Південно-Африканська Республіка. 
Південно-Африканська Республіка

Південно-Африканська Республіка

Площа — 1221 тис. км кв.

Населення — 43,8 млн. чоловік.

Столиця — Преторія.

Адміністративний поділ: держава поділена на 9 провінцій і має три столичних міста — уряд працює в Преторії, парламент засідає в Кейптауні, а верховний суд знаходиться в Блумфонтейні.

Форма правління: Республіка.

Глава держави: Президент.

Найвищий законодавчий орган: Двопалатний парламент — Національна асамблея і Національна рада провінцій.

Найвищий виконавчий орган: Уряд.

Найбільші міста: Кейптаун, Йоганнесбург, Дурбан, Порт-Елізабет, Беноні, Бумфонтейн.

Державна мова: Англійська, африкаанс.

Релігія: 80% християни, 10% сповідають індуїзм, 8% іслам.

Етнічний склад: 75% африканці, 14% європейці та їх нащадки, 9% метиси, 1% азіати.

Валюта: Ренд = 100 центам.

Південно-Африканська Республіка — держава в південній частині Африканського материка, омивається водами Атлантичного і Індійського океанів. Вихід до двох океанів на магістральних морських шляхах доволі сприятливий для соціально-економічного розвитку. На території цієї країни розташовані невеликі самостійні держави Лесото і Свазіленд, на півночі межує з Мозамбіком, Зімбабве та Намібією.

Регіональним лідером Південної Африки є ПАР, так як вона являється найбільш економічно розвиненою державою Африки. Ця країна відіграє значну роль не тільки в Південній Африці, а й у цілому світі. На ПАР припадає 28% ВНП всього континенту, а його розміри на душу населення в п’ять разів вищі від середньоафриканських. У світі ПАР виступає як один з важливих постачальників сировини; в цьому відношенні її можна поставити в ряд з такими країнами як Канада та Австралія. Відносно політичних відносин Південної Африканської Республіки та її сусідніх країн: якщо взяти країну-сусіда Ботсвану, то можна сказати, що в ПАР з нею налагоджені, позитивні відносини. Прикладом цього є підписання шести договорів у 2005 році в таких сферах як — сільське господарство, спорт, культура, транспорт, охорона здоров’я та місцеве самоуправління. У 2006 році між ПАР, Ботсваною та Зімбабве було підписано згоду про створення заповідника Лімпопо-Шаше. Останніми роками в Зімбабве все більш загострюється політична криза. В зв’язку з цим, між ПАР та Ботсваною в 2008 році було домовлено спробувати разом знайти рішення над кризовою ситуацією в Зімбабве.

У 2010 році Вуйані Тайхан, профспілковий діяч Лесото, почав збирати петицію на підтримку приєднання до ПАР. «Лесото бореться за виживання, населення країни близько 1,9 млн. осіб, але близько 400 тисяч з них хворіють на СНІД. Очікувана тривалість життя впала до 34 років. Ми у відчаї «- Нтате Манйанье, глава благодійної організації Лесото. У Південно — Африканської Республіки двосторонні відносини з межуючими з нею країнами. Більшу частину Південно-Африканської Республіки займає внутрішнє плато. Його оточують Капські та Драконові гори, пустелі Калахарі та Наміб і вузька смуга низовинного узбережжя. Країна лежить на південь від тропіка Козе-рога, особливо її західна частина, має посушливий клімат і занята пустелями, напівпустелями, сухими степами та саванами. Але в даній країні достатньо більш чи менш добре зволожених земель з родючими ґрунтами. Нажаль, в Південно-Африканській Республіці недостатньо водних та лісових ресурсів. Найхарактернішою рисою природного середовища країни є її багата мінерально-сировинна база.

Що стосується клімату країни, то на території держави спостерігається 20 кліматичних зон. Район провінції Наталь відрізняється підвищеною вологістю, що характерно для жаркого тропічного клімату. У районі Кейптауна панує середземноморський клімат, якому властиві сухе жарке літо, та м’яка зима. Для решти районів держави характерний тропічний клімат. Клімат в ПАР помірніший, ніж в інших, розташованих на тих же широтах, країнах, — це пояснюється достатньою висотою над рівнем моря і близькістю океанських течій. Що стосується опадів, то більшість випадає на сході (1000−2000 мм на рік), менше всього — на Атлантичному побережжі (менше 100мм).

