Вступ. 
Європейські тенденції в розвитку освіти дорослих

Протягом останніх років спостерігається кількісне зростання контингенту тих, хто навчається, у системах післядипломної освіти, підвищення кваліфікації, перекваліфікації. Саме тому виникає необхідність дослідження проблематики освіти дорослих, яка безпосередньо пов’язана із цією сферою.

Початок ХХІ століття характеризується перетворенням освіти дорослих у потужний чинник суспільного прогресу і розвитку особистості. Концептуальний аналіз цієї галузі потребує розвитку методологічних основ дослідження, осмислення цієї проблематики в контексті історичних і сучасних тенденцій розвитку неперервної освіти. Серед актуальних завдань — проблема комплексного дослідження процесу формування і розвитку концептуальних основ, історичних передумов, порівняльного дослідження освіти дорослих, розроблення наукових рекомендацій з питань модернізації національних систем освіти дорослих, дослідження тенденцій модернізації освіти дорослих як феномена неперервної освіти. Водночас варто враховувати недостатню розробленість теоретико-методологічних основ порівняльних досліджень у сфері освіти дорослих і необхідність узагальнення теоретичних засад дослідження освіти дорослих.

Постановка проблеми дослідження. Важливо всебічно охарактеризувати процес становлення і розвитку теорії та практики освіти дорослих, проаналізувати особливості формування андрагогічних основ дослідження навчання дорослих, конкретизувати сутнісні характеристики розвитку освіти у ХХ ст. («освіти дорослих протягом життя», «неперервної освіти дорослих», теорії і методики освіти дорослих, «подальшої освіти дорослих», «відновлювальної освіти дорослих», «неформальної освіти дорослих»), розкрити різноманітні психолого-педагогічні підходи до модернізації освіти дорослих (мотиваційно-програмно-цільовий підхід, діяльнісний підхід, аксіологічний підхід, особистісно-орієнтований підхід тощо), систематизувати провідні тенденції розвитку освіти дорослих (модернізація західних парадигм освіти дорослих, демократизація суспільства засобами освіти дорослих, розвиток соціального партнерства та ін.). Отже, необхідний системний підхід до аналізу теоретико-методологічних основ освіти дорослих і тільки на цій основі - розроблення пропозицій щодо подальших порівняльних досліджень у цій сфері.

Мета статті полягає у характеристиці міжнародних тенденцій розвитку освіти дорослих та конкретизації деяких європейських тенденцій розвитку цієї сфери на історикота порівняльно-педагогічному рівнях.

Сучасні глобальні тенденції розвитку освіти дорослих посилюють інтерес науковців до національної специфіки розвитку цієї галузі. Національна своєрідність еволюції цієї сфери притаманна більшості європейських країн. Про це свідчить відсутність стереотипних підходів та стандартів визначення стратегії розвитку освіти дорослих.

Наукові дослідження розглядуваного питання. Зазначаємо, що концепція освіти дорослих («adult education») сформувалася як самостійний науковий напрям у 70-х роках ХХ ст. Це одна з найбільш дискусійних сфер, що пояснюється специфікою загальнокультурного і освітнього рівня розвитку різних країн та неоднозначністю трактування категорії дорослої людини (Р. Каффарелла, А. Грейс, П. Джарвіс, М. Ноулз, А. Роджерс та інші).

Найпоширенішим трактуванням поняття «освіта дорослих» є розгляд її як будь-якої освітньої діяльності дорослої людини незалежно від змісту, професійної спрямованості, термінів і форм навчання, ступеня інституалізації. Єдиним критерієм є вік людини [2].

Останнім часом простежується тенденція до звуження значення цього поняття: воно трактується як «інституціолізовані послуги з освіти дорослих» після отримання основної освіти. Таке визначення розглядуваного навчання зближує його з сучасними визначеннями зарубіжними авторами понять «продовжена освіта» та «додаткова освіта» [4]. Наявна також тенденція до злиття різних термінів, що відображає зближення концептуальних підходів до їх трактування. Прикладом може служити поєднання термінів «продовжена освіта» та «освіта дорослих» у поняття «продовжена освіта дорослих» («adult continuing education»), що відповідає понятійному апарату терміну «додаткова освіта дорослих». У такому ж значенні використовуються в наукових працях терміни «освіта дорослих» («adult education») і «продовжена освіта» («continuing education») [5].

Натепер концепція неперервної освіти, на відміну від традиційної освітньої парадигми, не визнає остаточної завершеності в розвитку особистості; це стосується як професійного, так й особистісного потенціалу людини. Актуального значення набуває проблематика порівняльного аналізу процесу розвитку неперервної освіти взагалі та освіти дорослих зокрема. Реалізація цього завдання потребує чіткого визначення такого: теоретико-методологічних засад дослідження тенденцій розвитку освіти дорослих у країнах Західної та Східної Європи, концептуальних підходів до аналізу розвитку національних систем зазначених держав, нормативного забезпечення ефективного розвитку освітніх систем у країнах Західної та Східної Європи у другій половини ХХ століття.