РОЗДІЛ 3. Актуальність проведення ремонтно-реставраційних робіт з використанням новітніх технологій та сучасних матеріалів

Підвищення споживних властивостей житлового будинку

Підготовка об'єкта до реставрації.

Об'єкт вважається готовим до реставраційних робіт, якщо виконано:

• — огляд, обстеження, визначено готовність до виконання реставрації споруди;
• — розробку проекту реставрації (проекто-кошторисна документація);
• — розробку проекту організації робіт (ПОР);
• — розробку проекту виконання робіт (ПВР);
• — встановлення риштувань;
• — забезпечення об'єкта будівельними матеріалами, виробами, обладнанням, інструментами;
• — підготовка будівлі до виконання робіт.

Обстеження будівлі проводять у такій послідовності:

• — визначають стан мурування (наявність тріщин, пошкоджень муру, міцність мурувального розчину, цегли і каменю, відхилення стін від вертикалі);
• — визначають міцність зчеплення штукатурки з основою, місця руйнування штукатурки, наявність висолів та плям замокань;
• — оглядають опоряджувальні нашарування (штукатурки, малярні та декоративні покриття) фасадів;
• — обстежують стан цоколю і фундаментів будівлі.

При цьому слід звертати увагу на стан вимощення, настінних жолобів, приярків; благоустрій територіїнаявність стоків для дощової води, кущової рослинності та ін.

На пам’ятках архітектури під час проведення обстеження відбирають проби будівельних матеріалів (мурувального розчину, цегли, каменю тощо) для визначення їх складу з метою подальшого добору реставраційних матеріалів.

На основі даних обстеження об'єкта проектувальники мають:

• — визначити склад первісних будівельних, опоряджувальних та оздоблювальних матеріалів;
• — провести діагностику стану зволоження конструкцій підвальних і цокольних поверхів будівлі з визначенням причин та джерел зволоження, а також ступеня і характеру розподілу вологи;
• — визначити характер засоленості мурування стін та виявити наявність біопошкоджень і їх характер;
• — дослідити і визначити причини, характер і ступінь пошкодження дерев’яних конструкцій;
• — розробити комплексне вирішення проблем з осушення приміщень та окремих конструкцій; технології зміцнення і консервації старого мурування в пам’ятках; технології вогне-, біозахисту деревини та металу в конструкціях; технології та добір матеріалів з об'ємного зміцнення кам’яних мурів, ін'єктування тріщин у них; технології та добір матеріалів для видалення висолів і їхніх наслідків на поверхнях фасадів та інтер'єрів; технології опрядження фасадів будівель із застосуванням конкретної системи та врахуванням особливостей і складу матеріалів опорядження.

За відсутності ПОР у процесі огляду об'єкта встановлюють:

• — наявність і характер під'їзних шляхів;
• — габарити аркових проїздів (за наявності) та в'їзних брам;
• — межі і розміри приоб'єктної ділянки;
• — наявність на майданчику будинків, що підлягають знесенню;
• — наявність на фасадах підпор освітлювальної та контактної мереж, магістральних кабельних дротів4
• — наявність на будівлях антенних споруд, рекламних споруд, рекламних пристроїв, водостічних труб, громовідводів та ін.;
• — наявність зелених насаджень на території об'єкта;
• — можливі шляхи для проходу людей, що мешкають у будинках, прилеглих до зони виконання реставраційних робіт;
• — місця встановлення підйомно-транспортних механізмів і можливість під'єднання їх до існуючих інженерних мереж.

На основі всіх цих даних складають ПВР. За невеликого обсягу реставраційних робіт склад ПВР може бути обмеженим і наводитися на будівельному генеральному плані (будгенплані).

На будгенплані мають бути зазначені місця розташування підйомно-транспортних засобів, межі небезпечних зон; внутрішньо будівельні проїзди, місця для розміщення і складування матеріалів, схеми тимчасового водопостачання та електроживлення об'єкта, розташування освітлювальних пристроїв, побутових приміщень і контори, обладнання, пристроїв і устаткування (риштувань, колисок та ін.); місце для паління, встановлення щитів із протипожежним інвентарем; безпечні шляхи проходу робітників по майданчику, входи в будівлю, яка реставрується, та шляхи проходу мешканців довколишніх будинків і рух пішоходів поблизу будівлі, що реставрується.

