Державне регулювання інвестиційного процесу

Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики. Воно визначається показниками економічного і соціального розвитку України, загальнодержавними і регіональними програмами розвитку національної економіки, республіканським і місцевими бюджетами, передбачуваними в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності.

Державне регулювання інвестиційної діяльності повинно включати управління спільними з приватними компаніями інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності.

В сучасних умовах управління державними інвестиціями повинно здійснюватися центральними і місцевими органами державної влади через планування, визначення умов і виконання конкретних дій з інвестування бюджетних і позабюджетних коштів.

Проте сформована нині в Україні економічна ситуація, певним чином, ускладнює інвестиційну діяльність. Для виходу з такої ситуації необхідне розроблення адекватного ринковим відносинам інвестиційного механізму, що органічно сполучить форми приватного і державного інвестування, дозволить оптимізувати взаємозв'язки різних суб'єктів інвестиційної діяльності, а також розроблення відповідної нормативно-правової бази й інші засоби, що регламентують інвестиційний процес як на рівні окремого підприємства або галузі, так і на рівні національної економіки в цілому.

Вважаємо, що для активізації інвестиційної діяльності в Україні потрібно у законодавчому порядку розширити сферу впливу та дії державного регулювання інвестиційної діяльності, яка повинна стати основою економічної політики держави.

З метою залучення значних обсягів інвестицій потрібна модернізація вітчизняної економіки для підвищення її конкурентоспроможності та інтеграція у світовий економічний простір, а також створення прогнозованого і стабільного середовища у бізнесі. У цьому випадку важливим є вибір державою відповідних напрямків сприяння інвестиційній діяльності.

В цілому можна виділити такі напрями державного регулювання інвестиційної діяльності:

• — забезпечення захисту інвестицій;
• — визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування;
• — податкове регулювання;
• — бюджетне регулювання;
• — регулювання фондового ринку;
• — здійснення контролю за інвестиціями;
• — залучення іноземних інвестицій та їх регулювання за межами країни.

Слід відзначити, що державна цільова економічна програма розвитку інвестиційної діяльності на 2011 — 2015 роки передбачає проведення активної державної політики із стимулювання розвитку інвестиційної діяльності в Україні, зокрема на засадах розвитку системи державних інвестицій, підвищення ефективності та посилення прозорості функціонування механізмів державно-приватного партнерства та стимулювання залучення приватних інвестицій у реальний сектор економіки.

Для удосконалення державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні доречно запропонувати наступне:

ь покладення на державу функції гаранта стабільності інвестиційного клімату за допомогою проведення гнучкої, але заздалегідь обумовленої податкової, амортизаційної, митної, цінової, кредитної політики;

ь врахування геоекономічних особливостей регіонів та особливостей функціонування інвестиційних механізмів;

ь створення додаткових економічних стимулів для залучення інвестицій в пріоритетні галузі економіки;

ь забезпечення стабільності системи оподаткування;

державне регулювання інвестиційний економічна програма ь створення системи пільгового оподаткування для банків, що здійснюють інвестиційне кредитування тих проектів, які держава визнала пріоритетними;

ь зниження ставки кредитування за пріоритетними інвестиційними проектами, що дозволить залучити дешеві довгострокові кошти шляхом рефінансування;

ь контроль діяльності інвестиційних фондів;

ь удосконалення нормативної бази і прийняття законів, які створили б сприятливе правове поле для залучення інвесторів в Україну.

Отже, державне регулювання інвестиційної діяльності - це складова державного управління економікою, що полягає у підтримці інвестиційної діяльності з боку держави, що здійснюється шляхом прямої участі держави в інвестиційній діяльності та через створення сприятливих умов для її розвитку.

Саме подальше удосконалення системи державного регулювання інвестиційних процесів в Україні сприятиме їх активізації у найближчій перспективі.

Висновки

Суспільна користь від інвестиційної діяльності може нівелюватися порушенням в процесі її здійснення публічних інтересів. Водночас успіх інвестування нерідко залежить від суспільної потреби в певних об'єктах, товарах, що створюються в процесі інвестування. Це означає, що організація та здійснення інвестування має відбуватися з оптимальним та збалансованим врахуванням інтересів (а) інвестора та приватних інтересів інших учасників інвестування і (б) публічних інтересів різних рівнів. Забезпечення такого поєднання двох категорій протилежних і водночас взаємопов'язаних (взаємодоповнюючих) інтересів має відбуватися у процесі нормативного регулювання інвестиційних відносин, під час планування, управління інвестиційних процесом та контролю за дотриманням його учасниками встановлених законом вимог.

Господарський кодекс України містить положення щодо інвестиційної політики як складової державної економічної політики та її спрямування на створення суб'єктам господарювання необхідних умов для залучення і концентрації коштів на потреби розширеного відтворення основних засобів виробництва переважно у пріоритетних галузях економіки, а також забезпечення ефективного і відповідального використання цих коштів та здійснення контролю над ними.

Державне регулювання у сфері інвестування здійснюється за різними напрямами, серед яких особливе місце посідають антимонопольно-конкурентне регулювання, регулювання на ринку цінних паперів та регулювання ринків фінансових послуг. Останній напрям набуває особливого значення з огляду на глобалізаційні процеси у сфері економіки (включаючи й інвестування), які, поряд з позитивними змінами, спричинили зростання міжнародної економічної злочинності та використання так званих брудних коштів як джерела інвестування.