Перевірка дотримання законодавства при нарахуванні та здійсненні виплат відпускних сум

При перевірці правильності обрахунку і виплати відпускних необхідно керуватись Конституцією України (254к/96-ВР), законом України про відпустки, Кодексом законів про працю України (322−08), іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Відповідно до закону україни про відпустки існують такі види відпусток:

• 1. Щорічні,
• 2. додаткові відпустки у зв’язку з навчанням,
• 3. творча відпустка,
• 4. соціальна,
• 5. відпустка без збереження зп.

Підчас перевірки слід пам’ятати, що відповідно до ст. 5 тривалість відпусток розраховується в календарних днях. Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України) при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (стаття 19 цього Закону), не враховуються.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Максимальний термін основної відпустки у освітян вона становить 56 днів.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів.

Обов’язково слід перевіряти обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку до цього стажу зараховується час:

• 1) фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка
• 2) коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);
• 3) коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
• 4) коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), — до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку
• 5) час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;
• 6) час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
• 7) інші періоди роботи, передбачені законодавством.

Таким чином, слід перевірити правильність визначення тривалості наданих відпусток, а саме чи до відповідного стажу не зараховано час перебування працівників на листках тимчасової непрацездатності, на курсах підвищення кваліфікації, у відрядженнях та інше.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про відпустки» за час щорічної відпустки, а також додаткових і творчих відпусток працівникам виплачується заробітна плата. Причому її виплата має бути здійснена не пізніше, ніж за 3 дні до початку відпустки.

Порядок обчислення заробітної плати за час відпустки встановлюється Кабінетом Міністрів України (Постанова Кабінету Міністрів від 8 лютого 1995 р. № 100).

Щоб перевірити правильність розрахунку необхідно розрахувати середню заробітну плату для цього береться заробітна плата за останні 12 місяців роботи, що передують місяцю, в якому працівник йде у відпустку. Якщо ж людина пропрацювала на підприємстві менше року, середня заробітна плата обчислюється, зважаючи на виплати за фактичний час роботи (з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка).

Період, протягом якого працівник з поважних причин не працював, але за ним не зберігалася заробітна плата або зберігалася частково, виключається з розрахункового періоду.

До обчислення середньої заробітної плати до її складу входить:

• 1. основна заробітна плата;
• 2. доплати і надбавки;
• 3. премії;
• 4. винагорода за підсумками роботи та вислугу років;
• 5. виплати за час, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток (попередня відпустка, службові відрядження тощо);
• 6. допомога через тимчасову непрацездатність (лікарняні).

Премії входять в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.

Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років входить у середній заробіток шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.

Всі виплати входять до розрахунку середньої заробітної плати в тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Для розрахунку розміру відпускних необхідно розділити сумарний заробіток за останні 12 місяців на кількість календарних днів року. Отриманий результат слід помножити на кількість календарних днів відпустки.

Святкові та неробочі дні, що припадають на період відпустки, не беруть до розрахунку і не оплачують.

З відпускних відраховують ті самі податки (прибутковий податок і ЄСВ), що і з заробітної плати.