Геронтологічні зміни щитоподібної залози

Залоза досягає максимальної маси у віці 40—50 років (мал. 11), у жінок маса залози більша, ніж у чоловіків. З віком маса її не змінюється. У людей старечого віку паренхіма щитоподібної залози неоднорідна: залозиста тканина чергується з прошарками лімфоїдної, фолікули поліморфні, у деяких ділянках фолікули зникають, колоїд гомогенний, стає щільнішим. Зменшується висота клітин фолікулів і кількість сполучної тканини. Артеріосклероз призводить до зниження інтенсивності кровопостачання залози. У процесі старіння відбуваються зміни функціонального стану щитоподібної залози. З віком знижується активність секреції та затримується процес синтезу йодованих тиронінів. Периферійний ефект тиреоїдних гормонів залежить від концентрації їх вільних фракцій у крові. З віком знижується інтенсивність біосинтезу тиреоїдних гормонів, їх секреція, концентрація в крові, збільшується відносна частка вільного тироксину в кількості гормону, що циркулює в крові. Зниження з віком тироксинзв’язувальної здатності білків крові має пристосувальне значення, що спрямовано на підтримку постійної концентрації вільної фракції Т4, яка фізіологічне більш активна.

Зниження тироксинзв’язувальної функції глобуліну крові призводить до збільшення вільного Т4, що призводить до його проникності в тканини в умовах зниженої секреції його щитоподібною залозою.

Мал. 11. Зміна маси щитоподібної залози в дорослих людей.