Фізична реабілітація при гіпертонічній хворобі

Механізми лікувальної дії фізичних вправ

Фізичні вправи, будучи біологічним стимулятором регулюючих систем, забезпечують активну мобілізацію пристосованих механізмів і підвищують адаптаційні можливості організму і толерантність хворого до фізичних навантажень.

Вельми важливо і те, що виконання фізичних вправ супроводиться, як правило, виникненням певних емоцій, що також позитивно впливає на протікання основних нервових процесів в корі великих півкуль.

Застосування різних засобів і прийомів для зниження підвищеного м’язового тонусу (елементи масажу, пасивні вправи, ізометричні вправи з подальшим розслабленням) може бути використано і для зниження підвищеного судинного тонусу.

Застосування фізичних вправ надає позитивну дію на самопочуття хворого ГХ: зменшуються дратівливість, головні болі, запаморочення, безсоння, підвищується працездатність.

Основні принципи лікування і реабілітації хворих ГХ

Реабілітація хворих ГХ повинна бути строго індивідуальною і плануватися відповідно до наступних принципів…

Лікування осіб з прикордонною артеріальною гіпертензією і хворих ГХ I стадії проводиться, як правило, немедикаментозними методами (дієта без солі, лікувальна фізкультура, аутогенне тренування і ін.). Лише за відсутності ефекту призначають лікарські засоби.

У хворих I і II стадії ведуча роль в лікуванні належить систематичній медикаментозній терапії, яка повинна носити комплексний характер. Разом з тим необхідно систематично виконувати і профілактичні заходи, серед яких істотне місце займав засоби фізичної культури. Фізичне навантаження хворих повинне відповідати стану хворого, стадії процесу і формі захворюванні. Використовуються вправи для всіх м’язових груп, темп виконання середній, тривалість занять 25−30 мін.

Хворі з I стадією проходять лікування амбулаторно, а також в профілакторіях і санаторіях.

Звичайно у осіб з прикордонною АГ і у хворих ГХ I стадії використовують навантаження, при яких ЧС не повинна перевищувати 130−140 уд/хв, а АТ — 180/100 мм. рт. ст.

Останніми роками виріс інтерес до вправ у хворих ГХ в ізометричному режимі (статичні вправи).

Гіпотензивна дія статичних навантажень обумовлена їх позитивним впливом на вегетативні центри з подальшою депресорною реакцією.

Так, через годину після виконання таких вправ АТ знижується більш ніж на 20 мм. рт. ст.

Вправи в ізометричному режимі виконують в положенні сидячи або стоячи, вони включають утримання у витягнутих руках гантелей (1−2 кг.), набивних м’ячів і інших предметів.

Вправи в ізометричному режимі обов’язково поєднують з довільним розслабленням м’язів і дихальними вправами.

Звичайно використовують навантаження для м’язів рук, плечового пояса, тулуба, ніг, рідше для м’язів шиї, черевного пресу.

Через декілька місяців занять хворі з прикордонною гіпертензією і I стадією захворювання при стійкому нормальному АТ можуть переходити до занять фізичною культурою в групах здоров’я, плаванням, оздоровчим бігом, деякими спортивними іграми, продовжуючи застосовувати вправи в розслабленні м’язів.

При гіпертонічній хворобі II стадії А і Б характер реабілітаційної дії і умови, в яких воно проводиться (поліклініка, стаціонар або санаторій), залежать від стану хворого, вираженості наявних ускладнень і ступеня адаптації до фізичного навантаження. На цій стадії велику питому вагу займають спеціальні вправи, зокрема, на розслаблення м’язів.

Більшу увагу надається масажу і самомасажу, особливо комірної зони. Необхідні і достатньо ефективні дозована ходьба, плавання, помірне навантаження, теренкур, ігри, аутогенне тренування.

При гіпертонічній хворобі III стадії і після гіпертонічних кризів заняття проходять, як правило, в умовах стаціонару.

Програма реабілітації на стаціонарному етапі при гіпертонічній хворобі А і Б стадіях. В умовах стаціонару весь процес реабілітації будується по трьох рухових режимах: постільний:

• а) строгий;
• б) розширений, палатний (напівпостільний), вільний.

При строгому постільному режимі ЛГ не проводять. Під час розширеного постільного режиму розв’язуються наступні задачі: поліпшення нервово-психічного статусу хворого, поступове підвищення адаптації організму до фізичного навантаження, зниження судинного тонусу, активізація функції серцево-судинної системи шляхом тренування інтраі екстракардіальних чинників кровообігу.

Заняття лікувальною гімнастикою проводяться індивідуально або груповим способом.

Лікувальна фізкультура проводиться у формі лікувальної гімнастики, уранішньої гігієнічної гімнастики, самостійних занять.

