Дидактична гра. 
Громадянське виховання молодших школярів у позаурочній діяльності

Прагнення викладачів активізувати пізнавальну діяльність школярів або сприяти її підвищенню призвело до появи методів активного навчання. В учбовому процесі у неприхованому вигляді проявляються три види активності: мислення, дія та мовлення; у прихованому ще один — емоційно-особистісне сприйняття інформації. В залежності від типу використовуваних методів активного навчання може реалізуватися один із видів, або їх поєднання. Ступінь активізації школярів розглядається в залежності від того, які і скільки з чотирьох видів активності школярів на занятті проявляються.

Експериментальним шляхом підтверджено, що під час дидактичної гри у школярів активізуються усі види активності, а ступінь засвоєння учбового матеріалу становить до 90%. Отже, можна сказати, що дидактична гра є однією з унікальних форм проведення учбового заняття. Без сумніву вона дозволяє зробити роботу школярів цікавою та захоплюючою. Умовний світ гри робить монотонну діяльність з запам’ятовування, повторення, закріплення або засвоєння інформації позитивно забарвленою. Завдяки емоційності гри активізуються усі психічні процеси і функції школярів. Дидактична гра може слугувати своєрідною практикою для використання знань, отриманих як на занятті, так і під час виконання самостійної роботи школярів.

Термін «дидактична гра», під яким малась на увазі спеціально створена або пристосована до цілей навчання гра, вперше використали Ф. Фебель і М. Монтессорі. Що ж таке дидактична гра?

Дидактична гра — це вид учбових занять, що організовані у вигляді учбових ігор, які реалізують низку принципів ігрового, активного навчання та відрізняються наявністю правил, фіксованою структурою ігрової діяльності та системи оцінювання, є одним із методів активного навчання (В. М. Кругліков).

Серед психолого-педагогічних завдань ігрової діяльності на занятті можна виокремити такі:

• — вивчення нового матеріалу, формування вмінь і навичок, узагальнення та контроль знань;
• — розкриття творчих можливостей школярів;
• — виховання колективізму та взаємодопомоги у рішенні складних проблем;
• — взаємне навчання: багато ігор передбачають консультативний процес; у групі, де зібрані сильні та слабкі школяри, йде процес взаємозбагачення інформацією та уміннями;
• — виховання почуття співпереживання один одному;
• — формування практичних навичок .

Педагогічна цінність гри полягає у:

• — стимулюванні до навчання;
• — активізації психічних процесів учасників: увага, запам’ятовування, спостережливість, кмітливість, інтерес, сприйняття, мислення, тощо);
• — застосуванні знань у різноманітних ігрових умовах;
• — здійсненні самостійного пошуку знань;
• — активізації різноманітних розумових процесів;
• — привнесенні емоційної радості школрів;
• — формуванні правильних взаємовідносин між школярами;
• — вихованні колективізму;
• — художньому вихованні (вдосконалення рухів, виразності мовлення, розвиток творчої фантазії, яскрава прониклива передача образу);
• — виконанні аналітичної та синтетичної діяльності;
• — підведенні до узагальнення та класифікації;
• — навчанні школярів долати різноманітні труднощі у їх розумовій і етичній діяльності, тощо.

Серед критеріїв дидактичних ігор можна зазначити такі:

• — гра повинна бути розрахована на одне заняття;
• — гра не повинна бути складною для розуміння її правил;
• — гра не повинна морально застарівати;
• — гра повинна бути масовою, такою, що залучує до роботи усіх учасників;
• — оцінки повинні виставлятися легко, школярі повинні розуміти, як була отримана підсумкова оцінка;
• — гра повинна бути динамічною, щоб підтримувати інтерес до неї.

Для того, щоб дидактична гра пройшла вдало, слід дотримуватися таких вимог до її проведення:

• — відповідність теми гри та цілей заняття;
• — чіткість і визначеність мети та спрямованості гри;
• — значущість ігрового результату для учасників і організаторів гри;
• — відповідність змісту гри характеру вирішуваного завдання;
• — спроможність виконувати ігрові дії за їх видами, характером складності;
• — стимулюючий характер гри;
• — точність і однозначність правил гри та обмежень;
• — об'єктивні критерії оцінювання успішності ігрової діяльності школярів;
• — адекватні способи контролю та оцінювання перебігу та результату гри;
• — сприятливий психологічний клімат стосунків;
• — простір для особистої активності та творчості;
• — обов'язковий елемент змагання між учасниками гри

Дидактична гра складається з таких елементів.