Рослинний світ ПАР багатий — тут росте не менше 20 000 видів рослин. Звідси колись були вивезені багато квітів, зараз поширених в Європі, — серед них герань, гладіолус, нарцис. У районі Кейптауна зустрічається більше 5 000 видів рослин, які більше не ростуть ні в одній країні світу. В цій країні, навіть збереглося сріблясте дерево, квітка якого — національний символ Південно-Африканської Республіки. Що можна сказати відносно фауни цієї спекотної країни, то це те, що більшість різновидів тварин ми можемо споглядати в зоопарках нашої країни. Тваринний світ Південно-Африканської Республіки налічує понад 300 різновидів ссавців, понад 500 різновидів птахів, більше 100 видів рептилій і безліч комах. Тож серед представників тваринного світу Південно-Африканської Республіки можна спостерігати — слонів, носорогів, зебр, левів, жирафів, гепардів, антилоп, гієн, довгопят, різні види мавп і багато інших.

На території ПАР виділяється декілька великих тектонічних структур, стабілізованих в різні епохи докембрію. Найбільша структура — архейський Капваальський кратон, обрамований різновіковими докембрійськими складчастими поясами: Лімпопо (на півночі), Кронберґ і Гарієп (на заході), Намакваленд (на півдні-заході). На сході вздовж кордону з Мозамбіком кратон обмежений вулканогенною монокліналлю Лебомбо, що є бортом верхньо-палеозойсько-кайнозойського периконтинентального прогину. Вздовж південній околиці Африки Капваальський кратон примикає до Капського складчастого пояса (ранній мезозой). Фундамент Капваальського кратона складений мігматито-ґнейсами (понад 3,8 млрд років) і ранньоархейськими зеленосланцевими вулканогенно-осадовими гірськими породами (3,4—3,1 млрд років), з якими пов’язані родовища руд стибію і золота. Фундамент кратона виступає в крайових західних і східних підняттях, а на іншій території він перекритий пологими відкладами докембрію і верхнього карбону —нижньої юри (система Карру), які виповнюють глибоку синеклізу. Відклади чохла (верхній архей і нижній протерозой) містять дуже багате золото-уранове, залізо-марганцеве і азбестове зруденіння.

Якщо торкнутись теми вулканів в ПАР, то можна дізнатися про наступне:

Останнє виверження.

Африканський континент.

Піланесберг — Протерозой.

Острови Принс — Едуард в Індійському океані.

Маріон-Айленд — 2004 рік.

Принс-Едуард — Голоцен.

Маріон-Айленд — древній щитовий вулкан, на однойменному острові в архіпелазі Принс Едуард. Висота максимальної точки 1230 м. Формування вулкану відбувалося в три етапи, яке починалось ще 20 000 років тому. На цьому ж острові знаходиться вже недіючий вулкан Принс-Едуард.

Річки ПАР — невеликі та пересихають в засушливий сезон. Недостатність вологи на більшій частині країни не сприяє виникненню великих озерно-річкових систем. Головними річками цієї країни являються Оранжева, Вааль та Лімпопо. Оранжева — найдовша річка протяжністю 1865 км, по ній частково проходить кордон з Намібією. На північ від середньої течії річки протікає декілька сезонних річок, протікаючих по Калахарі - Нособ, Мололо, Куруман та ін. Оранжева річка впадає в Атлантичний океан. Що стосується річки Вааль, то вона являється притокою Оранжевої річки.

На кордоні Південно-Африканської Республіки та Ботсвани протікає славнозвісна річка Лімпопо. Вона перетинає Драконові гори разом з річкою Тугела, яка створює високий та надзвичайно красивий водоспад 850м — це другий за висотою водоспад у світі. Річки Лімпопо і Тугела впадають в Індійський океан. Також до басейну Індійського океану відноситься більшість постійних річок — Умгени, Грейт-Кей, Грейт-Фіш, Сандіс, Гаурітс та інші. В більшості випадків це не великі, але повноводні річки.

