Світові економічні кризи: причини виникнення, наслідки та шляхи подолання

Світові економічні кризи: причини виникнення, наслідки та шляхи подолання

Сьогодні, в умовах нестабільності економічних процесів і регулярного їх повторення під дією різних чинників виникає потреба розглянути питання нестабільності світових національних економік і проаналізувати основні причини, що призводять до негативних тенденцій у їх розвитку.

Будь-які порушення функціонування економічного механізму країни, що можуть бути спричинені різного роду внутрішніми або зовнішніми чинниками, здатні зумовити низку негативних тенденцій, які впливають на економіку не тільки слаборозвинених або країн, що розвиваються, так і прогресивних країн світу. Така ситуація виникає з різних причин, однією з яких є недосконалість самого механізму регулювання господарським комплексом, нехтування економічними законами розвитку суспільства. Це загалом призводить до порушення рівноваги між попитом та пропозицією, збою у системі ціноутворення і, як наслідок, до зростання інфляції та безробіття.

У період розвитку глобалізаційних процесів світова економіка трансформувалась у життя національних економік, а цей процес здатен спричинити як позитивні, так і негативні наслідки для розвитку національних господарств. Результат впливу глобалізації на економічні процеси у різних країнах зумовлений ступенем спроможності країни сприйняти ці глобальні зміни, здатністю адаптуватись до них чи протистояти змінам. Якщо економічний механізм будь-якої країни стабільний, має резервний фонд накопичень, програми дій у різних ситуаціях, то така країна швидко адаптується до змін і здатна відновити стан економіки за нетривалий період. Варто зазначити, що після впливу глобалізаційних перетворень, економіка країни стає сильнішою та підготовленою до будь-яких змін. Якщо ж країни є слабкими, не мають твердої валюти, використовують застарілі методи в управлінні державою, то вони потрапляють у зону ризику і процес глобалізації може їх знищити.

Глобалізаційні процеси, циклічність економіки та її наслідки стають проблемами не тільки світового рівня, але й національного масштабу зі всіма негативними проявами. До них належать зниження обсягів ВВП та курсу національної валюти, явища соціальної нестабільності, зміни облікової ставки у банках, страйки та інші прояви невдоволення населення. Вивчення причин та передумов порушення макроекономічної рівноваги, що зумовлюють кризи у світовій економіці, є темою цього дослідження, актуальність якого незаперечна.

Процес глобалізації економіки у світі спричиняє постійні проблеми на різних етапах розвитку національних економік, порушує баланс механізму господарювання, зумовлює дисбаланс національної економіки, загострює питання наявних суперечностей, які нагромаджувались тривалий час. Активізація цих суперечностей стали причиною виникнення економічних і фінансових криз із різною глибиною загострення проблем.

Економічна криза — це стрімке погіршення соціально-економічного стану країни із скороченням обсягів виробництва, повним порушенням сталих господарських зв’язків, що спричиняє появу таких макроекономічних наслідків, як інфляція та безробіття, скорочення виробничих потужностей. Вона є однією з фаз економічного циклу, під час якого порушується пропорційність розвитку господарських процесів, зменшуються доходи виробничого комплексу та скорочуються доходи населення. Затяжні кризи призводять до депресивного стану виробничого сектору із перспективою повного занепаду та поступового зубожіння громадян країни.

Криза, як явище, має складний соціально-економічний та філософський характер: вона володіє позитивними та негативними наслідками для економіки, дає можливість для роздумів над майбутнім, дає час для роботи над помилками у діях керівництва, перегляду програм розвитку, розробок майбутніх шляхів розвитку економіки країни.

В історії становлення та розвитку світового індустріального суспільства відомо чимало економічних криз, які виникали з різних причин, але мали подібні наслідки. Кризи, які виникали до ХХ ст., охоплювали дві-три країни, а потім, коли ж змінювався характер їх прояву, вони починали охоплювати більшу частину цивілізованого світу.

