Організаційно-економічна характеристика господарства

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Петродолинське» Овідіопольського району Одеської області засновано у 2000 році на базі колишнього КСП «Петродолинське».

Господарський центр товариства — с Петродолинське знаходиться на відстані 28 км від районного центру Овідіополь та 32 км від міста Одеси.

Підприємство розташоване в зоні з не зовсім сприятливими для сільськогосподарського виробництва природно-кліматичними умовами так, як входить до складу жаркого агрокліматичного району з недостатньою кількістю вологи.

Середньорічна температура повітря в районі 8,8 — 9,2 С. Максимально високими температурами характеризуються червень, липень, серпень місяці. В окремі роки спека починається вже і в травні. В ці місяці температура повітря досягає 39 — 42 С., а на ґрунті нерідко і до 58 — 60 С. Мінімальна температура знижується до мінус 25 С в січні, лютому місяцях. Зима більшою частиною м’яка, сприятлива для зимування озимої пшениці. Середньорічна температура січня — лютого 2,5 С, сніжний покрив не стійкий і рівняється в ці місяці 3 — 5 см. Мають місце зимові відлиги, що негативно помічається на зимівлі озимих посівів. Опадів випадає мало, близько половини їх припадає на літній період в вигляді короткочасних і дуже сильних злив іноді з градом в період збирання врожаю, завдяки цьому зменшуються темпи збирання врожаю і значна кількість води сходе з полів. Середня багаторічна норма опадів коливається в окремі роки від 200 до 750 мм.

Зі всієї суми опадів на теплий період з температурою вище 10° приходиться біля 250 мм. При недоліку опадів у вегетативний період і притоці посушливих повітряних мас з південного-заходу, тут розвиваються засухи.

На розміри сільськогосподарського підприємства та його виробничих підрозділів впливає багато факторів (природні, економічні, організаційні, технічні). Одні з них сприяють збільшенню розмірів підприємств, інші, навпаки, обмежують їх.

Місце розташування господарства відносно ринків збуту та природо-кліматичні умови мають великий вплив на виробничу спрямованість та економічну ефективність.

Земля — це продукт природи, і лише в процесі виробничої діяльності людей вона стає засобом виробництва. На відміну від інших засобів виробництва земля при правильному використанні не зношується і не вибуває з виробничого процесу, а, навпаки, при правильному використанні властивості її поліпшуються, тобто підвищується родючість.

Сільськогосподарські угіддя — це угіддя, які придатні і використовуються для виробництва продукції рослинництва й тваринництва. Це рілля, перелоги, сіножаті, пасовища і багаторічні насадження.

Виробничі ресурси сільськогосподарського підприємства включають землю, основні і оборотні фонди та трудові ресурси. Сукупність цих ресурсів відповідної кількості і структури дає змогу господарству виробляти певний обсяг сільськогосподарської продукції і становить його ресурсний потенціал. Прямим показником розміру господарства являються об'єми виробництва реалізованої та валової продукції, які залежать від розміру і кількості сільськогосподарських угідь, поголів'я худоби, об'єму виробничих фондів та наявності трудових ресурсів.

Показники розміру СТОВ «Агрофірма Петродолинське».

Динаміка показників розміру СТОВ «Агрофірма Петродолинське» на підставі даних табл. 2.2, свідчать про збільшення ресурсного потенціалу підприємства у 2013 році. В результаті збільшилися обсяги виробництва основних видів продукції, таких як зерно, молоко. Вартість реалізованої продукції динамічно збільшилась, а також збільшилась середньорічна вартість активів. Серед сільськогосподарських угідь найбільшу питому вагу займає рілля. В звітному періоді по відношенню до базисного загальна земельна площа зменшилась на 5 гектар, що склало 0,2%. Такі зміни відбулись за рахунок того, що частина власників вийшла з товариства, забравши з орендуи свої земельні ділянки.

Для того, щоб повніше ознайомитись з господарством, необхідно визначити його спеціалізацію. Спеціалізація відіграє важливу роль у розвитку сільського господарства, забезпечуючи значне підвищення його ефективності на основі впровадження науково-технічного прогресу, вдосконалення технології виробництва і організації праці.

