Психолого-педагогічні чинники організації самостійної навчальної позааудиторної роботи студентів

У дидактиці з часів А. Дистервега надавалося й надається першорядне значення самостійній навчальній діяльності. Сьогодні на всіх етапах навчання як аксіому приймають положення А. Дистервега про те, що «знання можна запропонувати, але опанувати ними може і повинен кожен самостійно» [34, с. 116].

Невміння студентів учитися пов’язано, насамперед, з відсутністю в них інструментарію для успішного подолання труднощів у самостійному засвоєнні наукових знань, що вимагає постійної мобілізації волі й уваги, максимальної віддачі інтелектуальних сил.

Організаційна структура самостійної позааудиторної діяльності вміщує такі елементи: суб'єкт, процес, предмет, умови та продукт діяльності. А соціально-психологічна структура складається з мети, мотиву, засобу та результату. Якщо розглянути організаційну і психологічну структури разом, то навчальна діяльність складається з таких елементів, як: мета, мотив, засіб, результат, суб'єкт, процес, предмет, умови та продукт [18, c. 28].

Аналіз особливостей організації самостійної роботи ставить такі проблеми: забезпечення взаємодії викладача і студентів на основі врахування індивідуально-психологічних властивостей студентів; розвиток особистісного потенціалу майбутнього фахівця; орієнтація на активну позицію студентів; особистісна адаптація теоретичних знань; саморозвиток і самореалізація особистості тощо. Особистісний сенс професійної підготовки спрямовує вивчення суспільних дисциплін на самоактуалізацію та саморозвиток майбутнього спеціаліста [41, c. 56].

Ряд науковців (О. Чиж., Н. Сагіна), вказують, що існує не тільки несформованість психологічної готовності до самостійної роботи, незнання загальних правил самоорганізації, відсутність умінь і навичок роботи з науковою літературою та недостатньо високий рівень пізнавального інтересу до багатьох навчальних дисциплін. Автори вказують на необхідність формування здатності до ефективного здійснення самостійної роботи як форми діяльності. Ця здатність ефективна і формується лише у тих студентів, які характеризуються позитивною навчальною мотивацією. Так проблема формування здібностей до самостійної роботи переростає в проблему підвищення навчальної мотивації (саме внутрішньої) та цікавості до навчання [82. c. 14]. Ю. Опарін, І. Зимня, І. Мостова розглядають проблему формування здібностей студентів до самостійної роботи як необхідну умову для розвитку позитивної навчальної мотивації і успішного, цілеспрямованого навчання, яке вміщує в себе:

• — формування прийомів моделювання учбової діяльності;
• — усвідомлення раціональних прийомів роботи з навчальним матеріалом;
• — розвиток уваги та пам’яті;
• — оволодіння прийомами поглибленого та динамічного читання;
• — складання планів своїх дій;
• — конспектування;
• — постановка та вирішення учбово-практичних завдань.

В обґрунтованому підході у самостійній позааудиторній навчальній діяльності робиться акцент не стільки на самостійності дій студента, скільки на тому, що він самостійно визначає додаткову (до визначеної навчальним планом) мету. За умов такого розуміння сутності самостійної позааудиторної роботи головне завдання викладача зводиться вже не стільки до розробки предметів, з якими має працювати студент, скільки до створення необхідних умов самоактуалізації, самореалізації студента як особистості, що дозволяє йому самому визначити додаткові навчальні цілі. Л. Онучак [63, с. 21].

Завдання для самостійної діяльності студентів можуть бути фронтальними, індивідуальними та груповими.

Роботи відтворюючого типа виконуються на основі зразка, інструкції або алгоритму. Призначення робіт цього типу — це закріплення способів діяльності, створення необхідних умов до переходу до більш творчих завдань.

Для ефективних індивідуальних самостійних занять студентам потрібно:

• • наявність навчально-методичної і наукової літератури для самостійної роботи;
• • необхідна кількість наочного приладдя й ілюстративного матеріалу;

висока забезпеченість телевізійних засобів навчання і освітніх технологій;

посилення консультативно-методичної ролі викладача;

остатній рівень самодисципліни студентів;

можливість спілкування в процесі роботи зі студентами й викладачем.

Сучасні інформаційні технології у поєднанні з традиційними формами навчання дозволяють більш ефективно організувати самостійну роботу студентів і у разі потреби забезпечити дистанційне навчання.

Форми співробітництва студентів у груповій навчально-пізнавальній діяльності можуть бути реалізовані у вигляді конференції.