Заняття лікувальною гімнастикою проводиться лежачи на спині з високо підведеним узголів'ям і сидячи (обмежено).

Застосовуються вправи для всіх м’язових груп, темп повільний. Виконують елементарні гімнастичні вправи для верхніх і нижніх кінцівок без зусилля, з обмеженою і поступово зростаючою амплітудою рухів в дрібних і середніх суглобах кінцівок, чергуючи їх з дихальними вправами (2:1).

Кількість повторень 4−6 разів, тривалість занять — від 15 до 20 мін. В заняття включають вправи на розслаблення, поступове тренування вестибулярного апарату і діафрагмального дихання. Лікувальна гімнастика поєднується з масажем стоп, гомілки і комірної зони.

На етапі палатного (напівпостільного) режиму розв’язуються наступні задачі: усунення психічної пригніченості хворого, поліпшення адаптації серцево-судинної системи до зростаючих навантажень шляхом строго дозованого тренування, поліпшення периферичного кровообігу, усунення застійних явищ, навчання правильному диханню і психічній саморегуляції. Заняття лікувальною гімнастикою проводяться в положеннях сидячи і стоячи (обмежено) для всіх м’язових груп з невеликим м’язовим зусиллям в повільному і середньому, темпі.

Хворий виконує елементарні фізичні вправи переважно для суглобів верхніх і нижніх кінцівок з повною амплітудою, рекомендується застосування вправ статичного і динамічного характеру в поєднанні з диханням (2:1).

Загальна тривалість занять — до 25 мін.

Вправи повторюються 4−6 разів. Призначається масаж комірної зони, при якому проводиться глибоке погладжування, розтирання, розминка трапецієвидних м’язів.

Положення пацієнта сидячи, масаж починається з волосистої частини голови, потім масажується задня частина шиї і закінчують на надпліччях.

Тривалість сеансу — 10−12 мін. Широко використовуються вправи на розслаблення м’язів.

В період вільного режиму вирішуються задачі поліпшення функціонального стану центральної нервової системи і її регуляторних механізмів, підвищення загального тонусу організму, пристосовності серцево-судинної і дихальної систем і всього організму до різних фізичних навантажень, зміцнення міокарду, поліпшення обмінних процесів в організмі. Цей руховий режим в умовах стаціонару відрізняється найбільшою руховою активністю. Хворому дозволяється вільно ходити по відділенню, рекомендується ходити по сходам (в межах трьох поверхів) з паузами для відпочинку і дихальними вправами. Форми ЛФК: ЛГ, УГГ, самостійні заняття, ЛГ проводять сидячи і стоячи, із зростаючою амплітудою рухів рук, ніг і тулуба.

Включаються вправи з предметами, на координацію, на рівновагу, на розслаблення м’язових груп.

В процесі заняття і в кінці нього використовуються елементи аутогенного тренування.

Співвідношення дихальних вправ до загально-розвиваючих 1:3. Загальна тривалість занять складає 20−35 мін.

Застосовується фізіотерапевтичне лікування (хлоридно-натрієві, вуглекислі, сульфідні, йодобромні і радонові ванни). За наявності басейну добре використовувати лікувальне плавання.

Заняття на велоергометрі у ввідному розділі починають з навантаження низької потужності (10 Вт) і низькою швидкістю педалювання (20 об/хв) протягом 5 мін. для поступової врабатываемости організму.

В основному розділі використовують інтервальний метод занять, коли інтенсивне педалювання протягом 5 мін. із швидкістю 40 об/хв на «індивідуальній потужності» навантаження чергує з 3-хвилинними періодами повільного педалювання без навантаження із швидкістю 20 об/хв.

Число періодів інтенсивного педалювання в основному розділі занять дорівнює 4. Пульс в кінці кожної 5-й хвилини інтенсивного педалювання повинен бути 100 уд/хв.

Заключний розділ занять на велоергометрі проводиться з потужністю навантаження 15 Вт при педалюванні 20 об/хв протягом 5 мін. для зниження величини навантаження на організм і відновлення показників серцево-судинної системи до початкової величини.

Заняття на велоергометрі повинні проходити у присутності лікаря (особливо спочатку).

На етапі вільного режиму крім масажу голови і комірної зони може призначатися сегментарно-рефлекторний масаж паравертебральних зон, в положенні хворого сидячи з опорою голови на руки або подушку. Фізична реабілітація хворих на поліклінічному етапі є важливою її ланкою, оскільки в амбулаторних умовах проходять лікування і відновлення хворі з прикордонною артеріальною гіпертензією, ГХ 1 стадії.

Хворі інших стадій ГХ після закінчення відновного лікування в стаціонарі і санаторії також потрапляють в поліклініки за місцем проживання, де проходять підтримуючу фазу реабілітації.