У ПВР входять також календарний план, пояснювальна записка і технологічні схеми на окремі види робіт.

Основою для здійснення виробництва є календарний план.

Розробка календарного плану включає складання переліку робіт із зазначенням їхніх обсягів та кошторису; визначення трудомісткості; добір складу виконавців і визначення трудомісткості; добір складу виконавців і визначення термінів початку і закінчення робіт.

Технологічні схеми розробляють на окремий вид робіт, вони складаються з графічної частини, пояснень і відомостей про обладнання, пристрої, матеріали, інструменти та заходи щодо безпечного ведення робіт.

У разі проведення реставрації пам’яток архітектури підготовка об'єкта мало чим різниться від підготовки об'єкта для загально будівельних ремонтних робіт.

Будинки і споруди обгороджуються тимчасовим парканом для визначення меж будівельного майданчика.

Специфічність матеріалів для реставрації (черепиця, кахлі, метал спеціальних профілів, деревина різних цінних порід, камінь та ін.), які не часто застосовують у звичайному будівництві, зумовлює потребу заготовлення того чи іншого матеріалу відразу у повному обсязі, щоб він був однакової якості.

Особливістю застосування риштувань для проведення реставраційних робіт є встановлення їх по всьому периметру будівлі.

Складність конфігурацій більшості пам’яток архітектури і нерівна поверхня довколишньої території ускладнюють застосування інвентарних риштувань. Найзручніші з них риштування хомутового типу, які допускають можливість встановлення хомутів на будь-якій висоті.

На будинках заввишки до 2−3 поверхів використовують сходові риштування або висувні триярусні вишки, які пересувають уздовж фасаду. При виконанні незначних обсягів робіт застосовують колиски зі спеціальними консолями, що не потребують розкриття покрівлі і запобігають пошкодженню карниза будівлі, а також використовують авто вишки.

При реставрації пам’яток давнини складність загальної конфігурації споруди, наявність виступних елементів декору, використання риштувань для підтримання конструкцій потребує сладання проекту риштувань, в якому крім вимог щодо їх статичної стійкості, має бути приділена увага доцільному розміщенню стояків і прогонів, які не заважатимуть виконанню робіт.

Категорія охорони Пам’ятка архітектури місцевого значення (рішення Київської міськдержадміністрації від 17.01.2000 р. № 42; охор. № 305).

Характеристика проведених раніше робіт Ремонтно-реставраційні роботи на об'єкті не проводились.

Характеристика та технічний стан об'єкту Загальний технічний стан пам’ятки задовільний.

Характер запланованих робіт Ремонтно-реставраційні роботи, спрямовані на фізичне збереження пам’ятки, з відновленням втрачених первісних архітектурно-декоративних елементів фасадів.

Можливе влаштування мансарди з урахуванням стильових особливостей об'єкту.

Умови пристосування пам’ятки Виконати пристосування існуючої планувальної структури під сучасне житло в межах зовнішніх та капітальних стін.

Склад науково-дослідних і вишукувальних робіт.

• -Архівні та бібліографічні дослідження, складання історичні довідки — виконати дослідження і скласти історичну записку;
• -Натурні дослідження, обміри, зондажі, шурфивиконати архітектурний обмір, а також зондажі, необхідні для прийняття рішень щодо реставрації;
• — Археологічні дослідження — всі земляні роботи проводити під наглядом фахівців-археологів, з передачею, при необхідності, одного примірника звіту до Держорганів охорони пам’яток;
• — Інженерні, геологічні та гідрогеологічні дослідження з висновками та рекомендаціями — виконати всі необхідні дослідження для прийняття обґрунтованих проектних рішень, особливо по укріпленню фундаментів;
• — Лабораторні дослідження будівельних, опоряджувальних матеріалів — виконати в необхідному об'ємі;
• — Фотофіксація — на всіх етапах робіт виконувати фотофіксацію.

Основні архітектурно-планувальні рішення Проектом передбачається перепланування приміщень житлового будинку з метою доведення якості квартир до сьогоденних вимог.

