Душевный недуга. 
причини психічних захворювань. 
Православний взгляд

г. Ессентуки.

ДУШЕВНИЙ НЕДУГА. ПРИЧИНИ ПСИХІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ. ПРАВОСЛАВНИЙ ВЗГЛЯД.

Реферат з дисципліни — Російський язык Курановой Алины.

2002 г. | | Душевний недуга. Причини психічних захворювань. Православний взгляд.

Психіатрія і духовность.

Психіатрія… мабуть немає у медицині такий науки, доля якої була порівняти з долею психіатрії. Позаяк у фокусі теорії та практики психіатрів душа людини. Те, що нас з усього тваринним світом, створене по образу і подоби Божиему. Поняття хвороби і психіатрії був і залишається невіддільне від світогляду лікарів та закордонних вчених, від найбільш різноманітних соціальних, суспільних соціальних і політичних факторів, і условий.

Жовтень 1917 року й комуністичне вчення, наріжним каменем якого є атеїзм, принесли світу драматичних наслідків. Що й казати відбулося медицині, в психіатрії? Людину зведений до плотської реальності (мозок, біологічні рідини, нервові вузли, внутрішніх органів, рефлекси і поведінкові реакції). Особистість стала також розглядатися з позиції фізіологічно орієнтованих точок зору. Духовне розуміння будь-якої хвороби було остаточно низвергнуто. А замість йому прийшло біологічне. Людина став сприйматися гвинтиком великий машини (держави). У сталінські часи дослідники й лікарі з великою обережністю вимовляли таке слово, як душа, внутрішній світ, особистість. Побоюючись переслідувань. Виганялося і знищувалося усе, що могло завадити партійцям та його влади. З дитинства людям торочилося, що малий відрізок часу завдовжки 60 — 70 років — єдине багатство чоловіки й, відповідно, кар'єра, гроші, влада, ставали критеріями добробуту. Від внутрішнє життя і пошуки Бога було зроблено рішучий поворот до життя зовнішньої, до пороків, гріхів і користолюбства. Комуністична філософія, проголосивши основним завданням зростання матеріального добробуту, зайшла у безвихідь, попутно покалічивши долі мільйонів людей.

Минав час, десятиліття переміняло десятиліття і до 30 — 40-му років у середовищі психіатрів, та й учених інших професій, за рідкісними винятками, складалася слухняна розпорядження про безбожництво і атеїзм. Та й у то важке час були серед великих вчених-медиків справжні подвижники, зуміли пронести глибоку віру у і християнське благочестя крізь усе життя. Це, приміром, професор — психіатр Д. Е. Мелихов. хірурги С. С. Юдин і Архієпископ Лука (Войно — Ясенецкий), академік — офтальмолог В. П. Филатов і інші. Їх молитвами і молитвами всіх віруючих зберіг нас Господь.

Сучасний етап психіатрії створюється сьогодні й залежить ми, від нашої ще віри і духовности.

Особистість і в християнській антропологии.

Особистість і в християнській антропології у єдності духовних, душевних і тілесних проявів. І це єдність досягається лише за умови переважаючого впливу сфери духу. «Дух є передусім здатність людини розрізняти вищі цінності: добро і зло, істину і брехня, вроду й каліцтво. Якщо вибір у цій галузі зроблено, то дух прагне підпорядкувати своєму рішенню душі і тіло. Через свій дух людина спілкується з Богом. Без спілкування з Богом дух людини неспроможний знайти справжній критерій визначення найвищих вартостей, бо тільки Бог, який Сам є абсолютне благо, істина і краса, може вірно вказати рішення людині (Православний Катехезис).

Відповідно зазначеним сферам особи і всяка хвороба має, в першу чергу, духовну, та був психофізіологічну природу. Духовний підхід, а мене це православний підхід до хворого людині, не підміняє медико-біологічного погляду, але збагачує, доповнює і завершує уявлення про личности.

Коротка класифікація й особливо психічних расстройств.

