Методи викладання на рівні планування

Насамперед варто пригадати саме, безпосередньо, визначення, що ж таке методика. Методика — це викладання окремої навчальної дисципліни (предмета); галузь педагогіки, що представляє окрему теорію навчання. Термін методика викладання застосовується також у більш вузькому значенні - як вчення про методи викладання.

Отже, методику викладання Біблії слід розглядати, як спосіб організації практичної та теоретичної діяльності учасників навчання, зумовлений закономірностями та особливостями змісту Божого Слова.

Варто зазначити, що методика викладання Біблії займає два рівні: перший — це рівень стратегії і планування, тобто підготовка, а другий — презентація, тобто безпосереднє заняття. І обидва вони однаково важливі. Похибки на одному і на другому рівнях тягнуть за собою зниження ефективності подачі, а відтак і прийому матеріалу.

При підготовці матеріалу треба правильно сформулювати тему, звертаючи увагу і на літературний жанр уривку, і враховуючи аудиторію та ціль заняття так, щоб у формулюванні теми та ідеї витримувався єдиний фокус на повністю всьому уривку.

При виявленні єдності в Біблійних уривках, окрім тематичної, утримати і структурну єдність важливо. Кожна варіація має свою ідею, але всі вони об'єднуються під загальну.

Біблія охоплює цілий ряд літературних жанрів: листи (Еф.1:14) та видіння (Мт.24:24), богословське пояснення (Рим.3:22−25) та розповідь (Бут.3), історію (2Хр.12:19−21) та епос, комедію і трагедію, поезію (Пс.22;1:3; Еф.2:4−5) і сатиру (Ам.4:1;5:11), приповісти (Екл.5:9) та промови.

Кожен жанр має свій «характер» і, не враховуючи цього при тлумаченні тексту, не можливо точно і повністю його пояснити.

Щодо врахування аудиторії, досить просто і логічно, адже дітям і дорослим, до прикладу, однаково матеріал не можливо подати.

Так, як Біблія давності тисячоліть, обов’язково потрібно ліквідувати розрив в часі, між періодом написання та сьогоденням.

Ефективним у цьому є подорож «туди й назад», тобто, дати слухачеві можливість, зрозумівши уривок в тім часі, застосувати його в сьогоденні, для себе особисто.

Тому варто підготувати для цього наочні матеріали (атласи, картинки, предмети…), знайти сучасні аналоги Біблійним деталям. Ефективно застосовувати словники, коментарі, різні переклади, а також визначити в тексті розпізнані людські переживання (Бут.3), які можуть бути на фізичному, емоційному, моральному, психологічному та духовному рівнях.

Також треба визначитись за яким методом вивчатиметься Біблія: індуктивним, чи направленим, пам’ятаючи, що індуктивний метод направлений на дискусію, де лідер задає тон, але участь беруть усі.

Проходить цей метод трьома етапами: спостереження — читання тексту, ставлячи запитання, тлумачення — детальне пояснення змісту, враховуючи наміри автора та застосування в своїм житті.

За направленим методом пояснюється весь текст уривку, наприкінці виясняючи, чи є зрозумілим текст і що ж зрозуміло.

Біблія є точною, в продовж усіх років не змінною, тому факти варто викладати точно.

Наприкінці робиться узагальнення теми, підводяться підсумки. Це дає можливість закріпити матеріал.

Не припускається також помилкове розуміння про Біблію, надмірна впевненість в друкованих матеріалах і відхід від Біблійного тексту до іншого матеріалу. Адже в такому випадку шлях для єресі відкритий.

Як видно з вище вказаного, підготовка вкрай важлива і відповідальна у викладанні найдревнішої книги людства.