Основні теорії пояснення гетерозису

«гібридна потужність», перевага гібридів по ряду ознак і властивостей над батьківськими формами. Термін «Г.» запропонований Дж. Шеллом в 1914. Як правило, Г. характерний для гібридів першого покоління, отриманих при схрещуванні неспоріднених форм: разл. ліній, порід (сортів) і навіть видів У подальших поколіннях (схрещування гібридів між собою) його ефект послаблюється і зникає. Гіпотеза «наддомінування», або моногенне Гетерозис., припускає, що гетерозиготи за определ. гену перевершують за своїми характеристиками відповідають гомозиготи. До явища, що ілюструє цю гіпотезу, можна віднести межаллельную комплементаціі. В основі ряла ін гіпотез лежить припущення про наявність у гібрида більшого числа домінантних алелів різних генів в порівнянні з батьківськими формами і про взаємодію між цими алелями. Гіпотези синтетичного характеру засновані як на внутрігенних, так і на межгенних взаємодіях. Про значення гетерозиготності як основи Г. свідчить і той факт, що в природних популяціях особини гетерозиготності по великому числу генів. Більш того, в гетерозиготному стані зберігається мн. алелів, виявили в гомозиготному стані несприятливі ефекти на життєво важливі ознаки. Г. має важливе значення в с.-г. практиці (у с.-г. тварин і рослин Г. нерідко призводить до значить, підвищенню продуктивності та врожайності: отримання простих і подвійних міжлінійних гібридів кукурудзи дозволило підвищити на 20−30% валові збори зерна), проте його використання часто недостатньо ефективно, т. к. до цих пір не вирішена проблема закріплення Г. в низці поколінь. Як підходів до вирішення цієї проблеми розглядається вегетативне розмноження гетерозисних форм, поліплоїдії і разл. нерегулярні форми статевого розмноження (апоміксис, партеногенез та ін.).