Поліклінічний етап фізичної реабілітації хворих ГХ включає три режими рухової активності:

• — щадний руховий режим (5−7 днів);
• — щадно-тренуючий режим (2 тижні);
• — тренуючий руховий режим (4 тижні).

Щадний руховий режим, задачі:

• — нормалізація артеріального тиску;
• — підвищення функціональних можливостей кардіореспіраторної системи;
• — активізація обмінних процесів в організмі;
• — зміцнення серцевого м’яза.

Засоби фізичної реабілітації: ЛФК, заняття на тренажерах, дозована ходьба, масаж, фізіотерапевтичні процедури.

Заняття ЛГ проводяться груповим способом в положеннях сидячи і стоячи, призначаються вправи для крупних і середніх м’язових груп, темп повільний і середній.

Співвідношення до дихальних — 3:1, число повторень 4−6 разів. В заняття також включаються вправи на розслаблення, рівновагу, координацію рухів. Тривалість заняття — 20−25 хв. Уранішня гігієнічна гімнастика повинна проводитися весь період занять, включаючи 10−12 вправ, які повинні періодично мінятися. За наявності тренажерів заняття на них найбільш підходять для хворих з ГХ: велотренажер, доріжка, що біжить (темп повільний), крокуючий тренажер.

При цьому АТ не повинне перевищувати 180/110 мм. рт. ст., а ЧСС — 110- 120 уд/хв. Широко використовується дозована ходьба, починаючи з 2−3-м днем — відстань 1−2 км. при темпі 80−90 кроків/хв.

Лікувальний масаж: масаж паравертебральних сегментів голови, шиї і комірної зони, тривалість — 10−15 хв., курс лікування — 20 процедур. Корисні загальні повітряні ванни при температурі 18−19С від 15 до 25 хв., купання у відкритих водоймищах при температурі води не нижче 18−19°С, тривалістю до 20 мін. З фізіотерапевтичних процедур: електросон, сірководневі, йодо-бромисті і радонові ванни, ультрафіолетове опромінювання.

Щадно-тренуючий режим. Задачі: подальша нормалізація АТ, активізація обмінних процесів, зміцнення і тренування серцевого м’яза, підвищення адаптації серцево-судинної системи до фізичних навантажень, підготовка до побутових і професійних фізичних навантажень.

Заняття ЛГ більш інтенсивне, більш тривале — до 30−40 хв., в основному стоячи, для відпочинку — сидячи.

При виконанні фізичних вправ беруть участь всі м’язові групи. Амплітуда рухів максимально можлива.

В заняття включаються нахили і повороти тулуба, голови, вправи на координацію рухів, загально-розвиваючі дихальні вправи. Співвідношення ОРУ до ДУ 4:1. Додатково вводяться вправи з тими, що обтяжили (гантелі - від 0,5 до 1 кг., медицинболи — до 2 кг.).

Засоби фізичної реабілітації ті ж, що і в щадному режимі, але інтенсивність навантаження і її об'єм зростають. Так, дистанція дозованої ходьби збільшується до 3 км.

Вводиться дозований біг «підтюпцем» починаючи з 30 до 60-метрових відрізків, який чергує з ходьбою. Час повітряних процедур подовжується до 1,5 г., а купань — до 40 хв. Також проводяться заняття на тренажерах, сеанси масажу і фізіопроцедури.

Тренуючий руховий режим. Задачі: тренування серцево-судинної і дихальної систем, підвищення фізичної працездатності і витривалості хворого, розширення функціональних можливостей кардіореспираторної системи, адаптація організму до побутових і трудових навантажень, досягнення максимальної індивідуальної фізичної активності.

На заняттях ЛГ застосовуються різні початкові положення, амплітуда рухів максимальна, темп середній, кількість повторень вправ 8−10 разів, КРИЧУ до ДУ — 4:1, тривалість занять — 40−60 хв. Для того, що обтяжив застосовуються гантелі - від 1,5 до 3 кг., медицинболи — до 3 кг.

Широко використовуються вправи на координацію рухів, рівновагу, тренування вестибулярного апарату, дихальні вправи.

Застосовуються окремі елементи спортивних ігор: кидки, передачі м’яча, гра через сітку, але необхідно пам’ятати про емоційний характер ігор і їх вплив на організм і, отже, про строгий контроль і дозування.

Дистанція ходьби збільшується послідовно в межах від 4 до 8 км., темп складає 4 км/годину.

Дозований біг на відстань 1−2 км. із швидкістю 5 км/г. Тривалість повітряних процедур — 2 г., купання і плавання — 1 г.