Заняття, в основі яких лежить розбір критичних екстремальних ситуацій, сприяють формуванню творчого пошуку, уміння виявляти інтелектуальну ініціативу і створювати нове. Проблемне навчання припускає, що на одне і те ж питання можна дати безліч однаково правильних відповідей — потрібно вибрати найбільш ефективну.

На модульних заняттях викладачі використовують три великі групи методів навчання, а саме: організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності, її стимулювання і мотивації, а також їх контролю і самоконтролю.

Усі ці методи вміщують у себе і самостійну діяльність (більше або менше) студентів. Ці методи засновані на активній взаємодії всіх учасників навчального процесу (інтерактивне навчання). Інтерактивна взаємодія між самими студентами та студентами і викладачем стає важливим джерелом отримання знань.

Використання різних методів навчання залежить від знання викладачем індивідуальних особливостей студентів кожної групи. На необхідність урахування індивідуальних особливостей і пізнавальних можливостей студентів указують такі вчені, як С. Архангельський, Л. Деркач, І. Шайдур, Н. Сагіна та інші [8, с. 205].

Один із методів організації самостійної роботи студентів у позааудиторний час можна здійснювати за допомогою завдань комплексів, пов’язаних з основними розділами програми. Завдання, які видаються на навчальний рік, логічно взаємопов'язані. Так, кожний тематичний комплекс може складатися з 5−6 завдань, наприклад: скласти опорну схему або заповнити опорну таблицю; відповісти на питання самоперевірки; розв’язати ситуаційні задачі і вправи. До завдань додається список рекомендованої літератури [67, c. 137].

Для студентів важливо вміти розподіляти свій час, та оволодіти раціональними прийомами роботи з навчальним матеріалом:

• — прийоми раціональної організації часу, чергування праці та відпочинку,
• — загальні правила гігієни навчальної праці;
• — загальними прийомами пошуку інформації, а саме роботи з каталогами,

словниками, енциклопедіями і т. д.;

• — прийомами смислової переробки текстів, виділення головного (ідеї, закони, принципи);
• — загальними прийомами зосередження уваги та запам’ятовування;
• — прийомами культури слухання, короткого раціонального запису інформації (виписка, тези, план, конспект, анотація, рецензія, реферат і т. д.), культури мовлення;
• — прийомами підготовки до лекцій, семінарів, лабораторних та практичних робіт, а також до модуль-контрольних занять.

Для розвитку самостійності студентів дидактично доцільним є використання всього різноманіття організаційних форм колективної діяльності.

Найбільш загальними і прийнятними за своїми дидактичними можливостями є дискусія і диспут. Заняття за таким типом можуть бути організовані в трьох варіантах:

• загальне обговорення питання;

обмін думками між двома-трьома студентами з проблеми з наступним залученням усіх учасників;

обмін думками між підгрупами з різним баченням проблеми.

Ми, як і А. Кузьмінський, вважаємо, що існує декілька груп мотивів :

Соціальні - це прагнення особистості шляхом навчання утвердити свій соціальний статус у суспільстві або у певному соціальному колективі.

Спонукальні - пов’язані з впливом на свідомість особистості певних чинників: вимог батьків, авторитету колективу однолітків та ін.

Пізнавальні - проявляються у пробудженні пізнавальних інтересів і реалізуються шляхом отримання задоволення від самого процесу пізнання і його результатів. Пізнавальна діяльність людини є провідною сферою її життєдіяльності.

Професійно-ціннісні - відображають прагнення отримати професійну підготовку для участі у продуктивній сфері життєдіяльності. Ці мотиви мають діяти на етапі оволодіння професійною освітою.

Меркантильні - пов’язані з безпосередньою матеріальною корисністю особистості. Вони не є вирішальними, діють лише вибірково, залежно від індивідуальних психологічних особливостей конкретної людини. Хоча в умовах розвитку ринкових відносин нехтувати ними не варто [49, c. 569].

