Вступ. 
Особливість очищення питної води

Мікрофлора — сукупність мікроорганізмів, що містяться в певному більш-менш однорідному середовищі (ґрунт, повітря, організм людини, певні харчові продукти тощо). До складу мікрофлори можуть входити різні групи мікроорганізмів — бактерії, мікроскопічні гриби, актиноміцети, мікроскопічні водорості, найпростіші.

Вода — є природним місцем існування багатьох мікробів. Основна маса мікробів надходить з грунту. Кількість мікробів у 1 мл води залежить від наявності в ній поживних речовин. Чим вода сильніше забруднена органічними залишками, тим більше в ній мікробів.Вода постійний елемент середовища всіх організмів і відіграє в їх житті різнобічну роль У грунтових водах, озерах, річках, морях, океанах та інших водоймах завжди міститься значна кількість мікроорганізмів. Більшість з них потрапляє у воду з грунту та повітря. Особливий вплив на мікрофлору води (як і на мікробіотугрунту) справляють антропогенні, або фактори людської культури. Прісноводні екосистеми з питною водою є внутрішніми (континентальними)водоймами, що утворені проточними і стоячими водами.

Актуальність теми полягає в тому, що патогенні мікроорганізми, які знаходяться в організмі хворих або носіїв, потрапляють в навколишнє середовище, що робить його факторомпередачі інфекції.

Цілі вивчення теми:

• 1. Зрозуміти, що собою представляє мікрофлора води. Вміти проводити бактеріологічне та вірусологічне дослідження води.
• 2. Дослідити різні методи очистки води.

Мікрофлора води Вода є природним місцем існування багатьох мікробів. Основна маса мікробів надходить з грунту. Кількість мікробів у 1 мл води залежить від наявності в ній поживних речовин. Чим вода сильніше забруднена органічними залишками, тим більше в ній мікробів. Найбільш чистими є води глибоких артезіанських свердловин, а також джерельні води. Зазвичай вони не містять мікробів. Особливо багаті мікробами відкриті водойми та річки. Найбільша кількість мікробів у них знаходиться в поверхневих шарах (в шарі 10 см від поверхні води) прибережних зон. З віддаленням від берега і збільшенням глибини кількість мікробів зменшується. У чистій воді знаходиться 100 — 200 мікробних клітин в 1 мл, а в забрудненій — 100 — 300 тис. і більше.

Річки в районах міст часто є природними приймачами стоків господарських і фекальних нечистот, тому в межах населених пунктів різко збільшується кількість мікробів. Але в міру видалення річки від міста число мікробів поступово зменшується, і через 3−4 десятка кілометрів знову наближається до вихідної величини. Це самоочищення води залежить від ряду факторів: механічне осадження мікробних тіл, зменшення у воді поживних речовин, засвоюваних мікробами, дія прямих променів сонця, пожирання бактерій найпростішими та ін.

Патогенні мікроби потрапляють у річки та водойми зі стічними водами. Збудники таких кишкових інфекцій, як черевний тиф, паратифи, дизентерія, холера та ін, можуть зберігатися у воді тривалий час. У цьому випадку вода стає джерелом інфекційних захворювань.

Особливо небезпечне потрапляння хвороботворних мікробів у водопровідну мережу. Тому за станом водойм і подається з них водопровідної води встановлений санітарно-бактеріологічний контроль.

Сучасні методи знезараження питної води Серед багатьох галузей сучасної техніки, вкладених у підвищення рівень життя людей, благоустрою населених місць й розвитку промисловості, водопостачання займає велика й чільне місце. Адже вода — це неодмінна частина всіх живих організмів, життєдіяльність яких без води неможлива. Для нормальної течії фізіологічних процесів в людини й у створенні сприятливих умов життя людей дуже важливо гігієнічне значення води. Нині забезпечення населення водою високої якості стало справжньої проблемою.

Проблема питного водопостачання зачіпає чимало сторін життя людського суспільства, протягом всієї історії його існування. Нині проблема соціальна, політична, медична, географічна, і навіть інженерна ні економічна. На питні і побутові потреби, комунальних об'єктів, лікувально-профілактичних установ, і навіть на технологічні потреби підприємств харчової промисловості витрачається близько 5−6% загального водоспоживання. Технічно забезпечити подачу такої кількості води неважко, але потреби мають задовольнятися водою певної якості, так званої питної води. Питна вода — це вода, відповідальна за своєю якістю у природній змозі або після обробки (очищення, знезараження) встановленим нормативним вимогам, і призначена для питних і побутових потреб людини. Найвища вимога до якості питної води: бути безпечною в епідемічному і радіаційному відношенні, бути нешкідливою за хімічним складом, мати сприятливі органолептичні властивості. Для задоволення цих вимог щодо часу використовується ціле пасмо заходів з підготовки питної води.

Звісно, у річках та інших водоймах відбувається природний процес самоочищення води. Але він протікає надто повільно. Ріки віддавна не справляються зі скидами стічних вод та іншими джерелами забруднення. Адже рівень бактерицидного впливу на стічних водах часто стає більше норми в тисячі і мільйони раз. Стоки потрапляють у річки йозера, а більшість міських водоканалів беруть воду саме їх. Отже, обов’язковими процесами підготовкою питної води є якісна очищення і знезаражування стічні води.

Обеззараженняводи називається процес знищення що є там мікроорганізмів. У процесі первинного очищення вод затримуються до 98% бактерій. Але навіть серед решти бактерій, і навіть серед вірусів можуть бути патогенні (хвороботворні) мікроби, знищення яких потрібна спеціальна обробка води — її знезаражування.

При повному очищенні поверхневих вод знезаражування потрібно завжди. Але практичне використання для пиття і підземних, і поверхневих вод практично завжди без знезараження неможливо.