Твiр-опис картини Iллi Рєпiна. «Запорожцi пишуть листа турецькому султановi»

Твiр-опис картини Iллi Рєпiна. «Запорожцi пишуть листа турецькому султановi» .

Гордiстю Слобожанщини є художник I. Ю. Рєпiн, наш славетний земляк.

Центральне мiсце в зiбраннi Харкiвського художнього музею посiдає його картина «Запорожцi пишуть листа турецькому султановi» (1889−1896). Це полотно належить до перiоду розквiту творчої дiяльностi художника.

У результатi натхненної працi над цiєю патрiотичною темою з iсторiї запорозького козацтва, яка тривала майже два десятилiття, Рєпiн створив двi великi картини: перша, написана в 1880—1891 роках, належить Росiйському музею в Петербурзi, другу, що ранiше знаходилась у Державнiй Третьяковськiй галереї, 1932 року було передано на батькiвщину Рєпiна — в Харкiв.

Початок роботи над «Запорожцями» добре вiдомий: мистецтвозна вець М. В. Прахов, спiвучень Рєпiна по Академiї, порадив використати лист запорожцiв до турецького султана як сюжетну основу для картини. Творча уява художника була пiдготовлена до цiєї теми дитячими i юнацькими враженнями на Слобожанщинi, його захопленням українською iсторiєю та етнографiєю.

Поїздка 1880 року на мiсця колишньої Запорозької Сiчi за маршрутом, розробленим iсториком М. I. Костомаровим, дала необхiдний iсторико-документальний i натурний матерiал. Рєпiн ближче познайомив ся з козацькими старожитностями та архiтектурою, народним побутом. Тодi ж, 1880 року, художник приступив до створення першого варiанта «Запорожцiв». Картина ще не була завершена, а Рєпiн, який надзвичайно серйозно ставився до поняття iсторичної правди, вiдчув брак допомiжного матерiалу i знань. Особливо це стало очевидним пiсля зна-йомства 1887 року з Д. I. Яворницьким — земляком художника, знавцем iсторiї запорозького козацтва.

За новим маршрутом, запропонованим Яворницьким, 1888 i 1889 роками Рєпiн вiдвiдує Україну, Кубань, Пiвнiчний Кавказ, де зустрiчається з нащадками запорожцiв. Яворницький став дiяльним порадником художника у роботi над запорозькою темою, допомiг йому глибше вивчити життя i побут народу.

Новий колоритний типаж, блискучi екскурси Яворницького в iсторiю Сiчi та нарис про легендарного кошового Iвана Сiрка — нашого земляка iз Мерефи, написаний спецiально для Рєпiна, дали iмпульс подальшiй роботi над цiєю темою. 1889 року Рєпiн розпочинає новий твiр. «Картину свою на прежнем холсте, казалось, совсем вот-вот должен был кончить. А он вдруг под наплывом новых представлений начал на новом холсте, и вышло две картины» , — пише М. I. Мурашко 1890 року пiсля вiдвiдування майстернi художника. Багатющий матерiал останнiх поїздок, емоцiйне переосмислення теми стали основою створення нашого полотна.

На вiдмiну вiд петербурзького варiанта з його досить академiчною, урiвноваженою композицiєю i горизонтально-фризовою ритмiкою, харкiвськiй картинi притаманне жанрово-романтичне звучання, бiльш емоцiйний пiдхiд до вирiшення iсторичної теми.

Чуття генiального художника i людини, що зросла на Українi, допомогло Рєпiну вiдбити в «Запорожцях» дух нацiї, її менталiтет. А захват i повага, що вiн вiдчував до цього лицарського народного ордену, втiлились в оригiнальнiй багатофiгурнiй композицiї - виявi сутi запорозької вольницi. Показуючи запорожцiв у момент найвищого прояву їх життєлюбства i безстрашностi, Рєпiн розкриває справжню стихiю народних характерiв, дух лицарства i товариства, притаманний козакам.

" …Ну i народец же!!! …Голова кругом идет от их гаму и шуму, с ними нельзя расстаться, — писав Рєпiн Стасову, — веселый народ. Чертовский народ!" У цiй «хоровiй» картинi кожен персонаж веде свою партiю — кожен зображений має свiй характер, свiй норов. Такий же динамiчний, соковитий i темпераментний живопис, витриманий в теплiй червоно-вохристiй колористичнiй гамi, що передає приглушенi фарби лiтнього надвечiр’я, диму, туману, що огортають козацьке товариство.

За глибиною i серйознiстю втiлення iсторичної теми, фундаменталь нiстю i рiвнем наукового пiдходу обидвi картини належать до кращих зразкiв iсторичного живопису. Роль «Запорожцiв» у творчiй спадщинi Рєпiна оцiнив Стасов — ще в ескiзi вiн вiдчув їх значущiсть як «высшего творения», порiвнявши з «Нiчним дозором» Рембрандта.

Харкiвську картину Рєпiн завершив 1896 року. Вперше її показано на Виставцi дослiдiв художньої творчостi росiйських та iноземних художникiв 1896—1897 роками у Петербурзi. Тодi ж картину купив П. М. Третьяков. До його галереї вона потрапила 1897 року, пiсля Виставки мистецтва й iндустрiї в Стокгольмi.