Трансформація ландшафтних екосистем річкових долин Поділля

У Хмельницькій області у Деражнянському і Летичівському районах та Вінницькій області у Жмеринському і Калинівському районах протікає одна їз великих правих приток Південного Бугу — Згар. Під впливом розбудови населених пунктів басейн річки Згар зазнав значних змін: знизилась стійкість природних ландшафтів, порушена рівновага в екосистемах, має місце повсюдне погіршення якості поверхневих вод. Значна частина малих приток втратила природну самоочисну здатність. Особливо напружена ситуація склалась з використанням та охороною поверхневих вод. Внаслідок аварійного стану комунікацій збільшилась кількість аварійних ситуацій на каналізаційних мережах населених пунктів Літин, Новоселиця, Пеньківка, Мізяків, що призводить до скидання у водні об'єкти неочищених стічних вод. Штрафні санкції носять попереджувальний характер і малоефективні для нормалізації екологічного стану водойм.

Південніше від м. Вінниці у Південний Буг впадає права притока Рів, яка бере початок з джерел західніше с. Охрімівці Хмельницької області, протікає Віньковецьким і Деражнянським районами Хмельницької області та Барським і Жмеренським районами Вінницької області.

Гирло річки Рів піддається інтенсивному тиску внаслідок господарської діяльності м. Вінниці. У межах міста Вінниця на березі річки Тяжилівки під відкритим небом розміщені відходи виробництва, що призводить до забруднення поверхневих і підземних вод в межах міста.

Ландшафтні екосистеми р. Рів можна зберегти завдяки стародавнім центрам міст і містечок, приурочених до оригінальних природних об'єктів (меандри річок в м. Гнівань та м. Бар). Тому й тепер їх старовинна архітектура й антропогенна природа мають неабияке значення у формуванні містечкового образу «образу» Центрального Побужжя. Зразком у цьому відношенні є містечко Бар. Оберігати тут потрібно не лише оригінальну архітектуру, але й природу ділянок, на яких вони розташовані. У стародавніх центрах містечок суттєвих змін зазнали рельєф, ґрунти, рослинність, а також ландшафтні комплекси рангу фацій та урочищ. Обов’язковим тут є рови та вали, значні ділянки вимощені камінням, не до кінця розкриті таємниці підземних ходів, а нашарування антропогенних порід мають потужність до десятків метрів. Вони й зараз відіграють помітну роль у ландшафтній структурі містечка Бар, їх функціональні та формуванні архітектурного образу.

На берегах річки Рів розташовані Северинівський, Браїлівський, Чернятинський парки.

Найбільша кількість одиниць садово-паркових ландшафтів представлена на території Середньобузького Лісостепу — 13 (23%) та Придніпровсько-Східно-Подільської фізико-географічної області - 13 (23%). Садово-паркові ландшафти в межах Правобережного Лісостепу України розміщені нерівномірно, найбільша кількість налічується у Жмеринському районі Вінницької області, на який припадає 7% від їх загальної кількості.

Річка Сільниця є правою притокою Південного Бугу, протікає Тульчинським і Тростянецьким районами Вінницької області. Стік Сільниці зарегульований русловими водосховищами і численними ставками; споруджено 17 гребель.

Воду використовують для гідроенергетики і технічного водопостачання; створено рибницькі господарства. На Сільниці розташовані міста Тульчин і Ладижин. У Ладижині річка впадає в Південний Буг.

У басейні Сільниці побудовано 63 ставки площею від 0,2 до 250 га. З них 24 сильно замулені та зарослі болотною рослинністю, 22 спущені і покинуті, решта ставків використовуються для риборозведення, господарсько-побутових потреб та відпочинку.

У місці злиття р. Сільниці та Південного Бугу розташовується м. Ладижин. У структурі м. Ладижин виділяються такі типи ландшафтів: малоповерховий, багатоповерховий, промислово-селитебний, водо-рекреаційний, садово-парковий, сільськогосподарський і лісовий.

Малоповерховий тип ландшафту представлений ділянками 1−2-поверхової забудови. Даний тип ландшафту займає 54,415 га або 5,03% загальної площі міста.

Багатоповерховий тип ландшафту представлений ділянками 5−9 поверхової забудови, на який припадає 57,842 га (5,65%).