• — дидактична задача;
• — ігрова задача;
• — ігрові дії;
• — правила гри.

Дидактична задача визначається метою навчального та виховного впливу. Наявність дидактичної задачі або декількох задач підкреслює навчальний характер гри, направленість навчального змісту на процеси пізнавальної діяльності студентів.

Ігрова задача виконується школярами в ігровій діяльності. Ці дві задачі відображають взаємозв'язок навчання та гри.

Дидактична задача реалізується протягом всієї гри через здійснення ігрової задачі, ігрових дій, а підсумок її вирішення знаходиться в фіналі. Тільки при цій умові дидактична гра може виконати функцію навчання і разом з тим буде розвиватися як ігрова діяльність.

Ігрові дії є основою дидактичної гри — без них неможлива сама гра. В ігрових діях проявляється мотив ігрової діяльності, активне бажання вирішити поставлену ігрову задачу. По своїй складності вони різні та обумовлені складністю пізнавального змісту та ігрової задачі.

Ігрові дії - це не завжди практичні зовнішні дії, коли треба щось ретельно роздивитись, порівняти, розібрати та ін. Це також важкі розумові дії, виражені в процесах цілеспрямованого сприйняття, спостереження, порівняння, згадування раніше засвоєного, — розумові дії, виражені в процесах мислення.

В різних іграх ігрові дії різні за їх спрямованістю та за ставленням до граючих.

Правила гри. Зміст та спрямованість правил гри обумовлені загальними задачами формування особистості і колективу, пізнавальним змістом, ігровими задачами та діями в їх розвитку та збагаченні. В дидактичній грі правила є заданими.

Школярі часто порушують правила через незнання, як їх виконувати, а іноді забувають про них. Треба пояснити як виконувати правила і навіщо вони потрібні, створити таку ситуацію, щоб виконування правил стало бажанням самих студентів.

Дотримування правил в ході гри викликає необхідність прояву зусиль, оволодіння способами спілкування в грі і формуванню не тільки знань, а й різноманітних почуттів, накопичення добрих емоцій та засвоєння традицій.

Педагог повинен використовувати слова, які відображають ступені оволодіння ігровими діями та правилами: ще не дуже, майже добре, добре, дуже добре. Це сприяє розвитку самооцінки, перспективності в досягненні мети. Однак треба враховувати необхідність і осудження, якщо деякі школярі використовують правила з метою отримання для себе вигоди Прийнято розрізняти два основні типи ігор: ігри з фіксованими правилами й ігри з прихованими правилами. Прикладом ігор першого типу є більшість дидактичних, пізнавальних і рухливих ігор, сюди також відносяться розвивальні інтелектуальні, музичні, ігри-забави, атракціони. До другого типу відносяться сюжетно-рольові ігри. Правила в таких іграх не є чіткими. Вони — у нормах поведінки відтворюваних героїв.

Дидактичні ігри розрізняються за навчальним змістом, пізнавальною діяльністю школярів, ігровими діями та правилами, організацією та взаємовідносинами школярів, за роллю викладача. Зазначені ознаки притаманні усім іграм, але в одних чіткіше виступають одні, в других — інші. Існує велика кількість дидактичних ігор, але чіткої класифікації за видами немає. Часто ігри співвідносяться зі змістом навчання та виховання. У цій класифікації можна виокремити такі типи ігор:

• — ігри за сенсорним вихованням,
• — словесні ігри,
• — ігри із ознайомлення з навколишнім світом,
• — з формування математичних уявлень й ін.,
• — ігри з дидактичними іграшками,
• — настільно-друковані ігри,
• — псевдо сюжетні ігри.

Таке групування ігор підкреслює їх спрямованість на навчання, пізнавальну діяльність школярів, але не достатньо розкриває основи дидактичної гри — особливостей ігрової діяльності школярів, ігрових завдань, ігрових дій та правил, організацію життя школярів, керівництво викладача. Умовно можна виокремити декілька типів дидактичних ігор, що групуються за видом діяльності школярів:

• — ігри-подорожі,
• — ігри-доручення,
• — ігри-припущення,
• — ігри-загадки,
• — ігри-бесіди (ігри-діалоги).

Це, звісно, не весь перелік можливих ігрових методик, але на практиці найчастіше використовуються зазначені ігри, або у «чистому» вигляді, або в поєднанні з іншими видами ігор.