Відображення естетичної культури особистості в культурі поведінки

Формування естетичної культури — це процес цілеспрямованого розвитку спроможності особистості до повноцінного сприйняття і правильного розуміння прекрасного в мистецтві і дійсності. Він передбачає вироблення системи художніх уявлень, поглядів і переконань, виховання естетичної чуйності і смаку. Одночасно з цим у школярів виховується прагнення й уміння вносити елементи прекрасного в усі сторони буття, боротися проти всього потворного.

Естетика дитячого життя. Людина за своєю вдачею — художник. Він усюди, так чи інакше, прагне вносити у своє життя красу. Ця думка М. Горького видається нам надзвичайно важливою. Естетичне освоєння дійсності людиною не обмежується однією лише діяльністю в галузі мистецтва: у тій або іншій формі воно присутнє у будь-якої творчої діяльності. Іншими словами, людина виступає художником не тільки тоді, коли він безпосередньо створює твори мистецтва, присвячує себе поезії, живопису чи музики. Естетичне початок закладено в самому людській праці, в діяльності людини, спрямованої на перетворення навколишнього життя і самого себе. Естетичне ставлення людини до дійсності зобов’язане своїм походженням його трудової діяльності. Усвідомлення і переживання праці як ігри фізичних і духовних сил, як явища піднесеного, облагороджує, прекрасного складають фундамент естетичного розвитку особистості.

Для того щоб дитяча праця не перетворювався в тягар і, приносив естетичну насолоду, він повинен бути натхненний високої суспільно значущою метою, відзначений красою і точністю рухів, суворої економією часу, натхненням, захопленістю. Гармонія фізичних рухів народжує внутрішню духовну красу, яка виявляється в ритмі, спритності, чіткості, радості, самоствердження. Вона сприймається і оцінюється дітьми як велика естетична цінність.

Чимало естетичних вражень може дати і дає діяльність навчання. У математиці, наприклад, нерідко говорять: «Красиве, витончене рішення або доказ», розуміючи під цим їх простоту, в основі якої лежить найвища доцільність, гармонія.

Є своя естетика у щирих, здорових, людяних взаєминах між учнями і вчителями, між вихованцями, між старшими та молодшими школярами. Примітивні, черстві, нещирі відносини між людьми в родині і школі глибоко ранять особистість дитини, залишають слід на все життя. І навпаки, тонкі, диференційовані ставлення педагогів до учнів, справедлива вимогливість роблять уклад дитячого життя школою виховання у дусі високої естетики і моралі.

У побут дитячого життя важливо запроваджувати елементи естетичного оформлення найближчого оточення і побуту.

Важливо пробудити у школярів прагнення стверджувати красу в школі, вдома, всюди, де вони проводять свій час, займаються справою або відпочивають. Дітей слід ширше залучати до того щоб вони створювали естетичну обстановку в школі, в класі, в квартирі. Надзвичайно великий інтерес у цьому плані представляє досвід А. С. Макаренка. Побували в керованих ним навчально-виховних установах очевидці розповідали про достаток квітів, про блискучому паркеті, дзеркалах, білосніжних скатертинах в їдальнях, ідеальній чистоті в приміщеннях.

Естетичне сприйняття природи. Природа — незамінний джерело прекрасного. Вона дає багатий матеріал для розвитку естетичного почуття, спостережливості, уяви. «А воля, а простір, прекрасні околиці містечка, а ці запашні яри і гойдається поля, а рожева весна і золотиста осінь хіба не були нашими вихователями?» — Писав К. Д. Ушинський. «Називайте мене варваром у педагогіці, але я виніс із вражень мого життя глибоке переконання, що прекрасний ландшафт має таке велике виховне вплив на розвиток молодої душі, з яким важко змагатися впливові педагога…» .

Естетичне ставлення до природи формує моральне ставлення до неї. Природа, не будучи носієм суспільної моралі, в той же час вчить дитину моральному поведінці завдяки гармонії, краси, вічного оновлення, суворої закономірності, пропорціям, різноманітності форм, ліній, фарб, звуків. Діти поступово приходять до розуміння того, що добро у ставленні до природи полягає у збереженні та примноженні її багатства, в тому числі - краси, а зло полягає в нанесенні їй шкоди, в її забрудненні.

У процесі формування естетичної культури учнів важлива роль належить курсам біології та географії, які значною мірою будуються на безпосередньому вивченні й спостереженні явищ природи. Під час екскурсій і прогулянок на природі в дітей загострюється естетичне бачення її краси, розвиваються відтворює уяву та образне мислення. Великий інтерес у школярів викликають екскурсії на такі теми, як «У багрець і золото одягнені лісу», «Весни бажані прикмети», «Природа і фантазія», «Квіти наших полів», «Осінній букет», «Пам'ятки культури нашого краю» та ін Під час екскурсій учні виконують різні завдання: роблять начерки та замальовки з натури, фотографують улюблений куточок, збирають матеріали для колекції, знаходять відмерлі гілки, коріння, сучки, напливи на деревах, використовуючи їх для виробів і мініатюрної скульптури.

Педагогам слід частіше звертатися до творів письменників, композиторів, художників, що оспівали красу природи. Учням можна запропонувати для роздумів та обговорень такі, наприклад, питання і завдання: знайдіть і прочитайте улюблені вами опису лісів, полів, степів, річок, озер, гір; випишіть сподобалися вам висловлювання про природу; чому вас вчить спілкування з природою; опишіть улюблений куточок природи, як ви собі уявляєте основні правила поведінки в природі; пробували ви відобразити свої враження про природу у віршах, оповіданнях, малюнках, виробах? глухий виховання культура Вихованню естетичного ставлення до природи активно сприяють бесіди і конференції за творами художньої літератури («Білий Бім — Чорне вухо» Г. Троє польського, «Не стріляйте в білих лебедів» Б. Васильєва, «Білий пароплав», «Плаха» Ч. Айтматова, «Цар-риба» В. Астаф 'єва, «Російський ліс» Л. Леонова, «Прощання з Матьорою» В.А. Распутіна, повісті і розповіді В. Бєлова, Ю. Казакова, В. Солоухін).