Південно-Африканська Республіка — індустріальна країна. Головним сектором матеріального виробництва є промисловість, причому в обробних галузях зайнято більше людей, ніж у видобувних. На сільське господарство припадає лише 13% зайнятих. Обробна промисловість практично повністю задовольняє місцевий попит на традиційні товари, включаючи метал, металовироби, хімічні продукти, машини і транспортні засоби. Є заводи, де складають автомобілі. Імпортується лише новітня техніка, малосерійне промислове та гірничовидобувне обладнання. Обробна промисловість сконцентрована в районі Вітватерсранду, в метрополітенах Кейптауна, Дурбана та Порт-Елізабет.

Добувна промисловість ПАР — експортна галузь і постачальник іноземної валюти. На експорт іде 86% продукції видобувної промисловості, за вартістю це Ѕ загального експорту ПАР. З того часу, як у 80-х роках XIX століття були відкриті проклади золота та алмазів, саме добувна промисловість стала рушійною силою розвитку країни. Безпосередньо в ній зайнято 750 тис. чоловік, в тому числі на золотих рудниках — 400 тис. Видобувають та експортують золото, платину, залізну руду, мідь, свинець, цинк, нікель, кобальт, титан, сурму, фосфорити, алмази, уран. Найвідомішими є золото та алмазовидобувні галузі. В країні зосереджено 62% світових запасів золота. Видобуток становить 600 т на рік (максимальним він був у 1970 р. — 1000 т.). Головним районом золотовидобувної промисловості є Вітватерсранд з центром в Йоганненсбурзі, видобування алмазів — округи Кімберлі та Прем'єр. В ПАР немає ні нафти, ні природного газу, але є достатня кількість високоякісного кам’яного вугілля. Це головний енергоресурс країни. На ньому працюють ТЕС і з нього виробляють синтетичне рідке паливо. Частина вугілля експортується. Діє перша на Африканському континенті АЕС. Сільське господарство майже повністю задовольняє місцеві потреби. Головними зерновими є кукурудза і пшениця. За поголів'ям овець та експортом вовни, в тому числі й мохеру, ПАР стоїть в одному ряду з Австралією, Новою Зеландією та Аргентиною. На експорт йдуть також фрукти, вина і тростинний цукор.

В країні три головні сільськогосподарські райони: Високий Велд, Верхнє Карру та узбережжя. Високий Велд («велд» — від голландського «поле» або «степ») — частина внутрішнього плоскогір'я на захід від Драконових гір. У природньому стані це високотравний степ на зразок північноамериканських прерій. Тут знаходиться знаменитий «Кукурудзяний трикутник» — район кукурудзи і великої рогатої худоби. Верхнє Карру («карру» — місцевою «голий») — напівпустельні степові простори на заході країни — район екстенсивного вівчарства. Узбережжя між Кейптауном на заході та Дурбаном на сході - район винограду, фруктів та цитрусових, а на вологому сході - цукрової тростини.

У сільському господарстві ПАР різко розрізняються два сектори: європейський та місцевий. Середній розмір «білих» ферм — 920 га, для них характерні наймана праця, сучасні методи і товарне виробництво. Вони займають найкращі землі в головних сільськогосподарських районах. В «хоумлендах» середній розмір ферм — 20 га. Продуктивність їх надзвичайно низька, це споживачі екстенсивні господарства. ПАР — одна з найбагатших країн у світі. В її надрах зберігаються найбільші запаси діамантів (20%) і золота (53%). Надра ПАР багаті корисними копалинами, більшою частиною зв’язаними з виходами давніх кристалічних порід. В її надрах зосереджені промислові запаси мінералів: 91% світових запасів марганцю, 82% - платиноїдів, 58% - хрому, 50% - ванадію. На південному шельфі країни відкриті невеликі родовища нафти і газу. На середньому Вельді знайдені родовища платини, олова, хрому, одного з найбільших у ПАР родовищ залізної руди та азбесту. Південна Африка, в якій вже налічується 178 заповідних територій загальною площею в 8 мільйонів гектар, у наступних десятиліттях, можливо, очолить глобальний проект, мета якого об'єднати між собою заповідники ПАР і сусідніх країн. Так, парк Крюгера повинен вирости в три рази: з розміру Ізраїлю до розмірів Португалії. Він стане одним із ланок ланцюга, який простягнеться від берегів Намібії до Мозамбіцького узбережжя Індійського океану. Цей проект вже знаходиться в розробці. Мова йде про створення Великого транскордонного парку Лімпопо на території 5000кв. км від Гонарежоу на півночі до заповідника Сабі Санд на заході. Цей величезний заповідник стане чудовим механізмом захисту флори і фауни на континенті, а також прекрасною базою для розвитку екотуризму, залучаючи до цього бізнесу менш забезпечені верстви населення.