Зважаючи на висоту будинку влаштовується ліфт, знищується чорна сходова клітка. На поверсі залишається як і до реконструкції по дві квартири, але їх планувальна структура дещо змінюється. Зонування квартир становиться чіткішим, зона денного перебування, що складається з вхідного холу, загальних кімнат та кухонь орієнтована на вулицю Артема, а спальні - у бік дворового простору, де рівень шуму значно менший. Кожна зона квартири має окремий санвузол, у блоці зі спальнями передбачаються гардеробні приміщення.

Перший та другий поверхи після перепланування займають приміщення офісів, які мають два входи.

При вході у будинок прибудовується тамбур, завдяки якому вдається зробити відокремлені входи до житлової частини та нежитлових приміщень, а також привести параметри сходів до діючих нормативів по вибухопожежній безпеці.

Проектом передбачено надбудову мансардного поверху з використанням архівних матеріалів, що належать автору проекту будинку К.Шиману.

Мансарда влаштовується у вигляді схильної покрівлі з цегляним фронтоном посередині, який відтворює втрачений.

Фасади будинку знаходяться у досить доброму стані, стіни не мають тріщин, цегляний декор майже не має пошкоджень.

Реставраційні роботи по фасадах передбачають.

• 1. заміну віконних та дверних заповнень зі збереженням історичного малюнку;
• 2. заміну огорож балконів на металеві з історичним малюнком;
• 3. розчистку цегляної поверхні стін згідно рекомендаціям хіміків-технологів на підставі зроблених ними досліджень з подальшою обробкою поверхні та пофарбуванням згідно «Паспорту пофарбування фасадів».
• 4. влаштування підсиленої гідроізоляції підземної частини цоколю та фундаментів (покриття сумішшю «Церінол-ДС» у два шари).

З точки зору товарознавства будівельних матеріалів дуже вдало були підібрані фарби, керамічна плитка та побілка по своїм міцнісним характеристикам.

Клейове фарбування — в склад фарби входять синтетичні клеї на основі карбоксиметилцелюлози та інших полімерів завдяки чому фарба має гарні міцні сні характеристики.

Масляне фарбування — фарба містить суспензії пігментів в різних оліфах з додаванням сикативу, в разі потреби добавок, що запобігають уворенню щільного осаду. Розрізняють густо терті (містять 15…25% оліфи) та рідко терті (містять 40…50% оліфи) масляні фарби. Переваги масляних фарб заключаються в тому, що вони не змінюють свій об'єм у процесі твердіння, характеризуються стійкістю та довговічністю.

Перевагою масляних фарб є високий ступінь наповнення, висока покривна здатність. Має лиш один недолік — тривалий час висихання. Частіше використовують для захисту від зволоження, корозії, а також для захисту поверхонь, які піддаються стиранню і частому промиванню водою.

Керамічна плитка — плитки мають незначне водопоглинання за масою (до 3,5% для неглазурованих і до 4,5% - для глазурованих), підвищений опір щодо стирання 0,18 г/см для неглазурованих плиток або відповідати ступеням 1…4 — для глазурованих). Границя міцності при згині 2,8 МПа. Глазур повинна мати твердість за шкалою Мооса не менше 5 та бути хімічно стійкою. Термостійкість 125 °C.

Оздоблення стін фасаду житлового будинку Фасади цегляні, непоштукатурені, пофарбовані.

В проектних рішеннях на стінах закладено утеплення фасадів з використанням матеріалів «РОКВОЛ» з подальшим оздобленням.

На окремих стінах оздоблення буде проводитися по цегляній кладці.

• 1. Підготовчі роботи
• 1.1. Фасади ретельно розчистити від фарбових нашарувань до цегли.

Розчистку цегляних поверхонь від фарбових нашарувань, а також від забруднень за допомогою водопіскоструменевого апарату з дорозчищенням металевими щітками та скребками. Тиск подачі води підібрати експериментально, але так, щоб як найменше руйнувати поверхню цегли. Дорозчистити поверхні вручну металевими щітками.

1.2. На кутових ділянках, в місцях проходження водостічних труб, в місцях, де кладка підлягала замочуванню виконати атисептичну обробку поверхонь.

Для цього застосувати антисептик дезінфектант широкого спектру дії. Обробку виконали антисептичними препаратами вітчизняного чи імпортного виробництва."Септодор", фірми «Дорвет Itd» (Ізраїль).