Формування естетичної культури засобами мистецтва. Художні потенції людини, його естетичні можливості з найбільшою повнотою і послідовністю проявляються в мистецтві. Породжене людською працею, мистецтво на певному історичному етапі відокремлюється від матеріального виробництва в специфічний вид діяльності як одна з форм суспільної свідомості. Мистецтво втілює в собі всі особливості естетичного ставлення людини до дійсності.

Навчальний план загальноосвітньої школи включає дисципліни художнього циклу — літературу, музику, образотворче мистецтво.

Естетичний розвиток особистості засобами мистецтва в педагогіці прийнято називати художнім вихованням. Звертаючись безпосередньо до творів мистецтва, воно вимагає розвитку в людині вміння правильно сприймати явища краси. Це не означає, що він повинен стати художником-професіоналом або фахівцем-мистецтвознавцем. Крім знання низки художніх творів, людина повинна придбати певний обсяг знань в галузі теорії та історії того чи іншого виду мистецтва. Таке збагачення безпосередніх художніх вражень знанням законів мистецтва і майстерності художника зовсім не вбиває (як це іноді стверджують) емоційності сприйняття. Навпаки, емоційність ця посилюється, поглиблюється, а сприйняття стає осмисленим.

Одне з сильних засобів виховання літературного смаку та естетичної чуйності - розвиток культури читання. На уроках рідної мови учні вчаться сприймати літературу як мистецтво слова, відтворювати образи художнього твору в своїй уяві, тонко помічати властивості і характеристики дійових осіб, аналізувати і мотивувати їх вчинки. Опановуючи культурою читання, учень починає замислюватися над тим, до чого кличе прочитана книга, чому вчить, за допомогою яких художніх засобів письменникові вдається викликати в читача глибокі і яскраві враження.

Розвиток художнього смаку заохочує школярів до естетичної діяльності, яка характеризується певними результатами і припускає, що під час занять мистецтвом учні втілюють в життя доступні їм елементи прекрасного. Виконуючи вірш, розповідь плі казку, вони як би заново відтворюють пропоновані автором обставини, оживляючи їх за допомогою власних думок, почуттів і асоціацій, тобто передають тим, хто чує емоційний стан героя, збагачене особистим досвідом. І як би не був малий і обмежений цей досвід, він все ж надає виконанню учня свіжість і неповторну своєрідність.

Основою музичного виховання в школі є хоровий спів, який забезпечує спільне переживання героїчних і ліричних почуттів, розвиває музичний слух, пам’ять, ритм, гармонію, співочі навички, художній смак. Велике місце в школі відводиться прослуховування музичних творів у запису, а також ознайомлення з елементарними основами музичної грамоти.

Одним із засобів залучення учнів до художньої культури є викладання образотворчого мистецтва. Воно покликане розвивати у школярів художнє мислення, творчу уяву, зорову пам’ять, просторові уявлення, образотворчі здібності. Це, у свою чергу, вимагає навчити дітей основам образотворчої грамоти, сформувати у них вміння користуватися виразними засобами малюнка, живопису, ліплення, декоративно-прикладного мистецтва. Основами реалістичного зображення учні опановують завдяки навчанню їх таких засобів художньої виразності, як фактура матеріалу, колір-лінія обсяг, ритм, форма і пропорція, простір, композиція.

Важливо забезпечити безпосереднє ознайомлення учнів з видатними творами російського, радянського, зарубіжного образотворчого мистецтва і архітектури, навчити розуміти виразну мову художника, нерозривний зв’язок змісту і художньої форми, виховати емоційно-естетичне ставлення до творів мистецтва. З метою формування в учнів уявлень про життєвість мистецтва з ними проводять заняття: «Мистецтво бачити. Ти і світ навколо тебе «. «Мистецтво навколо нас», «Ти і мистецтво», «Кожен народ — художник», «Образотворче мистецтво і світ інтересів людини», «Декоративно-прикладне мистецтво і життя людини» .

Можливості художньої освіти та естетичного виховання учнів, що надаються навчальним планом та програмою, обмежені. Ця обмеженість повинна бути компенсована в системі додаткової освіти.

Великого поширення набули бесіди, лекції, зустрічі за круглим столом, університети культури, клуби друзів мистецтва. Утвердилася така форма естетичного виховання, як музична фонотека, в яку включаються записи кращих виконавців — солістів, хорових і оркестрових колективів. Школярі знайомляться з мовою і жанрами музики, вивчають музичні інструменти, голоси, дізнаються про життя і творчість композиторів. Особливо емоційно діти відгукуються на пісні, в яких оспівані мужні, безмежно віддані своїй справі люди, розкривається романтика боротьби і подвигів.

Велику роль у формуванні естетичної культури учнів грають кіно-, відео-і телефільми. Сприйняття екранізованих творів літератури та мистецтва потребує тонкому педагогічному керівництві. У ряді шкіл з цією метою введено факультативний курс «Основи кіномистецтва», організовані дитячі кіноклуби і шкільні кінотеатри.

Величезною силою естетично-емоційного впливу має театр. Необхідно заздалегідь готувати учнів до сприйняття театрального мистецтва, створювати умови, за яких діти були б здатні піддатися чарівності гри акторів.

Таким чином, естетичне виховання, будучи одним з компонентів цілісного педагогічного процесу, покликане сформувати у школярів прагнення і вміння будувати своє життя за законами краси.