Характеристика вірусу. 
Моніторинг сказу в світі та Україні

Збудником хвороби є РНК — вмістимий вірус, що належить до родини Rabdoviridae, роду Lissavirus. Має кулевидну форму. Довжина віріонів — 180 нм, діаметр — 75 — 80 нм. Культивується вірус у курячих та качиних ембріонах, в культурах клітин. Із лабораторних тварин найбільш сприятливими є билі міші, морські свинки, кролики. Штами збудника сказу, які циркулюють в природі (вуличний вірус), патогенні для всіх теплокровних. [5].

В найбільш високих титрах вірус накопичується в центральній нервовій системі заражених тварин, особливо в амонових рогах, корі великих півкуль головного мозку, в мозочку та довгастому мозку. Високий титр збудника міститься також в слинних і сльозних залозах. Виділені штами вірусу сказу відносяться до 4 сетотипів, 6 генотипів. До 1 серотипу належать класичні штами вірусу сказу, тоді як серотипи 2, 3, 4 — віруси, які виділені від хворих на сказ тварин. Вірус володіє двома основними антигенними властивостями. Розчинний S — антиген (нуклепротеїн капсіди) є загальним для всієї групи вірусів сказу, і відповідає за продукцію комплементзв’язуючих, преципітуючих антитіл та антитіл, які беруть участь в реакції імунофлюоресценції. Інфенкційний V — антиген (глікопротеїд зовнішньої оболонки віріона) викликає утворення віруснейтралізуючих антитіл, антигемаглютинінів і забезпечує формування імунітету. Цей антиген типоспецифічного захисту і реакції нейтралізації, в групі вірусів сказу виділяє 4 серотипи. [5,7,9].

Біологічні властивості вірусу сказу обумовлені природньою мінливістю. Класичні штами, які повільно фіксуються, викликають типову картину сказу. Інші штами, навпаки, швидко фіксуються і після короткого інкубаційного періоду викликають паралітичну форму сказу, при якій не виявляють тілець Бабеша — Негрі. [7,9].

Для вірусу характерне утвонення у цитоплазмі нейроцитів центральної нервової системи специфічних включень — тілець Бабеша — Негрі. Ці тільця являють собою утворення різної форми (круглої, овальної, грушевидної) величиною 0,25 — 27 мкм. В одному нейроциті може бути виявлено по одному або по декілька тілець. Такі тільця можна виявити в гістологічних препаратах та в мазках з розтертої мозкової тканини. [7,14].

Стійкість вірусу сказу залежить від умов зовнішнього середовища. При 60 ⁰С вірус інактивується через 10 хвилин. При 100 ⁰С — миттєво. Згубно діє на вірус висушування та вплив прямих сонячних променів. Також вірус чутливий до розчину мила. Вірус стійкий до низіких температур. Місяцями зберігається у замороженому вигляді (низька температура консервує вірус). Вірус швидко гине при рН грунту нижче 5,5. В матеріалі, шо піддається гниттю, вірус зберігається упродовж 2 — 3 тижнів. При дії 1 — 2% лізолу, 2% лугу, 5%формаліну (інактивуєтьсяза 5 хв.), 3% хлораміну інактивуєиться швидко, 1% марганцевокислого калію (за 15 хв.), 2% розчину соляної кислоти (за 15 хв.), 5% розчину саліцилової кислоти (за 5 хв.), 5% борної кислоти (за 15 хв.). вірус стійкий до дії на нього йоду та перекисю водню. [18].

В рідкій слині вірус зберігає вірулентні властивості упродовж доби, в сухій слині протягом 14 годин. В поверхневих шарах грунту — упродовж 2 — 3 місяців. У довгастому мозку трупа собаки — 14 днів. 7,18].