Промислово-селитебний ландшафт формується на основі та навколо промислових об'єктів: комбінатів, фабрик, складських, вантажних станцій, кар'єрів. У м. Ладижин цей тип ландшафту представлений територіями Ладижинської ДРЕС, заводами «Біолік», ДП «Ензим», ВАТ «Ладижинхліб», ВАТ «Ладижинський завод залізобетонних конструкцій», КП «Буддеталь», ТОВ «Вінницька птахофабрика» філія «Переробний комплекс», піщаного та гранітного кар'єрів. Площа промислово-селитебного типу ландшафту становить більше 100 га.

Водно-рекреаційний тип ландшафту (73,106 га або 7,15%) формують річки, водосховища та канали. У межах міста Ладижин протікає р. Південний Буг, на якій побудоване Ладижинське водосховище.

За ступенем забрудненості і зростання досліджувані водойми можна поділити на такі 3 групи:

• 1) водойми мілководні, сильно забруднені, наполовину або повністю зросли вищими макроформами;
• 2) водойми, що мають незначну кількість водно-прибережних видів рослин, такі водойми активно використовуються для купання людей, тварин і миття транспортних засобів;
• 3) водойми з чистою поверхнею води і заросли тільки по берегах.

Береги водойм, розташованих неподалік житлових масивів, інтенсивно заростають бур’янами, особливе занепокоєння викликає такий карантинний бур’ян, як амброзія полинолиста.

Негативний вплив на екологічний стан водойм має індустрія розваг: розміщення та будівництво поблизу водойм кафетеріїв, ресторанів, казино, які не об лаштовані відповідними санітарно-гігієнічними службами.

Садово-парковий тип ландшафту м. Ладижин включає зразки садово-паркової галявини з ігровими атракціонами та водоймами. У м. Ладижин він представлений місцевим парком, площа якого становить 0,23 га (0,022%).

Лісові масиви Ладижина займають 24,010 га, що становить 2,349% площі міста. На території міста переважають широколистяні насадження з дуба звичайного і граба звичайного. У результаті господарської діяльності людини значного поширення набули акація біла, береза бородавчаста, берест, вільха чорна, верба плакуча, в’яз корковий, гледичія колюча, горобина звичайна, каштан кінський, клен гостролистий, липа серце листа, сосна звичайна, тополя чорна, тополя пірамідальна, ялина звичайна, ялина срібляста, ясен звичайний, різні сорти абрикоси, аличі, груші, яблуні. Особливої краси місту надає Українська «Щвейцарія».

Сільськогосподарські ландшафти представлені полями, садовими ділянками, фермерськими господарствами, городами, луками, пасовищами, орними землями. На цей тип ландшафту у м. Ладижин припадає 716,6 га, що становить 70,11% від площі міста.

Властивості міських ґрунтів істотно відрізняються від властивостей еталонних природних ґрунтів. Відмінності обумовлені особливостями будови профілю міських ґрунтів, а також процесами, що викликані техногенним впливом на ґрунт.

Характерним явищем є відсутність або інверсія генетичних горизонтів на значну глибину. Закономірності зміни гумусового стану міських ґрунтів пов’язані, перш за все, з типом землекористування. Коливання по окремим розрізам досить значні - від 2 до 6,9%. Спостерігається збільшення гумусованості поверхневого шару в ґрунтах парків та лісопарків, що свідчить про те, що лісопаркові насадження околиць міста забезпечують не тільки створення бар'єру, а й являють собою динамічний фактор. У місцях з підвищеним інтенсивним навантаженням (будівельні майданчики, пішохідні доріжки) щільність структури сягає 1,6−1,85 г/см³, ущільнення спостерігається і під асфальтовим покриттям.

Всі типи ландшафтів сполучені між собою дорожньо-лінійною системою, яка представлена автомобільними шляхами, залізницею та вулицями. Напрям руху потягів Христинівка — Вапнярка, Одеса — Христинівка, Черкаси — Львів. Основним чинником антропогенного впливу на земельні ресурси є ведення сільського господарства. Екологічну стійкість природних земельних ресурсів характеризує ступінь розораності земель. Найбільш нестійкими в екологічному відношенні є ті райони, в яких розорані землі значно переважають над умовно стабільними угіддями (сіножаті, пасовища, ліси, чагарники, болота).

Сільськогосподарська розораність у Вінницькій області становить 66,4%. Найвищий відсоток розораності земель у Теплицькому (79,6%), Липовецькому (77,6%), Вінницькому (59,7%) районах. За хімічними показниками забрудненість ґрунтів складає - 6,7%, бактеріальними — 6,3%. Цілий ряд райцентрів немає власних очисних споруд каналізації.