Професійна спрямованість забезпечує мотивацію самостійної навчальної діяльності студентів. У психології під мотивами розуміються спонукальні причини дій і вчинків людини, під мотивацією — система мотивів, які викликають активність людини і визначають її конкретну спрямованість. Отже, мотивація діяльності складається з сукупності певних мотивів у досягненні в ній успіхів, у основі якої лежать глибокі, міцні та різноманітні знання, навички й уміння [85, c. 44]. Своєю чергою, ця потреба викликає певний інтерес і надає сенсу навчально-пізнавальній діяльності. Необхідно, щоб мета і зміст діяльності не лише були внутрішньо прийняті, а й набули особистісного смислу, представляли соціально-особистісну цінність, викликали у нього позитивні переживання, намагання і прагнення ефективних навчально-пізнавальних дій і стали підвалиною професійної спрямованості й діяльності. Мотивація сприяє досягненню цілей, визначених особистістю для реалізації в житті та діяльності. Доцільною є рання професійна спрямованість самостійної роботи студентів. Це дозволяє раніше і повніше розвинути у них професійні потреби й інтереси, допомагає ознайомити майбутніх фахівців з основами професії та її специфікою, викликає інтерес і потребу в засвоєнні суспільних дисциплін. Адже самоосвітня діяльність під час їх вивчення залежить від професійних інтересів студентів. Рання професійна спеціалізація студентів, особливо в позааудиторний час, важлива й необхідна ще й тому, що вже на першому курсі вони мають можливість підключатися до виконання науково-дослідних робіт, які є головними напрямами в процесі становлення дослідницьких навичок і вмінь студентів, мотиваційними основами формування активності, готовності до самостійної творчої роботи, тобто того, що в дійсності визначає майстерність і якість спеціаліста, професіонала [54, c. 104].

Теорія діяльності (О. Леонтьєв) розглядає діяльність як систему, що має дві групи основних елементів, взаємопов'язаних між собою: організаційну (суб'єкт, процес, предмет, умови, продукт діяльності) та соціально-психологічну (ціль, мотив, спосіб, результат) [51, c. 65].

Мотив навчальної діяльності - це один з елементів структури усього процесу навчання. Так, у процесі навчання, існує дві групи структурних елементів: організаційні та соціально-психологічні.

Для ефективного впровадження моделі організації самостійної роботи студентів за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних технологій створювалися педагогічні умови, серед яких домінувальними були особистісно-мотиваційні, психолого-педагогічні, дидактико-методичні, інформаційно-технологічні, матеріально-технічні, ергономічні.

Досвід використання комп’ютерних програм дозволив визначити основні функції використання в інформаційно-комунікаційніх технологій організації самостійної роботи студентів: стимулюючу, інформативну, організаційну, тренувально-навчальну, конрольно-коригувальну.

У дидактиці вищої школи формування пізнавальної самостійності діяльності розглядається як основний шлях розвитку творчих здібностей майбутніх вчителів.

Більш повне визначення елементів діяльності дав у своїх роботах В.Козаков. Він вказував, що між структурними елементами діяльності завжди існує зв’язок [45, c. 64]. Та є чотири рівні самостійної діяльності: репродуктивний, частково-пошуковий, пошуковий та творчий.

Репродуктивний — вся діяльність студента зводиться до повторення отриманого шаблону, без творчого підходу.

Частково-пошуковий — характерне прагнення студента до вибору методів самостійного вивчення відомих об'єктів, певна розумова переробка знань про них.

Пошуковий — передбачає введення самим студентом у свою навчальну діяльність дослідницьких елементів як основи оптимізації навчально-виховного процесу в цілому.

Творчий — характерна внутрішня потреба самого суб'єкта професійної діяльності у науковій творчості, високе емоційне піднесення у процесі досягнення поставленої мети та вирішення завдання наукового дослідження.

Більш високий рівень має перетворюючо-відтворююча діяльність. Вона спрямована на освоєння інформації з різних джерел. Самостійне пізнання інформації не зводиться до пасивного її сприйняття та механічного відтворення. Студент знаходить особливий шлях, котрий складається із різних елементів пізнання, котрі потім закріплюються у його досвіді. Частково-пошукова самостійна робота має продуктивний процес пошуку і освоєння нової інформації. Для цього типа робіт характерні елементи творчої діяльності, активне перетворення отриманої інформації, використання раніше отриманих знань, вмінь та навичок. У результаті частково-пошукової самостійної роботи студенти набувають деякий досвід пошукової діяльності, що готує їх до проведення робіт творчого типу.

У творчих самостійних роботах на етапі відтворення матеріалу та його осмислення спостерігаються прояви більш високої активності і самостійності, розширюється сфера пошукової діяльності. Студенти навчаються аналізу проблемної ситуації, самостійно роблять вибір методів вирішення поставлених завдань, установлюють послідовність операцій у ході виконання завдання. Такі роботи допомагають оволодіти методами наукового пізнання, розвивають у студентів досвід творчої діяльності [81, c. 261−269].