• 1.3. Препарат ДZK — це водний розчин мінеральної композиції фосфатних комплексів заліза, магнію, натрію и кальцію.
• 1.4. Антисольова обробка поверхонь

При перекладці та в місцях замочувань (цокольної, карнизної та добудованих частин будівлі) можуть з’явитися висоли, які в подальшому можуть призвести до руйнування оздоблювальних шарів. Виконати протисольову обробку новозведенних стін, на яких є висолювання, флюатом.

Наприклад «Олафір» (фірми «Капарол»), Іспо-флюат".

Протисольова обробка виконується в два етапи з проміжним просушуванням та видаленням солей з обробленої поверхні.

1.5. Закріплення цегляних поверхонь Перед нанесенням оздоблювальних шарів закріпити поверхні глибоко проникаючою грунтівкою, такою як водний розчин «Акрилу».

Укріплення виконати з допомогою м’якої щітки за два рази без перерви на висихання, не допускаючи утворення плівки.

Можна також застосувати глибокропроникну грунтівку СТ-17 фірми «ЦЕРЕЗИТ». Наноситься щіткою, валиком.

Нанесення оздоблювальних матеріалів по системі утеплювання Технологічна схема виконання теплоізоляції з оздоблювальними шарами Рекомендуються матеріали фірми «ЦЕРЕЗІТ», ХЕНКЕЛЬ.

Схема нанесення теплоізоляції з оздоблювальними шарами:

· Плити утеплювача приклеються до цегляної кладки клейовим розчином СТ 190 з механічним кріпленням по рейкам з дюбелями.

Товщина шару — до 5 мм.

· По плитам утеплювача нанести підготовчий шар — клейовий розчин ЦЕРЕЗИТ СТ 190.

По сітці наноситься розчин ЦЕРЕЗИТ СТ 190 товщиною 3 мм.

Загальна товщина шару — до 5 мм.

· Основний шар оздоблення — розчин СТ 190.

При прийнятті рішення нанесення випуклого валика товщина шару повинна бути до 5 мм.

При утопленій розшивці розчин наносити шаром 15 мм з урахуванням виконанням розшивки «під цеглу» глибиною 5 -6 мм.

З метою одержання рівних поверхонь під пофарбування шпаклівку в момент початкового тужавіння (від 5 до 30 хвилин) необхідно ретельно затерти за допомогою пластикової щітки. Після затирання поверхня не шліфується.

• · Нанести фінішний шар шпаклівки СТ-225.
• · Для пластифікації в розчини пропонується додати еластичну емульсію СС 83. Емульсія збільшує еластичність розчинів, адгезію до основи, тріщиностійкість, знижує водопоглинання.

Технологія нанесення оздоблювальних шарів по цегляним поверхням Пропонується виконати заробку втрат та суцільне шпаклювання поверхні готовими сумішами, які призначені для оштукатурювання цегляних поверхонь. Поверхня повинна бути виконана як під високоякісну: набризк, грунт, накривка.

Перевага застосування готових сумішей: значне прискорення ремонтно-реставраційних робіт, однорідність складу розчину по всьому фасаду. Суміші містять в собі противоусадкові та адгезійні домішки — підсилені волокнами, пластифікатори. Такими як"Серпо", «Бетоніт».

Поверхні з рихлою лицьовою поверхнею закріпити грунтівкою БЕТОНІТ дисперсія. Бетоніт дисперсія — на акриловому в’яжучому.

На заґрунтовану поверхню нанести шар розчину СЕРПО 414 УНИРЕНДЕР. Розчин підсилений волокном. В’яжуче представлено вапном та цементом, заповнювач — кварцовий пісок, дроблений вапняк.

Розчин СЕРПО 414 УНИРЕНДЕР наноситься кельмою або стальним шпателем з сильним нажимом.

3. Затерти поверхні розчином БЕТОНІТ ВХ — фінішна шпаклівка на основі цементу та вапняку.

Перед нанесенням поверхні зволожити.

• 4. Матеріали фірми «Церезит».
• 5. Затерти поверхні цегли готовою шпаклівкою мінеральною СТ 29. Шпаклівка СТ 29 — мінеральна суміш для ремонту та підготовки під оздоблення цегляних, цементно-піщаних та бетонних поверхонь.

