Класифікація слів за групами

Дають 8—16 карток, на кожній з яких надруков’ане одне слово. Кажуть, що слова позначають загублені предмети і тепер треба їх швидко розставити по місцях. При цьому говорять, наприклад, що ліва частина столу — це кухня і туди треба покласти предмети, яким місце на кухні (каструлі, чайник),-а права частина — дитячий садок, і там повинні бути малята (Ніна, Петя). Переглядаючи картки, дитина повинна розподілити їх на групи. Залежно від рівня підготовки дитини можна пропонувати їй розкладку на 2, 3 або 4 групи і до розкладки ці групи можна або вказувати, або ні. Слова заздалегідь повинні бути підібрані так, щоб вони легко класифікувалися!

Це вправа вкрай важлива для розвитку навичок читання, тому що в ній чи не вперше в житті дитини читання виступає не як самоціль (прочитав — і все, мету досягнуто), а як засіб для досягнення іншої мети (правильно розкласти картки). Це приводить до того, що дитина під час своїх власних дій починає чітко усвідомлювати один з основних змістів читання — одержання інформації для регуляції своїх дій — і переконується в неприпустимості помилок (помилка тут виступить не просто як небажана неточність, а як безпосередня причина абсурдних дій, безглуздих учинків, коли, наприклад, предмет кухонного начиння приводять замість дитини в дитячий садок). Ця вправа також знімає напруженість, пов’язану з фіксацією дитини на читанні, що виникала раніше через неодноразові докори за помилку, — адже тут дитині не треба читати, тобто робити неприємну їй справу, треба лише розкладати картки, а читання в цьому випадку є процесом непомітним, швидкоплинним, лише одним із багатьох моментів процесу розкладання.

Особливої цінності ця вправа набуває тоді, коли до неї вводять необхідність чіткого гіолітерного аналізу слів. Це досягається тим, що в класифікований матеріал уводяться, пари слів, подібних за написанням, але різних за значенням (наприклад, при розкладанні на дві групи: хлопчики і дівчата — це пари імен: Тоня — Толя, Даша —Саша тощо), а також дуже довгих слів (велосипед).