Перша світова економічна криза 1857 р. охопила США, Німеччину, Англію та Францію. Саме ці країни відрізнялись від інших розвиненим виробничим сектором. Розпочалася ця економічно-фінансова криза в Америці з обвалу акцій на фондових біржах. Наслідки для економіки ьінших держав були такі: виробництво чавуну у США скоротилось на 20%, в Англії криза проявилась у найприбутковішій галузі - у судобудівництві, обсяг виробництва якого було скорочено на 26%. Німеччина скоротила споживання чавуну на 25%, а у Франції зменшили споживання бавовни на 13%. Внаслідок цієї кризи світова економіка зазнала значних фінансових втрат, що стало причиною для перегляду існуючих економічних зв’язків між передовими країнами світу.

Значною світовою економічною кризою стала Велика Світова криза 1929 р. «Велика депресія», як її називали, стала наймасштабнішою за наслідками кризою ХХ ст. Розпочалась вона з обвалу акцій на фондовому ринку 24 жовтня 1929 р. у так званий «Чорний четвер» у США. Вона стала настільки потужною, що охопила всі індустріально розвинені країни світу.

Поява нової техніки та технологій у 20−30-х роках була здатна забезпечити масове виробництво, але не змогла забезпечити попит на продукцію та масового покупця. Це стало значною причиною для перегляду регулювання ринкових відносин та визначення ролі держави. Як наслідок, господарські зв’язки були порушені, національна валюта знецінена, швидкими темпами зростали боргові зобов’язання країн.

Світове промислове виробництво знизилося в середньому на 45%, а торговельне — на 56%: випуск продукції скоротився у США на 46%, у Великобританії - на 24%, у Німеччині - на 41%, у Франції - на 32%. За час цієї масштабної кризи роботу втратило близько 40 млн. осіб (зокрема у США 17 млн. осіб, у Німеччині - 7,5 млн., в Англії - 4 млн., Японії - 3 млн.). У цих країнах рівень безробіття за офіційними даними становив близько 60% і налічував до 10 млн. осіб.

Уряди країн, що потерпали від кризи століття, бачили два шляхи виходу із неї: демократичний та тоталітарний. Демократичний шлях передбачав укріплення та зміцнення державного устрою і парламентських інституцій, але був притаманний тільки державам з демократичною політикою. Серед них — США, Англія, Франція, Скандинавські країни.

Тоталітарний шлях передбачав проведення економічних реформ та введення господарської діяльності за допомогою встановлення тоталітарного режиму та методів диктаторського повернення до планової економіки. Такою країною була Німеччина, яка досить швидко оговталась після кризи шляхом запровадження карток на продукти харчування та речі першої необхідності, а також проведення грошової реформи та зниження рівня безробіття.

Велика Британія обрала шлях відновлення економічної рівноваги після великої кризи, що заслуговує на увагу. Відомий фінансист Дж. Мей запропонував кілька тез повернення стабільності економіки. Позитивним першочерговим кроком він вважав зменшення державних витрат, збільшення рівня податків для виробничого сектору, зменшення соціальних виплат з безробіття, вирівнювання витрат та доходів держбюджету за рахунок позик в інших країнах. Також він не рекомендував заходи з посилення ролі держави у регулюванні ринкових процесів, що призвело б до диктатури. Щоб підняти престиж національного виробництва провели політику протекціонізму, при цьому активізувалась політика економії державних засобів шляхом зменшення імпортних надходжень. Таким чином, Великій Британії вдалось не тільки зберегти національну валюту, але й підняти її престиж і вартість у світі.

Зовсім іншою є природа виникнення економічних криз в Україні, які зумовлені її непростою історією. Світові кризи негативно вплинули і на українську економіку, яка у ці періоди проходила шлях становлення випробуванням до внутрішніх криз. Причини кризових явищ в економіці країни за часи незалежності можна поділити на три частини: перша — причини, які національна економіка перебрала після розпаду СРСР, друга — некомпетентне керування соціально-економічними процесами з боку представників влади, третя — зумовлена необхідністю проведення прогресивних реформ. Насамперед застарілий основний фонд виробничого комплексу, відсталі технології, недосвідчений персонал та нездатність керувати організацією без спеціальних знань — все було не на користь молодій країні.