Радіаційна обстановка в області визначається забрудненням, викликаним на Чорнобильській АЕС, використанням джерел іонізуючого випромінювання на промислових підприємствах та гірничих підприємствах, медичних і учбових закладах.

На території басейну річки Сільниця дислокується значна кількість військових частин, що належать до військово-повітряних, сухопутних, прикордонних та внутрішніх військ. Їх військові містечка сконцентровані у Вінницькому та Гайсинському районах. Окремі оборонні об'єкти створюють реальну і потенційну небезпеку для населення та навколишнього природного середовища, забруднюючи його небезпечними хімічними речовинами, зокрема важкими металами, призводячи до деградації природних комплексів. Реальний негативний вплив на довкілля продовжують завдавати ліквідовані військові містечка та шахтні пускові установки. Ґрунти на місці їх розміщення надмірно забруднені важкими металами та нафтопродуктами. Невирішеною проблемою є наявність певної кількості некондиційного ракетного палива.

Протягом останніх століть територія Центрального Побужжя зазнала значного антропогенного впливу. У результаті чого площі зайняті під природними біоценозами було зміщено антропогенними ценозами. Через високий рівень антропогенного навантаження на природні комплекси та ряд соціально-економічних проблем на Центральному Побужжі відсутні вищі категорії природно-заповідного фонду. Основними категоріями є заказники, пам’ятки природи, дендропарк, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва та заповідні урочища.

Річка Соб бере початок із джерела за 2 км від селища Ксаверівка на південних схилах Придніпровської височини. Протікає Липовецьким, Іллінецьким, Гайсинським і Тростянецьким (гирло) районами Вінницької області і є лівою притокою Південного Бугу. Протягом всієї течії на берегах річки знаходяться такі міста, як Дашів, Липовець, Іллінці, Гайсин.

Гідрорографічна сітка Собу досить густа, річка приймає 26 приток довжиною понад 10 км, загальна довжина яких 485,9 км. Основними притоками Собу є Собок, Гарбивня, Кунка (праві притоки) та Поганка, Лиса Липа, Сорока, Кіблич (ліві притоки). Собок — права притока р. Соб (басейн Південного Бугу) протікає Немирівським, Липовецьким та Іллінецьким районами Вінницької області.

Сорока — ліва притока р. Соб. Бере початок на схід від с. Великої Севастянівки Христинівського району Черкаської області, протікає через Гайсинський та Іллінецький райони Вінницької області.

Кіблич — ліва притока Собу. Річка протікає через Христинівський район Черкаської області, Теплицький та Гайсинський райони Вінницької області. Стік Кіблича зрегульований водосховищами і численними ставками, розвинуте рибництво. Вода річки має болотний присмак, використовується для технічних потреб і зрошування.

За останні десятиліття русло річки Соб значно зменшилося. Біля витоку річки створене невелике водосховище, яке забезпечує питною водою місто Погребище Вінницької області. Далі, вздовж всієї течії, ширина річки досягає 20−30, старе русло, шириною 100 м і більше, повністю заросло очеретом та іншою водною рослинністю. У населених пунктах, через які протікає річка, створені штучні ставки і ставки рибних господарств.

У місті Дашів на р. Соб розбудована потужна меліоративна система. Саме в даному населеному пункті в Соб впадає ліва притока — Лиса Липа. За останні роки свого існування штучні водойми Дашева застаріли. Більша частина ставків перетворилася на заболочену місцевість, яка поросла очеретом, осокою, рогозом, ряскою. За свідченням місцевих жителів ширина русла Собу за останні 50 років зменшилася на 3 м, а глибина — на 1,5 м.

У центрі м. Дашів знаходиться велика штучна водойма (Дашівський став), яка займає площу більше 20 га. Став створений завдяки будівництву дамби, яка водночас виконує функцію мосту. Після проходження через дамбу вона тече в каньйоноподібній долині, глибина якої сягає 25 м. Саме тут спостерігається вихід гранітних порід.

Цікавим є формування приміських зон невеликих містечок басейну річки Соб — Липовця, Іллінців, Дашева та Гайсина. Тут крім природних чинників формуванні приміських зон бере участь історичний чинник, особливо наявність оригінальних старих парків, стародавніх садиб, палаців, археологічних та історичних пам’ятників, інколи інженерних споруд — млинів на річках, малих гідроелектростанцій. [1].