У психіатрії виділяють два рівня патологічних змін. До першого рівню ставляться психотичні стани. Це велика група захворювань, мають непсихогенное (непсихологическое) походження і що з поруч генетичних, обмінних та інших порушень. Серед основних захворювань цієї групи виділяються шизофренія, маніакально — депресивний психоз, епілептичні і старечі психози. Хвороби можуть протікати безупинно чи приступообразно, мляво чи яскраво, важко чи помірковано тяжело.

Другу групу патологічних захворювань включає у собі різноманітні невротичні розлади. Суттєвою рисою цих захворювань є зв’язок їх виникненню зі стресами, психотравмуючими обставинами, дефектами виховання, соціальними умовами. На відміну від психозів, в разі непсихотических розладів, складових так звану «малу» психіатрію, хворі ставляться до свого психічному стану критично, намагаються боротися з який осягнув їх недугом.

Душевний недуга — Господом покладене крест.

Від чого виникають психічні розлади, і хвороби? Існує кілька точок зору. Один із причин — єство человека.

Науково-медичні дані свідчать, що психічні розлади возник4ают на біологічному рівні. Підтверджують це положення такі обставини, як виникнення психопатологічних симптомів на тлі соматичної чи неврологічної патології, поява психічних порушень під впливом різноманітних шкідливих чинників (отруєння нейротропными отрутами, НВЧ — полі, сильний шум, робота у умовах темряви і т.д.). Підтверджує висунуте ситуацію і те, що психопатологічні прояви вони часто й успішно виліковуються медикаментами. Варто згадати й те, що проведено генетичні дослідження щодо нахилу до психічним захворювань і виявлено певні закономерности.

Духовна природа «прикордонних» расстройств.

Вище сказано, що душевні хвороби може бути від «єства», чи їх прояви пов’язані з одержимістю душі злими духами. Разом про те, є велика група психічні розлади, именующаяся в клініці як «прикордонна патологія» (функціональна, тобто. принципово поправна психічна патологія). До цій групі ставляться неврози, неврозоподобные стану, деякі типи депресивних розладів, психосоматичні стану, придбані форми психопатій та інших. страждання них у що свідчить є результатом їх личностно-характерологического складу, що визначається духовними причинами.

Депресії. Прояв депресивних розладів відзначаються під час багатьох психічних захворюваннях. У клінічній психіатрії виділяють дві принципові різновиду депресивних станів. Один із них пов’язані з внутрішніми причинами і менше залежить від психологічних факторів, і обставин, іншу — навпаки, розвивається у він з різних переживань, неприємностей, які нашаровуються на особистісно — психологічні особливості людини, шкалу його цінностей (нев ротична депрессия).

Депресія — самий часто зустрічається синдром душевних розладів. Близько 5% населення світу страждають цієї формою психічної патології. До 60% всієї психічної патології становлять депресивні стану. Депресія помолодшала. Жертвами стають як люди похилого чи «бальзаківського» віку, але й молодь і навіть діти. Стану зневіри, безрадісності, туги, на жаль, так властиві нашим современникам.

Депресія — це свого роду сигнал душі про неблагополуччя, тяжкому її становищі. Не плач про гріхах. Це гріхи волають, нераскаянность мучить душу. І демони нашіптують в вухо: «Усі погано, сподіватися ні потім, все одно помирати, то краще зараз»… на жаль, як найчастіше доводиться чути ці розмови під час лікарського душепопечения.

Про самоубийстве.

Зневіра і розпач можуть бути хіба що провісниками цієї страшної гріха. Суїцид (самогубство) — це усвідомлене позбавлення себе життя. Сумна статистика самогубств нашій країні довго була закритою. На початку 1989 року за останні 60 років були оприлюднені приголомшливі цифри, за кожної у тому числі безвихідне розпач, утрата життя. До прикладу, в 1984 року у СРСР 81 тисяча людина покінчили з собой.

Ось іще красномовний факт: рівень самогубств у Росії 1915 році становила 3,4 особи на одне 100 000 населення. У СРСР 1985 року він дорівнював 24,5. 1991 року у цей показник становив 31, а 1993 року вже 38,7. рік 1998 відзначений ще більше високими суїцидальними показателями.

У чому причини самогубств? Вони різноманітні. Проте, ось певний підсумок. Соціальні чинники немає як або вирішального значення. Крапка зору лікарів така: переважна більшість самогубців — психічно здорові. Суїцид — це особистісний криза. Це духовная.

