Організаційно — методологічний

Первинні документи обліку операцій з оперативної та фінансової оренди (лізингу) майна, що розглядаються.

Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), оренди житла з викупом, оренди земельних ділянок та оренди будівель, у тому числі житлових приміщень.

Оперативним лізингом (орендою) вважається господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Фінансовим лізингом (орендою) вважається господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою та передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з Податковим кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків і винагород, пов’язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

• · об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75% його первісної вартості, а орендар зобов’язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;
• · балансова (залишкова) вартість об'єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25% первісної вартості ціни такого об'єкта лізингу, що діє на початок строку набрання чинності лізинговим договором;
• · сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її;
• · майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлено за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Під терміном «строк фінансового лізингу» слід розуміти передбачений лізинговим договором строк, який розпочинається з дати передачі ризиків, пов’язаних зі зберіганням або використанням майна, чи права на отримання будь-яких вигод або винагород, пов’язаних з його використанням, чи будь-яких інших прав, що випливають з прав на володіння, користування або розпоряджання таким майном, лізингоотримувачу (орендарю) та закінчується строком закінчення дії лізингового договору, включаючи будь-який період, протягом якого лізингоотримувач має право прийняти одноосібне рішення про продовження строку лізингу згідно з умовами договору.

Оренда житлових приміщень — операція, що передбачає надання житлового будинку, квартири або їх частини її власником у користування орендарю на визначений строк для цільового використання за орендну плату.

Оренда житла з викупом — господарська операція юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оренди житла з викупом передачу другій стороні — фізичній особі (орендарю) майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, та/або житло за плату на довготривалий (до 30 років) строк, після закінчення якого або достроково (за умови повної сплати орендних платежів і відсутності інших обтяжень та обмежень на таке житло) житло переходить у власність орендаря.

Відносини між орендодавцем та орендарем оформлюються відповідними договорами. За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 1 ст. 284 Господарського кодексу істотними умовами договору оренди є:

• · об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням індексації);
• · строк, на який укладається договір оренди;
• · орендна плата з урахуванням її індексації;
• · порядок використання амортизаційних відрахувань;
• · відновлення орендованого майна;
• · умови його повернення або викупу.

Строк дії договору оренди визначається за згодою сторін. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про зупинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих передбачених договором умовах (п. 4 ст. 284 Господарського кодексу).

Оперативний лізинг Відповідно до пп. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру, зокрема надання права користування або розпорядження товарами, включаючи передачу майна в оперативний лізинг (оренду), належать до продажу результатів робіт (послуг).

Для цілей оподаткування передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов’язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій з оренди землі та житлових приміщень.

При передачі основних засобів в оперативну оренду право власності до орендаря не переходить, тому орендодавець продовжує нараховувати амортизацію таких об'єктів та враховувати суму амортизації у складі відповідної групи витрат.

Так, витрати на оренду приміщення та витрати, понесені на оплату вартості спожитих комунальних послуг (опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення), за умови наявності первинних документів (договорів, рахунків, платіжних документів тощо) включаються до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування залежно від призначення орендованого приміщення. Зокрема, якщо орендоване приміщення використовується у виробничих цілях, то витрати на оренду приміщення, на сплату комунальних послуг належать до загальновиробничих витрат, а якщо орендоване приміщення використовується під офіс, то зазначені витрати включаються до складу адміністративних витрат.

При укладанні договорів підприємствам доводиться виступати різними сторонами договору операційної (оперативної) оренди — орендарем або орендодавцем. Пропонуємо ознайомитися з основними правовими аспектами орендних відносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами. Враховуючи, що сторонам орендного договору важливо правильно відобразити орендні операції в бухгалтерському і податковому обліку, ми також розглянемо норми положень (стандартів) бухгалтерського обліку (за текстом — ПБО), Податкового кодексу.

Правові основи За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом (п. 6 ст. 283 Господарського кодексу).

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Крім того, нормами п. 3 ст. 283 Господарського кодексу встановлено, що об'єктом оренди у сфері господарювання може бути як нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення), так і інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення.

Таким чином, у договорі оренди слід докладно описати індивідуальні ознаки майна, оскільки після закінчення строку дії цього договору орендар повинен повернути орендодавцю саме той об'єкт, який він раніше отримав у користування.

Право передачі майна в найм (оренду) мають власник речі, особа, якій належать майнові права, або особа, уповноважена на укладання такого договору, що передбачено пунктами 1 та 2 ст. 761 Цивільного кодексу.

Договір оренди може укладатись у простій письмовій формі. Проте у разі оренди деяких об'єктів вимоги до форми договору можуть бути суворішими, наприклад, якщо укладається договір найму (оренди):

• · будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше, то він підлягає нотаріальному посвідченню (п. 2 ст. 793 Цивільного кодексу) та державній реєстрації (п. 1 ст. 794 цього Кодексу);
• · транспортного засобу за участю фізичної особи, то такий договір підлягає нотаріальному посвідченню (п. 2 ст. 799 зазначеного Кодексу).

Істотними умовами договору оренди відповідно до п. 1 ст. 284 Господарського кодексу є, зокрема, об'єкт оренди; строк, на який укладається договір оренди; орендна плата; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. Якщо протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди відсутня заява однієї із сторін про припинення або зміну його умов, то такий договір вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які передбачалися цим договором спочатку (п. 4 ст. 284 Господарського кодексу).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу). Відповідно до п. 1 ст. 286 Господарського кодексу орендна плата — це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Орендна плата встановлюється у грошовій, натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі. Договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання — орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди (п. 2 ст. 291 Господарського кодексу). Також згідно з п. 3 ст. 291 цього Кодексу договір може бути розірвано за згодою сторін.