Вступ. 
Розсіяний склероз: актуальність проблеми в Україні, сучасні методи діагностики та лікування

Розсіяний склероз (РС) — хронічне прогресуюче демієлінізуюче захворювання центральної нервової системи (ЦНС), що в більшості випадків має хвилеподібний перебіг із чергуванням загострень і ремісій на ранніх стадіях захворювання, рідше — неухильно прогресуючий перебіг. РС є найпоширенішим демієлінізуючим захворюванням, що вражає осіб переважно молодого працездатного віку (16−45 років) і швидко призводить до інвалідизації.

Згідно зі статистичними даними, на сьогодні в світі кількість хворих на РС перевищує 1 млн. Поширеність РС у більшості країн світу постійно збільшується. Серед хворих переважають жінки віком 20−35 років (близько 80%) і чоловіки 35−45 років; середній вік дебюту РС становить 29−33 роки. За різними даними до 18 років захворювання спостерігається у 2,7−6% випадків, старше 59 років — у 0,6%. Кількість нових випадків РС збільшується в середньому з 2,0−2,2 до 3,4 на 100 тис. населення на рік; у деяких країнах Північної Європи — до 5−8 нових випадків. При цьому зростання захворюваності спостерігається не лише в традиційних для регіонах та етносах, але й у зонах, раніше вільних від нього. Особливе занепокоєння викликає збільшення захворюваності серед дітей та підлітків.

За даними ВООЗ, з-поміж усіх неврологічних захворювань основною причиною стійкої інвалідизації осіб молодого віку є саме РС. Через 10 років від початку захворювання 30−37% хворих здатні пересуватися лише зі сторонньою допомогою, 50% мають труднощі у виконанні професійних обов’язків, понад 80% змушені змінити роботу. Через 15 років лише 50% хворих зберігають здатність працювати, обслуговувати себе і вільно пересуватися без сторонньої допомоги. Смертність від РС у середньому становить 2 випадки на 100 тис. населення на рік .

РС є мультифакторіальним захворюванням, в ініціюванні та розвитку якого важливу роль відіграють вірусна інфекція, спадкова схильність, а також зовнішні чинники, зокрема екологічні. В той же час питання етіології РС дотепер залишається дискусійним. Нині не викликає сумнівів той факт, що РС є не лише запальним, а й нейродегенеративним захворюванням, що призводить до загибелі аксонів. При цьому аксональне пошкодження спостерігається вже на початкових етапах захворювання. Запальні і дифузні дегенеративні зміни в головному і спинному мозку призводять до розвитку в них атрофічного процесу.

Протягом останнього десятиліття основні дослідження з проблеми РС було спрямовано на вивчення його імуногенезу і патогенетичних механізмів прогресування, результати яких суттєво змінили погляди фахівців на перспективи лікування РС і створення нових патогенетичних підходів до його лікування. Впровадження в клінічну практику на основі даних доказових клінічних досліджень засобів превентивної, або імуномодулюючої, терапії відкрило нові перспективи в лікуванні РС. До сучасних препаратів, що успішно пройшли клінічні випробування при РС і широко застосовуються у світовій медичній практиці, належать авонекс, ребіф (інтерферон в-1a), бетаферон (інтерферон в-1b), копаксон (глатирамеру ацетат), а також цитостатики й імуноглобуліни.

Отже, зважаючи на високу поширеність РС в осіб молодого працездатного віку, а також у підлітковому і дитячому віці, прогресуючий перебіг, що призводить до інвалідизації, РС є не лише медичною, а й загальнодержавною соціальною проблемою. З огляду на це, визначення єдиних поглядів на виникнення і розвиток РС, створення загальних підходів діагностики і лікування цього захворювання є актуальним завданням сучасної неврології і медицини в цілому.