Самостійна робота вимагає від студентів активної розумової діяльності, самостійного виконання різних завдань, застосування раніше засвоєних знань. Найбільш поширені види самостійної роботи студентів, це праця з літературою (навчальна та наукова), персональним комп’ютером, розв’язання різних творчих завдань, написання рефератів, доповідей, курсових та дипломних робіт, самостійні спостереження, лабораторні роботи, дослідницька діяльність, конструювання, моделювання та інше.

Здобуті людиною знання стають переконаннями, під якими розуміють знання та ідеї, характерні для даної особистості для переконання в правильності й необхідності вчинків. На основі переконань формуються інтереси людини — вибіркове, емоційне ставлення й увага до певних предметів, діяльності, результатів, умов, пов’язаних із можливостями задоволення потреб, досягнення життєвих і професійних цілей.

Формування знань, умінь і навичок студента, передбачених навчальними програмами навчальних дисциплін, забезпечується відповідністю обраних форм, методів і засобів навчання. Самостійна навчальна діяльність як одна з форм організації занять суспільно-гуманітарного циклу спрямована на розвиток компетентності майбутніх фахівців [79, c. 458].

Навчальні дисципліни повинні служити засобом постійної передачі студентам професійно корисної інформації, оновлення та збагачення знань зі спеціальності, бути засобом досягнення, у першу чергу, цілі підвищення рівня освіченості, ерудиції в межах своєї спеціальності, адже робота на професійному рівні потребує постійного вдосконалення майстерності, поповнення професійних знань, розширення професійного кругозору.

Висновки до розділу 1.

У ході дослідження джерельної бази нами встановлено, що на сьогодні організація самостійної діяльності студентів є одним з найактуальніших та найефективніших шляхів вирішення проблеми підвищення якості підготовки висококваліфікованих кадрів. На теоретичному рівні питання самостійної навчальної роботи студентів розроблялося такими видатними ученими, як П. Гальперін, К. Платонов, Н. Менчинська, С. Рубінштейн, А. Алексюк, В. Бондаревський, А. Вербицький, О. Киричук, В. Козаков, М. Нікандров, Л. Деркач, К. Корнилов Л. Виготський, Є. Кабанова-Меллер, О. Леонтьєв та ін.

Позааудиторна самостійна навчальна діяльність студентів виступає як специфічний педагогічний засіб організації та управління засвоєнням змісту педагогічної освіти і напрацювання надзвичайно важливих знань, умінь і навичок до здійснення усіх видів навчальної діяльності особисто студентом.

Нами систематизовані та узагальнені теоретичні основи педагогічного процесу, який досліджується. Він має певну структуру, що включає в себе загальнодидактичні та специфічні закономірності, принципи та підходи, а також основні компоненти процесу (цільовий, змістовний, операційно-діяльнісний, оціночно-результативний), на основі яких визначаються найефективніші форми, методи та засоби позааудиторної самостійної навчальної діяльності студентів. Основними підходами процесу, що розглядається, ми вважаємо системно-діяльнісний та суб'єкт-суб'єктний, а основними результуючими елементами — знання, уміння та навички самостійної навчальної діяльності студентів.

Розглянуті й схарактеризовані різні види позааудиторної самостійної навчальної діяльності студентів (індивідуальні, колективні та ін.), які здійснюється на поззаудиторних заняттях за завданнями викладача, під його керуванням, однак без його безпосередньої участі. Реалізація настанов викладача вимагає від особистості, яка навчається, високої мотивації до самонавчання, постійного підвищення рівня активної розумової діяльності, самостійного виконання різних пізнавальних завдань, застосування раніше засвоєних знань до нестандартних ситуацій, до творчого мислення та навчальних дій.

Але, незважаючи на широкий і багатоплановий характер досліджень, присвячених організації самостійної роботи студентів, багато питань цієї складної проблеми залишаються не з’ясованими: не розкриті достатньою мірою зв’язки між метою організації самостійної роботи студентів вищого навчального закладу і способами її реалізації, не виявлені теоретичні передумови організації самостійної роботи у нових умовах кредитно-модульної системи навчання у вищому навчальному закладі, не розв’язана проблема оволодіння студентами раціональних прийомів навчальної роботи, формування у них умінь і навичок активної позааудиторної самостійної навчальної роботи.

Ми вважаємо, що глибоке вивчення та осмислення теоретичних основ позааудиторної самостійної навчальної діяльності студентів усіма суб'єктами педагогічного процесу, а також організація цього процесу на означених засадах, позитивно вплине на якість фахової підготовки вчителя.