Архієпископ Іоанн (Шаховский) якраз писав: «Бідні страждальці самогубці!.. Ви прийняли спокути, коротких земних що очищають страждань — солодких для прийняв, — про, значно більше солодких, ніж примарні насолоди, в тузі якими ви померли. Так, можете було зробити це, як підказала, шепнула вам зла сила, не мала над вами тоді ніякої влади, але у для вашої ж влади було це зробити. У вашій влади було знати, що є Бог, що Він не тільки вищій Вислів Правди і Справедливості, недоступних нашому розумінню, і навіть значно більше всіх цих слабких людських понятий.

У вашій влади було зрозуміти, і що може Бог дати Хрест, і дати сил, — що у вашій влади було до Бога, врятуватися призыванием (не хибним) Його Імені". владика Іоанн на одній із своїх робіт разъясняет:

«Самогубці, перед самогубством своїм, не знають, що майже них стоїть бридке (невимовно) злий дух, примушуючи їх вбити тіло, розбити дорогоцінний „глиняний посудину“, який зберігає душу до термінів Божиих. І радить цей дух, і переконує, й наполягає, і спонукає, і залякує усякими страхами: лише, щоб молода людина натиснув гашетку чи перескочив через підвіконня, втікаючи від життя, від своєї нестерпної млості… чоловік і не здогадується, що „нестерпне млість“ немає від життя, через це, від когось і все думки, „обгрунтовують“ вбивство себе. Людина думає, що це сам розмірковує, і дійшов самоубийственному висновку. Але це він, яке думками свідчить той, кого Господь назвав „человекоубийцей споконвіку“. Людина лише безвільно погоджується, невидиме собі бере гріха Диавола він, поєднується гріхом і з Дияволом… Одне покаянне молитовне слово, одне мисленне хоча б накреслення рятівного хреста і з вірою погляд на нього — і павутиння зла розірвана, людина врятований силою Божою від міста своєї загибелі… Тільки мала іскра живої ще віри і відданості Богу — і врятований людина! Але всі чи люди, спасшиеся від убивства себе» чи від будь-якого іншого гріха, розуміють, що майже них стояв (і може бути, і ще, чи іноді до них наближається) огидний злий дух, істота, обнаруживаемое лише певної духовної чутливістю і загостреним духовним вниманием?

Не всі (навіть християни) віддають усвідомлювали у діях і проявах позбутися лютих духів, про які з такою удивляющей силою і ясністю каже Слово Божие".

«90 відсотків самогубців роблять свою останню крок під «впливом духів «человекоубийц споконвіку» (Ін. 8,44). І, власне, майже всяке самогубство є вбивством за демона людини — руками самого человека.

Час опомниться…

Особливу тривогу викликає душевне й духовне здоров’я підростаючого покоління. Розмиті духовні орієнтири у суспільстві, важкі соціальні умови, дорожнеча й багато іншого важким тягарем лягло на незміцнілі дитячі души.

Чимало сімей може бути неблагополучними. В багатьох дітей батьки зловживають спиртним, причому нерідко трапляються матері - алкоголічки. Вік прилучення до куріння знизився в хлопчаків до 10 років і в дівчаток до 12 років. Серед молоді набирає «обертів» наркоманія. Два відсотка населення мають стійку звичку до наркотиків, більше півмільйона людина — дети.

Не здивуєш сьогодні тим, що з школярів часто-густо мають місце статеві зв’язку. Венеричні захворювання серед підлітків, дитяча проституція, на жаль, сумні прикмети сьогодення. Всюди в засобах масової інформації демонструються оголені тіла. Програма телепередач рясніє жахливими назвами, що їх насильство, розпуста, оккультизм.

Соціальні потрясіння країни породили безпритульних. Високі показники дитячої преступности.

Як наслідок вищенаведених даних виглядає сумна статистика: приблизно 80% у країні потребують медико-психологічної допомоги. З 35-ти мільйонів дітей (до 16 років) близько мільйона — інваліди. Це кожен 35-тый дитина. З 100% юнаків, визнаних негідними для військової служби за станом здоров’я, 47% склали негідні по психічним заболеваниям.