За таким же принципом спільно зі Свазілендом і Мозамбіком створюється парк Лубомбо Трансфроньтер Консервейшн енд Ресурс Ареа (Lubombo Transfrontier Conservation and Resource Area — TFCA). Південно-Африканський уряд виділив для цієї мети 32млн рандів, ведеться будівництво прямої дороги через Мапуталенд. Перший транскордонний парк був створений у1999 році з'єднанням національного парку Калахарі Гемсбок в ПАР і національного парку Геймсбол в Ботсвані. В цілому площа заповідника склала 37 991 кв. км, тобто майже в 2 рази більше парку Крюгера. Він отримав назву Кгалагаді Трансфронтьер Парк (The Kgalagadi Transfrontier Park). Національні парки загальмували процес вимирання багатьох рідкісних видів рослин і тварин.

Нова прийнята концепція говорить: охорона природи повинна стати засобом розвитку туризму, зокрема екологічного, що дозволить створювати нові робочі місця і вирішувати економічні проблеми населення. Першими і цей процес включилися Намібія, Зімбабве, Ботсвана, Мозамбік і Свазіленд. Крім благої місії порятунку зникаючих тварин, розширення заповідників ПАР (і Африки в цілому) може бути рентабельним і з економічної точки зору. На даний момент торговий оборот тільки в парку Крюгера досягає 90 млн рандів. У парку працює близько 3 тисяч осіб, а в його околицях створено 13 тисяч робочих місць в туристичному секторі, і вважається, що дохід, принесений туристами виробникам сільськогосподарської продукції з внутрішніх районів, досягає 429 млн рандів. Перші заповідники ПАР вже відсвяткували своє сторіччя. Флора цієї країни охороняється Національним ботанічним інститутом, який управляє десятком ботанічних садів, гостинно відкриваючи двері для широкої публіки. Дика фауна тут більш захищена, виплекана та звеличена ніж африканська фауна в будь-якому іншому місці континенту. Навіть занадто, кажуть деякі. Коли їдеш по парку Крюгера з його кафе та АЗС, відчуваєш себе майже як у Європі. Але в інших парках, наприклад, в Калагаді, Мапунгубве або Ріхтерсвелде, розумієш, хто справжній цар природи.

Понад 75% населення складають народи банту (коса, зулу, свазі, ндебеле, сутотсвана, тсонга, венда, педі). Метисів, або «кольорових» — нащадків змішаних шлюбів — 9%, «білих» — це африканери та англо-африканці - 14%, азіатів — 1%.Частка «білих» поступово зменшується, в 1951р. їх було 20%. Офіційні мови — африкаанс та англійська (це основні з 11 офіційних мов). Після відмови від політики апартеїду, тобто політики расової дискримінації і відокремленого існування, «білі» втратили політичний контроль над країною, але, як і раніше, їм належать головні природні і створені людською працею багатства. Їхні прибутки за умови життя на півдні Африки не гірші від американських і західноєвропейських.

