Продукція теплоенергетики у міжнародній торгівлі

Протягом XX ст. істотно змінилася структура паливно-енергетичного балансу світового господарства. Якщо в першій половині XX ст. в енергобалансі світового господарства переважало вугілля і мали важливе значення дрова, то в останні десятиліття провідну роль відіграють нафта і газ. Кілька десятиліть на їх частку припадало 3/5 обсягу енергоспоживання. Вважають, що на початку XXI ст. їх частка знизиться, водночас збереже значення споживання вугілля і дещо збільшиться роль, ядерної енергетики і нетрадиційних (альтернативних) джерел енергії.

Географія виробництва і обміну енергоносіями у світовому господарстві.

Нафта

Нафта — основа світового паливно-енергетичного балансу, найефективніше й найзручніше паливо.

Велика група держав входить до Організації країн-виробників та. експортерів нафти — ОПЕК, заснованої 1960 року. Сьогодні ОПЕК об'єднує 11 країн: Алжир, Венесуелу, Індонезію, Іран, Ірак, Катар, Кувейт, Лівію, Нігерію, ОАЕ, Саудівську Аравію. На них припадає майже 80% запасів, 38% видобутку й 35% світового експорту нафти; 42% запасів та 14% продажу природного газу. ОПЕК контролює величезні ресурси нафти, встановлює квоти її видобутку, впливаючи таким чином і на рівень цін. ОПЕК залишається й, мабуть, залишиться досить стійкою міжнародною організацією, спроможною впливати на світову економіку.

Розрахунки численних експертів, які спираються на визначені тенденції у сфері виробництва, споживання, експорту та імпорту нафти, дають підстави виснувати, що залежність від імпорту нафти основних її споживачів зростатиме. Основна частка можливого зростання попиту задовольнятиметься за рахунок збільшення видобутку в державах ОПЕК, передусім Близького Сходу.

У межах цього регіону перед веде Саудівська Аравія, в якій зосереджено 25% світових покладів нафти. Тут виділяються такі над велетенські родовища, як Гавар, Абкайк та Сафанія, на котрі припадає третина видобутку нафти. Загалом у Саудівській Аравії виявлено 20 нафтових родовищ. Понад десять із них виявлено у шельфовій зоні Перської затоки. Країна посідає перше місце у світі за експортом сирої нафти.

Значні запаси нафти є в Кувейті (13 млрд т — одне з перших місць у світі). Нафта Кувейту — найдешевша у світі завдяки високій продуктивності свердловин та близькості основного родовища Великий Бурган (9,3 млрд т) до порту вивезення нафти.

Канада видобуває близько 3% світового видобутку нафти. В Австралії видобувають менше 1% нафти (близько 25 млн. тонн), але частина цієї нафти йде на експорт.

Південна Америка поступається своїми позиціями значного постачальника нафти. На континент припадає близько 12% світового видобутку і 5,5% - частка * у світовій торгівлі; Провідне місце належить Венесуелі (4,3% світового видобутку). Венесуела — член ОПЕК. На долю країн Африки припадає майже 10% світового видобутку нафти. Провідні нафтовидобувні країни — Нігерія, Алжир, Лівія (члени ОПЕК) і Єгипет.

Територіальний розрив, що залишився між основними районами видобутку і споживання нафти призводить до колосальних масштабів далеких перевезень нафти. Вона залишається вантажем номер одного морського транспорту.

Головні зі світових вантажопотоків нафти починаються від найбільших нафтових портів Перської затоки (Мина-ель-Ахмаді, Харх та ін.) і йдуть до Західної Європи і Японії. Найбільші танкери прямують далеким шляхом навкруг Африки, менші - через Суецький канал. Менші вантажопотоки йдуть з країн Латинської Америки (Венесуела, Мексика) до США і Західної Європи.

Різко змінилася географія імпорту нафти: зросла частка Канади, Мексики, Венесуели як постачальників нафти в США. Зменшилася частка нафти країн Близького Сходу до США.

В Україні щорічно видобувають приблизно 4 млн. т нафти, що забезпечує лише 17% споживчих потреб у нафтопродуктах. Решту нафти Україна імпортує з Росії.

Слід відмітити, що підвищення цін на нафту забезпечило збільшення прибутків не тільки країн-експортерів нафти, але і урядів країн-імпортерів, а також нафтових монополій. Це пов’язано з тим, що основний прибуток від використання нафти виникають у сфері реалізації її переробки. Важливий і той факт, що в ціні нафтопродуктів на долю витрат виробництва припадає менш ніж 10%, решта — прибутки і надприбутки.