Особливості навчання у медичному університету

Навчання як процес цілеспрямованої передачі і засвоєння певного досвіду можна здійснювати по-різному, обираючи відповідну форму навчання. Категорія «форма навчання» належить до основних у дидактиці. М. Скаткін, І. Лернер, В. Дяченко визначають загальні форми навчання (фронтальна, групова, індивідуальна), та конкретні (урок, семінар, екскурсія, тощо). І. Бурлака, В. Вихрущ пропонують поряд із загально родовим поняттям «форма організації навчання» видові - «форма навчальної діяльності». Ю. Мальований трактує" форми навчальної діяльності учнів на занятті" як одну із складових змісту категорії «форми навчання». Розрізняють такі форми навчальної діяльності учнів: фронтальна, парна, індивідуальна та групова. Вони пронизують увесь навчальний процес. Ці форми відрізняються одна від одної кількістю зайнятих учнів і способами організації роботи.

Навчання — це складний і динамічний процес. Будь-який процес означає рух вперед (від латинського слова — processus) і є сукупністю дій направлених на досягнення якого-небудь результату. Процес навчання направлений на рішення дидактичних цілей і отримання результату в оволодінні студентами знань, умінь і навиків, розвитку їх пізнавальних сил і здібностей формуванні системи поглядів і переконань. Зовнішня його сторона (викладач передає, а студенти засвоюють навчальну інформацію) дає, деколи, помилкове уявлення про простоту і легкість процесу навчання. Внутрішня сторона, що є його сутністю (пізнавальна діяльність, інтелектуальний розвиток і професійне становлення майбутнього фахівця) нерідко залишається поза увагою тих, хто його здійснює.

Процес навчання характеризується наявністю специфічних закономірностей, пізнання і врахування яких дозволяють зробити його цілеспрямованим і керованим, добиватися очікуваних результатів. Закономірності пізнання є методологічною основою навчання. В теорії навчання виділяють наступні закономірності:

• · процес навчання у вищій школі обумовлений потребами суспільства у висококваліфікованих фахівцях, які здатні творчо виконувати свої професійні обов’язки і функції;
• · навчання є складовою частиною цілісного педагогічного процесу у вузі, що об'єднує освітню, розвиваючу і виховну функції;
• · процес навчання залежить від реального рівня підготовленості студентів, їх індивідуальних особливостей і здібностей;
• · процес навчання, його результативність закономірно залежить від матеріальних умов (приміщення, фінансування, дидактичне і методичне забезпечення, професіоналізм кадрів);
• · закономірною є керівна роль викладача у вузівському процесі навчання при високій пізнавальній активності і самостійності дій студентів.

Специфіка вузівського навчання полягає в тому, що воно, на відміну від форм пізнання, що природно склалися (гра, наукове пізнання і ін.), є штучно організованою формою, яка протікає під керівництвом викладача. Джерелом навчальної інформації є не тільки викладач, але і книги, засоби масової інформації, практичні і семінарські заняття; студенти опановують професією і пізнають специфіку професійного праці в узагальненому і систематизованому вигляді.

Практика є засобом вдосконалення рівня професіоналізму майбутніх фахівців і джерелом нової інформації, збагачення професійного досвіду; в єдності з надбанням наукових знань і на їх основі формується професійний світогляд і стиль професійної діяльності; розвиваються пізнавальні сили і здібності, потреба в постійному вдосконаленні власного професійного вигляду.

У умовах формального ставлення до освіти, інтенсифікації необґрунтованих вимог до сучасного вузівського процесу підвищуються вимоги до інтелекту, психіки і здоров’я викладачів і студентів, оскільки зростає небезпека нервово-психічних перевантажень, що визначає негативне ставлення до учбового процесу. Задача при організації навчання полягає в тому, щоб забезпечити умови для здійснення принципів і діяльності конкретного студента, для прояву.