Поширеність прикордонних нервово-психічних станів серед дітей і підлітків досягла небувалих показників — 79%. Підвищена нервовість, збуджуваність, емоційна лабільність, схильність до конфліктів, погіршення сну — типові симптоми, які у 8 з десяти дітей. Ось факти, які жахають: 20% від загальної кількості всіх самогубств роблять дітей і підлітків. Статистика самогубств 1996 року: діти 5 — 14 років — 2756 людина, підлітки 14 — 19 років — 2358 человек.

Усього — 5114 дітей зробили цей страшний, непоправний крок. І це лише враховані випадки. У 92% випадків самогубства відбувалися дітьми з неблагополучних семей.

Половина 13-ти літніх дівчат і хлопчиків вживають алкоголь.

Кожен 10-ї аборт робить дівчинка — підліток. З’явилися підлітки — серійні вбивці. Таких випадків мало знала колись судова психіатрія. І лише припускати який жахливий рівень агресії в суспільстві вони отображают.

Становить інтерес дослідження, проведене департаментами поліції та народної освіти г. Фуллертоне, штат Каліфорнія (США), у березні 1988. метою дослідження було порівняння «Семи основних проблем» до шкіл міста, у 1940 і 1988гг.

Основні проблеми, у 1940 г.

1. учні розмовляють під час уроков,.

2. жують жвачку,.

3. шумят,.

4. бігають по коридорам,.

5. не дотримуються очередей,.

6. вдягаються за правилам,.

7. смітять в классах.

Основные проблеми, у 1988 г.

1. вживання наркотиков,.

2. вживання алкоголя,.

3. беременности,.

4. самоубийства,.

5. изнасилования,.

6. ограбления,.

7. избиения.

Коментарі, так би мовити, зайві. Слід особливо наголосити, що з неповні 50 років ці метаморфози сталися під час посиленого розвитку на США матеріалізму — секуляризму. Для будь-якого суспільства, що базується на матеріалістичних ідеях, здається, це закономірний результат. Проамериканське спосіб життя які вже майже десять років нав’язується і ми, і наших дітей. До чого це приведе? Напрошується невтішний прогноз.

Про духовному і душевному здоровье.

Як співвідносяться духовне і душевне здоров’я? Чи можна бути хворим і духовно здоровим? І, навпаки: будучи духовно хворим зберігати психічне здоров’я? Питання ці не новы.

Духовне і душевне у людині значно відрізняються. Як святитель Феофан Самітник: «душевність ж у людині, не приявшем благодать чи що втратив її, як хмару, яке стоїть між обличчям чоловіки й Богом, пресекая спілкування з-поміж них… Переважна більшість душі так само як і переважання тіла, є заперечення життя з духу». Колишній колись популярним у радянській медицині гасло «У здоровому тілі - здоровий дух» з моральних позицій цілком неверен.

Міцне тіло (як та висока ерудиція) це не передумовою духовної зрілості. Чи можна назвати духовно здоровим якогось доктора наук, що ні разу у житті не відкрив святе Євангеліє, хоча слідство з роду своєї діяльності переворушив не лише одну сотню книжок? Здається, що нет.

Та буває і навпаки. У глибоко віруючу людину розвивається душевний недуга. І людина живе, молиться, ходить у храм, але виявляє деяку психічну неспроможність. Яка ж то, можливо у відповідь опікується цими питаннями? Наскільки рятівна може бути душевна хвороба для православного людини, настільки згубні духовна порожнеча і моральне розтління у розсудливого. Долі Божии розкриваються у вічності. Там нам приготовлені Суд і воздаяние за наші дела.

Психічна хвороба важкий хрест. Не варто пізнати таємницю її виникнення і сенс вдасться. Як повідомили нас остаточно не зрозуміти й душі людської, оскільки вона образ Творця. Тому й немає універсальної причини, яка пояснюватиме виникнення психічні розлади. Психічні хвороби лише окремий випадок ушкодження людської природы.

Авдєєв Д.А. «З щоденника православного психіатра», Москва, «Російський Хронографъ», 1999 г.