Влітку рекомендуються прогулянки на велосипеді, взимку — на лижах. Санаторно-курортне лікування відрізняється більш сприятливими умовами для ефективного застосування найрізноманітніших лікувальних дій (фізіотерапія, ЛФК, теренкур, аутогенне тренування, дієтотерапія і ін.).

Хворі на гіпертонічну хворобу II стадії доброякісної течії без частих гіпертонічних кризів і при недостатності кровообігу не вище I стадії можуть лікуватися в тих же санаторіях, що і хворі ГХ I стадії.

Хворим ГХ III стадії санаторно-курортне лікування протипоказано. Якнайкращі віддалені результати відновлення і значне підвищення працездатності наголошуються звичайно у хворих на гіпертонічну хворобу, що лікувалися на курортах і санаторіях, розташованих в зонах, мало відмінних по кліматичній характеристиці від місця проживання. Оптимальною порою року для напряму хворих ГХ на санаторно-курортне лікування є весна, літо і осінь.

Якщо у хворого діагностована ГХ I, II стадії, то лікування в санаторії починають з медикаментозної терапії і лише при зниженні артеріального тиску використовують фізичні методи лікування.

Бальнеотерапія при гіпертонічній хворобі I, II стадії може поєднуватися з ЛФК, масажем, електросном.

Широко використовується фізіотерапія, водолікування і ін. Під впливом фізичних чинників зменшується нервово-психічна напруга, поліпшується функціональний стан ЦНС, сприяючи зниженню тонусу артеріол, підвищенню кровопостачання органів і обмінних процесів в тканинах. Важливу роль в комплексному санаторно-курортному лікуванні грають водні процедури.

Серед інших форм кліматотерапії заслуговують уваги аероі геліотерапія, що роблять специфічний вплив на організм.

В атмосферному повітрі курортів міститься значна кількість фітонцидів і інших летючих речовин рослинного походження, легких аероіонів, які підвищують окисляючи властивості кисню.

У зв’язку з цим сон зовні приміщення знімає перезбуджування нервової системи, нормалізує функцію парасимпатичного і симпатичного її відділів. Геліотерапія приводить до вираженої зміни фізико-хімічних процесів в тканинах, прискорює кровообіг в капілярах, впливає на утворення вітамінів. Важливу роль в нормалізації порушених функцій у хворих ГХ грає електросон, викликаючи охоронну захисну реакцію, обумовлюючи стан, аналогічний природному сну.

Він сприяє пом’якшенню проявів функціональної патології (зменшує безсоння), знижує артеріальний тиск, покращує кіркову нейродинаміку і обмінні процеси. Практично на всіх курортах хворим ГХ призначають певний комплекс фізичних вправ.

Особливо ефективна ЛФК, що проводиться на відкритому повітрі. Вплив кліматичних чинників, живописний пейзаж місцевості, органічно зливаючись з безпосередньою дією гімнастичних вправ, дозволяє досягти позитивного результату. У хворих ГХ в процесі занять збільшується сила і рухливість нервових процесів, поліпшується загальний тонус організму, зменшується збудливість, усуваються невротичні прояви.

В умовах курорту ЛФК направлена також на залучення хворих ГХ до рухомого способу життя, навчання їх різним гімнастичним вправам, які вони можуть виконувати і в домашніх умовах.

Виразний позитивний ефект спостерігається при тривалому і систематичному застосуванні ЛФК, особливо в амбулаторних умовах. Санаторно-курортне лікування дозволяє значно поліпшити загальний стан хворих ГХ, знизити артеріальний тиск і створити благополучний фон для подальшої терапії в умовах поліклініки.

Комплекс вправ при ГХ

Вправи 1-го етапу:

• — Індивідуальне положення сидячи, голова нерухома;
• — Рухи очима вгору, вниз, вліво, управо;
• — Узяти в руку невеликий предмет, відвести на відстань 90 см від очей. Наближаючи кульку до себе до 30 см., очима стежити за його наближенням.

Вправи 2-го етапу.

• — І.П. стоячи, ноги на ширині плечей;
• — Обертальні рухи голови вліво і управо;
• — Покласти на підлогу який-небудь предмет (м'яч). Підняти предмет, дивлячись прямо вгору;
• — Нахилитися вперед. Передача предмету (м'яча) з однієї руки в іншу під колінами.

Вправи 3-го етапу;

• — І.П. стоячи, ноги на ширині плечей. Руки на поясі;
• — Відкривати і закривати очі;
• — Повороти в ліву і праву сторони;
• — Вправи 4-го етапу (з партнером).

Партнери стоять один напроти одного. Ноги на ширині плечей. Перекидання м’яча один одному. Партнери стоять спиною один до одного. Один з партнерів подає м’яч іншому між ніг.

Другий партнер бере м’яч і передає його назад через голову. Робити вправи потрібно щонайшвидше.