Висновки. 
Розробка уроку з теми: "Фінансові установи та їх функції"

педагогічний економічний школяр Провівши в деякій мірі теоретично-практичне дослідження, я прийшов до висновку, що шкільна економічна освіта на сучасному етапі має такі цілі:

• Ш ознайомлення з основами економічної теорії і прикладних економічних дисциплін (основами бізнесу, підприємницької діяльності, бухгалтерського обліку, менеджменту, маркетингу тощо);
• Ш формування в учнів економічного мислення;
• Ш формування вмінь і навичок приймати обґрунтовані рішення;
• Ш проведення соціальної адаптації до змін, що відбуваються в сучасному суспільстві у зв’язку з переходом до ринкових відносин;
• Ш проведення професійної орієнтації в галузі економічної, правової, підприємницької діяльності та розвиток підприємницьких здібностей учнів.

Ефективність досягнення цих цілей залежить насамперед від майстерності вчителя, його вмінь і навичок в поданні необхідного матеріалу. Важливим при цьому є врахування особливостей вікової групи.

Для підлітків, зокрема, притаманним є мислення на рівні формальних операцій і прагення осягти себе, харакетрним є егоцентризм. Тому необхідним є розуміння того, що істотними властивостями підліткового мислення є здатність враховувати всі комбінації перемінних при пошуку рішення проблеми; здатність припускати, який вплив одна перемінна зробить на іншу; здатність поєднувати і розділяти перемінні гіпотетико-дедуктивним способом («Якщо є X, то відбудеться Y»).

Система цінностей підлітка частково залежить від його когнітивного розвитку. Ці цінності до деякої міри є продуктом наявного в підлітка досвіду формування моральних суджень. Якщо підліток одержує стимулюючі, але при цьому безпечні можливості розгляду моральних дилем на більш високих рівнях, то роки отроцтва і юності можуть стати часом значного морального розвитку.

Процес навчання складається з цільового, стимулюючо-мотиваційного, змістового, операційно-дійового, емоційно-вольового, контрольно-регулюючого, оціночно-результативного компонентів. Цільовий компонент забезпечує усвідомлення педагогами і передачу учням мети викладання кожного предмета, його конкретних розділів і тем. Стимулюючо-мотиваційний компонент є продовженням цільового, але тільки за усвідомлення учнями їх власного стимулу до діяльності. Змістовий компонент передбачає ретельне обміркування вчителем, яким повинен бути зміст навчального матеріалу, конкретизування обсягу теоретичних положень, визначення умінь та навичок, які необхідно сформувати у процесі вивчення нового матеріалу. Операційно — дійовий (методичний) компонент охоплює всі методи та їх складові — прийоми, якими оперує кожен учитель у процесі своєї діяльності, форми організації навчання. Організовуючи навчально-пізнавальну діяльність, слід зважати на те, що, хоча учні засвоюють навчальний матеріал під керівництвом учителя, цей процес є індивідуальним для кожного учня. Загалом, він передбачає таку послідовність інтелектуальних операцій: сприймання; осмислення; узагальнення; систематизація; закріплення; застосування на практиці. Емоційно-вольовий компонент виявляється через напруження волі учня у процесі пізнавальної діяльності. Контрольно-регулюючий компонент містить методи контролю, самоконтролю і взаємоконтролю, якими користується вчитель паралельно з викладанням нового матеріалу. Оціночно-результативний компонент передбачає оцінювання якості знань учнів.

Серед методів контролю виділяють метод усного опитування, письмовий контроль, тестові методи перевірки знань, іспити і державна підсумкова атестація, а також взаємоконтроль, самоконтроль, самооцінка.

Важливим і необхідним є застосування разом із традиційним методами навчання нетрадиційні - «мозкова атака», дискусії, дидактичні рольові ігри. Розумне їх поєднання сприяє швидшому засвоєнню матеріалу, стимулюванню навчальної діяльності і активності учнів на уроці.

Оцінюванню підлягають теоретичні знання учнів з основ теорії та вміння використовувати ці знання у повсякденні, а саме: під час аналізу конкретних життєвих ситуацій і прийняття оптимального рішення; розв’язання практичних завдань, пов’язаних з економічною діяльністю людини, сім'ї, громади, держави, проведення порівняльного аналізу економічних явищ тощо. Навчальна діяльність учнів має багаторівневий характер — І рівень (початковий), ІІ рівень (середній), III рівень (достатній), IV рівень (високий).

На основі даних теоретичних знань було розроблено 2 уроки з теми «Фінансові установи, їх функції» для учнів 10 класу. Урок 1 передбачає узагальнення знань із питань поняття про банк та банківську систему, функції банків або які послуги надають банки своїм клієнтам. Урок 2 містить у собі ділову гру «Звертаючись по кредит». У цій діловій грі банківські службовці оцінюють спроможність заявників отримати кредит, використовуючи «кредитну історію» клієнтів, а саме: характер, здатність повернути борг і капітал.

Отже в процесі проведення 2 практичних занять учні мають ознайомитися із банківською системою України та США; визначити ті функції, які виконують сучасні банки; навчитися обчислювати складний і простий відсоток, спілкуватися з працівниками банку з метою отримання необхідної інформації, знаходити і аналізувати її перш ніж скористатися послугами банку; а також учні повинні визначати характер, здатність повернути борг і капітал клієнтів та пояснювати, чому вони становлять інтерес; використовувати вищезгадані критерії для оцінювання заявника щодо позики; пояснювати, як позики збільшують грошову пропозицію.