Поверхня цегли повинна бути розчищена від пилу, деструктованих часток до міцної основи.

Товщина шару — від 2 до 20 мм. Цією шпаклівкою можливо виконати суцільне шпаклювання поверхні.

6. Нанести фінішний шар шпаклівки СТ-225.

Виконання утопленої розшивки.

В незатужавленому розчині витягнути декоративний утоплений валик спеціальною розшивкою.

Розшивка повинна бути виконана із нержавіючого матеріалу.

Технологія накладання валика:

• — на поверхні затирання намітити лінії накладання декоративного валика;
• — по лінії накладання валика поверхні змочити водою. Після зникнення крапельної вологи огрунтувати ці поверхні водним розчином Акрилу (1:4);
• — накласти валик та витягнути його розшивкою по горизонталі та по вертикалі під лінійку.
• — валик змочувати водою після нанесення на протязі 2- 3 днів.

Захист виступаючих площин фасаду від замокання Попередньо для запобігання замочування штукатурки та оздоблювальних матеріалів на фасаді виконати гідроізоляційний захист штукатурки виступаючих горизонтальних поверхонь елементів фасадів (карнизи, тяги, підвіконня, бази колон, горизонтальні площини капітелей та інше).

Операція по гідроізоляційному захисту виконується після реставрації фасадів перед пофарбуванням.

Рекомендується обмазочний гідроізоляційний матеріал на основі капілярного цементу СУПЕРФЛЕКС Д1 фірми «ДЕЙТЕРМАН».

Технологія гідроізоляційного захисту:

• — поверхні, на які наноситься гідроізоляційний шар, відремонтувати:
• — обезпилити поверхні;
• — змочити поверхні водою;
• — приготовану кількість розчину використати на протязі 45 хвилин;
• — розчин наносити за два рази. 1 раз нанести за допомогою щітки в одному напрямку, наприклад, по горизонталі. Другий раз нанести також щіткою, в вертикальному напрямку. Загальна товщина захисного шару складає 3 мм. Час витримки першого шару — 24 години;
• — після нанесення шар гідроізоляційного розчину на протязі 24 годин слід підтримувати в вологому стані, а в наступні 5 днів захищати від безпосереднього впливу сонячних променів. Не слід наносити матеріал під час дощу.

Після повного висихання гідроізоляційного шару поверхню пофарбувати.

Пофарбування фасадів Для пофарбування фасадів пропонуються фарби фірм, які відповідають наступним реставраційним вимогам:

Вимоги до фарбувальної системи:

• — довговічність не менше 15 років;
• — коеф. Паропроникності - S_d (Н₂О) < 0,02 m;
• — коеф. Водопоглинання — W = 0,03 кг/м²· год^0,5 ;
• — абсолютна матовість і візуальне наближення до вапняного (первісного) пофарбування .

Силікатна фарбова система фірми «Кайм».

Технологічна схема пофарбування:

Поверхні просочити грунтом Keim Spezial Fixativ. Грунт являє собою водний розчин рідкого скла. Нанесення виконати щіткою за один раз до насичення. Грунтівка призначена для укріплення та вирівнювання всмоктуючої здатності основи.

Виконати пофарбування поверхонь фарбою Keim Granital в два шари.

— Витримка -12 годин.

Умови нанесення:

• — температура повітря та поверхні, що фарбується, від +5°С до +25°С;
• — не виконувати роботи під прямими сонячними променями, на розігрітій поверхні та при сильному вітрі, під дощем.

Технологічна схема пофарбування фасадів Просочення поверхонь глибокопроникною грунтовкою Tiefqrund LF за один раз з метою закріплення та вирівнювання здатності всмоктування основи.

Колірне пофарбування виконати за два рази.

• — Перше пофарбування виконується через 12 год. після попереднього грунтування. Фарбувальний колір розбавити водою на 10%.
• -Друге пофарбування виконується через 12 год. після першого. Фарбувальний колір розбавити водою на 5%.