Спеціалізація сільського господарства являє собою розвиток однієї або кількох галузей по реалізації продукції в окремих господарствах, районах, областях чи регіонах. Розвиток цих галузей і виробництво відповідних продуктів визначає виробничий напрям сільського господарства. Процес спеціалізації характеризується зосередженням засобів виробництва і робочої сили сільськогосподарських підприємств на виробництві окремих видів продукції з урахуванням природних і економічних умов.

Одним із головних показників, який характеризує виробничий напрямок і спеціалізацію є дохід від реалізації продукції, який зазначено по СТОВ «Агрофірма Петродолинське» в табл. 2.2.

Аналізуючи табл. 2.2 можна сказати, що чистий дохід (виручка) від реалізації в 2013 році зменшилась в порівнянні з 2011 роком на 98 тис. грн., або на 1,8%. Більшу питому вагу в структурі займає продукція тваринництва, а саме 2881 тис. грн. або 50,7%., а продукція рослинництва 49,1%.

В структурі реалізованої продукції рослинництва найбільшу питому вагу займають зернові та зернобобові, а саме в середньому складають 1438 тис. грн., або 25,3%. А в структурі реалізованої продукції тваринництва найбільшу питому вагу займає молоко 1867 тис. грн., або 32,8%. Таким чином господарство має зерно-м'ясо-молочний напрямок розвитку.

Дохід від реалізації продукції та його структура за її видами в СТОВ «Агрофірма Петродолинське».

Дохід — це та частина валової продукції, яка заново створена живою працею. Прибуток — це частина валового доходу, яка залишається після виключення з нього витрат на оплату праці і соціальне страхування. Рентабельність характеризує доходність господарства, окремих його галузей або видів продукції. Фінансовий стан господарства та ефективність діяльності в цілому характеризують його основні економічні та фінансові показники, зазначені в табл.

Основні економічні і фінансові показники СТОВ «Агрофірма Петродолинське».

Аналізуючи дані табл. 2. 3 слід відмітити, що валова продукція в постійних цінах 2010 р. в звітному році порівняно з базисним зменшилась на 22,2%. Кількість працюючих в господарстві в 2013 році порівняно з 2011 роком зменшилась на 42 чоловіки, а продуктивність праці збільшилась на 4,5%, що є позитивним явищем для господарства. Аналізуючи стан основних засобів, бачимо таку тенденцію: як в цілому вартість основних засобів так і активна їх частина в звітному році порівняно з базисним зросла на 3398 тис. грн., що є позитивним явищем. Збільшилась залишкова вартість основних засобів на 1212 тис. грн. Негативна тенденція спостерігається в збільшенні такої величини, як коефіцієнт зносу, який збільшився в 2013 році порівняно з 2011 роком на 0.036. Цей показник є значним, така його величина свідчить про високу ступінь зношеності основних засобів. В результаті збільшення зносу основних засобів, зменшився коефіцієнт придатності. Щодо оновлення, то цей коефіцієнт зменшвся на незначну величину 0,035. Позитивним є те, що цей коефіцієнт є більшим чим коефіцієнт вибуття. Це свідчить про те, що основні засоби господарства вибувають повільніше, ніж поновлюються. Господарство є фінансово незалежним, поскільки коефіцієнт фінансової незалежності в звітному році порівняно з базисним збільшився і знаходиться в межах нормативного рівня (норматив — >0.5).

Коефіцієнт загальної ліквідності в господарстві в звітному році дещо нищий ніж в базисному але напротязі останніх трьох років залишається в межах нормативного рівня.

Коефіцієнт швидкої ліквідності характеризує скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів. Він в господарстві перевищує нормативний рівень, тобто більше 1. Це свідчить про те, що підприємство в змозі розрахуватися по своїм короткостроковим зобов’язанням.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість.

Даний показник в господарстві знаходиться в межах нормативного рівня, що є позитивним явищем і означає, що підприємство має достатньо грошових ресурсів для покриття в повному обсязі всіх своїх поточних зобов’язань. Цією величенною цікавляться контрагенти, яких хвилює на скільки швидко підприємство в змозі розрахуватись з боргами за відчужені товари та надані послуги.

Господарство напротязі останніх трьох років є прибутковим, сума отриманого прибутку в звітному році порівняно з базисним зменшилась на 241 тис. грн., а рентабельність знизилась з 36,8% до 28,7%.

