АБК - як антиоксидант, як оксидант

Якщо рівень оксидантів в клітині відносно великий, то АБК спочатку діє як антиоксидант, віддаючи Н від ОН-групи на нейтралізацію вільних метаболічних радикалів. Проте окиснена АБК (?О.) може діяти як оксидант, викликаючи деструктивні зміни в клітині. Відсутність біологічного ефекту АБК при одночасному внесенні із дикватом або незадовго до цього може означати, що для дії АБК як антиоксиданта необхідно її попереднє відновлення до 1?, 4?-діольної АБК.

У вільнорадикальному стані АБК може зв’язуватись з будь-якими речовинами клітини, зокрема досить великої молекулярної маси, утворюючи кон’югати, які за хімічними властивостями менш активні, ніж вільна АБК. Причому, чим більше АБК переходить у вільнорадикальний стан, тим більше буде її зв’язаних форм. Можливо, ці форми АБК часто розглядаються в літературі як зв’язування з рецептором і біологічна активація кислоти. Проте залишаються без відповіді питання про тип зв’язку: ковалентний він, чи водневий? Інше питання: чи є в дійсності біологічно активною АБК після кон’югації з високомолекулярними нерухомими біополімерами клітини? Оскільки зв’язані форми АБК утворені ковалентними зв’язками, то у випадку зв’язування з високомолекулярними біополімерами, АБК може ставати вільною за участю ферментів, які повинні розривати такий зв’язок. 3] Таким чином, потрібний додатковий фактор для реалізації дії АБК. Це ускладнює хімічні реакції за її участю АБК в клітині при зв’язуванні з рецепторами. Отже, вважається, що тільки вільна АБК має антиоксидантні властивості, а зв’язані її форми мало впливають на протікання окисно-відновних процесів. Вміст АБК в клітинах у відповідь на підвищення ендогенного рівня окисників (сигнальний фактор) закономірно збільшується, що необхідно для нейтралізаціїї вільних радикалів. В літературі часто АБК розглядається як складова гіпотетичних сигнальних систем [7]. Вважається, що у живих клітин сигнальною системою є мембрани, структурні зміни яких, зокрема внаслідок окиснення ліпідів, викликають функціональні зміни в різних компартментах клітини, які власне, і є сигналом для активації захисних реакцій клітини.

Останні охоплюють реакції нейтралізації вільних радикалів і репараційних процесів [5]. Витримування рослин в розчині АБК є штучним збільшенням її природної ендогеної концентрації, а також зменшенням кількісті вільних радикалів у клітині. Тобто АБК є природним антиоксидантом і разом з іншими антиоксидантами, наприклад простагландинами групи Е і F, токоферолом, холестеролом, фосфатидилінозитолом тощо, виконує захисні антиокcидантні функції в клітинах. Ефективність дії останніх речовин у нейтралізації вільних радикалів і визначає здатність клітин виживати за умов стресів, що супроводжуються пероксидним окисненням.(Рис.3).

У виробничій практиці АБК використовують для обприскування плодових дерев в кінці вегетації з метою прискорення дозрівання і скорочення строків збирання врожаю.

Рис. 3. Механізми трансформації АБК у клітині