Розділ 1. Теоретичні основи організації обліку та методика внутрішнього аудиту у банківських установах

Економічна сутність, значення внутрішнього аудиту у банківських установах

Економічна наука дає багато визначень аудиту. Наведемо деякі з них: аудит — це процес, під час якого компетентна, незалежна особа збирає й оцінює свідчення про кількісну інформацію, яка стосується конкретного економічного суб'єкта, з метою встановлення і відображення у звіті ступеня відповідності цієї кількісної інформації встановленим критеріям. 1 c. 19] Існує і таке визначення: аудит — це незалежна експертиза фінансових звітів та іншої інформації про господарсько-фінансову діяльність суб'єкта господарювання з метою формування висновків про його реальний фінансовий стан. 4] Це визначення суттєво відрізняється від визначення аудиту згідно з Законом України «Про аудиторську діяльність». За законом, аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Сутність аудиту полягає у перевірці бухгалтерської звітності, обліку, первинних бухгалтерських документів та іншої інформації, що стосується фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах і відповідність вимогам законів України та національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку або іншим правилам згідно з вимогами її користувачів.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р. банки підлягають обов’язковому аудиту для підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності. Причому замовником аудиту виступає сам банк і він же оплачує надані аудиторські послуги відповідно до договору між банком і аудиторською фірмою (аудитором). З іншого боку, для забезпечення прибутковості кредитних операцій банківські менеджери постійно (оперативно) аналізують кредитоспроможність своїх клієнтів для вирішення питання про надання позик і встановлення реальних умов кредитування.

Аудит банку — це визначення фінансового стану банку на основі перевірки правильності складання та підтвердження достовірності балансу, обліку прибутків і збитків, аналіз стану обліку, відповідності обліку та дій банку вимогам чинного законодавства, перевірка дотримання рівності прав акціонерів (учасників) під час розподілу дивідендів, голосування, надання прав на придбання нових акцій тощо та підготовка висновків для надання інформації керівництву та акціонерам банку. Це визначення висвітлено в Положенні про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України затвердженого Постановою Правління НБУ № 114 від 20.03.1998 р. Якість і правильність розрахунку показників платоспроможності позичальників досліджується особливо уважно. Також перевіряються правильність розрахунку коефіцієнта загальної ліквідності, який характеризує, наскільки обсяг поточних зобов’язань за кредитами і розрахунками можливо погасити за рахунок усіх мобілізованих оборотних активів та інші показники фінансового стану.

У процесі аудиту комерційних банків звертається увага, зокрема, на такі питання:

• — раціональність організації робочого місця для спілкування з клієнтами, рівень комп’ютеризації, наявність доступу до документів та штампів;
• — забезпечення зберігання та використання печатки, штампів та бланків суворої звітності;
• — з'ясування справжнього стану зберігання грошей, документів і майна; - повнота і правдивість інформації про банківські операції;
• — достовірність даних бухгалтерського обліку і звітності та відповідності правил їх ведення і складання чинному законодавству;
• — наявність наказів (розпоряджень) по установі банку про надання працівникам права контрольного підпису розрахункових документів та зразків підписів.

Досліджується відповідність назви клієнта номеру його рахунку, назви установи банку номеру його МФО. Зокрема, з’ясовується:

• — чи всі вільні місця в чеках закреслені для запобігання дописувань;
• — чи проставлені на документах необхідні підписи та відбитки печатки та чи відповідають вони заявленим зразкам;
• — чи відповідають номери оплачених грошових чеків номерам, зареєстрованим у картці із зразками підпису;
• — чи правильно зроблені відмітки на іменних чеках видаткових ордерів про пред’явлення паспорта отримувача, чи є на них підписи про отримання грошей та цінностей, чи відповідають номери пред’явлених до оплати розрахункових чеків номерам, зафіксованим у книзі реєстрації чекових книжок тощо;
• — чи немає випадків необґрунтованого затримання оплати документів. Крім цього, виконується така робота:
• — звіряються залишки аналітичного обліку з синтетичним за всіма балансовими рахунками на дату перевірки, за якими ведеться додатковий облік у журналах, книгах та інвентарних картках;
• — щомісячно перевіряється правильність оформлення виправних помилкових записів у бухгалтерському обліку.

По закінченні перевірки, яка виявила порушення чинних правил проведення операцій, в усіх випадках аудитор повинен ретельно розібратися в характері цих порушень, установити їх причини та терміново вжити заходів щодо їх усунення.

Перевіряючи використання кредитних ресурсів, потрібно звертати увагу на стан статутного капіталу, ліквідність балансу, а також дотримання норм обов’язкових резервів.