Загалом Україна з 1990 р. пережила три внутрішні кризи: 1990;1991 рр. (період становлення української економіки), 1991;1994 рр. (проведення непродуманої та необґрунтованої купоно-карбованцевої політики, яка спричинила суперінфляційні процеси), 2001;2004 рр. (зміна політичного керування). кризовий економічний інфляція безробіття Сьогодні ж спостерігається надзвичайно глибока системна соціально-економічна криза, аналогів якої не було за всю історію незалежності. Вона зумовлена кількома надзвичайно гострими причинами, головна з яких — війна на сході країни, а як наслідок — політична криза, зруйнована інфраструктура та розвал економічних зв’язків і механізмів, що вибудовувались в Україні за останні 20 років. Як наслідок — знецінення національної валюти більш як на 100%, тотальне подорожчання товарів першої необхідності, переважання імпорту над експортом, ознаки супергіперінфляції, які призводить до знецінення доходів громадян та їх заощаджень. Щоб вийти з цього стану, насамперед необхідно подолати політичну кризу та корупційні механізми, що передбачає прозорість влади та її дій, розподіл національного доходу за принципово новою схемою.

Аналізуючи етапи виникнення світових криз, можна зазначити, що кардинальні зміни, які відбуваються у суспільстві, доводять наявність перехідного стану економіки від одного етапу до іншого, а ці процеси завжди супроводжуються зламом старих і побудовою нових механізмів регулювання. Від готовності країни до змін, продуманості та фінансової стабільності економіки залежатимуть глибина та характер змінних процесів і їх наслідків. Якщо в країні є проблеми, пов’язані із монетарною або фіскальною політикою чи політичного характеру, то криза може виявитись глибокою, затяжною та виснажливою для країни. Чим слабша країна, тим гостріше проявлятиметься кризи. І навпаки, чим сильніше країна, тим швидше відбуватиметься «одужання» економіки, робота над новими програмами розвитку та аналіз кризових явищ і основних причин, що її спричинили.

Вивчаючи історію виникнення та розвитку економічних криз, а також їх наслідки для суспільства, можна прийти до висновку, що кожна соціально-економічна криза у світовому суспільстві несе потенційну загрозу економіці країн, як прогресивних, так і тих, що тільки стають на шлях реформування. Криза не виникає спонтанно і не зникає раптово. Внаслідок проведеного дослідження, можна стверджувати:

• 1. Кризи виникають у нестабільних та економічно незахищених суспільствах. Щоб запобігти негативним наслідкам, потрібно розробити та переглянути наявні програми розвитку країн у період стабільності економіки.
• 2. Щоб пом’якшити наслідки криз і запобігти можливості обвалу національної валюти, важливо розробити науково обґрунтований та виважений подальший стратегічний курс країни, а також механізм його реалізації у всіх сферах господарської діяльності.
• 3. Розроблення та побудова абсолютно нових механізмів ефективного регулювання економікою, що передбачає техніко-економічні відносини господарського механізму. Це надзвичайно важливий фактор, який впливає на соціально-економічний стан господарського механізму країни.
• 4. Світові кризи деструктивно впливають на розвиток економіки країн світу, порушуючи баланс на ринку товарів і послуг, руйнуючи дію закону попиту та пропозиції.
• 5. Сукупність негативних факторів впливу на економіку України призводить до порушення функціонування всіх її ланцюгів, що в підсумку поглиблює внутрішні та зовнішні проблеми країни, зумовлюючи девальвацію національної валюти.
• 6. Підтримання економіки України у кризовій ситуації спричиняє значне збільшення витрат господарського комплексу на виконання соціальних програм, що вимагає залучення додаткових коштів-позик, які примножують державний борг. Такий механізм «порятунку» зумовлений нестачею коштів резервного фонду країни, які були витрачені не за призначенням, а це проблема керівництва і показник колосальної корупції.
• 7. У разі виникнення серйозних загроз національній економіці необхідним є активне обережне втручання держави на основі практичної реалізації прогресивної економічної політики.

Ця тематика є важливою та багатофакторною, що зумовлює подальші дослідження та вивчення явища економічних криз та їх впливу на економіку.