Половина банту живе в так званих «хоумлендах» (або «бантустанах») — часто на малородючих засушливих землях, куди вони були загнані в часи апартеїду, половина — в містах, на «білих» фермах або біля рудників. Характерним є територіальний розрив сімей банту, коли жінки і діти живуть в «хоумлендах», а чоловіки зайняті за її межами. Доходи банту, які працюють на рудниках та інших промислових підприємствах, є значними за африканськими (але не європейськими чи американськими) стандартами. В «хоумлендах» їхнім головним заняттям є малопродуктивне споживче сільське господарство, а умови життя практично такі самі, як і в решті Африки. Положення «кольорових» та азіатів у ПАР можна кваліфікувати як проміжне. Вони живуть у містах і зайняті переважно в обслуговуючих галузях. У свій час ПАР об'єднували в одну групу з Канадою, Австралією та Новою Зеландією, вважаючи її також «білою» переселенською колонією. Та це не відповідає дійсності. В Канаді, Австралії та Новій Зеландії робоча сила завжди була представлена білими коністами, а в ПАР примусово використовувалась дешева праця корінного населення. У цьому одна з головних причин відмінностей в рівнях розвитку ПАР, з одного боку, і Канади, Австралії та Нової Зеландії, з іншого. В ПАР використовують не тільки власну дешеву силу, а ще й більш дешеву робочу силу з інших сусідніх країн. Щорічно 350 тис. легальних мігрантів-чоловіків прибуває для роботи в ПАР зі Свазіленду, Лесото, Ботсвани та Намібії.

Середня густота населення становить 36 чол. На 1 км кв. Найгустіше заселені краще зволожені східні та північні райони, а також гірничопромислові округи (провінція Квазулу-Наталь, Високий Велд і Бушвелд, Вітватерсранд). Рівень урбанізації досить високий — 60%. Багато невеликих міст з населенням від 2 до 10 тис. жителів. Метрополітени Йоганненсбурга, Кейптауна, Дурбана і Преторії мають більше мільйона жителів кожний. В даний час для країни характерний ряд демографічних процесів: масова еміграція білого населення, висока смертність серед негритянського і кольорового населення через епідемію СНІДу та вкрай висока злочинність, особливо в містах. У ПАР на 2013 рік близько 10% населення країни інфіковано ВІЛ-інфекцією — це майже 5 мільйонів чоловік.

Темп росту населення складає 1,4% на рік:

• 1976р. — 26,1 млн. чол.;
• 1996р. — 40,583 млн. чол.;
• 2001р. — 44,82 млн. чол.;
• 2013р. — 52,982 млн. чол.

Відносно рівня безробіття Південно-Африканської Республіки, то на 2013 рік воно становило 25,2%. Значно легше знайти роботу білошкірим верствам населенням ніж темношкірим жителям. Середня тривалість життя в ПАР серед чоловіків складає - 50 років, а жінок — 48 років. Так само, як і в етнічному, в релігійному плані ПАР теж різноманітна та багатолика. На її території присутні всі основні релігії. Переважають християни-протестанти різних напрямків (близько 80%): позначається колоніальний вплив Протестантської, Голландської Реформаторської та Англіканської церков. Іншими численними релігійними групами є мусульмани (близько 2%), індуїсти (близько 1,5%) та іудеї (майже 0,17%). Місцевих традиційних вірувань дотримуються близько 20%. Взагалі ПАР абсолютно вільна в плані віросповідання країна. По всій території держави розташовані церкви, мечеті, храми, синагоги.

Південно-Африканська Республіка пройшла шлях розвитку значно відмінний від інших африканських націй, який в перш за все виникає через такі два факти: імміграція з Європи, котра досягла рівня, якого не було в інших африканських державах і рівень багатства країни на мінеральні ресурси, який зробив цю державу надзвичайно важливою для інтересів Заходу, особливо під час Холодної війни. В результаті чого, Південно-Африканська Республіка — дуже розрізнена нація в расовому аспекті. Вона має найбільше населення кольорових (тобто людей, які є нащадками змішаних рас), білих та індійських спільнот в Африці. Чорні південноафриканці складають майже 80% населення держави.