Умови виконання фарбування фасадів:

• — забороняється виконувати фарбування при t° повітря вище 25 °C та нижче +10°С;
• — забороняється виконувати роботи в дощ та під прямим сонячним промінням;
• — захищати вікна та двері від попадання на них фарби.

Протипожежні заходи Генеральним планом передбачено об' їзд пожежними машинами будинку з 2-х боків: до головного фасаду — з вулиці Артема, до дворового — з загального дворового простору, спільного з житловим будинком по вул. Артема 68−70. Відкриті автостоянки розташовані на ділянці на відстані 10 м від стін будинків.

Ступінь вогнетривкості будинку прийнята — 2 (друга).

Будинок займає всю ширину ділянки та межує з сусідніми ділянками через брандмауери без вікон та дверей. З обох боків безпосередньо до будинку примикають 1-поверхові цегляні господарчі споруди 2-го ступеню вогнестійкості. Таким чином будинок по вул. Артема, 66 являє собою протипожежну секцію, відокремлену від сусідніх секцій протипожежними стінами 1-го типу. Споруди на сусідніх ділянках, що примикають під прямим кутом до будинку, що реконструюється, не мають віконних прорізів у бік будинку.

Входи до житлових квартир та нежитлових приміщень відокремлені, з кожного нежитлового поверху передбачено 2 виходи (один з них по зовнішніх сходах С3).

Проектом забезпечена безпечна евакуація людей з приміщень будинку через сходову клітку типу СК1 з маршами 1100 мм завширшки. Вікна у зовнішній стіні сходової клітки мають фрамуги, що відчиняються на кожному поверсі загальною площею 1,2 м.

Вхід до кожної квартири обладнано вхідними протиударними сертифікованими в системі УкрСЕРПО протипожежними дверима 2-го типу з мінімальною межею вогнетривкості не менше 0,6 години (ДПМ 30). Розмір дверей прийнято не менше 1000Ч2000(h) мм.

Квартири 6-го поверху мають 2-й евакуаційний вихід на балкон з суцільним простінком 2 м від дверного отвору до торця балкону.

В технічних приміщеннях, електрощитовій, машинному відділенню ліфту, виходу на горище та на покрівлю передбачаються влаштування протипожежних дверей (люків) 2-го типу з мінімальною межею вогнетривкості не менше 0,6 години (ЕІ30), сертифікованими в системі УкрСЕРПО (ПД 60).

Металеві конструкції, що не захищені цегляною кладкою, або бетоном, захищаються вогнетривкими мастиками (ендодерм ХТ -150, шаром, що забезпечить 2 години вогнетривкості для стійок каркасу та 0,75 години — для перекриттів та покриття даху). Зовні вони обличковуються 2-ма шарами гіпсокартону.

Дерев’яні конструкції мають бути обов’язково оброблені антипіренами, автоклавним методом, («Ендодерм ЖК» ТУ У 1348−1691.02−98 сертифікат ИА 1.016.26 988−98) і антисептиками.

Всі матеріали та обладнання, що використовуються в будівництві, повинні мати сертифікати по пожежній безпеці.

Оздоблення підлог, стін, стель на шляхах евакуації передбачаються з негорючих матеріалів.

Передбачаються заходи по блискавкозахисту.

Дах будинку обладнано захисними поручнями (висота не менше 600мм) та трапами.

Прохід електрокабелю та інженерного обладнання через стіни передбачається в гільзах, що заповнені негорючими прокладками з базальтового волокна, з нормованою межею вогнестійкості.

Дах будинку запроектовано:

• — за загальною експлуатаційною стійкістю ГД-1;
• — за функціональною ознакою НФ;
• — за способом організації збирання і відведення дощових вод 3В;
• — за конструктивними рішеннями основи під покрівлю ОП5;
• — за типом покрівлі ПКр5.

Теплоізоляційний матеріал типу Т5 (базальтовий утеплювач) та покрівля (металеві листи) відносяться до негорючих матеріалів.

При виконанні таких покрівель треба додержуватись правил техніки безпеки, але спеціальних протипожежних вимог до таких робіт не висувається.

Протидеформаційні заходи Згідно інженерно-геологічних вишукувань, виконаних у 2000 року інститутом ОП «УКРБУДРОЗВІДУВАННЯ» основа фундаментів будинку № 66 представлена товщею неоднорідних за складом та властивостями грунтів, у який відділено 11 інженерно-гелогічних елементів (ІГЕ).

