Володимир Валеріанович Підвисоцький (1857-1913)
Вчений німецького походження Володимир Карлович Ліндеман (1868−1933) закінчив Московський університет, багато років очолював кафедру загальної патології Київського університету (1901;1922), Бактеріологічний інститут (1910;1922). Учився у О. Б. Фохта, вдосконалювався в кількох лабораторіях Європи (1898−1899). Досліджував питання загальної патології та токсикології. Разом з Фохтом встановив роль… Читати ще >
Володимир Валеріанович Підвисоцький (1857-1913) (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Володимир Валеріанович Підвисоцький (1857−1913), видатний патолог і бактеріолог, народився на Чернігівщині в дворянській сім'ї польського походження. Закінчив Київський університет, працював професором загальної патології в Києві, організатор і перший декан медичного факультету в Одеському університеті (1900;1905). Пізніше працював в Петербурзі. Проводив дослідження в галузі мікробіології, імунітету, патології інфекцій, ендокринології, вияснив закономірності регенерації залозистих органів. Написав підручник «Основи загальної та експериментальної патології» (1891), який перекладено французькою, німецькою, японською та іншими мовами. Ще в 1896 р. висловив припущення, що надниркові залози відіграють головну роль у захисті організму від токсичних продуктів обміну.
Данило Кирилович Заболотний (1866−1929)
Данило Кирилович Заболотний (1866−1929) — видатний мікробіолог і епідеміолог, академік, Президент Всеукраїнської академії наук. Народився на Вінниччині в с. Чоботарці, там же похований. Навчався на фізико-математичному факультеті Одеського університету і медичному факультеті Київського університету. Ще студентом провів на собі дослід пероральної імунізації від холери. З 1897 р. провів численні експедиції до Індії, Маньчжурії, Китаю та інших країн, де досліджував вогнища чуми та організував боротьбу з нею, довів роль степових гризунів у розповсюдженні епідемії. Організував першу в Росії кафедру бактеріології (1898) та в Одеському університеті першу в світі самостійну кафедру епідеміології (1920), заснував в Києві Інститут мікробіології та епідеміології (1928), що тепер носить його ім'я.
Вчений німецького походження Володимир Карлович Ліндеман (1868−1933) закінчив Московський університет, багато років очолював кафедру загальної патології Київського університету (1901;1922), Бактеріологічний інститут (1910;1922). Учився у О. Б. Фохта, вдосконалювався в кількох лабораторіях Європи (1898−1899). Досліджував питання загальної патології та токсикології. Разом з Фохтом встановив роль нервово-рефлекторних факторів у порушеннях кровообігу та діяльності серця при емболії легеневої артерії. В лабораторії І.Мечникова в Парижі отримав цитотоксичну сироватку, з допомогою якої вперше відтворив у піддослідних тварин цитотоксичний нефрит. Налагодив масове виробництво сироваток та цитотоксичних препаратів, досліджував токсикологію бойових отруйних речовин, започаткував роботи з проблем газового захисту та надання допомоги ураженим газами. Після 1922 р. працював у Варшаві та Кракові.