на збере-ження і укріплення власного авіаційного виробництва, виведення авіаційної промисловості України на шлях самостійного розвитку, а не перетворення її на складову частину авіапромисловості інших держав;
• * підвищити роль заводів в складі корпорації, надати їм статус головних виробників продукції марки «Антонов»; для цього слід поновити виробництво на заводі «Авіант» модернізованої версії літака Ан-124;
• * для забезпечення побудови ефективної системи продажу вітчизняної авіатехніки створити в складі корпорації «Антонов» лізингову компанію за світовим зразком з пайовою участю держави та іноземних банків, з якими під час формування корпорації було проведено відповідні стратегічні переговори;
• * забезпечити організаційні і фінансові умови для виконання Генеральної угоди між НАНУ і АНТК ім.Антонова від 20.09.06 про довгострокове науково-технічне спів-робітництво в напрямку створення і впровадження в авіаційну промисловість України високих наукоємних технологій в галузі авіаційного матеріалознавства, міцності конструкцій літаків, газоаеродинаміки, електронної техніки тощо.
• 5. Зовнішні пріоритети. Зовнішні зусилля держави в авіаційній сфері повинні бути сконцентровані на створенні ефективної міжнародної кооперації з розробки, випробувань, виробництва, просування на світовий ринок і підтримки в експлуатації авіатехніки марки «Антонов», а також на забезпеченні участі вітчизняних підприємств у виконанні іноземних проектів.

Слід звернути увагу на наступні питання:

• * здійснення політики державної підтримки діяльності корпорації «Антонов» за кордоном, у т.ч. за посередництвом зарубіжних представництв, посольств, торговельних місій та ін.;
• * прискорення офіційного визначення позиції Росії щодо подальшої участі в проекті «Ан-70», що поклало б край зволіканням з виконання проекту, відкрило Україні можливість скоригувати його статус (перевести в комерційне русло) і переглянути склад кооперації, визначитися з мірою власного бюджетного фінансування виробни-цтва Ан-70 і в цілому надати новий імпульс завершенню розробки і організації серійного виготовлення цього літака;
• * залучення до співпраці провідних європейських фірм (в галузі авіадвигунобудування, авіоніки тощо) в рамках Угоди про стратегічне співробітництво України з європейською оборонною авіаційно-космічною компанією EADS від 13.06.05 з ме-тою підвищення техніко-експлуатаційної якості літаків Ан і полегшення їх ринкового просування, в першу чергу на ринки ЄС, з можливістю варіантного ви-конання комплектації літаків (за схемою, наприклад, російського Бе-200);
• * участь українських підприємств, за якими стоїть досвід створення найбільших в світі літаків Ан-124 і Ан-225, у реалізації проектів магістральних пасажирських і транспортних літаків європейських і американських авіабудівників, зокрема, в проектуванні і виготовленні великогабаритних вузлів конструкції планерів літаків компанії Airbus i Boeing, вузлів силових конструкцій з українського титану;
• * розширення за підтримки українських зовнішньоекономічних місій географії потенційних ринків збуту української авіабудівної продукції, зокрема, звернувши особливу увагу на ринки країн Латинської Америки.
• 6. Фінансові преференції. Збереження і укріплення потенціалу вітчизняної авіаційної галузі, забезпечення відтворення інновацій і технологій світового рівня, виведення галузі на шлях самостійного розвитку, становлення України як активного учасника світового авіаринку об'єктивно потребують здійснення значної фінансової підтримки галузі з боку держави. При цьому значна роль має покладатися не лише на пільгове кредитування (з компенсацією різниці відсоткових ставок), але й на прямі капіталовкладення держави як власника корпорації «Антонов» у розвиток промислово-технологічного та кадрового потенціалу компанії. Українські авіаконструктори розробили цілу серію унікальних моделей літаків, які оригінальністю ідей та рішень, аеродинаміці випереджають інші літаки в своєму класі і досить конкурентноздатні на світовому авіаційному ринку. Це зокрема літаки сім'ї «Антонових»: унікальні і найбільші у світі транспортні літаки АН-124−100 «Руслан», АН-225 «Мрія», АН-70, пасажирські АН-140, АН-148, спеціалізовані сільськогосподарські АН-2М, АН-3, гідролітак АН-2 В, літак для аерофотозйомки АН-30, літак метеозахисту АН-30Г, полярний АН-74, патрульний АН-72П, літак далекого виявлення радіолокації АН-74 та ін. Крім того, в АНТК ім. О. К. Антонова створено декілька типів планерів, дельтапланів, мотодельтапланів. Всі літаки надійні, економічно ефективні, прості в обслуговуванні, здатні сідати на аеродроми з ґрунтовим покриттям. Дякуючи цим характеристикам, більше 1,5 тис. літаків від «Антонова» експортовано в більше ніж 50 країн світу. Загалом на сьогодні вироблено 22 тисячи літаків сімейства «АН».

Великі перспективи сьогодні мають транспортний літак короткого взлету та посадки АН-70 та регіональний пасажирський літак нового покоління АН-148. Їх виробництво вже розпочалось і про наміри купити АН-148 повідомили 17 авіакомпаній, вже підписані контракти на 41 літак. Останнім часом українські пасажирські літаки АН-148 та АН-140 зацікавили Аргентину, Уругвай та Венесуелу.

Україна знаходиться у п’ятірці країн, які мають новітні технології в авіакосмічній сфері. Саме в Україні був збудований найбільший у світі вантажний літак АН-124−100 «Руслан». За підрахунками експертів, потреба в «Русланах» на світовому ринку щороку буде зростати на 8−15%. А зважаючи на те, що торік усі найголовніші українські потужності в авіабудуванні було мобілізовано в єдине потужне підприємство, ця галузь може бути особливо привабливою для іноземних інвесторів.

Динамічно розвивається впродовж своєї 90-річної історії ВАТ «Мотор Січ». Це стабільно працююче підприємство, оснащене сучасним устаткуванням, що використовує найсучасніші технології для виробництва двигунів для літаків. Так, на ВАТ «Мотор Січ» налагоджено виробництво нового типу двигуна трьох валового ТРДД, модернізовано серійне виробництво двигунів ТВЗ-116, Д-36. В останні роки відбулась сертифікація і серійне виробництво ових двигунів: Д-436Т1/ТП/148, Д-27, АИ-22, ВК-1500, ВК-2500, АИ-450 та ін. для літаків нового покоління Ту-334, Бе-200, АН-148, АН-70, АН-140, Ту-324, АН-38, АН-3, Ми-17, Ми-28 та ін. Основними споживачами запорізьких авіадвигунів є авіазаводи СНГ та ін. зарубіжні країни. Сьогодні ВАТ «Мотор Січ» виробляє, проводить випробування, ремонтує 55 модифікацій двигунів для 61 типу літаків та гелікоптерів, котрі експлуатуються в 109 країнах світу. Це одне з не багатьох підприємств України, річний прибуток якого складає більше 1 млрд.грн.

Отже, можна зробити висновок, що авіаційна галузь-одна з найбільшпріорітетних галузей вітчизняної економіки, і серійне виробництво в літакобудуванні є завданням № 1 для української промисловості.