Безпосередньо під підошвою стрічкових фундаментів будинку № 66 залягають делювіальні грунти:

• — піски ІГЕ2 середньої крупності, середньої щільності, маловологі;
• — піски ІГЕ3 мілкі, середньої щільності, маловологі;
• — піски ІГЕ3а пилуваті, середньої щільності, мало вологі;
• — суглинки ІГЕ4, напівтвердої консистенції.

Грунтові води на період проведення польових робіт у 2000 року, зафіксовані на глибинах 3,5−5,5 м (відм.161.8−161.5 м). Улипні 1996 р. грунтові води на даній ділянці були зафіксовані на глибині 3,0 — 4,2 м (відм.162.7−162.6 м).

Амплітуда коливання рівня ґрунтових вод у багаторічному режимі становить 1,2 м.

В даних інженерно-геологічних умовах можливе утворення «верховодки» у грунтах ІГЕ2, ІГЕ3, ІГЕ 3а, ІГЕ 5анад супісками ІГЕ5 та суглинками Іге4 в періоди затяжних рясних рясних дощів, інтенсивного сніготанення чи аварійного витікання із підземних водонесучих комунікацій.

Грунтові води по хімічному складу не мають агресивних властивостей по відношенню до бетону нормальної щільності W4.

При огляді будинку відмічаються тріщини на головному та дворовому фасадах, а також по внутрішніх стінах в деяких квартирах.

Деформації будинку пов’язані з неоднорідністю грунтів основи фундаментів основи фундаментів та впливом аварійного замочування внаслідок витікання з водонесучих мереж.

Про це свідчить приуроченість деформацій до місць прокладки мереж (каналізації та теплотраси).

У зв’язку з тим, що при реконструкції будинку значно посиляться навантаження на існуючі фундаменти за рахунок зміни конструкції перекриття та покриття, для зменшення деформативності основи в проекті прийнято підсилення існуючих фундаментів та жорстка конструктивна схема будинку.

Жорстка конструктивна схема в проекті забезпечується системою існуючих поперечних та повздовжніх цегляних стін, монолітних залізобетонних перекриттів та поясу у рівні верха стін існуючої частини будинку на відмітці низу покриття (відм.18,0 м).

Пояси мають бути виконані по всіх повздовжніх та поперечних стінах. Також необхідно передбачити водозахисні та протидеформаційні заходи Відповідно до ДБН В.1.1- 5−2000 «Будинки і споруди на підроблюваних територіях і просідаючих грунтах». У місцях сполучення існуючих стін та фундаментів з новими необхідно передбачити деформаційні шви.

Деформаційні шви повинні забезпечувати компенсацію горизонтальних деформацій основи при нерівномірних деформаціях основи.

Шахта ліфту відокремлена, виконується на плитному ростверку по палях.

Стіни шахти ліфту відокремлені від конструкцій фундаментів будинку і його наземної частини роздільним швом та зазорами з розмірами, достатніми для рихтування по вертикалі ліфтових шахт.

До початку робіт по підсиленню фундаментів необхідно передбачити водозахисні заходи, які направлені на запобігання ймовірності замочування грунтів у основі існуючих фундаментів будинку.

Для запобігання попадання води з інженерних комунікацій необхідно виконати перекладання всіх водонесучих інженерних мереж. Вводи водопроводу і тепломереж, а також випуски каналізації до контрольних колодязів повинні бути прокладені у водонепроникних залізобетонних каналах.

Примикання каналів до фундаментів будинку повинно бути герметичним і виконуватися з урахуванням можливих просідань каналів і фундаментів.

При виконанні планіровки виконано вимощення по периметру будинку не менш 2,0 м, а також надійне відведення поверхневих вод з території у дощову каналізацію.

У цоколі необхідно влаштування водонепроникних підлог з влаштуванням горизонтальної гідроізоляції.

Внутрішні трубопроводи повинні прокладатися вище рівня підлоги цоколю будинку із пристосуваннями або компенсаторами, які виключають пошкодження трубопроводів при нерівномірному осіданні фундаментів.

Вони мають бути доступними для огляду та ремонту.