Расова боротьба між білою меншістю і чорною більшістю відігравала велику роль в історії держави і її політиці, і досягла свого апогею в апартеїді, який був впроваджений в 1948 Національною Партією, хоча сегрегація існувала і до того часу. Закони, котрі визначали апартеїд, почались анульовуватися чи скасовуватися Національною Партією в 1990 після довгої та інколи жорсткої боротьби (включаючи економічні санкції з боку міжнародної спільноти) чорної більшості, також включаючи деяких білих, кольорових та індійських мешканців ПАР. Це одна з небагатьох африканських країн, в яких ніколи не було путчів і регулярні вибори проводяться ось уже майже століття, хоча переважна більшість чорношкірого населення не мала виборних прав до 1994 року. Економіка Південно-Африканської Республіки є найпотужнішою на континенті. Південно-Африканська Республіка часто згадується, як Веселкова Нація — термін, придуманий архієпископом Десмондом Туту, і пізніше використаний тодішнім президентом Нельсоном Манделою, як метафора, щоб описати нове відношення до культурного різнобарв'я країни, яке почало розвиватися слідом за сегрегаційною ідеологією апартеїду.

Південно-Африканська Республіка являється парламентською республікою. Глава держави — президент, який обирається депутатами Національної асамблеї на її першому засіданні терміном на 5 років і може бути переобраний ще раз. Президент наділений вищою виконавчою владою, він є головнокомандуючим збройними силами. Президент Південно-Африканської Республіки — Джейкоб ЗУМА (Jacob Zuma). Обраний 6 травня 2009 року. Приніс присягу 9 травня 2009 року.

Законодавча влада належить парламенту, який складається з Національної асамблеї і Національної ради провінцій (НРП). Національна асамблея складається з 400 депутатів, обраних на основі пропорційного представництва терміном на 5 років. Відповідно до конституції НРП створена замість Сенату і повинна координувати дії всіх регіонів. До складу Національної ради провінцій (НРП) входять 90 представників: по 6 постійних представників від 9 провінцій (54) і по 4 альтернативних представники (36). Нинішній склад НРП обрано 22 квітня 2009 року.

Спікер — Макс СІСУЛУ (Max Sisulu).

Національна рада провінцій сформована у квітні 2009 р. Голова — Мнінва Джоанс Махлангу (Mninwa Johannes Mahlangu). Виконавча влада здійснюється урядом на чолі з президентом. Міністри призначаються президентом. Уряд підзвітний парламенту. Нинішній уряд сформовано 10 травня 2009 року. Голова уряду — президент Південно-Африканської Республіки — Джейкоб ЗУМА (Jacob Zuma). ПАР — найрозвиненіша на Африканському континенті і одночасно єдина країна, яку не відносять до Третього світу. ВВП на 2009;й рік склав 505 млрд дол (26-е місце в світі). Зростання ВВП був на рівні 5%, в 2008 році - 3%. Країна все ще не входить до числа розвинених країн світу, незважаючи на те що її ринок активно розширюється. За паритетом купівельної спроможності займає 78-е місце в світі за даними МВФ, за даними Світового банку 65-е, за даними ЦРУ 85-е. Широко розвинені телекомунікації, електроенергетика, фінансова сфера. Валюта: Південноафриканський ранд, дорівнює 100 центам. У ході монети гідністю в 1, 2, 5, 10, 20, 50 центів, 1, 2, 5 рандів, банкноти — 10, 20, 50, 100 і 200 рандів. Основні товари імпорту: нафта, продовольство, хімічні товари; експорту: алмази, золото, платина, машини, автомобілі, обладнання. ПАР має потужну електроенергетику.

Країна виробляє 2/3 всієї електроенергії Африки. Основу галузі складає група великих теплових електростанцій, розташована в районі Вітватерсранд. Є кілька гідроелектростанцій, найпотужніша з яких стоїть на річці Помаранчевій, а також атомна електростанція в місті Кейптауні. Серед галузей обробної промисловості виділяються чорна металургія і машинобудування. Чорна металургія, повністю працює на місцевій сировині, також розміщена в районі Вітватерсранд.