Тому підприємству необхідно і надалі оптимізувати виробничу структуру, поліпшувати маркетингові умови та більш ефективніше використовувати наявний ресурсний потенціал з тим, щоб досягти ще більшої прибутковості виробництва. Крім того, підвищення ефективності облікової роботи на всіх ділянках має також сприяти покращенню фінансово-економічного стану господарства.

Формування ринкової економіки, наявність різних форм власності, розширення міжнародних економічних зв’язків вітчизняних підприємців є основою для впровадження в організацію бухгалтерського обліку облікової політики.

Одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є послідовність, тобто постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики.

Облікова політика підприємства — це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Основною метою облікової політики є забезпечення одержання достовірної, повної та своєчасної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідної всім користувачам фінансової звітності для прийняття відповідних управлінських та інвестиційних рішень, а також забезпечення зіставності з данними звітності за інші періоди (інших підприємств).

Облікова політика може змінюватися тільки тоді, якщо змінюються статутні вимоги, вимоги органу, яким затверджується положення (стандарти) бухгалтерського обліку, або якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій чи операцій у фінансовій звітності підприємства.

Формуваня облікової політики — важливий етап у діяльності підприємтсва, оскільки від прийнятих облікових оцінок залежить фінансовий результат підприємства. Нажаль, на сьогодні формуванню облікової політики власники (керівники) не приділяють достатньої уваги.

Відповідно до статті 8 Закону про бухгалтерський облік питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції власників або уповноваженої посадової особи (керівника).

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереженя оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше від трьох років, несе власник або посадова особа, яка здійснює керівництво підприємством.

Підприємство самостійно визначає свою облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додерженням єдиних засад, встановлених Законом про бухгалтерський облік, та з урахуванням особливостей діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внуррішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку. Крім того, воно може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський облік з подальшим включенням їх показників до фінансової звітності підприємства. Керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами і працівниками, причепними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог щодо додержання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

В обліковій політиці підприємтсва мають бути відображенні всі принципові питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві, тому до її формування неохідно підходити дуже відповідально, адже від того, які облікові оцінки обрані підприємством, залежить об'єктивність і точність розкриття інформації у фінансовій звітності.

Облікова політика підприємства формується на основі введення у дію положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Облікова політика підприємства згідно з НП© БО 1 розкривається у Примітках до фінансової звітності, в яких підприємство відображає принципи оцінки статей звітності та методи обліку за окремими статтями звітності. Її зміст оформлюється спеціальним Наказом про облікову політику, який розробляється головним бухгалтером підприємства, що несе відповідальність за його формування, і затверджується Наказом керівника, який несе відповідальність за його зміст. Саме підпис керівника надає Наказу про облікову політику юридичної сили.

В бухгалтерському обліку є багато положень, які допускають багатоваріантність їх виконання: оцінка запасів, методи нарахування амортизації необоротних активів тощо. Тому кожне підприємство обирає той варіант, який враховує особливості його діяльності.

Згідно з наказом про облікову політику в СТОВ «Агрофірма Петродолинське» облік ведеться за журнально-ордерною формою. Організацією бухгалтерського обліку займається головний бухгалтер, який здійснює свої функції відповідно до Положення про головних бухгалтерів.

Організаційна форма обліку в господарстві централізована, вона дає змогу отримати узагальнюючі облікові показники в найкоротші строки з найменшими затратами праці й коштів.

Внутрішньогосподарський контроль в господарстві здійснює керівництво, окремі посадові особи, відділи, служби та інші.

Головний бухгалтер в господарстві контролює дотримання фінансової і касової дисципліни, своєчасність і правильність розрахунків з фінансовою системою, підприємствами і організаціями, забезпечує організацію інвентаризацій матеріальних цінностей, витрачання сировини і матеріалів згідно з нормами і лімітами, своєчасність та повноту оприбуткування продукції й інших матеріальних цінностей.

Бухгалтерія господарства здійснює контроль за станом взаєморозрахунків, своєчасністю і правильністю складання первинних документів та звітність в бригадах, на фермах, законністю господарських і фінансових операцій по відповідних напрямах. На основі оцінки інформації та її аналізу планово-економічна служба і бухгалтерія розробляють рекомендації і вносять пропозиції про шляхи підвищення ефективності виробництва.