Найбільшим центром є місто Ньюкасл, розташований в центрі величезного вугільного басейну. Кольорова металургія в країні не розвинена. Можна назвати тільки алюмінієву промисловість, представлену єдиним заводом, працюючим на привізній сировині в місті РічардсБей. Зате Південно-Африканська Республіка у великій кількості виробляє і експортує руди кольорових металів, а також рудні концентрати. З галузей машинобудування особливо виділяється виробництво гірського устаткування для підприємств гірничодобувної промисловості країни. Крім того, ПАР виробляє сільськогосподарську техніку, автомобілі, залізничні вагони, зброю. У портових містах працюють судноремонтні верфі. Імпорт (91 млрд доларів в 2008 році) перевищує експорт (86 млрд доларів в 2008 році).

У сільському господарстві ПАР головну роль відіграє тваринництво, а з галузей тваринництва особливо виділяється вівчарство. Це цілком зрозуміло, адже вівці невибагливі до кормів і води, що важливо в умовах сухого клімату півдня Африки. Крім того, розводиться велика рогата худоба, але роль цієї галузі істотно менше. У прибережних районах, котрі не відчувають брак води, вирощуються фрукти, головним чином цитрусові, виноград і цукровий очерет. У центральних районах країни вирощуються зернові культури (насамперед пшениця), що не потребують великої кількості води. У транспорті ПАР величезну роль грає морський транспорт, адже країна є великим експортером мінеральної сировини. Найбільші порти ПАР — Дурбан і Кейптаун — розташовані на крайньому півдні Африки. Внутрішні перевезення забезпечуються залізничним і автомобільним транспортом. ПАР володіє найбільшою густою мережею залізниць і автомобільних доріг в Африці.

Іноземний капітал займає сильні позиції в економіці. В добувних галузях переважає англ. капітал, у нафтопереробній, автомобільній — капітал транснаціональних компаній країн Зах. Європи і США). Провідні галузі промисловості — гірнича (найбільший світовий продуцент платини, золота, хрому), автомобільна, металообробна, металургійна, машинобудівна, хімічна, нафтопереробна, цементна, текстильна, харчова. Сильні позиції ПАР на світовому ринку визначаються передусім багатством її надр. Економічна політика уряду спрямована на подальшу лібералізацію економіки, залучення іноземних інвестицій, а також боротьбу з бідністю. У минулому, як відповідь на проведену в країні політику апартеїду, проти ПАР діяв режим санкцій. Він серйозно обмежував зовнішньоекономічні зв’язки ПАР з рештою світу. Зараз ці санкції скасовані. Південна Африка активно контактує з багатьма країнами світу і стала помітною частиною світового господарства. Головною статтею її експорту є різні види мінеральної сировини. На частку золота припадало 20% експорту. Інші експортні товари — вугілля, рудні концентрати (у тому числі уранові), алмази. Країна імпортує машини і транспортне устаткування, нафта, продовольчі товари. Основні торгові партнери ПАР — Німеччина, США, Великобританія і Японія.

Південно-Африканська Республіка являється членом таких організацій як БРІКС, ЮНЕСКО, ООН, Південноафриканський митний союз, Група 77, Африканський банк розвитку, Організація африканського розвитку та інші. Південно-Африканська Республіка надзвичайно цікава та різноманітна країна. Вона приваблює своєю незвичністю і унікальністю флори та фауни. Вона вражає своїми невичерпними природніми ресурсами, їхнім багатством. А що ж відносно культури… «Культура Південно-Африканської Республіки» — це дуже містке поняття, яке можна порівняти з товстим листковим пирогом, де кожен шар — це певна самобутня культура кожного з народів, що населяють цю дивовижну багатобарвну країну. Тут і екзотична, незмінна ще з первісних часів, культура чорношкірих африканських племен — зулу, коса, бушменів і інших, і намішана синтетична культура африканерів, що обертається навколо консервативних голландських церков, і європейська культура англійців, і багата культурна спадщина азіатських народів. Всі ці культури можна спостерігати як окремо, так і в їх яскравому синтезі, так як, будучи представлені на одній території і перебуваючи в постійній взаємодії, вони давно злилися воєдино в іскристий коктейль під назвою «афроєвропейська культура ПАР».